Коло судових процедур стосовно боржника, визнаного банкру­том, припиняє ліквідаційна процедура. Господарський суд починає ліквідаційну процедуру постановою про визнання боржника банк­рутом і відкриття ліквідаційної процедури, яка проводиться впро­довж дванадцяти місяців.

Під ліквідацією розуміється припинення суб’єкта підприєм­ницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів у порядку, визначеному законодавством, шляхом продажу його майна.

Правовими наслідками прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття лікві­даційної процедури відповідно до ст. 38 Закону про банкрутство є:

1) господарська діяльність банкрута завершується закінчен­ням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можли­вості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження у належному стані, договорів оренди майна, яке тимча­сово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

2) строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута вва­жається таким, що настав;

3) у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань, крім витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

4) припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), про­центів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

5) відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

6) продаж майна банкрута допускається в порядку, передба­ченому Законом про банкрутство;

7) скасовується арешт, накладений на майно боржника, визна­ного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника;

8) вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припи­няються повноваження органів управління банкрута щодо управ­ління банкрутом і розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв’язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника майна банкрута. У постанові про визнання боржника банк­рутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено Законом про банкрутство. Протягом п’ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов’язані передати бухгалтерську та іншу доку­ментацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.

Рішення про відкриття ліквідаційної процедури боржника потребує офіційного оприлюднення. У зв’язку з цим повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної про­цедури здійснюється на офіційному веб-сайті Вищого господарсь­кого суду України в мережі Інтернет. При цьому повідомлення про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної про­цедури має містити: найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом; найменування господарського суду; дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).

За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом креди­торів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії. До складу ліквідаційної комісії банкрута включаються представники кредиторів, уповноважена особа засновників боржника, фінансових органів і профспілки, а в разі необхідності – також представники спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, АМК України, органу, уповноваженого управляти державним майном, та представник органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор – це фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому Законом про банкрутство.

З дня призначення ліквідатор здійснює такі повноваження: а) приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; б) виконує функції з управління та розпорядження май­ном банкрута; в) проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; г) аналізує фінансове становище банкрута; ґ) виконує повноваження керівника банкрута; д) очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; е) пред’являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; є) має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги праців­никам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшко­довується згідно із Законом про банкрутство позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; ж) з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури пові­домляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю; з) заявляє в уста­новленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов’язаннями, які виникли під час про­вадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; и) подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; і) вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; й) пере­дає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов’яз­ковому зберіганню; к) продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів; л) повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інфор­мацію для ведення ЄДРПОУ, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; м) веде реєстр вимог кредиторів; н) здійс­нює інші повноваження, передбачені законом.

Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов’язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі, з якого далі здійснюються виплати кредито­рам, виплати поточних платежів і витрат, пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, а інші рахунки підлягають закриттю.

Ліквідатор не рідше ніж один раз на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів. Також ліквідатор на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства зобов’язаний надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.

До речі, дії (як і бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскар­жені до господарського суду учасниками справи про банкрутство. У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов’язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора.

Усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об’єктів житлового фонду, в т. ч. гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі – банкруту, які передаються в порядку, встановленому законо­давством, до комунальної власності відповідних територіальних гро­мад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Оцінка майна державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, здійснюється обов’язково із залученням суб’єктів оціночної діяльності у порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. До таких способів належать:

а) проведення аук­ціону;

б) продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

На аукціоні можуть продаватися: основні засоби (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо); відокремлений структурний підрозділ банкрута як частина цілісного майнового комплексу; необоротні активи банкрута; дебі­торська заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута.

Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону – юридичну особу, яка відповідно до установ­чих документів має право проводити торги. Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу або частинами. При цьому умови договорів, укладених на реалі­зацію майна банкрута, не можуть передбачати розстрочку або відстрочку платежів за придбане майно.

Після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор відповідно до ст. 46 Закону про банкрутство подає до господарсь­кого суду звіт  і ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік лікві­даційної маси; відомості про реалізацію об’єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для АТ – копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена НКЦПФР; для емітентів цінних паперів – копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена НКЦПФР.

Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна боржника. Про час і місце судового засідання, в якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів. Госпо­дарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задово­лення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи – банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи – банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з ЄДРПОУ, а також власнику майна та органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута. Ліквідатор виконує свої повноваження до внесення запису про припинення юридичної особи – банкрута до відповідного реєстру.

Якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. У такому разі ліквідатор протягом п’яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника боржника, у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання таких органів та продовжує виконувати повноваження керівника до їх призначення у встановленому порядку.

Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юри­дичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо залишок її майнових активів менший, ніж вимагається для продовження нею господарської діяльності згідно із законодавством.

Ліквідатор виконує свої повноваження до внесення до ЄДРПОУ запису про припинення юридичної особи – банкрута.