Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

6.1. Витоки соціального забезпечення.

6.2. Соціальне забезпечення військовослужбовців та службовців
цивільних відомств і установ до листопада 1917р.

6.3. Зародження соціального страхування на землях України.

6.4. Соціальне забезпечення та його законодавча база в СРСР.

6.5. Становлення і розвиток законодавства про соціальне за­
безпечення населення в незалежній Україні.

294

295

Глава 6

6.1. Витоки соціального забезпечення

Виготовлення знарядь праці та застосування їх для добуван­ня необхідних засобів життя ще мільйон років тому виділили людину з тваринного світу. Щоб вижити, люди повинні були триматися гурту, колективно працювати, вести спільне госпо­дарство, разом виховувати дітей. Писемності тоді ще не знали, і про життя тодішніх людей можна судити за міфами та архе­ологічними знахідками — знаряддями праці, предметами по­буту, залишками жител і поселень, людськими похованнями тощо.

На території сучасної України первісні люди з'явились у період раннього палеоліту. Жили вони невеликими відокрем­леними групами, які формувалися на основі спільної боротьби з природою, захисту від зовнішньої небезпеки, добування за­собів для існування. Ці групи людей були досить нестійкими і залежно від умов місцевості, від можливості добувати їжу мог­ли легко розпадатися й знову утворюватися, змінюючи свій склад. Кожна така відособлена група людей становила первіс­ну дородову общину. Звичайно, що в такій общині не могли постійно піклуватися про хворих та старих. Увагу приділяли лише дітям та вагітним жінкам.

В епоху пізнього палеоліту (близько 40—15 тис. років тому) сформувалася людина сучасного фізичного типу. Ця епоха ха­рактеризується значним розвитком полювання та вдосконален­ням знарядь праці. Первісне стадо змінилося родовим ладом, основою якого був рід, що являв собою тісно згуртовану групу людей — родову общину, яка налічувала кілька десятків чо­ловік. Члени такої общини були тісно пов'язані між собою уза­ми кровної спорідненості, яка велася по материнській лінії. У цю епоху виникли релігійні уявлення і вірування. Почали скла­датися сталі традиції щодо матеріальної підтримки непраце­здатних. Інстинкт збереження роду рефлекторно змушував піклуватися про вагітних жінок, матерів, що доглядали немов-

296

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

лят і дітей та підтримувати їх матеріально. Підставами для такої підтримки були дітонародження, догляд за немовлята­ми, відсутність певного рівня працездатності дітей. Старість, хвороби, вдівство до уваги не бралися. Тут спрацьовували перш за все біологічні, а не соціальні закони.

Від близько 15 тис. років тому і до VII тисячоліття до н. є. тривав період мезоліту. На землях Східної Європи поступово сформувалися близькі до сучасних природні умови з рослин­ним і тваринним світом. З'явилися лук і стріли з кремінними та кістяними наконечниками, набуло розвитку рибальство. Родові групи людей продовжують вести рухомий спосіб життя. Споріднені родові общини почали об'єднуватися в племена, які зайняли суцільні території і мали однаковий характер госпо­дарства, спільний побут, мову, вірування, звичаї тощо. Завер­шується процес формування первіснообщинного ладу, який базується на общинній власності на засоби виробництва, зрівняльному розподілі продуктів серед усіх членів родових общин. Стало більше можливостей для утримання непраце­здатних на фізіологічному рівні. Коло суб'єктів права на мате­ріальне забезпечення практично не змінилося. Утримання хво­рих, калік, старих у цей час все ще було надто обтяжливим для общин. Запаси продуктів були незначними, що часто виклика­ло голод, з яким община не могла боротися.

В епоху неоліту первісні люди, які жили на території сучас­ної України, перейшли до відтворювальних форм господарської діяльності — скотарства і землеробства й почали поступово осідати на землях. У вік міді та бронзи, а також пізніше, у вік заліза, значно зросла продуктивність праці. Це сприяло загаль­ному розквіту землеробства, скотарства, різноманітних видів ремесла, що, в свою чергу, привело до вироблення більшої кількості продуктів, ніж необхідно було для утримання люди­ни. Праця стала економічно вигідною. Захоплених у полон почали перетворювати в рабів. Сформувались умови для май­нового розшарування членів общини, розкладу первіснообщин­ного ладу і виникнення держав. Община могла собі дозволити утримання старих. Зросла народжуваність дітей. Зменшилась

297

Глава 6

кількість убивств неповноцінних немовлят. Поступово зміню­валась ставлення до вдів.

За творами старогрецьких учених та письменників, припу­щеннями фахівців, звичаями, що довгий час існували на окре­мих територіях, можна зробити висновок про форми і види матеріальної підтримки вразливих членів общини.

Основними формами допомоги і взаємодопомоги у давніх слов'янських общинах були:

1. Культові форми допомоги і підтримки. В історичній літе­ратурі зазначається, що міфологічне мислення слов'ян було пов'язане з певною моделлю дій щодо захисту та охорони ко­лективу або індивіда. Вони вважали, що початково дії, вчинки здійснюються богом, героєм, предком. Саме вони в ритуальній формі допомагають спільності вибудовувати філософію допо­моги, а наслідування їх, діяння за їхнім зразком формує норми безкорисливих вчинків групи щодо піклування про благо ін­ших. Ідеологами цієї філософії підтримки, хранителями зви­чаїв, що зароджувалися, були волхви (поганські жерці, віщу­ни, чаклуни). За поганськими законами з метою відновлення благополуччя громади, людей, що приховували врожай чи не­гативно впливали на нього, вбивали або виганяли, розоривши їх перед цим. І ця традиція зберігалася в окремих селищах аж до XIX ст. Розподіл матеріальних цінностей у кризовій ситу­ації супроводжувався культовими діями волхвів.

Більш пізньою формою шанування богів були братчини, що присвячувалися святому-патронові (покровителю) і відзнача­лися сільськими громадами (цілим селищем або кількома се­лищами) в складчину. Кожен учасник свята надавав якусь частку продуктів харчування на громадські потреби. Ці свята виконували функцію перерозподілу майна і продуктів в умо­вах соціальної та економічної нерівності. Підраховано, що в наших предків було 80 офіційних свят, а в окремих місцево­стях ще відзначали свої свята, кількість яких досягала 150 за

298

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

рік. Деякі свята тривали 3—8 днів. Свята були істотною підмо­гою знедоленим членам громади.

Поширеними у слов'ян були родові обряди шанування пред­ків. І в день поховань, і в дні поминань влаштовували трапези, на яких обов'язково мали бути присутні магічні посередники з потойбічним світом: жебраки, прочани, колядники. Формами допомоги, пов'язаної з культом смерті, визнавалися громадсь­ка милостиня, подання натуральними харчовими продуктами.

До культових дійств належало дотримання громадських традицій. Показовим тут є княжі банкети. У них брали участь не лише дружинники, а й кожен, хто завітав до князя. Учасни­ками князівських трапез були каліки, жебраки, прочани.

2. Общинно-родові форми допомоги й захисту в межах роду, сім'ї, поселення. На ранніх етапах розвитку суспільних відно­син старих і хворих убивали шляхом залишення їх у полі чи в лісі, у покинутій хаті, утопления у воді, добивання довбнею. Пізніше від цього ритуалу поступово відійшли, хоча вбивство дітей тривало до XVIII ст. Згодом виник інститут старців. Фор­ми підтримки старих були різні. Якщо на допомогу не прихо­дила родина, то піклування про них брала на себе громада. Одним із варіантів підтримки старих було спеціальне відведен­ня їм земель для заготівлі сіна. Якщо старці зовсім не могли працювати, то їх доглядала громада шляхом призначення на постій на кілька днів по черзі до членів громади, де вони отри­мували нічліг і харчування. Ця форма зберігалася до кінця XIX ст. Окремі старці добровільно залишали громаду і селили­ся неподалік громади на цвинтарі, де будували собі келії й жили за рахунок милостині. Ця форма існувала до XVI ст.

Дуже поширеним був звичай, коли полонених дорослих чо­ловіків умертвляли, а жінки та діти адаптувалися племенем переможців і входили до окремих родин.

Поряд з інститутом старців сформувався і склався інститут утримання сиріт. Наприклад, у південних слов'ян виник інсти­тут приймацтва. Зазвичай, сироту приймали в родину літні люди, які не мали власних дітей. Приймаки вели господарство, шанували нових батьків і зобов'язувалися ховати їх після

299

Глава 6

смерті. Ще однією формою піклування про сиріт була допомога громади. Вона характером збігалася з допомогою немічним ста­рим, коли дитина переходила від хати до хати на харчування. Сироті могли призначити громадських батьків, які брали його на утримання. Проте, якщо сирота мав господарство, громада протидіяла усиновленню, і тоді таких сиріт називали вихован­цями або годованцями.

Удів на ранніх етапах історії слов'янства не існувало, оскі­льки жінок після смерті чоловіка вбивали і ховали разом з ним і культовими предметами. Інститут вдів виник у східних слов'ян незадовго до прийняття християнства. Удовиці як особливі суб'єкти виділені в перших руських законодавчих актах, до них вимагають особливої уваги, у духовних наставляннях за­повідають допомагати їм і оберігати їх. Удови обмивали та одя­гали померлих і за це отримували речі небіжчика. Сільська громада надавала їм землю, за ними здійснювали громадський догляд, як і за старими. На півдні України навіть у XIX ст. побутував звичай надавати допомогу нужденній жінці харчо­вими продуктами, зазвичай восени, після збирання врожаю, а жінка у відповідь пропонувала гостям випити і закусити.

3. Господарські форми допомоги і взаємодопомоги. В основі їх лежать будь-які форми взаємовиручки. Деякі з них були зумовлені екстремальними ситуаціями, наприклад, пожежами, повенями, масовим падежем худоби. Особливою формою підтримки були наряди громадою у випадку хвороби всіх членів сім'ї, коли їм необхідна була допомога в догляді за дітьми, худобою і птицею, опаленні хати. Сюди належать толоки, зок­рема., для спільного обробітку землі, перевезення сіна, снопів, гною, будівництва хати, млина. Ці роботи виконували, як пра­вило, за частування. Своєрідною формою толоки були складчи­ни, тобто спільна годівля і спільна заготівля кормів для худо­би. Одним із видів господарської допомоги було спільне вико­ристання худоби для обробітку землі.

До початку IX ст. у східних слов'ян завершився розклад первіснообщинного ладу, руйнування родоплемінних зв'язків. На зміну родоплемінним відносинам прийшли територіальні,

300

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

політичні та військові, виникли племінні союзи, на базі яких створюється держава — Київська Русь на чолі з князем і його дружиною. Офіційною стала державна релігія у формі правосла­в'я. Почала формуватися християнська концепція допомоги, в основі якої лежала філософія любові до ближнього. Суб'єктами, які потребували допомоги, стали хворі, жебраки, вдови, сироти. З'явилися нові суб'єкти надання допомоги — князь, церква, парафія, монастирі. Формою допомоги стала милостиня.

До найдавніших джерел права належать церковні статути князів Володимира Великого та його сина Ярослава Мудро­го. Великий князь київський Володимир І статутом 996 р. офіційно зобов'язав духівництво займатися громадським благодійництвом, визначивши десятину (1/10) від княжих доходів на утримання монастирів, церков, богаділень і ліка­рень. Його син Ярослав Мудрий заснував сирітське училище, де за його кошт навчалося близько 300 юнаків. За часів його князювання був складений перший письмовий руський звід законів — "Руська Правда", що нараховував 37 розділів і, крім статей кримінального характеру, мав статті соціального ха­рактеру. Так, наприклад, 8 статей стосувались проблем захи­сту дітей.

Онук Ярослава Мудрого Володимир II Мономах залишив по собі своєрідне моральне повчання, звернуте до молодого поко­ління: "О діти мої! Хваліть Бога! Любіть також людство. Не піст, не усамітнення, не чернецтво врятовує вас, а лише благо­діяння. Не забувайте бідних, годуйте їх і затямте, що всяке надбання є Боже і доручене вам тимчасово... Будьте батьками сиріт; вдовиць виправдовуйте самі; не давайте сильним губити слабих".

Протягом багатьох століть центрами соціальної допомоги в Україні-Русі були церкви і монастирі. Монастирі виконували чотири функції: 1) лікування; 2) забезпечення незаможних у вигляді надання одноразової допомоги натуральними продук­тами — милостині; 3) навчання; 4) контроль. Церковна систе­ма допомоги і захисту пов'язана з парафіями. Розвиток пара­фіяльної системи пов'язують з монголо-татарською навалою.

301

Глава 6

Спустошення південних руських земель примушувало населен­ня мігрувати на північ, на незаселені території. Там спочатку будували храм, а навколо нього зводили хати. Так створюва­лась парафія. Вона, згідно з ученням церкви, виступала як гро­мадський інститут підтримки хворих, немічних, інвалідів, сиріт, жебраків.

Перед нашестям монголо-татар у Київській Русі було 120 мо­настирів, з них 99 знаходились у містах. Монастирська систе­ма поступово витіснила княже благодійництво, стаючи само­стійним суб'єктом допомоги. Під час страшного нашестя церк­ва та монастирі повністю взяли на себе благодійні функції, користуючись тим, що татарські хани поважливо ставились до духівництва і звільняли церкви й монастирі від данини.

У XIV — перший половині XVII ст. розвиваються три ос­новні форми соціальної підтримки знедолених: 1) монастирська система підтримки; 2) державна система допомоги; 3) перші світські прояви благодійності.

У XIV ст. відбувається об'єднання земель навколо монастирів. Монастирі заклали основи пансіонної системи підтримки для чоловіків та жінок, коли новий чернець, зробивши певний май­новий внесок, отримував у монастирі довічне утримання. У мо­настирі йшли вдови і доживали там віку. Вони були відкриті для жінок усіх суспільних станів. Селян, що приєднувались до монастирів, приймали останніми на схилі літ під опіку.

У формуванні державної системи допомоги важливу роль стали відігравати Прикази. Так, завданням Приказу великого палацу була видача грошей монастирям і церквам з царської скарбниці. Прикази й чиновники приходять на зміну князівсь­кому особистісному захисту бідних. Скарбниця брала на себе опікування тими вдовами й дітьми, чиї чоловіки чи батьки за­гинули на державній службі. Формою опіки було роздавання земель на прожиток. Наприклад, цар Михайло Федорович 1634 р. видає указ, за яким дітям і вдовам загиблих під Смо­ленськом видавали земельні ділянки.

Паралельно у цей час починають застосовуватися світські підходи до підтримки та допомоги нужденним, що пізніше

 

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

дістало назву приватного благодійництва. Воно виражалось у допомозі голодуючим, а також у заснуванні лікарень для бідних, лікуванні їх. Почали створювати благодійні товариства та установи.

Велику роботу щодо матеріальної підтримки здійснювали українські братства — православні громадські об'єднання. При них створювали лікарні та інші благодійні заклади. У передм­істях Львова в XIV ст. ними були відкриті чотири лікарні. Київське братство мало свою школу і шпиталь, у Кам'янець-Подільську функціонував вірменський шпиталь.

Скрізь по Україні були створені благодійні установи для поранених і старих воїнів Запорізької вільної республіки. Було таких шпиталів у Ніжинському полку — 138, у Чернігівсько­му — 118, у Лубенському — 107, у Переяславському — 52, у Полтавському — 52, у Миргородському — 29 і т. д. Це були водночас і лікарні, і притулки, і громадські осередки для тих, хто не міг боротися чи працювати.

В українських селах увесь тягар щодо надання соціальної до­помоги лягав на громади. Громада несла відповідальність за всіх своїх членів, особливо за убогих, жебраків, волоцюг. Невідмов-ною була громадська допомога погорільцям. Аж до XX ст. кож­не велике село мало сирітську раду і сирітського суддю, які через опікуна дбали про долю своїх підопічних.

З XVIII до другої половини XIX ст. в Росії, куди входили значні території сьогоднішньої України, йшов процес форму­вання державно-адміністративної, суспільної і приватної опі­ки. Зростає кількість нормативних актів, що стосуються спе­ціальної опіки нужденних.

Петро І своїм указом від 8 червня 1701 р. "Об определении в домовые Святейшего Патриарха богадельни нищих, больных и престарелых" зобов'язав приймати (направляти) в монастирські богадільні жебраків, хворих і престарілих, які не можуть са­мостійно ходити і збирати милостиню, а на 10 хворих виділяти одного здорового, який їх доглядав. Крім того, хворих слід ліку­вати, і з цією метою для оплати праці лікарів і купівлі ліків виділяти кошти з Патріаршої домової скарбниці. Відповідно до

 

302

303

Глава 6

указу Петра І від 31 січня 1712 р. "Об учреждении во всех гу­берниях гошпиталей" у всіх губерніях були створені лікарні для утримання калік, старезних, позашлюбних немовлят. До уваги бралися тільки ті, які не могли працювати, стерегти, тобто були нездатні до будь-якої роботи, навіть найпростішої.

Питанням соціальної опіки присвячені й інші укази Петра І, наприклад, від 4 листопада 1714 р. "Об устройстве при церквях гошпиталей для незаконнорожденных детей", від 4 лютого 1719 р. "О защите вдов, сирот и бедных людей", від 12 грудня 1721 р. "О вычете из жалованья у всяких чинов людей, кроме солдат, с рубля по копейке на содержание гошпиталей", від 31 січня 1724 р. "Об определении в монастыри отставных солдат и сирот и об учреждении Семинарии и гошпиталей", а також маніфест від 25 січня 1721 p. "Регламент, или Устав Духовной Коллегии о борьбе с нищенством и определении действительно нуждающихся в общественном призрении". Цей перелік не ви­черпаний.

Петровські перетворення суттєво змінили систему захисту і допомоги злиденним. Людину стали розглядати з позицій її трудової вартості. Відбувається активізація політики боротьби з професійним жебрацтвом, зростає роль держави у соціально­му захисті, розширюються заходи, спрямовані на вилучення монастирських земель. Органом контролю за знедоленими став Монастирський приказ, який висилав жебраків до місць при­писки, примусово віддавав на роботи. Передбачалися санкції проти тих, хто подавав милостиню: перший штраф — 5 руб., другий — 10. Милостиня як така не заборонялася: гроші мож­на було віддати в богадільню, притулок. Старостам сіл і соцьким дозволялося збирати жебракам на хліб і одяг. До жебраків вживали такі санкції: впійманих уперше били батогами, вдру­ге і втретє — таврували та надсилали чоловіків на каторжні роботи, жінок — до прядильних будинків, дітей — на сукон­ний двір і мануфактури.

У "Духовному регламенті" (1725 р.) вперше перед духовни­ми особами стояло питання про милостиню як суспільне зло. Перед духівництвом стояло завдання виявити ті сторони мило-

304

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

стині, які провокують зростання професійного жебрацтва, і ті, що йдуть на користь суспільству, було визначено нові напрями діяльності церкви в царині суспільної опіки: будівництво при церквах кімнат або будинків для ночівлі прочан і лазаретів, куди повинні були збирати старих і позбавлених здоров'я, які не могли себе прогодувати.

У регламенті (статуті) головного магістрату (1721 р.) підкрес­лено, що поліція опікується жебраками, бідними, хворими, убогими, каліками, іншими неімущими, захищає вдів, са­мотніх, прочан, виходячи із заповідей Божих, виховує юних у цнотливій чистоті й праведних науках. Основними інститута­ми опіки названо гамівні, прядильні, сирітські будинки, шпи­талі тощо.

В інструкціях магістратам (1724 р.) йшлося про необхідність навчання малолітніх дітей не лише заможних, а й бідних батьків. Школи мали бути організовані при церквах, а магіст­рати мали забезпечити не лише навчання, а й опіку дітей. На магістрати було покладено призначення опікунів, а також кон­троль за їхньою діяльністю та нагляд за процесом виховання. На магістрати також покладалася опіка над бідними і старими людьми. Для них будували міські богадільні. Професійних жеб­раків пропонувалося примушувати до занять ремеслами, різно­манітними роботами, мистецтвом.

Указом Катерини II від 7 листопада 1775 р. "Учреждение для управления губерний" у кожній губернії було створено Приказ громадської опіки під головуванням губернатора. До його відан­ня належали такі установи: 1) народні школи; 2) сирітські бу­динки для дітей; 3) лікарні; 4) богадільні; 5) будинки для неви­ліковно хворих; 6) будинки для душевнохворих; 7) робітничі будинки. Ці прикази у 1810 р. перейшли під юрисдикцію Міністерства поліції, а пізніше — Міністерства внутрішніх справ.

305

У другій половині XIX ст. склалася певна структура інсти­тутів допомоги: лікувальні установи (лікарні, будинки для ду­шевнохворих); навчально-виховні заклади (виховні будинки, сирітські будинки, училища для дітей канцелярських служ-

20 — 5-747

го-

Глава 6

бовців); інститути пансіонерів (перебування учнів на повному утриманні); благодійні товариства.

Нормативні акти лише в загальних рисах регламентували діяльність соціальних служб, залишаючи широке поле для прояву ініціативи на місцях.

Поряд із державними і церковними соціальними закладами продовжують розвиватися інститути приватної доброчинності, відомчі інститути підтримки та захисту, благодійні товариства. Благодійницька діяльність, в основному, здійснювалась у трьох напрямах: 1) організація та фінансування закладів допомоги і підтримки; 2) надання одноразової або постійної матеріальної допомоги; 3) здійснення соціального патронажу. їхня діяльність законом не заборонялася.

Після скасування кріпацтва відбувається реорганізація сис­теми державного управління. Керівництво соціальними служ­бами у більшості губерній почали здійснювати земські та міські установи. Соціальна опіка і підтримка набуває постійного і систематичного характеру. Однак, за роз'ясненням Урядового Сенату, опіка бідних вважалася не обов'язком, а правом зем­ських та міських установ.

6.2. Соціальне забезпечення військовослужбовців та службовців цивільних відомств і установ до листопада 1917 року

6.2.1. Соціальне забезпечення військовослужбовців

Будь-яка держава дбає про своїх військовослужбовців не лише в період перебування їх на службі, а й після залишення її за станом здоров'я чи віком. Корені цієї турботи сягають у сиву давнину. Військова служба належить до особливого виду дер­жавної служби, що проявляється у таких рисах: 1) наявність постійної небезпеки для життя, оскільки військові беруть

306

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

участь у бойових діях; 2) діяльність військових, уклад їхнього життя і побуту детально регламентовані; 3) на військовиків покладається підвищена юридична відповідальність за несен­ня військової служби; 4) військові обмежені у політичних, соці­ально-економічних та інших правах. Компенсацією за це був гідний рівень задоволення матеріальних і духовних інтересів під час служби та відповідне соціальне забезпечення після за­лишення служби.

Військовослужбовці залежно від станової належності, рат­них заслуг, строків служби користувалися різними формами соціальної підтримки з боку держави. Однією з форм такої підтримки поранених у битвах було їхнє працевлаштування або годування за допомогою призначення їх на різні адміністра­тивні посади за умови, що їхній стан здоров'я дозволить вико­нувати нові службові обов'язки. Так, указом від 5 травня 1661 р. приписувалося відставних військових у міста і передмістя відпускати у воєводи і приказні люди.

Крім призначення військових на цивільні посади, застосо­вувалася ще така форма соціальної підтримки військових, які вийшли у відставку за станом здоров'я, як надання їм прожит­кових маєтків або доповнення до них. Відповідно до указу Олек­сія Михайловича (червень 1663 р.) дворянам і боярським дітям дарувалися земельні маєтки: за тяжкі поранення — 50 десятин і за легкі — 25 десятин. Земельні ділянки у 25 десятин надава­ли стрільцям, драгунам, солдатам, козакам. У нашому ро­зумінні це була пенсія в натуральній формі.

За часів царювання Олексія Михайловича та Федора Олек­сійовича при дуже тяжких пораненнях призначалося довічне грошове жалування. За рахунок громадської і приватної благо­дійності в монастирських і військових богадільнях утримува­лися воїни (безземельні дворяни, найнижчі чини), які не мог­ли обходитися без сторонньої допомоги. Військові приюти ста­ли будувати з початку XVII ст.

У період правління Петра І велику увагу приділяли кадро­вому складу армії, особливо офіцерству. З часом офіцерам було встановлено відносно високе грошове жалування на рік: повно-

307

Глава 6

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

 

му генералу — 3120 руб., генерал-лейтенанту — 1800 руб., ге­нерал-майору — 1080 руб., полковнику — 300 руб., майору — 140 руб., капітану — 100 руб., поручику — 80 руб. прапорщи­ку — 50 руб.

Ці суми жалування неодноразово переглядали. За часів ца­рювання Миколи І 6 грудня 1838 р. уряд затвердив новий Та­бель жалування. Згідно з ним армійський полковник став отримувати 560 руб., майор — 365 руб., капітан — 336 руб., поручик — 282 руб., прапорщик — 224 руб. за рік. Порівняно з 1816 р. жалування молодшим офіцерам було збільшено до 80 % , а старшим — лише на 7 % . На період корпусних зборів їм стали видавати добові порційні на харчування. Офіцери мали й інші привілеї. Наприклад, їх забезпечували житлом: коман­диру роти належала двокімнатна квартира, а полковнику — п'ятикімнатна. Житлом їх забезпечували в тижневий термін. Тим, хто служив у віддалених гарнізонах, видавали грошові допомоги на навчання дітей до 13 і до 17 років, а також на їхнє навчання у нижчих, середніх і вищих навчальних закладах. Офіцери до середини XIX ст. належали до вищих прошарків суспільства, а в кінці XIX ст. — до середнього класу.

Відповідно до царського указу від 9 лютого 1710 р. непри­датних до стройової служби офіцерів, урядників і солдатів на­правляли в губернії для навчання рекрутів. У 1716 р. цар при­писав Сенату використовувати офіцерів, які пішли у відставку через старість чи поранення, у внутрішніх гарнізонах чи цивільній службі. Морський статут 1720 р. передбачав норму соціальної опіки моряків у разі непридатності до корабельної служби: переведення на службу в гарнізон чи цивільну служ­бу, направлення в госпіталь для доживання, нагородження річним жалуванням з видачею паспорта. Після смерті Петра І його наступники продовжували цю політику. Справі праце­влаштування військовослужбовців був присвячений указ 1729 р. Рекомендувалося відставних інвалідів з числа унтер-офіцерів і солдатів, які володіли грамотою, використовувати як доглядачів митниць. Відставних обер-офіцерів і унтер-офі­церів використовували на посадах управляючих палацовими

308

волостями, доглядачів госпіталів, наглядачів за справністю доріг і мостів. Військові підлягали медичному огляду. За ука­зом від 15 липня 1863 р. пораненим видавали грошові виплати на лікування залежно від ступеня поранення. За розпоряджен­ням Аптекарського приказу 1670 p. пораненим офіцерам вста­новлювався безплатний відпуск ліків із царської аптеки. Ви­плати на лікування мали форму одноразових допомог, і розмір їх залежав від: 1) станової належності поранених; 2) положен­ня поранених у воєнній ієрархії — начальницький чи рядовий склад; 3) характеру поранення — важке, середнє чи легке.

У 1852 р. в царській Росії, куди входила й Україна, було 128 військових госпіталів на 32 000 місць. Медичній допомозі військовослужбовцям багато уваги почали приділяти після Вітчизняної війни 1812 р. Указом від 18 серпня 1814 р. створе­но Комітет з опіки поранених. Фінансові кошти Комітету фор­мувалися за рахунок відрахувань з пожалуваних у вічне воло­діння земель (по 5—25 коп. з десятини), вирахувань із столо­вих грошей військовослужбовців (по 1 коп. з рубля за рік), відрахувань з нагород орденами і медалями, приватних пожерт­вувань та ін. Капітал Комітету поповнювався за рахунок фінан­сової допомоги з державної казни. Соціальну опіку Комітет здійснював у різних формах: пенсії з інвалідного капіталу і державного казначейства, видача одноразових грошових допо­мог, виділення фінансових позик, переведення на легшу поса­ду у військовому відомстві, працевлаштування на цивільну службу, забезпечення житлом, надання медичної допомоги тощо.

Згідно із затвердженими у 1829 р. Правилами про пенсійне забезпечення поранених розміри пенсій у зв'язку з інвалідні­стю офіцерів відрізнялися залежно від того, чи з підвищенням чи без підвищення в чині вони пішли у відставку. Розмір пенсій нижніх чинів залежав від того, утримувалися вони в інвалід­них командах чи були у повній відставці. В останньому випад­ку пенсія була вища на 30—50 руб. У 1872 р. уряд затвердив новий Табель про пенсії по Комітету. Порівняно з 1829 р. розмір пенсій було збільшено на 20—25 % .

309

Глава 6

У XIX ст. основною формою соціального забезпечення військовослужбовців стала пенсія. На підставі Загального пен­сійного статуту право на отримання державної пенсії надавало­ся, перш за все, офіцерам і чиновникам військового відомства за єдиними для всіх державних службовців нормативами. Відповідні пенсії отримували офіцери і чиновники, які прослу­жили від 10 до 20 років, від 20 до ЗО років і від 30 до 35 років.

Окремим категоріям службовців військового відомства дер­жавні пенсії призначали за особливими положеннями. Це сто­сувалося службовців військово-навчальної частини, де повний оклад пенсії встановлювався не за 35, а за 25 років служби і 50-відсотковий оклад пенсії — за 20 років служби. На підставі особливого положення призначали пенсії службовцям військо­во-медичного відомства: повна пенсія за 30 років служби і 50 %

— за 20 років військової служби.

Нормативно визначалося пільгове обчислення строків служ­би. Час, проведений офіцерами в бойових діях, збільшувався вдвічі. Тим, хто служив у віддалених місцевостях, строки служ­би обчислювалися за такою схемою: у місцевостях 1-го розряду

— два дні служби вважались за три, 2-го розряду — три дні за
чотири, 3-го розряду — чотири дні за п'ять днів служби.

Спеціальним особистим розпорядженням глави держави призначали пенсії військовому міністру, членам Військової Ради, членам Головного військового суду, командуючим вій­ськами військових округів, корпусним командирам та началь­никам головних управлінь військового міністерства. Усі інші генерали, штаб-офіцери і старші офіцери отримували пенсії залежно від чинів або розрядів посад.

У військовому і морському відомствах у кінці 90-х років XIX ст. оклади державних пенсій призначались на рік у таких розмірах: повному генералу і адміралу — 1430 руб., генерал-лейтенанту і віце-адміралу — 1145 руб., генерал-майору і контр-адміралу— 860 руб., полковнику і капітану І рангу — 571 руб., капітану і капітан-лейтенанту — 345 руб., поручику і мічману

— 290 руб. Відповідно до розрядів посад державні пенсії при­
значалися чиновникам військового відомства, а також генера-

310

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

лам, штаб-офіцерам і старшим офіцерам, які займали адміні­стративні посади.

З нижніх чинів право на пенсію мали унтер-офіцери й відставні нестройові солдати старшого розряду, які перебували на надстроковій службі. За 20 років служби їм призначали пен­сію в розмірі 96 руб. на рік або одноразова допомога в розмірі 1000 руб.

Інваліди-військовослужбовці, які перебували під опікою Олександрійського комітету з опіки поранених, мали право на пенсію з інвалідного капіталу. Розміри пенсій залежали від чину та важкості поранення і поділялися на дві групи. Вищі пенсії на суму 1716 руб. призначались інваліду 1-го класу і 1143 руб. інваліду 2-го класу. Нижчі пенсії становили 300 руб. офіцеру або чиновнику з пораненням 1-го класу і 170 руб. з пораненням 2-го класу. Нижні чини отримували пенсію за по­ранення 1-го класу в розмірі 120 руб., а за поранення 2-го кла­су — 60 руб.

Поряд з державними пенсіями військовослужбовці корис­тувалися послугами пенсійних кас з елементами страхових за­сад. Військово-сухопутне відомство відкрило емеритальну (пен­сійну) касу в 1859 p., а морське відомство — в 1871 р. Капітал цих кас складався з державних коштів і коштів членів каси (з їхніх окладів відраховувалося 6 %). Військовослужбовці мали право на емеритальну пенсію на умовах служби у військовому відомстві не менше 25 років і перебування у членах каси не мен­ше 20 років. З урахуванням вислуги років і часу членства в еме­ритальній касі від затверджених повних пенсійних окладів при­значалися пенсії військовикам. Пенсії за 25—30 років служби, наприклад, залежно від розрядів, встановлювалися в таких роз­мірах: 1-й розряд (20—25 років членства в касі) — 5/12 повного окладу, 2-й розряд (25—30 років членства в касі) — 6/12 повно­го окладу, 3-й розряд (ЗО—35 років членства в касі) — 7/12 по­вного окладу і 4-й розряд (35 і більше років) — повний оклад пенсії. Двадцятирічне членство в емеритальних касах військо­вих відомств давало право військовим отримувати її як додат­кову пенсію до державної пенсії.

311

Глава 6

Піклувалася держава і про сім'ї військовослужбовців. Гра­мотою від 31 березня 1649 р. цар Олексій Михайлович заборо­нив місцевій владі виселяти стрілецьких, пушкарських і ко­зацьких дружин з будинків їхніх чоловіків, які загинули на війні або потрапили в полон. У 1650 р. було видано царський указ, за яким вдови і діти вбитих на війні, померлих від ран чи взятих у полон отримували маєтки, тобто земельні ділянки з розрахунку 7,5 десятин — вдовам і 3,5 десятин — дітям.

У 1720 р. Петро І затвердив положення, згідно з яким вдо­вам убитих і померлих від ран воїнів встановлювалася допомо­га в розмірі восьмої частини річного жалування чоловіка, а дітям — у розмірі дванадцятої частини. Одноразова допомога призначалася вдовам до досягнення ними 40 років, а вдовам від 40 років — до смерті чи виходу заміж. Дітям виплата про­водилася: хлопчикам — до 10 років, дівчаткам — до 15 років. Катерина II продовжила виплати хлопчикам до 12 років, а дівчаткам — до 20 років.

Царським указом 1799 р. право вдів на пенсію вже не обме­жувалося певним віком. Сиротам встановлювалася пенсія за загиблого батька-воїна до досягнення повноліття. Розміри пенсій були збільшені з восьмої і дванадцятої частини до пов­ного жалування чоловіка чи батька.

В епоху царювання Олександра І опікою вдів і сиріт займався Комітет з опіки поранених. Формами опіки були: призначення пенсій з інвалідського капіталу, клопотання про матеріальну підтримку перед військовим відомством, виділення одноразових грошових допомог, влаштування сиріт у навчальні заклади.

Військові відомства рано почали піклуватися про сиріт. За указами Петра І 1719 і 1721рр. у гарнізонах створювалися школи, у яких за рахунок військового бюджету утримували й навчали дітей загиблих воїнів. У 1798 р., у зв'язку зі створен­ням Імператорського військово-сирітського будинку, всі гар­нізонні школи були перетворені в його відділення. Таке від­ділення функціонувало й у Києві на 600 місць.

Закони тогочасної Росії позбавляли військовослужбовців права на державну пенсію за проступки в службі, перебування

312

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

під судом, дисциплінарні стягнення із занесенням у послуж-ний список, негативну атестацію під час виконання службових обов'язків, зарахування до політично неблагонадійних.

6.2.2. Соціальне забезпечення службовців цивільних відомств

Державний апарат передбачає наявність висококваліфіко­ваних і відданих режиму кадрів. Держава весь час прагнула зробити державну службу привабливою для чиновництва. Цьо­му сприяють такі фактори: 1) свідоме прагнення окремих осіб реалізувати себе на адміністративно-управлінському поприщі; 2) можливість просуватися по службі, впевненість у своєму стабільному службовому становищі; 3) прагнення посісти на­лежне місце в суспільній ієрархії, яке б викликало повагу з боку інших; 4) належна матеріальна винагорода за добросовіс­не виконання службових обов'язків; 5) отримання гарантова­них законом соціальних пільг як компенсації за складність праці й обмеження, що накладаються на чиновників держав­ною службою; 6) відповідне пенсійне забезпечення. Держава постійно спрямовувала свої зусилля на задоволення таких інте­ресів чиновництва, як підвищення престижу служби, створен­ня законодавчої бази для проходження кар'єри, гідне матері­альне забезпечення, що поліпшується з просуванням по щаб­лях служби, державне страхування, гарантоване соціальне об­слуговування.

Правовою базою для соціального забезпечення службовців стали: 1) Генеральний регламент 1720 p., що встановлював обо­в'язки посадових осіб колегій, порядок обговорення справ у них;

2) Табель про ранги 1722 p., що встановлював 14 рангів (класів,
класних чинів, І — вищий) з трьох видів: військові (армійські
й морські), штатські й придворні. Скасований після 1917 р.;

3) Положення про надання чинів на цивільній службі (1834 p.);

4) Статут про цивільну службу (1846 p.); 5) маніфести, накази,
рескрипти царя. Зі вступом на роботу в адміністративні органи

313

Глава 6

й отриманням першого класного чину колезького регістратора (XIV клас) чиновникам недворянського стану жалувалось осо­бисте дворянство, а їхнє просування по службі до чину колезь­кого асесора (VIII клас) надавало право потомственого дворян­ства зі всіма становими привілеями. З 1856 р. особисте дворян­ство було пов'язане з IX класом, а потомствене дворянство — з V класом (статський радник), а пізніше з IV класом (дійсний статський радник). Законодавчими нормами нижчі чиновники захищалися від свавілля вищих чиновників.

Статут про цивільну службу надавав чиновникам право пра­цювати в адміністративних органах пожиттєво аж до виходу на пенсію. Однак вони могли перебувати і просуватися по службі в разі дотримання таких вимог: професійна придатність до служби, освітній рівень, просування по службі від її нижчих щаблів до вищих, нагромадження управлінських знань і вмінь, стаж роботи на адміністративних посадах, успішне виконання посадових обов'язків на попередніх посадах, заслуги перед дер­жавою при виконанні її доручень та ін.

Спочатку чиновники отримували помісне і натуральне жа­лування. З 1715—1717 pp. грошове жалування почало відігра­вати самостійну роль. Відповідно до Маніфесту 1763 р. грошо­ве жалування (оклади) почали отримувати всі чиновники, тоб­то не лише класні чиновники, а й канцелярські службовці. У 1906 р. 90 % чиновників отримували від 1000 до 5000 руб. жа­лування за рік; 9 % чиновників отримували за рік від 10 до 20 000 руб. Основний оклад членів Державної ради становив 12—18 000 руб. зарік, сенаторів — 7—17 000 руб., міністрів — 18—20 000 руб., губернаторів — 4500—5000 руб. Молодші службовці в губернських правліннях отримували жалування 9—18 або 18—25 руб. за місяць. Класні чиновники мали по­рівняно непогане матеріальне забезпечення. Для прикладу на­ведемо ціни 1913 p.: кілограм житнього хліба — 6 коп., кало­рійного хліба — 15 коп., яловичини — 54 коп., свинини — 51 коп., 1 кг вершкового масла — 1 руб. 22 коп., літр олії — 32 коп., 1 кг цукру — 29 коп., літр горілки — 30 коп., 1 м² сит­цю — 18 коп., черевики — 5 руб., чоботи — 7 руб.

314

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

У разі закриття установи чи її реорганізації зі скороченням штатів цивільні службовці виводилися поза штат і протягом року отримували попередній оклад. Це робилось відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 4 травня 1839 р. Якщо з'яв­лялися вакансії, то їх заміщали службовцями, які перебували поза штатом. Вживали заходів щодо влаштування їх на інші посади. У період перебування поза штатом більше року служ­бовці отримували 50 % попереднього окладу до влаштування на іншу роботу. При переведенні в іншу місцевість їм видавали одноразову допомогу і проїзні суми, а також підйомні гроші на влаштування на новому місці. Малозабезпеченим чиновникам виділяли одноразові грошові допомоги.

У 1825 р. було створено Комітет опіки заслужених цивіль­них чиновників. Указом від 10 березня 1827 р. Сенат затвердив Правила опіки заслужених цивільних чиновників. Ними вста­новлювався порядок надання соціальної допомоги чиновникам, їхнім вдовам, дітям і батькам. Сенат надав Комітету повнова­ження призначати одноразові допомоги або постійні пенсії за­служеним цивільним чиновникам.

Законодавча база пенсійного забезпечення державних служ­бовців остаточно сформувалася за часів Миколи І. У 1827 р. уряд затвердив Загальний стандарт про пенсії та одноразові допомо­ги в цивільних відомствах. Пенсії і допомоги розцінювались як винагорода за багаторічну та добросовісну службу, що надава­лася за вислугу років, за станом здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника.

Правила про пенсії та одноразові допомоги були викладені у таких нормативних актах: 1) Загальному статуті про пенсії й одноразові допомоги в цивільних відомствах, що поширювався на службовців духовного відомства, які мали цивільні чини (ст. 5—240); 2) Особливих статутах про пенсії й одноразові до­помоги, які призначалися за службу в деяких відомствах, що мали особливе становище (ст. 241—666); 3) Особливому ста­туті про допомоги, що визначались Комітетом опіки заслуже­ним цивільним чиновникам (ст. 667—773); 4) Положенні про особливі переваги цивільної служби у віддалених місцевостях,

315

Глава 6

а також у губерніях західних і Царстві Польському. Емери­тальні пенсії і допомоги призначалися відповідно до статутів емеритальних кас (див. Сводъ законовъ Россійськой имперіи. Въ пяти книгах // Под ред. И. Д. Мордухай-Болтовского. — Книга первая (Томы I—III). — С.-Петербургъ: Русское книж­ное товарищество "Дъятель", 1912).

Право на повну державну пенсію мали особи, які присвяти­ли цивільній службі не менше 35 років. їм призначалася мак­симальна пенсія відповідно до Табеля пенсійних окладів. Тим, хто прослужив менше 35 років, але не менше 25 років, призна­чалася пенсія в розмірі 50 % від повного пенсійного окладу. Особам, які прослужили від 10 до 20 років і залишили службу за станом здоров'я, належала пенсія в розмірі 1/3 від повної пенсії, а від 20 до 30 років — 2/3 повного пенсійного окладу.

Право на соціальне забезпечення мали як піддані, так і іно­земці. Особливості їхнього забезпечення обумовлювалися при влаштуванні на службу. За загальним правилом при вступі на державну службу пенсія не виплачувалася, але з цього прави­ла були численні винятки. При влаштуванні на роботу, що не пов'язана з державною службою, державна пенсія виплачува­лась у повному обсязі.

Право на пенсію мали не лише чиновники, а й нижчі служ­бовці і не тільки ті, хто був на штатних посадах, а й особи, які перебували на позаштатних посадах. Наявність цивільного чину впливала на можливість посісти певну посаду, а отже, — на розмір пенсії, але не на саме право на державну пенсію, яку отримували всі, хто перебував на державній службі.

Розміри пенсій, які призначались і виплачувались, наведені в таблиці.

Відповідно до Положення Комітету Міністрів (вересень 1840 р.) вдовам і дітям померлих цивільних чиновників пенсії призначалися на підставі тих самих окладів, з розрахунку яких були встановлені пенсії главам їхніх сімей.

Пенсійне забезпечення наукових і науково-педагогічних працівників здійснювалося науковими і навчальними заклада­ми. Так, відповідно до ст. 520—3 Статутів про пенсії й однора-

316

Глава 6

зові допомоги в Київському політехнічному інституті імпера­тора Олександра II право на пенсії та одноразові допомоги по навчальній частині відомства Міністерства народної освіти мали: 1) директор інституту; 2) професори; 3) викладач бого­слов'я; 4) викладачі; 5) лаборанти; 6) метеоролог-спостерігач; 7) бібліотекар та його помічник; 8) інспектор та його помічни­ки. Соціальні виплати здійснювалися за поданими нижче пра­вилами:

І. Професори: 1) повна пенсія за вислугу 25 років і половина цієї пенсії за вислугу 20 років призначалась ординарним про­фесорам з окладу 2400 руб. і для екстраординарних професорів — з окладу 1600 руб.; 2) після 30 років навчальної служби ор­динарні професори отримували пенсію 3000 руб., а екстраор­динарні професори — 2000 руб.; 3) коли професор після вислу­ги 25 років залишався на службі в інституті, то пенсію понад жалування не отримував, але винагорода, що призначалася міністром торгівлі і промисловості після закінчення ЗО років його навчальної служби, виплачувалася незалежно від вислу­женої ним пенсії; 4) перебуваючи на службі в інституті у ви­падках, коли діючими законами допускалося суміщення пенсії і жалування, професор при вислузі 25 років мав право отриму­вати пенсію разом із жалуванням у розмірі половинного окладу; 5) звання заслуженого професора давало право разом із жалу­ванням у повному розмірі отримувати пенсію; 6) одноразова до­помога призначалася на підставі діючих постанов у розмірі пов­ного окладу професора; 7) якщо професор прослужив ЗО років, то пенсія йому через п'ять років не збільшувалася.

Крім пенсій за вислугу років, передбачалась також пенсія у зв'язку з інвалідністю. Професори, які йшли у відставку за ста­ном здоров'я, отримували таку пенсію: ординарні професори, які прослужили від 10 до 20 років, — 1/3, від 20 до 25 років — 2/3 з окладу в 3000 руб.; екстраординарні професори отриму­вали ті ж частки і за відповідну вислугу років, але з окладу 2000 крб. У разі, якщо вони прослужили 25 років і більше, то отримували повну пенсію; ординарні професори — 3000 руб.,

318

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

екстраординарні професори — 2000 руб. Якщо була необ­хідність постійного стороннього догляду, професори, йдучи у відставку, отримували таку пенсію: ординарні при вислузі від 5 до 10 років — 1/3, від 10 до 20 років — 2/3, більше 20 років — повний оклад із суми 3000 руб.; екстраординарні — такий же розмір пенсії, але з окладу 2000 руб.

II. Директор інституту щодо пенсії й одноразової допомоги
користувався тими самими правами, що й ординарні професори.

III. Інспектор отримував пенсію з окладу 1500 руб., а коли
він після 25 років вислуги залишався на службі в інституті, то
пенсію йому виплачували в розмірі 1/3 пенсійного окладу.
Помічникам інспектора пенсія призначалася з окладу 750 руб.
При вислузі 25 років і залишенні їх на службі в інституті вони
мали право лише на 1/3 пенсії.

IV. Викладач богослов'я, який мав вислугу не менше 25 років,
отримував пенсію в розмірі 1000 руб. на рік, при вислузі
20 років — 500 руб., а при вислузі ЗО і більше років — 1200 руб.
Пенсія йому і відповідна частка його сім'ї виплачувалася неза­
лежно від виплат, які він отримував у духовному відомстві. У
разі залишення його на службі при вислузі 25 і більше років
він мав право на 1/3 пенсії.

V. Викладачам, метеорологу-спостерігачеві, лаборантам,
бібліотекарю і його помічнику пенсія призначалась у таких роз­
мірах: викладачам (крім рахівництва і городництва), метеоро-
логу-спостерігачу, старшим лаборантам і бібліотекарю, які про­
служили 25 років, — 750 руб., а при вислузі ЗО років — 900 руб.;
молодшим лаборантам, викладачам рахівництва і городницт­
ва, помічнику бібліотекаря за 25 років вислуги — 500 руб., за
ЗО років — 600 руб. У разі залишення на роботі після 25 років
вислуги пенсія виплачувалася у розмірі 1/3.

Зазначені пенсійні оклади призначалися тільки тим викла­дачам, які перебували на дійсній службі при інституті упро­довж останніх 5 років перед вислугою пенсії й отримували від інституту винагороду за заняття не менше цих окладів. В інших випадках викладачам інституту призначалася пенсія у поло­винному розмірі окладу.

319

Глава 6

VI. Сім'ї померлих. Пенсії сім'ям померлих пенсіонерів при­значалися на підставі діючих постанов у розмірі пенсійного окладу померлого.

У другій половині XIX ст. в Росії активно йшло формування системи пенсійного забезпечення державних службовців на страхових засадах. Міністерства і відомства, органи земського і міського самоврядування, різні професійні об'єднання служ­бовців створювали пенсійні капітали і відкривали пенсійні каси. Набули поширення емеритальні каси, які були створені відом­ством інженерів шляхів сполучення (1860 p.), відомством гірни­чих інженерів (1860 p.), морським відомством (1871 p.), пошто­во-телеграфним відомством та ін. Джерелами грошових коштів у цих касах були внески їх членів у розмірі певного процента від жалування, доплати з державного відомства, при якому була організована каса; пожертвування, заповіти та інші надходжен­ня. В кінці 90-х років XIX ст. на рахунку каси відомства юс­тиції нараховувалось 18 млн руб., гірничих інженерів — 16 млн руб., службовців казенних залізних доріг — 10 млн руб.

Право на емеритальні пенсії з цих капіталів отримували особи, які прослужили у відомстві не менше 25 років і були членами каси не менше 20 років. Такі пенсії за вислугу років поділялись на два класи: пенсія І класу за 35 і більше років служби, пенсія II класу за службу від 25 до 35 років. Водночас вони поділялись на 4 розряди за часом участі як члена емери­тальної каси, а саме: від 20 до 25 років, від 25 до 30 років, від ЗО до 35 років, від 35 років і більше. З урахуванням цього вста­новлювались розміри пенсій. Вони були значно вищими за дер­жавні пенсії. У випадку смерті члена каси право на емериталь­ну пенсію надавалось його сім'ї (вдові й дітям).

Інститут емеритальних кас використовувався губернськими земськими органами самоврядування. В касах перебували всі земські службовці, за виключенням виборних осіб. їх пенсій­ний фонд складався з відрахувань 2—6 % жалування, відраху­вань — 10 % грошових нагород і допомог, щорічних асигну­вань земель в розмірі 3—10 % з суми, виділеної кошторисом на утримання земських службовців, штрафів за недоліки в роботі,

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

добровільних внесків нових членів каси чи призначених на більш високу посаду та ін. Земські органи самоврядування не встановлювали єдиних розмірів пенсій. В окремих випадках вона становила 46—66 % окладу. Строки вислуги для отриман­ня повної пенсії коливались від 24 до ЗО років. Для більшості земських службовців емеритальні пенсії були важливим дже­релом їх соціального забезпечення.

Пенсія державним службовцям призначалась, з одного боку, за вислугу років і розряд посади, а з іншого, що було дуже важ­ливо, — за добросовісну, успішну і бездоганну службу в певно­му відомстві. Порушення цих вимог вело до втрати права на пенсію. Підставами для позбавлення права на пенсію вважа­лись: 1) застосування до службовця заходів кримінальної відпо­відальності з обмеженням чи втратою всіх прав громадянсько­го стану; 2) відсторонення від посади за різними причинами; 3) перебування під судом і відсутність оправдувального виро­ку; 4) розжалування (по відношенню до класного чину) за рішен­ням суду або позбавлення права займати посади на цивільній чи іншій службі; 5) негативна атестація в останні роки чи ви­ключення із цивільного відомства; 6) політична неблаго-надійність, опір розпорядженням уряду та інші, несумісні із службовим обов'язком проступки.

6.3. Зародження соціального страхування на землях України

В XVII—XVIII ст. у промисловості поряд з іншими видами виробництва діяли не тільки казенні, вотчинні, селянські ма­нуфактури, де застосовувалась примусова праця кріпаків, але й мануфактурні підприємства капіталістичного типу з викори­станням на них найманої праці. З розвитком капіталізму зрос­тає кількість найманих робітників, особливо після скасування кріпацтва (1861 p.). У 90-ті роки XIX ст. в царській Росії на

 

320

21 —5-747

321

Глава 6

підприємствах великої промисловості працювало більше 1 млн 200 тис. робітників.

У XVII—XVIII ст. умови праці були надзвичайно важкими: робочий день тривав більше 14 год, низька заробітна плата, вирахування за упущення в роботі, залучення до важких робіт жінок і дітей, відсутність будь-якої охорони праці. Виступи робітників змусили уряд нормативним методом втручатися у взаємовідносини між капіталістами і найманими працівника­ми. Серед перших законодавчих актів можна назвати "Регла­мент Мануфактур-Колегії", затверджений Петром І 3 грудня 1723 р. Фабрикантів примушували звертати увагу на охорону праці, організацію медичної допомоги, виплачувати справед­ливу зарплату, а також виділяти кошти для створення елемен­тарних умов праці й життя робітників. На деяких підприєм­ствах вводилися посади лікарів і виділялися кошти на ліки та надання першої медичної допомоги.

У 1741 р. уряд прийняв Регламент і Робочі регули (правила) для суконних фабрик. Фабрикантам приписувалось належним чином освітлювати й опалювати фабричні приміщення, забез­печувати їх пожежну охорону, стежити за справністю верстатів, встановлювати їх з урахуванням безпеки людей. Власників зо­бов'язували оплачувати простій робітників не з їхньої вини, надавати фабричним робітникам житло шляхом будівництва біля фабрик казарм, відкривати при цих казармах лікарні для ме­дичного обслуговування робітників, забезпечувати працівників робочим одягом. Дозволялося штрафувати робітників за неякіс­ну роботу, а гроші, що залишилися після відшкодування збитків, направляти фабричним лікарням і використовувати для заохо­чення добросовісних робітників. Перед фабрикантами ставило­ся завдання виплачувати своєчасно гідну заробітну плату.

Робочі регули (1741 р.) затвердили тариф на всі види робіт з виплатою зарплати щотижня. Вони встановлювали 15-годин-ний робочий день для всіх категорій робітників, визначали суворі стягнення за порушення фабричних правил.

Катерина II в 1762 р. видала указ, згідно з яким вимагала від хазяїв використовувати приписних селян на фабричних

322

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

роботах тільки визначену кількість днів на тиждень, встанов­лювати їм обсяг робіт у розмірі, необхідному для заробітку суми подушного податку. У разі затримки заробітку чи утиску з боку заводчиків робітникам дозволялося звертатись до суду. У травні 1779 р. Катерина II видала Маніфест, у якому конкретно вка­зувалися всі види робіт, які повинні виконувати приписані до державних чи приватних заводів селяни. їм у два рази підви­щувалася заробітна плата. За порушення встановлених правил на фабрикантів накладали штраф, зокрема, за використання робітників більше встановленого строку та примус до не перед­баченої законом праці.

У період правління Олександра І уряд прагнув регулювати тривалість робочого дня, розміри оплати праці, соціальну опі­ку інвалідів і престарілих фабричних людей. У 1806 р. уряд затвердив Гірниче положення, згідно з яким передбачалося на кожному заводі, незалежно від форми власності, за наявності 200 працівників, відкривати госпіталь для їхнього обслугову­вання. У цих госпіталях робітникам було надане право корис­туватися медичною допомогою, отримувати ліки, їжу й одяг під час лікування безплатно. Для нагляду за гірничозаводсь­кими госпіталями при Гірничому правлінні вводилася посада головного лікаря. При кожному заводі відкривалася гірнича школа, де дітей навчали грамоти і морально виховували. Крім того, кожен завод повинен був мати богадільню, у якій утриму­вались каліки, престарілі й непрацездатні особи за умови на­лежності їх до заводських поселень і округів. У богадільнях дозволялася посильна робота, і гроші, отримані за продаж ви­робів, ділилися пополам: половина богадільні, а половина — виробнику. До богаділень приймали сиріт із перспективою по­дальшого використання їх на гірничій службі.

У 1835 р. було опубліковано урядове Положення про відно­сини між хазяїнами фабричних заводів і робочими людьми, які вступали до них за наймом.

Під впливом страйкового руху 70—80 років XIX ст. царсь­кому уряду довелося визнати існування у суспільстві робітни­чого питання. З 1870 р. в різних урядових комісіях обговорю-

и«                                                                                           323

Глава 6

валася проблема обмеження дитячої та жіночої праці. У червні 1882 р. було опубліковано закон, який дозволяв працю дітей на промислових підприємствах з 12 років. Для 12—15 річних працівників встановлювався 8-годинний робочий день, і вони могли працювати тільки вдень. Не допускалося використання їхньої праці в нічний час та на шкідливих виробництвах. Для контролю за виконанням закону встановлювалася фабрична інспекція. Законом від 3 червня 1885 р. заборонялася нічна робота жінок та підлітків, які не досягли 17 років, у текстильній промисловості.

З червня 1886 р. було затверджено закон "Про нагляд за за­кладами фабричної промисловості і про взаємовідносини фаб­рикантів і робітників". У ньому регламентувався договір про найм, вводилась обов'язкова видача робітнику розрахункової книжки, встановлювався порядок видачі зарплати не рідше двох разів на місяць, дозволялося штрафувати робітників тільки в разі неналежного виконання роботи, прогулу і пору­шення порядку. Штрафні суми йшли не фабриканту, а на по­треби опіки робітників. Скасовувалася плата з боку робітників за медичну допомогу, освітлення цехів, користування фабрич­ними знаряддями виробництва.

Законом від 2 червня 1897 р. "Про тривалість і розподіл ро­бочого часу в закладах фабрично-заводської промисловості" робочий день обмежувався 11,5 год. У передсвяткові дні робо­чий день скорочувався до 10 год. Офіційно узаконювалось до­тримання недільних і святкових днів.

Вживались заходи щодо встановлення відповідальності підприємців за заподіяння шкоди здоров'ю робітників. Закон від 8 березня 1861 р. зобов'язував створювати гірничозаводські товариства з касами взаємодопомоги, які повинні були виділя­ти кошти на лікування робітників. У 1866 р. уряд порушив питання про те, що промислові підприємства повинні мати лікарні з розрахунку 10 ліжок на 1000 працівників. У 1886 р. остання норма з рекомендаційної стала обов'язковою. Видача грошових допомог у зв'язку з хворобою робітників загально­державним нормативним актом не регламентувалась, але в

324

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

90-ті роки XIX ст. вона набула поширення і такими видачами користувалися до 40 % робітників.

У другій половині XIX ст. бере початок страхування робіт­ників і опіка їх у зв'язку з хворобою, каліцтвом чи старістю. У 1861 р. було прийнято закон "Про допоміжні товариства" при казенних заводах. Законами 1861 і 1862 pp. на підприємствах гірничої промисловості вводилися пенсії за втрату працездат­ності у зв'язку з каліцтвом та за багаторічну роботу (похилий вік). Пенсії виплачувалися через каси взаємодопомоги. З 1887 р. почали діяти правила про видачу допомог робітникам і служ­бовцям державних залізниць. У травні 1888 р. набрав чинності закон, який зобов'язав власників приватних залізниць створю­вати пенсійні каси для видачі допомог у зв'язку з хворобою і пенсій при залишенні роботи у зв'язку з втратою працездат­ності. Фінансовий фонд кас складався із внесків залізничних товариств, робітників і службовців.

У 1901 р. прийнято "Тимчасові правила про пенсії робітни­кам казенних гірничих заводів і рудників, які втратили пра­цездатність на заводських і гірничорудних роботах". 2 червня 1903 р. прийнято закон "Про винагороду потерпілим внаслідок нещасних випадків робітникам, службовцям і членам їхніх сімей на підприємствах фабрично-заводської, гірничозаводсь­кої промисловості". Це перший закон, в основу якого було по­кладено принцип обов'язкового страхування. За цим законом робітникам встановлювалася матеріальна компенсація за запо­діяну їм шкоду в результаті нещасних випадків, які сталися в процесі роботи. У відшкодуванні збитків можна було відмови­ти тільки у зв'язку з грубою необережністю або злим наміром самого робітника. Потерпілим за рахунок коштів підприємця виплачувалися допомоги чи пенсії в розмірі половини заробіт­ку з часу отримання травми до дня поновлення працездатності чи до офіційного визнання повної непрацездатності. При ви­знанні робітника повністю непрацездатним призначалася пен­сія у розмірі 2/3 річного заробітку. Підприємці зобов'язували­ся забезпечити потерпілому безплатну медичну допомогу або відшкодувати витрати на лікування. У зв'язку зі смертю по-

325

Глава 6

терпілого в результаті нещасного випадку або в період лікуван­ня чи не пізніше двох років з часу його настання підприємець повинен був брати на себе обов'язок пенсійного забезпечення сім'ї, що втратила годувальника. Вдовам встановлювалася пен­сія в розмірі 1/3 річного заробітку померлого довічно чи до нового одруження.

Дітям до 15 років пенсія призначалась у розмірі 1/6 заробіт­ку померлого, а повним сиротам — в розмірі 1/4 заробітку кож­ному. Цей закон охоплював 25 % робітників царської Росії.

У лютому — березні 1912 р. III Державна дума прийняла пакет страхових законів "Про затвердження канцелярій у спра­вах страхування робітників", "Про затвердження Ради у спра­вах страхування робітників", "Про забезпечення робітників на випадок хвороби", "Про страхування робітників від нещасних випадків на виробництві". Ці закони затверджені Миколою II 23 червня 1912 р. і з цього дня набрали законної сили. Загаль­не керівництво соціальним страхуванням у країні здійснюва­ла Рада у справах страхування робітників при Міністерстві торгівлі й промисловості. У губерніях та великих містах ство­рювалися страхові канцелярії, які спостерігали за виконан­ням страхових законів. Робочими органами на місцях були лікарняні каси та страхові товариства. Останні об'єднували зі страховою метою роботодавців по округах. У царській Росії діяло декілька тисяч страхових кас і близько 10 товариств.

Відповідно до закону "Про страхування робітників від нещас­них випадків" обов'язкове страхування робітників покладалося на підприємців, які повинні були застрахувати всіх своїх пра­цівників у спеціальних страхових товариствах, що створювали­ся за територіальним принципом. їхніми членами були власни­ки підприємств кількох губерній. Фінансові страхові фонди фор­мувалися виключно із внесків підприємців. Управління страхо­вим фондом і всіма справами товариства здійснювали його керівні органи в особі загальних зборів, правління, ревізійної комісії і спостережного комітету. Крім покриття поточних ризиків, по­в'язаних з нещасними випадками на виробництві, закон зобо­в'язував страхові товариства мати пенсійний фонд.

326

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

Обов'язковому страхуванню підлягали всі працівники підприємства за умови, що розмір їхнього річного утримання не перевищував 1500 руб. Робітники користувалися правом на матеріальну допомогу у зв'язку з втратою працездатності через тілесні пошкодження, отримані в результаті нещасних випадків на виробництві. Потерпілі протягом перших 13 тижнів отри­мували допомогу з лікарняної каси підприємства. Після цього вони переходили під опіку страхових товариств. Незалежно від сімейного стану їм виплачувалася допомога в розмірі 2/3 заро­бітку до видужання або до дня визнання повної чи часткової непрацездатності. Після встановлення непрацездатності потер­пілому призначалася пенсія, що сягала 2/3 заробітку залежно від ступеня каліцтва.

Якщо робітник був повністю непрацездатним, тобто втратив зір, руки чи ноги, то йому виплачувалася пенсія в розмірі пов­ного заробітку. Для своїх пенсіонерів страхові товариства ство­рювали богадільні.

Законом "Про страхування робітників на випадок хвороби" введені грошові допомоги робітникам, які захворіли, та надан­ня медичної допомоги. Для страхування робітників на випадок хвороби при кожному підприємстві з кількістю робітників не менше 200 створювалися лікарняні каси. Дрібні підприємства могли створювати спільні лікарняні каси. Працювали вони на підставі статуту, що затверджувався спеціально створеними органами нагляду — страховими канцеляріями. Органами управління лікарняними касами були загальні збори як їхній вищий орган та правління, що було виконавчим органом. За­гальні збори складались із представників робітників та робото­давців. Останнім належало 2/3 від числа голосів робітників. Правління каси складалось із представників обох сторін, але роботодавець мав на один голос менше, ніж представники ро­бітників. Грошовий капітал лікарняної каси створювався за ра­хунок внесків застрахованих робітників та відрахувань влас­ників підприємств. 60 % коштів складались із внесків робіт­ників, а 40 % — із відрахувань роботодавця. На лікарняні каси покладалася видача допомоги: 1) на випадок хвороби; 2) на

327

Глава 6

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

 

випадок каліцтва; 3) на випадок пологів; 4) на випадок смерті. Крім цього, ці каси могли надавати матеріальну допомогу сім'ям потерпілих і безробітним. Тим, хто занедужав, випла­чувалася допомога у зв'язку з хворобою в разі втрати праце­здатності. Видача допомог проводилась з 4-го дня захворюван­ня, але не більше 26 тижнів. Розмір їх визначався загальними зборами каси на підставі встановлених законом норм: для сімей­них — від 1/3 до 1/2 заробітку, для одиноких — від 1/4 до 1/2 заробітку. Відповідні розміри допомог встановлювались на поховання.

Допомога при пологах видавалася тільки тим жінкам, які пропрацювали на підприємстві не менше 3 місяців — упродовж 2 тижнів до і 4 тижнів після пологів у розмірі 1/2 повного заро­бітку.

Закон передбачав надання робітникам медичної допомоги, зокрема первинної, при раптових захворюваннях і нещасних випадках, амбулаторного лікування, лікування у стаціонарних закладах і прийняття пологів з повним утриманням. Витрати за медичну допомогу робітникам покладалися на роботодавців. Усі види лікувального обслуговування були безплатними. У випадку втрати робітниками працездатності у зв'язку з хворо­бою підприємець був зобов'язаний забезпечити безплатне ліку­вання впродовж чотирьох місяців.

Положення обох законів, що стосувалися страхування від нещасних випадків та на випадок хвороби, збігалися щодо за­страхованих осіб, тобто робітників і службовців фабрично-за­водської, гірничої, гірничозаводської промисловості, під­приємств приватних залізниць і внутрішнього пароплавства, за винятком дрібних підприємств із кількістю робітників 20— ЗО осіб. Страхуванням на початку XX ст. було охоплено 3 млн робітників. Діяли ці закони тільки в регіонах Європейської Росії.

328

6.4. Соціальне забезпечення та його законодавча база в СРСР

6.4.1. Соціальне забезпечення населення в 1917—1922 pp.

Після жовтневого (1917 р.) перевороту більшовики, які при­йшли до влади під популістськими гаслами, відмовилися від загальнолюдських цінностей і почали насаджувати цінності одного класу — пролетаріату, який, як показала історія, не мав до них ніякого відношення. Заперечуючи еволюційний шлях розвитку, правляча партія приступила до соціальних експериментів революційними методами. Систему соціального страхування та забезпечення, що склалася в царській Росії, змальовували тільки чорними барвами і в короткі терміни її було повністю зруйновано. Більшовики почали вибудовувати власну державну систему соціального забезпечення.

Братовбивча громадянська війна, розруха, колективізація, голодомори, бездумне втручання в економіку, Друга світова війна, відбудова країни, непосильні військові витрати, допо­мога країнам соціалістичного табору та третього світу не дава­ли можливості реально взятися до соціального захисту насе­лення. Нормативні акти, що приймалися у сфері соціального забезпечення, як правило, не були економічно обґрунтовани­ми, відзначались декларативністю та ідеологічним нашаруван­ням. Перша в світі соціалістична держава так і не зуміла ство­рити зразкову систему соціального забезпечення. В СРСР по­ширеною була практика в нормативних актах видавати бажане за дійсне, і через це вивчення законодавчої бази можливе лише у зіставленні з реальним життям.

Декретом про землю, який було прийнято 8 листопада 1917 p., З'їздом робітничих і солдатських депутатів передбача­лося, що землероби, які внаслідок старості або інвалідності назавжди втратили можливість особисто обробляти землю, втрачають право нею користуватися, а замість цього отриму-

329

Глава 6

ють від держави пенсійне забезпечення. У разі непрацездатності терміном до двох років сільська община зобов'язувалася при­йти на допомогу своєму члену шляхом громадського обробітку землі. Сказане так і залишилося гаслом, яке ніколи не було втілене в життя.

21 листопада 1917 р. РНК прийняла Декрет "Про збільшен­ня пенсій робітникам, які постраждали від нещасних випадків". Він зафіксував наміри більшовиків суттєво змінити закон про страхування робітників від нещасних випадків від 23 червня 1912 р. на засадах робочої страхової програми, а саме: поши­рення страхування на всіх робітників, відшкодування повного заробітку покаліченому, надання самоврядування застрахова­ним і передача справи експертизи покалічених у руки лікарів, вибраних від робітничих організацій. Цим же декретом у зв'яз­ку з дороговизною життя всім пенсіонерам від нещасних ви­падків до 1917р. включноз 1 січня 1917р. пенсію було збільше­но на 100 % за рахунок пенсійного фонду, який наповнювався впродовж трьох років комітетами із запасного капіталу, вільних залишків від операцій, а в разі недостатності їх — додатковими внесками підприємців.

В іншому Декреті РНК від 22 листопада 1917 р. "Про вина­городу відкомандированих на роботу на підприємства військо­вим чинам, які постраждали від нещасних випадків" зазнача­лося, що зазначені військові чини підпадають з 19 липня 1914 р. під дію правил від 2 червня 1903 р. і закону про страхування робітників від нещасних випадків від 23 червня 1912 р. Річне утримання військового чина — робітника при нарахуванні йому пенсії за каліцтво визначається відповідно до розцінок, вста­новлених для інших робітників, зайнятих на таких самих ро­ботах.

Постановою РНК від 16 грудня 1917 р. "Про видачу допомо­ги" передбачалося відпустити з 10 млн фонду на непередбачені кошторисами термінові потреби 450 тис. руб. у розпорядження Кременчуцької повітової земської управи для видачі допомог населенню Кременчуцького повіту, яке постраждало від павод­ку весною поточного року.

330

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

РНК своєю постановою від 1 грудня 1917 р. "Про розміри винагороди народних комісарів і вищих службовців та чинов­ників" доручив Міністерству фінансів і всім окремим коміса­рам негайно вивчити кошториси міністерств і урізати всі непо­мірно високі жалування та пенсії.

Згідно з Декретом РНК від 24 грудня 1917 р. "Про припи­нення видачі пенсій, що перевищують 300 руб." були знижені щомісячні пенсійні виплати одній особі чи сім'ї, які перевищу­вали 300 руб. Максимальні пенсії не могли перевищувати 300 руб.

ВЦВК і РНК 24 грудня 1917 р. затвердили "Положення про страхування на випадок безробіття". Ним уперше в світі в країні було введене соціальне забезпечення безробітних. Воно поши­рювалося на всіх робітників і службовців, які працювали за наймом, за винятком осіб, заробіток яких перевищував тримі­сячний заробіток у певній місцевості. Допомога у зв'язку з без­робіттям видавалася, починаючи з четвертого дня безробіття у розмірі середньої поденної заробітної плати для певної місце­вості, але не більше того заробітку, який безробітний отриму­вав. Допомогу виплачувала місцева каса безробітних.

Постановою РНК від 20 грудня 1917 р. "Про припинення видачі утримання колишнім членам Державної ради" скасову­валось утримання членів Державної ради, яке їм продовжував видавати Тимчасовий уряд. Не підлягали видачі неотримані суми, а колишнім членам Державної ради пропонувалося на загальних підставах звертатися за призначенням пенсії до На­родного комісаріату опіки з наданням відомостей про свій май­новий стан.

ЦВК Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів 4 січня 1918 р. прийняв Декрет "Про страхування на випадок хвороби". Страхування поширювалося на всіх осіб, які працю­вали за наймом. Дія Положення не поширювалася на осіб, які посідали на підприємстві вищі посади, і на всіх осіб вільних професій, які мали заробіток, що втричі перевищував середній заробіток робітників певної місцевості. Предметами страхуван­ня визнавалися лікарська (медична) допомога і грошові допо-

331

 

Глава 6

моги. Лікарняні каси видавали грошові допомоги: 1) на випа­док хвороби учасників каси, що супроводжувалися втратою працездатності; 2) на випадок пологів учасниць — вагітним і породіллям; 3) на випадок смерті учасників — на їх поховання. Грошові допомоги видавалися з першого дня втрати працездат­ності до видужання у розмірі повного заробітку. Допомога у зв'язку з пологами видавалась упродовж 8 тижнів до пологів і 8 тижнів після пологів. Грошова допомога на поховання вида­валась у розмірі 30-кратного середнього денного заробітку для певної місцевості. Видами медичної допомоги визнавалися: 1) первинна допомога при раптових захворюваннях і нещас­них випадках; 2) амбулаторне лікування; 3) лікування вдома; 4) допомога у разі пологів; 5) лікування у лікарнях з повним утриманням хворих; 6) санаторне і курортне лікування.

З метою точного обліку й планомірного розподілу робочої сили за галузями народного господарства, впорядкування по­питу і пропозиції праці, контролю за безробітними, які отри­мують допомогу відповідно до Положення про біржі праці, що було затверджене Декретом РНК 9 лютого 1918 p., були ство­рені місцеві й обласні біржі праці.

31 жовтня 1918 р. РНК затвердила Положення про соціаль­не забезпечення трудящих. Воно передбачало такі види соці­ального забезпечення: 1) забезпечення ліками й надання всіх видів медичної (лікарської) та іншої допомоги, допомоги у ви­падку пологів усім особам, які її потребують; 2) допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності; 3) пенсії у зв'яз­ку з постійною втратою працездатності через каліцтво, хворо­бу чи старість; 4) допомога у зв'язку з безробіттям; 5) допомога на поховання. До завдань соціального забезпечення належала профілактика захворювань, травм та пом'якшення їх наслідків. Забезпеченню підлягали всі без винятку, особи, джерелом існу­вання яких є власна праця, без експлуатації чужої, а також члени сімей трудящих.

Влада більшовиків могла утримуватися тільки на штиках її армії. Побудові армії, матеріальному забезпеченню військово­службовців приділялася велика увага. Про це говорять такі

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

правові акти: 1) постанова РНК від 29 грудня 1917 р. "Про ви­дачу процентних добавок до пенсії військово-понівечених" (офі-церів-інвалідів старої армії позбавляли їхніх пенсій і перево­дили на пенсію, що встановлювалася для солдатів); 2) Декрет РНК від 28 січня 1918 р. "Про організацію Робітничо-Селянсь-кої Червоної Армії" (воїнів РСЧА брали на повне державне за­безпечення, і вони отримували 50 руб. щомісяця, а непраце­здатних членів сімей солдатів РСЧА забезпечували всім необ­хідним за місцевими споживчими нормами); 3) Декрет РНК від 11 лютого 1918 р. "Про організацію Робітничо-Селянського Червоного Флоту" (передбачав розпуск старого флоту і ство­рення нового, порядок забезпечення службовців флоту та стра­хування їх за рахунок держави на випадок хвороби, каліцтва, інвалідності, смерті); 4) Декрет РНК від 2 серпня 1918 р. "Про видачу продовольчого пайка сім'ям солдатів дійсної служби і дострокового призову і про збільшення дитячого пайка" (право на пайок отримали непрацездатні члени сімей солдатів, які не мали засобів до існування, а на дитячий продовольчий пайок — діти (до 5 років) до розміру пайка дорослих); 5) Декрет РНК від 7 серпня 1918 р. "Про пенсійне забезпечення солдатів Робіт-ничо-Селянської Червоної Армії і їхніх сімей"; 6) Правила про фонд забезпечення сімей червоноармійців, затверджені поста­новою РНК від 14 серпня 1918 p.; 7) постанова РНК від 16 лис­топада 1918 р. "Про грошове забезпечення військовополонених і їхніх сімей"; 8) Декрет РНК від 24 грудня 1918 р. "Про забез­печення червоноармійців і їх сімей"; 9) Інструкція про поря­док забезпечення сімей червоноармійців допомогами і кварти­рами, затверджена постановою РНК від 2 січня 1919 р.;

10) Декрет РНК від 21 січня 1919 р. "Про забезпечення солдатів
Робітничо-Селянської Червоної Армії добовим забезпеченням";

11) Декрет РНК від 21 січня 1919 року "Про поширення дії
декретів про пенсійне забезпечення солдатів Червоної Армії і
їхніх сімей на інші категорії військовослужбовців"; 12) Поло­
ження про соціальне забезпечення інвалідів-червоноармійців і
їхніх сімей, затверджене Декретом РНК від 28 квітня 1919 p.;
13) Декрет РНК від 8 травня 1919 р. "Про визнання доброволь-

 

332

333

Глава 6

цями робітників, селян і службовців, призваних у Червону Армію за постановами комітетів РКП (б), професійних спілок і волосних виконавчих комітетів; 14) Декрет РНК від 8 травня 1919 р. "Про забезпечення добровольців"; 15) Декрет РНК від 27 травня 1919 р. "Про збільшення грошової допомоги сім'ям червоноармійців"; 16) Декрет РНК від 11 вересня 1919 р. "Про збільшення допомог членам сімей червоноармійців"; 17) Декрет РНК від 16 червня 1920 р. "Про зрівняння грошової допомоги (пайка) сім'ям військовополонених старої армії з грошовою допомогою сімей червоноармійців"; 18) Декрет РНК від 16 червня 1920 р. "Про збільшення грошової допомоги сім'ям червоноармійців"; 19) Декрет РНК від 5 серпня 1920 р. "Про видачу одноразової допомоги й іншого забезпечення військо­вослужбовцям Червоної Армії і Флоту, що повертаються з по­лону"; 20) Декрет РНК від 14 березня 1921 р. "Про поширення на осіб командного складу й адміністративно-господарської служби на фронті права на забезпечення сімей грошовою допо­могою нарівні із сім'ями червоноармійців".

Продовжувалось удосконалення та пристосування до умов, що склалися, нормативних актів щодо забезпечення в разі тим­часової непрацездатності. До цих правових актів належали постанова РНК від 23 травня 1919 р. "Про порядок видачі гро­шових допомог у випадках тимчасової втрати працездатності", Декрет РНК від 12 серпня 1920 р. "Про видачу допомог у ви­падку тимчасової втрати працездатності", Декрет РНК від 14 жовтня 1921 р. "Про забезпечення робітників і службовців у разі тимчасової непрацездатності".

Приймались акти, що вносили суттєві зміни в соціальне за­безпечення окремих категорій осіб. Декретом ВЦВК від 27 квітня 1918 р. "Про скасування спадкування" непрацездат­ним родичам померлого, які не мали прожиткового мінімуму, замість спадщини дозволялось отримувати утримання з майна померлого. Декрет РНК від 26 квітня 1919 р. "Про скасування старих пенсій і про пенсійне забезпечення старих пенсіонерів" припинив виплату пенсій за старими (царськими) законами і запровадив їх перегляд відповідно до Положення про державне

 

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

забезпечення трудящих від 31 жовтня 1918 р. відповідно до Декрету РНК від 18 листопада 1919 р. "Про анулювання дого­ворів страхування життя" всі непрацездатні й неповнолітні особи, які позбулися страхової винагороди внаслідок анулю­вання договорів, підлягали соціальному забезпеченню органа­ми Народного комісаріату праці і соціального забезпечення на загальних підставах.

Війна, розруха, ліквідація старої системи опіки змусили державу більше уваги приділити інвалідам. Спільною постано­вою Народних комісаріатів охорони здоров'я, соціального за­безпечення й освіти від 26 листопада 1920 р. "Про соціальне забезпечення глухонімих і сліпих" проведено розмежування компетенції цих відомств з опіки глухонімих та сліпих. Врахо­вуючи, що однією з причин інвалідності була старість, нарком праці своєю постановою від 15 червня 1919 р. "Про облік і огляд робітників і службовців, що втратили працездатність внаслідок похилого віку", запропонував усім державним, гро­мадським і приватним підприємствам, установам здійснити облік усіх робітників і службовців, які втратили працездатність внаслідок похилого віку (60 років) і непридатних до роботи. Вони підлягали огляду бюро лікарської експертизи місцевих підвідділів соціального забезпечення й охорони праці або існу­ючими лікарськими касами. При втраті робітниками і служ­бовцями 60 % працездатності вони звільнилися з роботи після призначення їм пенсії. Декретом РНК від 27 жовтня 1919 р. "Про встановлення одностайних норм соціального забезпечен­ня інвалідів праці і війни" встановлені єдині норми видачі пенсій як для інвалідів праці, так і для інвалідів війни грома­дянської і імперіалістичної згідно з Положенням від 31 жовт­ня 1918 р. про соціальне забезпечення трудящих. Постановою РНК від 24 жовтня 1921р. "Про порядок обліку і розподілу неповної праці інвалідів (праці і війни)" передбачалося право інвалідів праці і війни 4-ї і 5-ї груп на працю через відділи соці­ального забезпечення виконавчих комітетів. На доступні робо­ти інвалідів направляли у першу чергу (вони мали переваги перед здоровими безробітними). У разі добровільного залишен-

 

334

335

Глава 6

ня роботи інваліди позбавлялись права на соціальне забезпе­чення.

Декретом РНК від 21 січня 1921 р. "Про соціальне забезпе­чення робітників і службовців та членів їхніх сімей" внесені зміни і доповнення до діючих декретів і постанов щодо соціаль­ного забезпечення. Допомога в разі втрати непрацездатності ви­давалась одному із працездатних членів сім'ї, що зайняті догля­дом за дітьми до 12 років чи ведуть домашнє господарство. Гро­шова допомога членам сім'ї, що перебували на утриманні робіт­ників і службовців в разі їхньої непрацездатності (хвороба, вагітність, пологи) встановлювалась в розмірі середньої тариф­ної ставки. Одноразова додаткова допомога на предмет догляду за новонародженими встановлювалась у розмірі місячної основ­ної допомоги. Пенсії в разі смерті годувальника встановлюва­лись у таких розмірах: на одну особу — у розмірі найменшої тарифної ставки і на кожну наступну особу — в розмірі полови­ни найменшої тарифної ставки, але не більше двократної най­меншої ставки на всю сім'ю. Безвісна відсутність прирівнювала­ся до смерті годувальника. Оскільки трудова повинність вводи­лася з 16 років, то з цього віку встановлювалося соціальне забез­печення. Встановлювалися грошові допомоги членам сімей чер-воноармійців та мобілізованих за трудовою повинністю.

У Декреті РНК від 15 листопада 1921 р. "Про соціальне стра­хування осіб, зайнятих найманою працею", зазначалося, що на заміну ст. 1—41 і 46 Положення про соціальне забезпечення трудящих від 31 жовтня 1918 р. знову вводиться соціальне стра­хування осіб, зайнятих найманою працею, які поширюються на всі випадки тимчасової і постійної втрати працездатності, випадки безробіття, а також на випадок смерті, передбачають­ся відповідні допомоги і пенсії. За цим декретом пенсійне за­безпечення почало здійснюватися для робітників і службовців за системою соціального страхування, а для військовослуж­бовців і інших категорій громадян — за системою соціального забезпечення. Пенсійна система не охоплювала селянства.

9 грудня 1921 р. РНК видала Декрет "Про соціальне забез­печення членів сімей трудящих у разі смерті годувальника

336

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

сім'ї". У ньому перелічене коло непрацездатних осіб, які нале­жать до членів сім'ї померлого годувальника, а саме: 1) непов­нолітні (до 16 років) діти, а також брати і сестри — круглі си­роти; 2) дружина в разі непрацездатності чи наявності дітей віком до 8 років; 3) непрацездатні батько і мати, якщо вони перебували на утриманні покійного або безвісно відсутнього, якщо в їхніх сім'ях немає інших працездатних осіб. Непраце­здатними вважалися особи, які віднесені органами лікарської експертизи до перших трьох груп інвалідності.

Проголосивши принцип рівності, більшовики через деякий час приступили до формування спеціального законодавства про персональні (посилені) пенсії, що не підлягало широкому роз­голосу. Першим нормативним актом у цій сфері можна назва­ти Декрет РНК від 16 липня 1920 р. "Про пенсії особам, які мають особливі заслуги перед робітничо-селянською револю­цією". Встановлення особливих заслуг перед робітничо-селян­ською революцією було покладено на відповідні центральні органи радянської влади. Пенсія у зв'язку з інвалідністю, а також пенсія у разі втрати цих осіб як годувальника признача­лась у розмірі не більше 4-кратної середньої тарифної ставки з розрахунку: на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 2-кратної середньої тарифної ставки, на двох — у розмірі 3-крат-ної, на трьох і більше членів сім'ї — 4-кратної середньої тариф­ної ставки. Пенсію призначав Народний комісаріат соціально­го забезпечення за рахунок його кредитів. Цей Декрет був до­повнений Декретом від 28 жовтня 1920 р.

337

Декретом РНК від 5 грудня 1921 р. "Про посилені пенсії" було встановлено новий порядок призначення посилених пенсій. Вони призначались у разі повної втрати працездатності особам: 1) які мають великі заслуги на ниві революційної діяль­ності або особливо видатні заслуги у сфері науки і мистецтва, літератури і техніки, якщо робота цих осіб має загальнодер­жавний характер; 2) які своєю революційною, радянською і професійною діяльністю принесли значну користь Республіці або у своїй роботі виявили особливу та виключну вірність служ­бовому обов'язку; 3) у разі смерті цих осіб тим неповнолітнім і

22 — 5-747

22 <

Глава 6

непрацездатним членам їхніх сімей, які перебували на утри­манні цих осіб під час їхнього життя. Пенсії, залежно від кате­горій осіб, призначали НКСЗ чи його губернські відділи. Поси­лені пенсії призначалися НКСЗ у межах від середньої до мак­симальної тарифної ставки певної місцевості з частковою або повною натуралізацією, губернськими відділами — не більше середньої тарифної ставки певної місцевості з частковою чи повною натуралізацією, а членам сімей померлих — 2/3 поси­леної пенсії, що належала або могла належати померлому. Згідно з Декретом РНК від 28 жовтня 1920 р. "Про видачу од­норазових допомог сім'ям осіб, які мали особливі заслуги пе­ред робітничо-селянською революцією", у разі смерті осіб, що мали особливі заслуги, сім'ям, крім пенсій, видавали однора­зову допомогу в розмірі не більше 15-кратної місячної тариф­ної ставки. Декретом від 20 січня 1920 р. "Про встановлення посилених пенсій для престарілих і інвалідів-педагогів" РНК встановила для зазначених осіб, які мали заслуги у справі на­родної освіти, посилені пенсії у подвійному розмірі проти пен­сійних норм, встановлених Положенням про соціальне забез­печення трудящих. Особливі заслуги встановлювали губернські виконавчі комітети за поданням губернських відділів народної освіти.

Вживалися заходи щодо реорганізації органів опіки, що дія­ли за царизму. Декретом РНК від 5 січня 1918 р. "Про скасу­вання комітетів військово-поранених і передачі справи допо­моги покаліченим воїнам і їхнім сім'ям Всеросійській спілці покалічених воїнів" були ліквідовані тимчасовий загальнодер­жавний і місцеві комітети допомоги військово-покаліченим. Функції, які вони виконували, перейшли до Всеросійської спілки покалічених воїнів. Постановою РНК від 6 березня 1918 р. "Про утворення Народної ради соціального забезпечен­ня й Обліково-позичкового комітету соціального забезпечення" доручено комісаріату опіки прийняти до свого відання облік і врегулювання всіх питань про пенсії і допомоги та створити Народну раду соціального забезпечення. Цією постановою про­понувалося Комісаріату фінансів утворити при національному

338

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

банку Обліково-позичковий комітет соціального забезпечення. Декретом РНК від 26 квітня 1918 р. Народний комісаріат дер­жавної опіки було перейменовано в Народний комісаріат соці­ального забезпечення. Зміна вивіски пояснювалася тим, що стара назва не відповідає соціалістичним завданням соціально­го забезпечення і є пережитком старого часу, коли соціальна допомога мала характер милостині й благодійності.

У листопаді 1919 р. НКП і НКСЗ були об'єднані в один комі­саріат, однак Декретом ВЦВК Рад від 21 квітня 1920 р. знову було розділено на два комісаріати — НКП і НКСЗ. На НКСЗ були покладені всі функції соціального забезпечення, за винят­ком забезпечення безробітних та питань встановлення загаль­них норм допомог і пенсій, які залишилися за НКП. За Декре­том РНК від 25 листопада 1920 р. забезпечення безробітних передано до відання НКСЗ.

У період 1917—1922 pp. було прийнято понад 100 норматив­них актів у сфері соціального забезпечення, більшість з них діяли і в Україні.

6.4.2. Соціальне забезпечення населення після утворення СРСР

Наприкінці 1922 р. було утворено СРСР, а в 1924 р. прийня­то Конституцію СРСР, за якою творення основних законів про працю й охорону здоров'я було віднесено до відання СРСР. Республіканськими органами державного управління соціаль­ним забезпеченням і далі визнавалися республіканські НКСЗ. На союзному рівні органу з такою назвою створено не було, але систему соціального забезпечення на рівні СРСР панівний партії все-таки вдалося створити. На початку 1925 р. при НКП СРСР було створено міжвідомчий орган — Союзна рада соці­ального страхування (СРСС), при НКП союзних республік — республіканські ради соціального страхування. СРСС здійсню­вала загальний напрям діяльності Центрального управління соціальним страхуванням, розглядала всі розроблені НКП СРСР

339

Глава 6

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

 

та іншими відомствами проекти нормативних актів у сфері соці­ального страхування, що підлягали внесенню в законодавчі органи СРСР, надавала висновки щодо цих проектів, розгляда­ла розроблені Центральним управлінням соціального страху­вання на розвиток діючого законодавства загальні правила й інструкції, що стосувалися залучення до страхування окремих категорій працюючих за наймом, роз'яснювала чинні норма­тивні акти СРСР у сфері соціального страхування та видані нею розпорядження й інструкції. Уже з 1926 р. нормативні акти з питань застосування законів СРСР і постанов РНК СРСР щодо пенсійного забезпечення робітників, службовців і членів їхніх сімей стала видавати СРСС, її постанови і правила посіли про­відне місце в пенсійному законодавстві.

З метою створення єдиних для всієї країни норм і умов за­безпечення поширилася практика прийняття загальносоюзних нормативних актів у сфері соціального забезпечення.

28 серпня 1925 р. ЦВК і РНК затвердили перший загально­союзний закон про пенсії за соціальним страхуванням — Поло­ження про забезпечення в порядку соціального страхування інвалідів праці та членів сімей померлих або безвісно відсутніх застрахованих та інвалідів праці.

Постановою СРСС при НКП СРСР від 5 січня 1928 р. "Про надання пенсійного забезпечення престарілим робітникам підприємств текстильної промисловості" введено страхування у зв'язку зі старістю для однієї з груп промислових робітників-текстильників. Це перший нормативний акт в СРСР, у якому забезпечення у зв'язку зі старістю було сконструйовано не як різновид пенсії у зв'язку з інвалідністю, а як самостійний вид соціального забезпечення. Право на пенсію вже не залежало від втрати працездатності, що обов'язково засвідчувалося ме­дичним висновком, а зумовлювалося двома моментами: досяг­ненням певного віку та наявністю відповідного стажу. Встанов­лювався пенсійний вік: для чоловіків 60 років, а для жінок — 55 років. Для чоловіків і жінок визначався єдиний загальний трудовий стаж — 25 років і спеціальний — не менше одного року безпосередньо перед зверненням щодо пенсії. Розмір пенсії

встановлювався на рівні пенсійного забезпечення інвалідів II групи, що втратили працездатність внаслідок загального захво­рювання, а саме для 1928 р. це склало 2/3 від повної пенсії, яка, в свою чергу, становила 2/3 від середнього заробітку. Умо­вою виплати пенсії було припинення роботи на підприємстві текстильної промисловості.

У 1928 р. на VIII з'їзді профспілок було порушене питання про поширення страхування у зв'язку зі старістю ще на три категорії робітників: залізничників, металістів і гірників. Це було здійснено постановою ЦВК і РНК СРСР від 15 травня 1929 р. "Про забезпечення в порядку соціального страхування на випадок старості". СРСС при НКП СРСР було надане право поширювати страхування у зв'язку зі старістю на інші галузі промисловості. За постановами СРСС у 1932 р. забезпеченням у зв'язку зі старістю були охоплені вже всі робітники всіх га­лузей народного господарства, інженерно-технічні працівники й окремі категорії службовців, учні курсів підвищення квалі­фікації за умови, що вони безпосередньо перед вступом на кур­си працювали робітниками і службовцями. Відповідно до по­станови ВЦРПС, затвердженої РНК СРСР 31 липня 1937 р. "Про поліпшення державного соціального страхування для служ­бовців", забезпечення у зв'язку зі старістю було поширене на всіх службовців.

14 березня 1928 р. ЦВК і РНК СРСР затвердили Положення про забезпечення в порядку соціального страхування у зв'язку

3 втратою годувальника, що замінило ряд нормативних актів,
у тому числі Положення від 28 серпня 1925 р. Цим Положен­
ням встановлювались умови призначення і розміри пенсій за­
лежно від групи і причини інвалідності, стажу роботи, розміру
заробітку. На підставі Положення від 14 березня 1928 р. СРСС

4 липня 1928 р. видала "Зведені правила забезпечення в поряд­
ку соціального страхування у зв'язку з інвалідністю і в зв'язку
з втратою годувальника". Вони замінили собою більше 40 нор­
мативних актів і передбачали пенсії у зв'язку з інвалідністю,
пенсії у зв'язку з втратою годувальника; пенсії у зв'язку зі ста­
рістю; допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; до-

 

 

340

341

Глава 6

помоги у зв'язку з народженням дитини; допомога на похован­ня; допомога в разі безробіття; порядок призначення, видачі й позбавлення пенсій і допомог.

У 1930 р. законодавство про пенсійне забезпечення робіт­ників і службовців було систематизоване в Положенні про пенсії і допомоги з соціального страхування, що було затверджене ЦВК і РНК СРСР 13 лютого 1930 р. Воно передбачало переваги пенсійного забезпечення робітників і їхніх сімей порівняно зі службовцями та їхніми сім'ями. Робітникам пенсія у зв'язку з інвалідністю від загальних причин призначалася при трудово­му стажі від 1 до 8 років, а службовцям — від 1 до 12 років за­лежно від віку особи, яка звернулася щодо призначення пенсії. У такому ж порядку призначалася пенсія у разі втрати году­вальника.

СРСС при НКП СРСР 21 лютого 1929 р. прийняла постанову "Про позбавлення права на пенсію і допомогу у зв'язку з безро­біттям колишніх поміщиків, фабрикантів, жандармів, полі­цейських, керівників контрреволюційних банд та інших". На­звані особи отримали право на відповідні види соціального за­безпечення тільки після поновлення їх у виборчих правах, тоб­то з моменту вступу в дію Конституції СРСР 1936 р.

ЦВК і РНК СРСР 3 липня 1929 р. прийняли нову постанову про пенсійне забезпечення вчителів та інших працівників осві­ти за вислугу років, що розширила коло осіб, які підлягали забезпеченню, і поліпшувала умови виплати пенсії. У 1929 р. було введене пенсійне забезпечення за вислугу років для ме­дичних і ветеринарних працівників, трудова діяльність яких про­ходила в селі і в робітничих селищах (постанова ЦВК і РНК СРСР від 25 вересня 1929 р.). У 1930 р. встановлена пенсія за вислугу років і для агрономів, які працювали в сільській місцевості (постанова ЦВК і РНК СРСР від 23 липня 1930 p.).

Постановою ЦВК і РНК СРСР від 30 травня 1928 р. введено новий порядок призначення і виплати персональних пенсій особам, які мали особливі заслуги. На підставі цієї постанови союзні республіки прийняли акти, які регулювали порядок призначення персональних пенсій.

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

ЦВК і РНК СРСР 23 квітня 1930 р. затвердили Кодекс про пільги для військовослужбовців і військовозобов'язаних та їхніх сімей.

ЦВК СРСР 23 червня 1931 р. прийняв постанову "Про соці­альне страхування", якою змінено умови і норми забезпечення пенсіями і допомогами з урахуванням галузей виробництва, стажу роботи та наданням переваг ударникам праці. На вико­нання її з метою конкретизації деяких положень СРСС при НКП видала 29 лютого 1932 р. за № 47 свою постанову "Про поліп­шення пенсійного забезпечення по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника і по старості". Пенсії були підвищені, особливо у зв'язку з інвалідністю від загального захворювання та зі старістю. Розміри пенсій визначалися залежно від галузі народного господарства, у зв'язку з чим робітники поділялися на три категорії, а службовців (крім зайнятих на виробництві) виділили в окрему категорію. За роботу понад встановлений мінімум виплачувалася надбавка до пенсії. За кожний рік удар­ної праці ударнику належала надбавка в розмірі 3 % пенсії. Було знижено стаж при виході на пенсію у зв'язку з інвалідні­стю. Право на пенсію з настанням старості за цією постановою поширювалося на всіх робітників, де б вони не працювали, і на частину службовців, віднесених до третьої категорії. Пільгові умови виходу на пенсію встановлювалися спеціальними поста­новами.

Відповідно до постанови ЦВК СРСР і ВЦРПС від 10 вересня 1933 р. "Про порядок злиття НКП СРСР і ВЦРПС" відбулася передача функцій з управління соціальним страхуванням від НКП СРСР, що ліквідовувався, до ВЦРПС. На ВЦРПС покла­далися такі функції: контроль і керівництво роботою всіх проф­спілкових органів з соціального страхування; складання і по­дання на затвердження РНК СРСР зведеного бюджету соціаль­ного страхування СРСР, а також законів про соціальне страху­вання і тарифів страхових внесків; видання інструкцій, пра­вил і роз'яснень щодо застосування законів про соціальне стра­хування. Таким чином, за профспілками було закріплене пра­во на прийняття правових нормативних актів з питань соціаль-

 

 

342

343

Глава 6

ного страхування. До компетенції профспілкових органів пе­рейшли призначення і виплата пенсій робітникам, службовцям та членам їхніх сімей.

Конституція СРСР, а пізніше Конституція УРСР закріпили право громадян на матеріальне забезпечення в старості, у разі непрацездатності, у випадку хвороби. На підставі рівності прав громадян у сфері пенсійного забезпечення пенсії з настанням старості й інвалідності службовцям, відповідно до постанови ВЦРПС, що була затверджена РНК СРСР 31 липня 1937 р., стали призначати на тих самих умовах, що й робітникам. Були скасовані обмеження в пенсійному забезпеченні осіб, які рані­ше позбавлялися виборчих прав через соціальне походження (постанова РНК СРСР від 31 липня 1937 p.).

28 грудня 1938 р. РНК СРСР, ЦК ВКП (б) і ВЦРПС прийня­ли спільну постанову "Про заходи щодо впорядкування трудо­вої дисципліни, поліпшення практики державного соціально­го страхування і боротьби із зловживаннями в цій справі". Нею замість надбавки до пенсії за загальний стаж роботи, що не враховував тривалості роботи на одному підприємстві, встанов­лювалися надбавки для інвалідів (І і II груп) за стаж безперерв­ної роботи на одному підприємстві, в установі перед звернен­ням по пенсію. Стаж як необхідна умова для призначення пенсій у зв'язку з інвалідністю та в разі втрати годувальника мав те­пер важливе значення.

У зв'язку із загостренням міжнародної обстановки більше уваги почали приділяти військовослужбовцям. 16 липня 1940 р. РНК СРСР прийняла постанову "Про пенсії військово­службовцям рядового і молодшого начальницького складу стро­кової служби і їхнім сім'ям". Розмір пенсії військовослужбов­цям строкової служби, які стали інвалідами (незалежно від причин інвалідності) і членам сімей, що втратили годувальни­ка, були значно збільшені. Мінімальні пенсії інвалідам збільши­лися приблизно в 2,5 раза, а максимальні — в 4,5 раза. Одно­часно збільшувались на 50 % і розміри пенсій інвалідам грома­дянської війни, військової служби в РСЧА, колишнім черво-ногвардійцям і червоним партизанам, інвалідам імперіалістич-

344

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

ної війни, а також членам їхніх сімей. Розміри пенсій диферен­ціювалися залежно від причини інвалідності і від заробітку до призову в армію (робота робітником чи службовцем). Більш високі розміри пенсій встановлювалися для тих, хто втратив працездатність, захищаючи СРСР або виконуючи інші обов'яз­ки військової служби, чи внаслідок захворювання на фронті. Пенсійному забезпеченню підлягали й інваліди III групи.

Уже під час Другої світової війни, участь у якій СРСР була неминучою, 5 червня 1941 р. РНК СРСР прийняла постанову "Про пенсії й допомоги особам вищого, старшого і середнього начальницького складу, особам молодшого начальницького складу надстрокової служби, спеціалістам рядового складу надстрокової служби і їхнім сім'ям", у якій збільшилися роз­міри пенсійного забезпечення зазначених осіб за вислугу років, у зв'язку з інвалідністю і в разі втрати годувальника. Іншою постановою від 5 червня 1941 р. № 1475 РНК затвердила Пе­релік спеціалістів рядового складу надстрокової служби Чер­воної Армії, Військово-Морського Флоту, прикордонних і внутрішніх військ, які мають право на пенсії та допомоги згідно з постановою РНК СРСР "Про пенсії та допомоги особам вищо­го, старшого й середнього начальницького складу, особам мо­лодшого начальницького складу надстрокової служби, спеціа­лістам рядового складу надстрокової служби та їхнім сім'ям". До цього переліку ввійшли: 1) аероакустики; 2) візирники всіх найменувань; 3) водолази всіх найменувань; 4) повітряні стрільці всіх найменувань; 5) гідроакустики; 6) далекомірни­ки; 7) комендори всіх найменувань; 8) майстри всіх наймену­вань; 9) машиністи всіх найменувань; 10) мінери всіх наймену­вань; 11) мотористи всіх найменувань; 12) музиканти; 13) об-ристи; 14) кухарі; 15) підводники берегової оборони; 16) про­жектористи; 17) радисти всіх найменувань; 18) стернові; 19) сигнальники; 20) телеграфісти; 21) торпедисти всіх найме­нувань; 22) хіміки; 23) електрики всіх найменувань.

Таким чином, до початку Великої Вітчизняної війни була створена система соціального забезпечення радянського типу, що охоплювала робітників, службовців, інтелігенцію і членів

345

Глава 6

їхніх сімей у всіх випадках втрати заробітку, але повного відшкодування заробітку не вдалося досягнути, розміри соці­альних виплат залишилися низькими. Основні види соціаль­них послуг надавалися населенню безплатно за рахунок дер­жавного бюджету.

Під час війни було встановлено особливий інститут забезпе­чення державними допомогами військовослужбовців, які пере­бували в лавах армії. Система допомог була заново регламенто­вана указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 червня 1941 р. "Про порядок призначення і виплати допомоги сім'ям військо­вослужбовців рядового і молодшого начальницького складу у воєнний час". Пізніше цей указ був змінений указом від 19 лип­ня 1942 р. Право на допомогу мали сім'ї військовослужбовців рядового і молодшого начальницького складу, які були мобілі­зовані, за виключенням військовослужбовців надстрокової служ­би. Допомога призначалась щомісячно у таких випадках і роз­мірах: 1) якщо в сім'ї немає працездатних, то допомога виплачу­валась на одного непрацездатного— 100 руб., на двох — 150 руб., трьох і чотирьох — 200 руб., п'яти і більше непрацездатних — 250 руб.; 2) якщо в сім'ї був один працездатний, допомога ви­плачувалась: на трьох і чотирьох непрацездатних — 150 руб., на п'ять і більше непрацездатних — 200 руб.; 3) якщо у сім'ї був один працездатний і двоє дітей, які не досягли 16 років, а сто­совно учнів — 18 років — 100 руб.; 4) якщо сім'я налічувала двох працездатних при наявності п'яти і більше непрацездат­них — 150 руб. Сім'ї, що мешкали у сільській місцевості, отри­мували допомогу у половинному розмірі.

Раднарком СРСР своєю постановою від 17 червня 1943 р. затвердив інструкцію "Про порядок призначення і виплати допомог та пенсій сім'ям військовослужбовців рядового і мо­лодшого начальницького складу".

Структура інструкції:

I. Загальні положення.

II. В яких випадках і в яких розмірах призначається допо­
мога?

346

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

III. В яких розмірах призначаються пенсії?

IV. В яких випадках призначається допомога і пенсії за
сільськими нормами?

V. Які члени сім'ї військовослужбовця вважаються праце­
здатними і які непрацездатними при призначенні допомоги і
пенсії?

VI. З якого і до якого часу виплачується допомога або пен­
сія?

VII. Як впливають на виплату допомоги або пенсії наступні
зміни у складі сім'ї військовослужбовця?

VIII. Куди слід звертатися за призначенням допомоги і які
документи необхідно при цьому подати?

IX. Куди слід звертатися за призначенням пенсії і які доку­
менти необхідно при цьому подати?

X. Як призначаються допомоги і пенсії?

XI. Як виплачуються допомоги і пенсії?

XII. Як забезпечуються пенсіями сім'ї працівників транс­
порту, що працювали в районах воєнних дій?

XIII.Якою допомогою забезпечуються сім'ї військовослуж­
бовців, що одержують пенсію в зв'язку з народженням дитини
або смертю члена сім'ї?

31 січня 1944 р. за № 101 Раднарком СРСР прийняв Поста­нову, якою затвердив інструкцію "Про порядок призначення й виплати пенсій по інвалідності військовослужбовцям рядово­го, сержантського і старшинського складу".

Структура інструкції:

I. Загальні положення.

II. В яких розмірах призначаються пенсії?

III.В яких випадках пенсії призначаються за нормами, вста­
новленими для осіб, пов'язаних із сільським господарством?

IV. З якого і до якого часу призначається і виплачується
пенсія?

V. Куди слід звертатися за призначенням пенсії і які доку­
менти необхідно при цьому подавати?

347

Глава 6

VI. Як призначаються пенсії?

VII. Як призначаються пенсії у воєнний час при виписуванні
з госпіталю?

VIII. Як виплачуються пенсії?

IX. Як виплачуються пенсії інвалідам війни, які перебува­
ють в будинках інвалідів, інтернатах, профшколах-інтернатах
і лікувальних закладах?

X. Як виплачуються пенсії інвалідам III групи?

XI. Як забезпечуються пенсіями сім'ї померлих інвалідів
війни?

XII.Якою допомогою забезпечуються інваліди війни в разі
народження дитини або смерті члена сім'ї?

XIII. Які пенсійні посвідчення видаються інвалідам з числа
військовослужбовців та сім'ям померлих інвалідів?

Цими інструкціями і керувалися при пенсійному забезпе­ченні військовослужбовців.

У воєнний час вживались заходи щодо працевлаштування інвалідів війни і членів сімей військовослужбовців. Серед ос­новних нормативних актів можна назвати постанови РНК СРСР від 6 травня 1942 р. "Про трудове влаштування інвалідів Вітчиз­няної війни"; від 20 січня 1943 р. "Про заходи щодо трудового влаштування інвалідів Великої Вітчизняної війни".

8 липня 1944 р. виданий Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про збільшення державної допомоги вагітним жінкам, бага­тодітним і одиноким матерям, посилення охорони материнства і дитинства, про встановлення вищого ступеня відзнаки — зван­ня "Мати-героїня" і встановлення ордена "Материнська слава" і медалі "Медаль материнства". Цим Указом значно розширене коло матерів, які отримують допомоги, збільшено їх розмі­ри, встановлено державні допомоги одиноким матерям на утри­мання і виховання дітей, передбачалося розширення мережі установ охорони материнства і дитинства.

У період війни багато категорій робітників і службовців працювали безпосередньо в районах бойових дій. З огляду на специфіку умов їхньої роботи Раднарком СРСР у 1942 —

348

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

1944 pp. поширив на них пенсійне забезпечення, яке було вста­новлено для військовослужбовців. Таким забезпеченням кори­стувалися, зокрема, моряки суден морського флоту, які плава­ли в районах воєнно-морських дій, річкових суден річкового флоту, що плавали в районах військових дій, та ін.

З 1947 до 1956 р. Урядом СРСР було прийнято низку поста­нов, згідно з якими періодично збільшувалися розміри соціаль­них виплат.

Рада Міністрів УРСР 9 квітня 1948 р. затвердила Положен­ня про Міністерство соціального забезпечення Української РСР і місцеві органи соціального забезпечення. Відповідно до п. 10 цього Положення в складі МСЗ УРСР було утворено:

I) пенсійне управління; 2) відділ персональних пенсій; 3) управ­
ління трудового та побутового влаштування; 4) управління ус­
танов соціального забезпечення; 5) відділ лікарсько-трудової
експертизи; 6) відділ протезування; 7) плановий відділ;
8) фінансовий відділ; 9) відділ статистики; 10) відділ кадрів;

II) центральна бухгалтерія; 12) відділ постачання; 13) секре­
таріат; 14) управління справами. У підпорядкуванні МСЗ та­
кож були: 1) редакція інформаційного бюлетеня; 2) вчена рада
з протезування, трудового влаштування інвалідів і експертизи
працездатності; 3) центральний евакоприйомник; 4) Київська
центральна база матеріально-технічного постачання; 5) Одесь­
ка школа-інтернат з навчання гри на баяні незрячих інвалідів
Вітчизняної війни; 6) Ніжинська школа-інтернат з підготовки
до вузів незрячих інвалідів Вітчизняної війни; 7) Одеський са­
наторій для інвалідів Вітчизняної війни; 8) постійно діючі
курси; 9) відомчий арбітраж.

На МСЗ покладалися такі основні завдання:

— керівництво соціальним забезпеченням, контроль за впро­вадженням у життя законів, а також постанов і розпоряджень РМ СРСР і РМ УРСР про соціальне забезпечення та внесення на розгляд РМ УРСР проектів законів, постанов і розпоряджень з цих питань;

349

Глава 6

— відання питаннями пенсійного забезпечення робітників,
службовців, військовослужбовців рядового, сержантського та
старшинського складу, строкової служби, осіб, прирівняних до
військовослужбовців, робітників і службовців, а також членів
їхніх сімей і питаннями забезпечення допомогами сімей вій­
ськовослужбовців рядового, сержантського та старшинсько­
го складу, строкової служби;

— здійснення заходів щодо трудового влаштування та мате­
ріально-побутового обслуговування інвалідів, членів сімей за­
гиблих воїнів і пенсіонерів інших категорій, а також членів
сімей військовослужбовців;

— здійснення заходів щодо організації в колгоспах громад­
ської взаємодопомоги та матеріально-побутової допомоги кол­
госпникам;

— здійснення керівництва установами соціального забезпе­
чення (інтернатами для інвалідів Вітчизняної війни, будинка­
ми інвалідів та ін.);

■— керівництво лікарсько-трудовою експертизою працездат­ності робітників, службовців і військовослужбовців та членів їхніх сімей;

— здійснення загального керівництва Українською спілкою
кас взаємного страхування членів артілей кооперації інвалідів,
Українським товариством глухонімих, Українським товари­
ством сліпих і контроль за їхньою діяльністю;

— здійснення загального керівництва кооперацією інвалідів
відповідно до ст. 34 і 35 Положення про кооперацію інвалідів,
затвердженого постановою РМ УРСР від 16 жовтня 1946 р.
№ 1819.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 28 вересня 1949 р. № 414 затверджене Положення про пенсійне забезпечення праців­ників науки, що суттєво поліпшило їхнє пенсійне забезпечення.

У 50-ті роки XX ст. завершилося створення системи соціально­го забезпечення робітників і службовців. 5 лютого 1955 р. Прези­дія ВЦРПС затвердила Положення про порядок призначення і виплати допомог за державним соціальним страхуванням.

350

 

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

14 липня 1956 р. Верховною Радою СРСР прийнято Закон СРСР "Про державні пенсії", який вступив у силу з 1 жовтня 1956 р. Рада Міністрів СРСР своєю постановою від 4 серпня 1956 р. затвердила Положення про порядок призначення і ви­плати державних пенсій. Після прийняття їх були визнані як такі, що повністю або частково втратили чинність, близько 1000 попередніх нормативних актів СРСР і союзних республік про пенсійне забезпечення. Закон 1956 р. об'єднав усі основні види пенсій і встановив єдині правила і порядок призначення й виплати їх.

За окремими постановами Уряду СРСР призначалися:

1) пенсії за вислугу років для деяких категорій спеціалістів (пра­
цівників освіти, охорони здоров'я, театрально-видовищних
підприємств, льотного складу цивільної авіації); 2) пенсії пра­
цівникам науки у зв'язку зі старістю й інвалідністю, а членам
їхніх сімей — у зв'язку з втратою годувальника; 3) пенсії гене­
ралам, адміралам і офіцерському складу Радянської армії та
їхнім сім'ям; 4) персональні пенсії у зв'язку зі старістю й інва­
лідністю громадянам, що мають особливі заслуги перед держа­
вою, а їхнім сім'ям у зв'язку з втратою годувальника. Прези­
дія Верховної Ради СРСР встановила для Героїв Радянського
Союзу і Героїв Соціалістичної Праці з 1 листопада 1967 р. до­
даткові пільги, в тому числі й персональні пенсії.

Створення колгоспів вимагало з боку держави організації соціального забезпечення колгоспників. У 60-ті роки XX ст. було прийнято пакет нормативних актів з питань матеріальної підтримки селян. Основними з них були: 1) Закон СРСР від 15 липня 1964 р. "Про пенсії і допомоги членам колгоспів";

2) Положення про порядок призначення і виплати пенсій чле­
нам колгоспів, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР
від 17 жовтня 1964 р. № 859; 3) Положення про порядок при­
значення і виплати допомог у зв'язку з вагітністю і пологами
жінкам — членам колгоспів, затверджене постановою Ради
Міністрів СРСР від 4 листопада 1964 р. № 915; 4) Положення
про централізований союзний фонд соціального забезпечення
колгоспників, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР

351

Глава 6

від 6 листопада 1964 року № 919; 5) Положення про комісію з призначення пенсій і допомог колгоспникам, затверджене по­становою Ради Міністрів СРСР від 6 листопада 1964 р. № 920; 6) Положення про ради соціального забезпечення колгоспників, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 6 листопада 1964 р. №921; 7) Інструкція про порядок оформлення доку­ментів для призначення і виплати допомог у зв'язку з вагітні­стю й пологами жінкам — членам колгоспів, затверджена Мінфіном СРСР і Держкомпраці СРСР від 11 грудня 1964 р. № 390-1Г; 8) постанова Ради Міністрів СРСР від 3 вересня 1964 р. № 746 "Про порядок і розміри відрахувань від доходів колгоспів у централізований союзний фонд соціального за­безпечення колгоспників і про організаційні заходи, пов'язані із здійсненням Закону про пенсії і допомоги членам колгоспів; 9) постанова Ради Міністрів СРСР від 1 квітня 1965 р. № 258 "Про пенсійне забезпечення колишніх членів колгоспів, землі яких передані радгоспам та іншим підприємствам і організа­ціям". З прийняттям цих актів завершилося формування со­ціального забезпечення громадян в СРСР.

19 грудня 1977 р. Рада Міністрів СРСР постановою № 1128 затвердила Положення про персональні пенсії, що змінило відповідне положення 1956 р. Одночасно було скасова­но дев'ять постанов РМ СРСР з питань персональних пенсій. Видами персональних пенсій були: 1) пенсії союзного значення — за заслуги перед СРСР; 2) республіканського значення — за заслуги перед союзною республікою; 3) місцевого значення — за заслуги місцевого значення. Пенсії призначалися чоловікам після досягнення 55 років, а жінкам — 50 років або незалежно від віку за наявності інвалідності. У 1977 р. пенсійний вік був збільшений для чоловіків до 60 років, а для жінок до 55 років. Максимальні розміри персональних пенсій були в 1956 p.: со­юзного значення — 200 руб., в 1977 р. — 250 руб., республі­канського значення відповідно — 120 і 150 руб., місцевого зна­чення — 60 і 110 руб. Комісії зі встановлення персональних пенсій були створені при РМ СРСР, РМ союзних республік та при облвиконкомах рад народних депутатів. Персональним

352

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

пенсіонерам у разі особливої потреби могла надаватись однора­зова допомога. Персональні пенсіонери мали суттєві соціаль­но-побутові пільги. До них належали: 50 % знижка в оплаті житлової площі та комунальних послуг; безплатне протезуван­ня всіх видів (за винятком протезів з дорогоцінних металів); прикріплення до спеціальних поліклінік; оплата ліків за ре­цептами лікарів у розмірі 20 % їх вартості. Персональним пен­сіонерам, які мали тривалий партійний стаж, одночасно нада­валися: щорічна безплатна путівка в санаторій чи будинок відпочинку; за бажанням замість путівки видавалася грошова компенсація; безплатний проїзд у міському транспорті; безплат­ний проїзд один раз у рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або автомобільним міжнародним транспортом; щорічна грошова допомога в розмірі до двомісячної пенсії. Вони мали й інші соціальні пільги.

На початок 70-х років XX ст. в СРСР завершилося форму­вання таких організаційно-правових форм соціального забез­печення: 1) державне соціальне страхування робітників, служ­бовців, членів кооперативів і деяких інших осіб; 2) соціальне страхування колгоспників; 3) соціальне забезпечення колгосп­ників за рахунок централізованого союзного фонду соціально­го забезпечення колгоспників; 4) соціальне забезпечення за рахунок прямих асигнувань з державного бюджету; 5) забезпе­чення за рахунок спеціальних фондів громадських організацій (художній, літературний, музичний фонди, фонд Спілки кіне­матографістів).

З серпня 1972 р. Рада Міністрів СРСР затвердила нове Поло­ження про порядок призначення і виплати державних пенсій з урахуванням досвіду реалізації Закону 1956 р. У 1977 р. при­йнята остання Конституція СРСР, що передбачала право гро­мадян на соціальне забезпечення й гарантії його забезпечення.

353

Розвивалася нормативна база соціального обслуговування різних категорій населення, надання їм пільг і переваг. 23 лю­того 1982 р. Рада Міністрів СРСР постановою за № 209 затвер­дила Положення про пільги для інвалідів Вітчизняної війни і сімей загиблих військовослужбовців. Рада Міністрів СРСР

23 — 5-747

23 і

Глава 6

4 квітня 1983 p. прийняла постанову за № 272 "Про забезпе­чення транспортними засобами інвалідів з числа робітників, службовців, колгоспників, а також інвалідів з дитинства". Рада Міністрів СРСР від 28 квітня 1984 р. прийняла постанову № 384 "Про організацію будинків-інтернатів для ветеранів виробни­чих об'єднань (підприємств)". Держкомпраці СРСР 20 червня 1981 р. затвердив Типове положення про будинок для преста­рілих і інвалідів.

Союзний уряд приділяв увагу наданню допомог певним ка­тегоріям осіб.

Допомогу на дітей військовослужбовців строкової служби було введено з 1 січня 1964 р. постановою Ради Міністрів СРСР від 2 5 жовтня 1963 р. за № 1108 "Про виплату допомоги на дітей військовослужбовців строкової служби". Вона призначалася дружинам солдатів, матросів, сержантів і старшин строкової служби у розмірі 15 руб. на одну дитину та 22 руб. на двох і більше дітей на місяць, а дружинам, які постійно проживали у сільській місцевості й пов'язані з сільським господарством, — 7 руб. 50 коп. на одну дитину та 12 крб. на двох і більше дітей. На виконання цієї постанови Міністерство фінансів СРСР і Міністерство оборони СРСР 12 грудня 1963 р. за № 360 затвер­дили Інструкцію про порядок призначення допомог на дітей військовослужбовців строкової служби, а Міністерство фінансів СРСР 20 грудня 1963 р. за № 367 затвердило Інструкцію про порядок виплати допомог на дітей військовослужбовців стро­кової служби. 14 червня 1968 р. за№ 144 Міністерство фінансів СРСР і Міністерство оборони СРСР затвердили нову Інструк­цію про порядок призначення допомоги на дітей військово­службовців строкової служби, а Інструкція від 12 грудня 1963 р. № 360 з цього дня втратила силу. 19 лютого 1970 р. Міністер­ство фінансів СРСР і Міністерство оборони СРСР затвердили Інструкцію про порядок призначення і виплати допомоги на дітей військовослужбовців строкової служби і військовозобо­в'язаних, призваних на навчальні збори, які тимчасово не пра­цюють до моменту призову на збори. З її затвердженням втра­тили силу Інструкція Мінфіну СРСР від 20 грудня 1963 р.

354

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

№ 367 та Інструкція Мінфіну СРСР і Міноборони СРСР від 14 червня 1968 р. № 144, оскільки на базі цих двох інструкцій була підготовлена одна. Постановою Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1990 р. № 1420-1 "Про невідкладні заходи щодо по­ліпшення становища жінок, охорони материнства і дитинства, зміцнення сім'ї" розмір державної допомоги на дітей військо­вослужбовців строкової служби був підвищений до рівня мі­німальної заробітної плати.

Порядок призначення і виплати допомог багатодітним мате­рям (уперше введена постановою ЦБК і РНК СРСР від 27 черв­ня 1936 р.) регулювався Положенням про порядок призначен­ня і виплати допомог вагітним жінкам, багатодітним і одино­ким матерям, яке було затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 12 серпня 1970 р. № 659. Рада Міністрів СРСР у своїй постанові від 2 червня 1990 р. № 759 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту сімей з дітьми у зв'язку з переходом до регульованої ринкової економіки" зазначила, що деякі до­помоги, в тому числі й багатодітним матерям, втратили соці­альну значимість, і замість раніше діючої одноразової допомо­ги при народженні дитини, диференційованої залежно від чер­говості народження, і щомісячної допомоги багатодітним сім'ям на четверту і наступну дитину у віці до п'яти років встановила одноразову допомогу при народженні дитини в трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, а також єдину щомісяч­ну допомогу на дітей у віці від 1,5 до 6 років у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати на кожну дитину, яка перебуває на утриманні сім'ї, якщо середній прибуток на члена сім'ї не перевищує двократної величини мінімальної заробітної плати.

Допомогу на дітей малозабезпеченим сім'ям ввели з 1 листо­пада 1974 р. відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 22 вересня 1974 р. № 748 "Про дальше збільшення матеріальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, що мають дітей" та Указу Президії Верховної Ради СРСР від 25 вересня 1974 р. "Про введення допомоги на дітей малозабезпеченим сім'ям". На розвиток їх Рада Міністрів СРСР своєю постано­вою від 25 вересня 1974 р. за № 752 затвердила Положення про

355

Глава 6

порядок призначення і виплати допомоги на дітей малозабез­печеним сім'ям, а ВЦРПС, Мінфін СРСР і Державний комітет Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати 1 жовт­ня 1974 р. затвердили Інструкцію про порядок оформлення і ведення справ з призначення і виплати допомоги на дітей мало­забезпеченим сім'ям на підприємствах, в установах, організа­ціях і колгоспах. У цей же день (1 жовтня 1974 р.) ВЦРПС і Мінфін СРСР затверджують Інструкцію про порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виплату до­помоги на дітей малозабезпеченим сім'ям в державних, гро­мадських і кооперативних підприємствах, установах і органі­заціях. Ще раніше, тобто 27 вересня 1974 p., Мінфін СРСР та Держбанк СРСР направили відповідним організаціям інструк­тивний лист "Про порядок видачі коштів на виплату допомоги на дітей малозабезпеченим сім'ям". Усі ці нормативні акти і склали правову основу нововведеної допомоги. Зазначена допо­мога призначалася і виплачувалася в розмірі 12 руб. на місяць на кожну дитину до досягнення нею 8-річного віку тим сім'ям, у яких середній сукупний прибуток на члена сім'ї не переви­щував 50 руб. на місяць. Пізніше в зазначені нормативні акти вносилися певні зміни і доповнення. Так, згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 23 листопада 1989 р. № 1032 "Про збільшення строку виплати допомоги на дітей малозабезпече­ним сім'ям", вона призначалась і виплачувалась до досягнення дитиною віку 12 років. Середній сукупний дохід на члена сім'ї з 1 січня 1984 р. по країні був встановлений різний (на тери­торії України — 50 руб.). Було змінено і джерело фінансування виплати допомоги з коштів бюджету державного соціального страхування або з централізованого союзного фонду соціально­го забезпечення колгоспників. її почали виплачувати за раху­нок коштів бюджетів союзних республік (пункти 7—9 Змін і доповнень до рішень Уряду СРСР про державну допомогу сім'ям, що мають дітей, затверджених постановою РМ СРСР від 24 листопада 1990 р. № 1177).

Допомога на дітей-інвалідів віком до 16 років в розмірі 20 руб. на місяць вперше введена постановою ЦК КПРС і Ради

356

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

Міністрів СРСР від 23 травня 1979 р. № 469 "Про поліпшення матеріального забезпечення інвалідів з дитинства". Постано­вою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 27 березня

1986 р. № 400 "Про заходи щодо подальшого поліпшення умов
життя інвалідів з дитинства" розмір цієї допомоги з січня

1987 р. збільшений до ЗО руб. Законом СРСР від 1 серпня 1989 р.
"Про невідкладні заходи щодо поліпшення пенсійного забезпе­
чення і соціального обслуговування населення" цей розмір до­
помоги з 1 січня 1990 р. збільшений до 70 руб. (ст. 8). Законом
СРСР від 15 травня 1990 р. "Про пенсійне забезпечення грома­
дян в СРСР" ця допомога перетворена в соціальну пенсію і її
розмір був передбачений у ст. 120.

Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 22 січня 1981 р. за № 235 "Про заходи щодо посилення державної допо­моги сім'ям, які мають дітей" для матерів, що працюють і ма­ють загальний трудовий стаж не менше одного року, а також для жінок, які навчалися з відривом від виробництва, була введена частково оплачувана відпустка з догляду за дитиною до досягнення нею віку одного року. Оплата передбачалась у розмірі 35 руб. щомісяця. Одночасно з цим жінкам, що працю­ють, також було надано право на отримання додаткової відпу­стки без збереження заробітної плати з догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора року, з наміром пізніше продов­жити цей термін до двох років із збереженням безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю. Ці заходи вводилися поетапно, починаючи з 1981 р. (в Україні з 1 листо­пада 1982 р.). На розвиток цієї постанови Президія Верховної Ради СРСР своїм Указом від 2 вересня 1981 року "Про заходи щодо посилення державної допомоги сім'ям, які мають дітей" внесла до ст. 71 Основ законодавства Союзу РСР і союзних рес­публік про працю та до інших законів відповідні зміни. Згідно з цими двома нормативними актами Рада Міністрів СРСР і ВЦРПС 2 вересня 1981 р. за № 865 видали спільну постанову "Про порядок введення частково оплачуваної відпустки по до­гляду за дитиною до досягнення нею віку одного року та інших заходів щодо посилення державної допомоги сім'ям, які мають

357

Глава 6

дітей". Рада Міністрів СРСР і ВЦРПС своєю постановою від 22 серпня 1989 р. за № 677 "Про збільшення тривалості відпу­сток жінкам, що мають малолітніх дітей" збільшили (в Україні з 1 липня 1990 р.) тривалість частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора роки. З 1 грудня 1989 р. тривалість додаткової відпустки без збере­ження заробітної плати з догляду за дитиною була збільшена до досягнення нею трирічного віку. Ця додаткова відпустка зараховувалась у загальний та безперервний стаж, а також у стаж роботи за спеціальністю. 10 квітня 1990 р. Верховна Рада СРСР своєю постановою "Про невідкладні заходи щодо поліп­шення становища жінок, охорони материнства і дитинства, зміцнення сім'ї" підвищила розмір державної допомоги з до­гляду за дитиною до досягнення нею віку півтора року до рівня мінімальної заробітної плати, що на той час становила 70 руб. При народженні двох і більше дітей допомога виплачувалась на кожну дитину, а не одна на всіх дітей, як раніше. Уперше в законодавстві передбачалися виплати та допомоги з урахуван­ням районних коефіцієнтів. Скасовано було таку умову для жінок, що працюють, віком до 18 років, як наявність відповід­ного (річного) трудового стажу. Допомога у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею віку півтора роки непрацюючим матерям вводилася з 1 січня 1991 р.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 6 лютого 1984 р. за № 134 "Про введення тимчасових допомог на неповнолітніх дітей у період розшуку їхніх батьків, що ухиляються від спла­ти аліментів" з 1 січня 1985 р. вперше була введена тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів. Розмір цієї допомоги встановлювався такий: на одну дитину — 20 руб., на двох дітей — 30 руб., на трьох дітей — 40 руб., на чотирьох і більше — 50 руб. на місяць. Виплата допомоги покладалася на органи соціального забезпе­чення союзних республік, у зв'язку з чим було передбачено частково збільшити штатну чисельність їхніх місцевих струк­тур. З розшуканих осіб пізніше стягувалися виплачені суми допомоги з нарахуванням 10 % на ці суми. На виконання цієї

358

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

постанови Рада Міністрів СРСР, Міністерство юстиції СРСР, Міністерство фінансів СРСР, Держбанк СРСР, Держкомпраці СРСР і МВД СРСР розробили і 2 серпня 1984 р. затвердили Інструкцію про порядок призначення і виплати тимчасових допомог на неповнолітніх дітей у період розшуку їхніх батьків, які ухиляються від сплати аліментів. Нею почали керуватися при призначенні та виплаті цієї допомоги. 13 квітня 1987 р. в Інструкцію від 2 серпня 1984 р. були внесені зміни, і допомога призначалась у розмірі 20 руб. на місяць на кожну дитину. Всі зазначені вище нормативні акти діяли недовго. Одні з них були прийняті в новій редакції, а інші — скасовані та замінені нови­ми. Початок цього поклала постанова Ради Міністрів СРСР від 25 січня 1989 р. за № 67 "Про заходи щодо поліпшення матері­ального стану неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів". Відповідно до неї у новій редакції була прийнята постанова Ради Міністрів СРСР від 6 лютого 1984 р. № 134. 25 липня 1989 р. затверджена нова Інструкція про по­рядок призначення і виплати допомог і коштів для відшкоду­вання додаткових витрат на неповнолітніх дітей. Постановою Ради Міністрів СРСР від 24 листопада 1990 р. за № 1177 тим­часова допомога була встановлена в розмірі 50 % мінімальної заробітної плати на місяць на кожну дитину.

Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 24 січня 1985 р. була встановлена грошова допомога на дітей, які пере­бувають під опікою чи піклуванням, у розмірі ЗО руб. на місяць на одну дитину, але за умови, що розмір одержуваної на таку дитину допомоги, аліментів і пенсій не перевищує ЗО руб. на місяць, з припиненням виплати раніше призначеної допомоги і пенсії. З метою реалізації цієї постанови Міністерство освіти СРСР своїм наказом від 1 жовтня 1985 р. № 180 затвердило Положення про порядок призначення і виплати грошової допо­моги на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням. Цим положенням райвиконкоми рад народних депутатів та їхні відділи народної освіти керувалися при призначенні та виплаті вказаних грошових виплат аж до прийняття відповідних нор­мативних актів незалежною Україною.

359

 

Глава 6

Напередодні розпаду СРСР було прийнято ряд законів у сфері соціального забезпечення, які так і не були втілені в життя.

Закон СРСР від 15 травня 1990 р. "Про пенсійне забезпечен­ня громадян в СРСР" гарантував усім непрацездатним грома­дянам СРСР право на матеріальне забезпечення за рахунок су­спільних фондів споживання шляхом надання трудових і со­ціальних пенсій.

Структура Закону:

Розділ І. Загальні положення (ст. 1—12).

Розділ II. Трудові пенсії: Пенсії за віком (ст. 13—24). Пенсії у зв'язку з інвалідністю (ст. 25—39). Пенсії в разі втрати году­вальника (ст. 40—58). Пенсії за вислугу років. Загальні умови (ст. 59—62). Пенсії за вислугу років окремим категоріям пра­цівників авіації і льотно-випробного складу (ст. 63). Пенсії за вислугу років окремим категоріям працівників інших галузей народного господарства (ст. 64). Пенсії за вислугу років деяким категоріям артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів (ст. 65—66). Обчислення стажу робо­ти для призначення трудових пенсій (ст. 67—75). Обчислення пенсій (ст. 76—98). Призначення пенсій (ст. 99—106). Виплата пенсій (ст. 107—118).

Розділ III. Соціальні пенсії (ст. 119—123).

Розділ IV. Порядок і умови перерахунку пенсій (ст. 124—127).

Розділ V. Права союзних і автономних республік, місцевих рад народних депутатів, трудових колективів щодо матеріаль­ного забезпечення пенсіонерів (ст. 128—131).

Планувалося введення Закону в дію в повному обсязі з 1 жовт­ня 1990 р. до 1 червня 1993 р.

Ще раніше 28 квітня 1990 р. було прийнято Закон СРСР "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців", який визначав умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військово­службовців Збройних сил СРСР, військ і органів Комітету дер­жавної безпеки СРСР, внутрішніх військ, залізничних військ і інших військових формувань, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і їхніх сімей.

360

 

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

Структура Закону:

I. Загальні положення (ст. 1—12).

II. Пенсії за вислугу років (ст. 13—19).

III. Пенсії у зв'язку з інвалідністю (ст. 20—31).

IV. Пенсії у зв'язку з втратою годувальника (ст. 32—45).

V. Обчислення пенсій (ст. 46—50).

VI. Призначення пенсій (ст. 51—54).

VII. Виплата пенсій (ст. 55—63).

VIII. Порядок перерахунку пенсій (ст. 64—66).

Вводився він у дію в частині пенсій для інвалідів війни, інших учасників війни і сімей загиблих військовослужбовців з 1 жовтня 1990 p., а в новому обсязі — зі січня 1991 р.

І, нарешті, можна назвати Закон СРСР від 11 грудня 1990 р. "Про основні засади соціальної захищеності інвалідів в СРСР", що визначав основні засади державної політики сто­совно інвалідів з метою забезпечення їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей у реалізації прав і свобод, усунення обмежень у їхній життєдіяльності, створенні сприятливих умов, які б дозволяли інвалідам вести повноцінний спосіб жит­тя, брати активну участь в економічному і політичному житті суспільства, а також виконувати свої громадянські обов'язки.

Структура Закону:

I. Загальні положення (ст. 1—7).

II. Створення умов для безперешкодного доступу інвалідів
до соціальної інфраструктури (ст. 8—16).

III. Медична, професійна і соціальна реабілітація інвалідів
(ст. 17—20).

IV. Освіта і професійна підготовка інвалідів (ст. 21—29).

V. Праця інвалідів (ст. ЗО—33).

VI. Соціальна допомога інвалідам (ст. 34—39).

VII. Громадські організації інвалідів (ст. 40—41).

Передбачалось його введення з 1 січня 1991 р. до 1 січня 1995 р.

361

Глава 6

6.5. Становлення і розвиток законодавства про соціальне забезпечення населення в незалежній Україні

Розпад СРСР, спад виробництва, перехід до ринкових відно­син, інфляція, безробіття гостро поставили питання про за­хист наявних соціальних гарантій. Саме в цей час з'явився термін соціальний захист населення. Держава вживала захо­ди щодо збереження наявного життєвого рівня громадян, інфраструктури сфери соціального забезпечення. Одночасно оновлювалося соціальне законодавство, здійснювався перехід від підзаконного регулювання суспільних відносин до законо­давчого. Закони приймалися не лише щодо забезпечення пен­сіями, а й щодо надання допомог, соціальних послуг, пільг і компенсацій. За короткий термін було прийнято багато норма­тивно-правових актів різної юридичної сили у сфері соціально­го забезпечення України.

6.5.1. Забезпечення пенсіями

І. 5 листопада 1991 р. Верховна Рада України прийняла За­кон України "Про пенсійне забезпечення" за № 1788-ХІІ. Вводив­ся він у дію з 1 січня 1992 р. — в частині норм, що стосуються призначення й виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону, і з 1 квітня 1992 р. — в повному обсязі. Порівняно з раніше діючими законами це був нормативний акт, побудований на страховій основі. У ньо­му вдалося закласти такі основні страхові ідеї: кожна людина, яка працює за наймом, підлягає обов'язковому (примусовому) пенсійному страхуванню незалежно від її волі та волі робото­давця; всі умови і норми сплати відповідних страхових внесків, а також умови і норми пенсійного забезпечення визначаються законом і ні за яких обставин не можуть бути змінені за угодою

362

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

сторін чи державного органу; реальний рівень пенсій перебу­ває в нерозривному зв'язку зі страховим стажем і розміром заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески; кошти обов'язкового пенсійного страхування недоторкані, не можуть ні під яким приводом витрачатися на інші потреби, крім пен­сійного забезпечення застрахованих та їхніх сімей, і не підля­гають навіть тимчасовому вилученню; діяльність усієї системи загальнообов'язкового пенсійного страхування є автономною щодо держави і контролюється лише страховиками і застрахо­ваними особами. На жаль, через ряд об'єктивних і суб'єктив­них чинників ці ідеї реалізувати не вдалося.

До цього Закону вносилися зміни. У пункті "з" ст. 13 зазна­чались умови призначення пенсій за віком на пільгових умо­вах водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тро­лейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічних процесах важких і шкідливих виробництв. Для водіїв вимагався в тому числі стаж на зазначеній роботі: для чоловіків — не менше 20 років, для жінок — 15 років. Його було зменшено: для чоловіків — до 12 років 6 місяців, а для жінок — до 10 років (ЗУ від 15 травня 1992 р. № 2356-ХИ).

Ст. 97 передбачала, що пенсії щороку підвищуються відпо­відно до індексації грошових доходів населення, але не менше як на 2 % заробітку, з якого обчислено пенсію (ст. 64). У всіх випадках зазначене підвищення не може бути менше 2 % мінімальної пенсії за віком. З грудня 1992 р. дію цієї статті було зупинено (Декрет КМУ від 9 грудня 1992 р. № 7—92) і відновле­но з 1 січня 1997 р. (ЗУ від 21 листопада 1996 р. № 534/96-ВР).

Частина 5 ст. 56 закріпила правило, що при обчисленні ста­жу підземної роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (ст. 14), час перебування на інвалідності вна­слідок трудового каліцтва або професійного захворювання, одержаних на цій роботі, включається в зазначений стаж. Цю частину ст. 56 подано в новій редакції і зазначений час перебу­вання на інвалідності зараховується також до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, тобто включена не тільки ст. 14, а й ст. 13 цього Закону (від 22 квітня 1993 р. №3128-ХП).

363

Глава 6

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

 

Далі зазнали змін ст. З, 4, 8, 56 і 77 Закону. Право на трудо­ву пенсію поширювалося на осіб, які працювали за угодами цивільно-правового характеру (п. "а" ст. З, ч. 2, ст. 8, п. "а" ст. 56). У ст. 4 і 77 уточнено назву Закону України "Про пен­сійне забезпечення військовослужбовців" шляхом доповнення його словами "та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (ЗУ від 17 червня 1993 р. № 3284-ХИ).

У новій редакції довелося дати ст. 16. Право на пенсію по­ширено на осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і не тільки на батьків, а й на дружин (якщо вони не взяли повторний шлюб) померлих (загиблих). До уваги також бралося захворювання, пов'язане з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (ЗУ від 4 лютого 1994 р. № 3948-XII). Заново викладена ст. 53. Норми цієї статті щодо пенсій за вислугу років не поширювалися на пенсії працівників льотно-випробного складу авіації, оскільки в частині 3 для них були встановлені особливі розміри пенсій за вислугу років. Вказа­ним працівникам пенсія обчислюється і з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (ч. 1 ст. 64, ст. 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначається в розмірах, передбачених ч. 1—3, 6 ст. 19, ст. 21 для пенсій за віком і не можуть перевищувати 85 % заро­бітку (ЗУ від 14 листопада 1995 р. № 428/95-ВР).

Знову була піддана правкам ст. 13. Раніше організації вноси­ли плату до ПФУ, що покривала витрати на виплату пенсій. Тепер сюди включили й витрати на доставку пенсій, а слова і цифри "у 1996 р." замінено словами і цифрами "з 1996 р." (ч. 2 ст. 13). Частина 3 ст. 13 передбачала, що, починаючи з 1996 р., призначення й виплата пенсій відповідно до пунктів "б" — "з" цієї статті провадяться підприємствами та організаціями в порядку, що визначається колективним договором (угодою) за рахунок власних коштів. Таке положення не відповідало реалі­ям життя за різних форм власності і його було вилучено. У ч. З (раніше вона була ч. 4) слова і цифри "У період до 1996 р." виключено (ЗУ від 16 травня 1996 р. № 198/96-ВР).

Законом України від 4 червня 1997 р. за № 307/97-ВР вне­сені зміни і доповнення до ст. 19, 64 і 75. Частина 3 ст. 19 до-

364

повнена положенням про те, що в умовах кризового стану еко­номіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості. Раніше мінімальний споживчий бюджет визначав KM Украї­ни. Вказана частина дана у новій редакції. Стаття 19 доповне­на частиною 4 про те, що мінімальний розмір пенсії за віком підвищується у зв'язку зі збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості. Стаття 75 вказувала, що мінімальний розмір пенсії (ст. 19, 29 і 44) і граничні розміри заробітку, який враховується для обчис­лення пенсії (ст. 64), підвищуються у зв'язку зі збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету. Ця стат­тя була виключена. Одночасно виключено ч. 2 ст. 64. У ній говорилось, що при обчисленні пенсії у процентах до середньо­місячного заробітку для розрахунку пенсії береться заробіток у сумі не вище десятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Заробіток у частині, що не перевищує чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, враховується при при­значенні пенсії повністю. Кожна частина заробітку враховуєть­ся в такому розмірі: в межах п'ятого мінімуму заробітної пла­ти — 85 %, шостого — 70 %, сьомого — 55 % , восьмого — 40 %, дев'ятого — 25 % , десятого — 15 % . Одержаний таким чином заробіток вважається заробітком, з якого обчислено пенсію.

Іншим Законом України від 11 лютого 1998 р. за № 112/98-ВР доповнена ч. 1 ст. 21 пунктом "в", згідно з яким пенсіоне­рам, які набули відповідно до законодавства колишнього Со­юзу РСР право на надбавку до пенсії за роботу після досягнен­ня пенсійного віку в розмірі 10 % основної пенсії за кожний повний рік роботи після призначення пенсії, але не більше 40 %. Ця норма набрала чинності з 1 липня 1998 р.

Хоча ст. 53 редагувалась у 1995 p., її довелося переглядати у 1999 р. У ч. 1 і 2 ст. 53, крім пенсій працівникам льотно-ви­пробного складу авіації, ще вказані, як доповнення, особи льот­них екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штур­мани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортоператори, які виконують спеціальні роботи в

365

Глава 6

польотах. У ч. З цієї статті як доповнення вказано, що пенсії цим працівникам не можуть перевищувати 75 % мінімального заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивіль­них авіацій. При цьому розмір пенсії для цих осіб не може пе­ревищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія (ЗУ від 17 листопада 1999 р. № 1222-XIV).

Частина 2 ст. 13 передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і до­ставку пенсій відповідно до пунктів "б"—"з" цієї статті до до­сягнення працівником пенсійного віку, передбаченого ст. 19 цього Закону, в розмірі 50 % за пенсіями у 1991 p., 60 % — у 1992 p., 70 % — у 1993 p., 80 % — у 1994 p., 90 % — у 1995 р. і 100 % — з 1996 р. Цю частину вилучено відповідно до Закону України від 17 лютого 2000 р. № 1461-ІП.

У ч. 1 ст. 8 було уточнено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Ця стаття доповнена части­ною 3, у якій зазначалося, що фінансування витрат на виплату пенсій проводиться по всій території України щомісячно неза­лежно від надходження коштів та соціально-економічного ста­ну конкретних регіонів за рахунок перерозподілу коштів Пен­сійного фонду України в межах країни. Заборонявся розрив у строках фінансування витрат на виплату пенсій у різних адмі­ністративно-територіальних одиницях. Одночасно доповнена ч. 2 ст. 85, що зводиться до того, що виплата пенсій проводить­ся за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія (ЗУ від 11 липня 2001 р. № 2631-ІП).

Внесено зміни в порядок виплати пенсій особам, які прожи­вають у будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів. Стат­тю 88 доповнено частиною 2. Відповідно до неї різниця між сумою призначеної пенсії пенсіонера, який проживає в будин-ку-інтернаті (пансіонаті), і сумою пенсії, яка виплачується йому та непрацездатним членам його сім'ї відповідно до ч. 1 ст. 88,

366

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

перераховуються будинку-інтернату (пансіонату), в якому про­живає пенсіонер, за його особистою письмовою заявою. Зазна­чені кошти зараховуються на рахунки цих установ понад бю­джетні асигнування і спрямовуються виключно на поліпшення умов проживання в них престарілих та інвалідів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Вказана частина вступила у дію з 1 січня 2002 р. (ЗУ від 29 листопада 2001 р. № 2833-ІИ). Законом України від 5 червня 2003 р. № 951-IV зазначена стаття викладена у новій редакції.

У зв'язку з передачею призначення та виплати пенсій від органів соціального забезпечення до органів, що призначають пенсії (Пенсійному фонду України), були внесені відповідні зміни до ст. 10, 80, 81, 82, 101, 102, 103 (ЗУ від 17 січня 2002 р. № 2981-III).

Одними з останніх були доповнення і зміни до ст. 21, 65, 66, що стосувались розміру пенсій у разі відмови пенсіонера офор­мити пенсію при досягненні пенсійного віку, загального поряд­ку визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій та видів оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій (ЗУ від 22 травня 2003 р. № 854-IV).

Частина 1 ст. 14, що стосувалась особливостей пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, була доповнена таким речен­ням: "Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюєть­ся і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірни­чорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, слан­цю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або знаходяться в стані ліквідації, але не більше 2 років". (ЗУ від 5 червня 2003 р. № 904-IV).

9 липня 2003 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страху­вання", що вступив у дію з 1 січня 2004 р. Призначення і ви­плата пенсій у солідарній системі зараз регулюється цим Зако­ном. З часом будуть прийняті й інші закони. Ними буде заміне­ний Закон України 1991 р. "Про пенсійне забезпечення".

367

Глава 6

II. Утворення Збройних Сил незалежної України та її сило­
вих структур змусили державу прийняти пакет нормативних
актів про соціальний захист співробітників цих органів. Осно­
ву їх склав Закон України від 9 квітня 1992 р. № 2262-ХП "Про
пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальниць­
кого і рядового складу органів внутрішніх справ", що зі зміна­
ми та доповненнями діє і сьогодні.

Зараз цей Закон має назву "Про пенсійне забезпечення вій­ськовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (ЗУ від 4 лип­ня 2002 р. № 51-IV). Введений у дію з 1 травня 1992 р., а ст. 15 і 22 з 1 січня 1992 р. Декретом Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1992 р. № 7—92 з грудня 1992 р. зупинена дія ст. 64, що стосувалася підвищення пенсій у зв'язку з індексацією гро­шових доходів населення. Поновлення цієї статті відбулося у зв'язку з припиненням чинності з 1 січня 1997 р. вказаного Декрету КМУ (ЗУ від 21 листопада 1996 р. № 534/96-ВР).

У зв'язку з боротьбою з корупцією ст. 5 доповнена положен­ням про те, що на підставах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення", призначаються також пенсії осо­бам, звільненим із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового станови­ща, або вчинення корупційного діяння та членам їхніх сімей (ЗУ від 5 жовтня 1995 р. № 358/95-ВР).

Наступні зміни були пов'язані зі зміною назви та організа­цією нових силових структур, необхідністю підвищення роз­мірів пенсій і допомог, розширенням контингенту осіб, які забезпечувалися за цим Законом, редакційними змінами, ре­організацією органів соціального захисту населення тощо.

Були й невдалі редакційні зміни. Так, Законом України від 4 лютого 1994 р. № 3946-ХП термін вислуга років замінений на вислугу строків служби, а вже Законом України від 25 березня 1996 р. № 103/96-ВР повернулися до попереднього терміна.

III. Після прийняття Закону України "Про пенсійне забезпе­
чення", дія якого поширювалася на всіх, поступово почала ство-

368

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

рюватись інша пенсійна система для вибраних. До цієї категорії ввійшли державні службовці, посадові особи місцевого самовря­дування, народні депутати, судді, прокурори та слідчі прокура­тури, журналісти, наукові й науково-педагогічні працівники. Закони, що приймались у цьому напрямі, заклали правову осно­ву відходу від принципу рівності конституційних прав і свобод громадян (ст. 24 Конституції України), конкретизованого в по­точному законодавстві. У праві соціального забезпечення його проголошено, але не втілено. Одночасно діє система пенсійного забезпечення за індивідуальними нормативними актами. Ство­рення загальної, так званої солідарної, пенсійної системи з над­звичайно низькими пенсійними виплатами і привілейованої, з дуже високими пенсійними виплатами, які не можуть собі до­зволити економічно розвинуті країни, породило умови для со­ціальних конфліктів і характеризує українську систему пенсій­ного забезпечення як соціально несправедливу. Пенсійна рефор­ма, що проводиться в Україні, цю несправедливість не усуває.

До зазначеної вказаної групи належать Закони України від 16 грудня 1993 р. "Про державну службу", від 17 листопада 1992 р. "Про статус народного депутата", від 5 листопада 1991 р. "Про прокуратуру", від 15 грудня 1992 р. "Про статус суддів", від 25 лютого 1994 р. "Про судову експертизу", від 13 грудня 1991 р. "Про наукову і науково-технічну діяльність", від 23 ве­ресня 1997 р. "Про державну підтримку засобів масової інфор­мації та соціальний захист журналістів", від 7 червня 2001 р. "Про службу в органах місцевого самоврядування" та деякі ін.

369

Відповідно до п. 7 Постанови Верховної Ради України від 6 грудня 1991 р. № 1931-ХІІ з 1 січня 1992 р. припинено ви­плату персональних пенсій. Незважаючи на те, що чиновни­ки встановили для себе спеціальні пенсії, вони почали лобію-вати відновлення персональних пенсій, і 1 червня 2000 р. за № 1767-ІП Верховна Рада України прийняла Закон України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною". За цим Зако­ном встановлювалися пенсії за віком, у зв'язку з інвалідністю і в разі втрати годувальника. З урахуванням розміру цих пенсій, надбавка до пенсії становила від 50 до 80 % відповідної пенсії.

24 — 5-747

г

Глава 6

До зазначеного Закону вносилися зміни, і з 1 січня 2003 р. пенсія за особливі заслуги непрацюючим пенсіонерам випла­чується в розмірі від 20 до 40 % прожиткового мінімуму, ви­значеного для осіб, які втратили працездатність.

IV. Введення загальнообов'язкового державного соціально­го страхування громадян в Україні вимагало розробки і при­йняття відповідних нормативних актів. 14 січня 1998 р. Вер­ховна Рада прийняла Основи законодавства України про загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування. На їхній базі стали приймати галузеві закони із загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування. Закон України від 23 верес­ня 1999 р. № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне со­ціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездат­ності" передбачав призначення і виплату двох видів пенсій: пенсію у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і пенсію у зв'яз­ку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Закон набрав чинності з 1 квітня 2001 р.

Пенсії за віком, пенсії у зв'язку з інвалідністю внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язано­го з роботою, інвалідності з дитинства), пенсії у зв'язку з втра­тою годувальника в солідарній системі призначаються з 1 січня 2004 р. відповідно до Закону України від 9 липня 2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне стра­хування".

6.5.2. Забезпечення допомогами

І. Державні допомоги сім'ям з дітьми. Восени 1991 р. в об­ласні відділи соціального забезпечення було направлено для розгляду і внесення пропозицій проект Закону СРСР "Про дер­жавні допомоги сім'ям, що мають дітей". Саме цей проект за-

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

кону послужив основою для розробки першого в Україні систе­матизованого закону у сфері сімейних допомог — Закону України від 21 листопада 1992 р. № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Його ввели в дію з 1 січня 1993 р. Допомоги сім'ям надавалися з урахуванням складу сім'ї, її доходів, віку, стану здоров'я дітей тощо. Складався Закон з 13 розділів і 85 статей.

Ст. 2 Закону від 21 листопада 1992 р. передбачала 11 видів державної допомоги, а саме: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразова допомога при народженні дитини; допо­мога на догляд за дитиною; грошові виплати матерям (бать­кам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років; допомога у зв'язку з доглядом за дитиною-інвалідом; допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною; допомога на дітей віком до 16 років (учнів — до 18 років); допомога на дітей одиноким матерям; допомога на дітей військовослужбовців строкової служби; допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням; тимчасова допо­мога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від спла­ти аліментів або коли стягнення аліментів неможливе.

Пізніше до цього Закону вносились зміни. Так, Законом України від 23 грудня 1993 р. №3779-ХП внесені зміни до ст. 29, 36 і 53. Вони визначали розмір допомоги на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку непрацюючим жінкам (ст. 29), грошової виплати матерям (батькам), зайня­тим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років (ст. 36), допомоги на дітей віком до 16 років (учнів до 18 років) (ст. 53). Ці допомоги призначались, якщо середньомісячний сукупний дохід на кожного члена сім'ї за попередній рік не перевищував трикратного розміру мінімальної заробітної плати. Тепер че­рез постійну інфляцію сукупний дохід брався не за рік, а лише за попередній квартал.

Іншим Законом від 25 березня 1999 р. № 563-XIV внесені зміни до ст. 19, 25, 37 і 55. Раніше деякі допомоги призначали і здійснювали їх виплату підприємства, установи, організації за місцем основної роботи (служби, навчання), а оскільки зміню-

 

370

24 <

371

Глава 6

вались форми їх власності, то їх функції перейшли до органів соціального захисту населення за місцем проживання отриму­вача допомоги. Це стосувалось одноразової допомоги при на­родженні дитини (ст. 19), допомоги на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 25), грошових виплат (ст. 37), допомоги на дітей віком до 16 років (ст. 55).

Ст. 6 Закону від 21 листопада 1992 р. передбачала, що од­ним із джерел фінансування державної допомоги сім'ям з дітьми є Пенсійний фонд України. Такі витрати для цього фон­ду є невластивими, і Законом України від 6 квітня 2000 р. № 1628-ІП з усього тексту Закону слова "Пенсійного фонду України" були виключені.

У зв'язку з реформуванням Національної гвардії України Законом України від 21 грудня 2000 р. №2171-111 уст. 10, 11, 22 слова "Національна гвардія України" були виключені.

22 березня 2001 р. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" викладено у новій редакції. Замість 11 видів державної допомоги сім'ям з дітьми Закон передбачив п'ять: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразова допо­мога при народженні дитини; допомога на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку; допомога на дітей, які пе­ребувають під опікою чи піклуванням; допомога малозабезпе­ченим сім'ям з дітьми. Закон набрав чинності з 1 січня 2002 р. До нього вже внесено ряд змін. Законом України від 24 жовтня 2002 р. № 208-IV слова "допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми" й однойменний розділ VI виключені. Ще раніше, 4 лип­ня 2002 p., Закон було доповнено розділом V-A "Допомога на дітей одиноким матерям".

Нова редакція Закону поширювалася тільки на незастрахо-ваних осіб. Розмір допомоги визначався з урахуванням прожит­кового мінімуму. Витрати на виплату державної допомоги по­кривалися за рахунок коштів державного бюджету України за окремими винятками. Функції призначення і виплати держав­них допомог покладались на органи соціального захисту насе­лення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника) або щодо допомоги у зв'язку з вагітністю та

372

Історія становлення та розвитку соціального забезпечення в Україні

пологами жінкам-військовослужбовцям — за місцем їхньої основної роботи, служби.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми встановлювався Кабінетом Міністрів України. 11 бе­резня 1993 р. Міністерство праці України, Міністерство со­ціального захисту населення України, Міністерство освіти України, Міністерство фінансів України затвердили Положен­ня про порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми. 27 грудня 2001 р. Кабінет Міністрів України своєю постановою № 1751 затвердив Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми.