Утворення суб’єкта господарювання можна охарактеризувати як комплекс обов’язкових заходів, установлених законом, або необов’язкових заходів, що здійснюються за ініціативою суб’єкта (суб’єктів), у результаті чого створюються необхідні передумови для виникнення нового суб’єкта господарювання, безпосередньо виникає новий суб’єкт і виникають передумови для заняття госпо­дарською діяльністю у новоствореного суб’єкта господарювання.

Загалом існують три стадії утворення юридичних осіб.

1. Ініціативна стадія. Ініціатива виходить від власника – фізичної особи, яка виявила бажання стати підприємцем, тобто реалізувати підприємницьку правоздатність, або від юридичної особи. На цій стадії необхідними є дії, пов’язані з обґрунтуванням економічних, правових, соціальних та інших факторів здійснення права на заняття господарською діяльністю (підприємництвом). Крім того, ініціатива передбачає проведення попередніх переговорів з майбутніми партнерами (співзасновниками), контрагентами, що може мати закріплення в укладенні договорів про наміри. До ініціативних дій можна віднести, наприклад, дії з оренди приміщення для розміщення виконавчого органу юридичної особи, створення веб-сайту і т. ін.

2. Організаційна стадія. Вона має свої відмінності залежно від способу утворення юридичної особи та її організаційно-правової форми, виду, форми власності тощо. Це має прояв у низці попе­редніх юридично значущих дій, що породжують права та обов’язки для суб’єктів господарювання.

До дій, що вчиняються стосовно окремих організаційно-правових форм, потрібно віднести: а) дії з проведення підписки на акції в публічних акціонерних товариствах; б) дії з формування статутного капіталу в розмірі, установленому законом; в) дії з отри­мання дозволу на право користування земельною ділянкою для фермерського господарства; г) дії з отримання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб’єктів господарювання.

До дій, що вчиняються стосовно будь-яких юридичних осіб, можна віднести: а) дії з розробки і затвердження установчих документів; б) дії з призначення керівника або іншої особи, яка буде уповноважена діяти від імені організації без довіреності.

3. Легалізаційна стадія. Зміст цієї стадії визначається багатьма факторами: видом діяльності, місцем її здійснення, організаційно-правовою формою суб’єкта тощо. Однак визначальною є процедура державної реєстрації. На цьому етапі вчиняються дії, в результаті яких утворюється юридична особа, а фізична особа набуває статусу підприємця. З огляду на це легалізаційна стадія є основною в процесі утворення суб’єктів господарювання. Завершальна стадія характеризується вчиненням дій, без яких неможливим або ускладненим є початок заняття господарською (підприємницькою) діяльністю. Зазначена стадія включає різні дії, як обов’язкові для всіх юридичних осіб, так і необхідні для окремих організацій. До обов’язкових дій належать:

· постановка на облік (статистичний, податковий, пенсійний та ін.);

· відкриття рахунків в установах банків;

· отримання дозволів на здійснення окремих видів діяльності (патентування, ліцензування і т. ін).

До дій, що вчиняються стосовно окремих юридичних осіб, можна віднести, наприклад, реєстрацію як платника податку на додану вартість або єдиного податку під час вибору відповідної системи оподаткування, відкриття валютного рахунку для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і т. ін.

Коли йдеться про порядок утворення юридичної особи, традиційно виділяють розпорядчий, дозвільний і нормативно-явочний порядок. Для юридичних осіб – суб’єктів господарювання мають місце певні специфічні риси.

Сутність розпорядчого порядку полягає в тому, що власник майна або уповноважений ним орган приймає рішення (роз­порядження) про утворення організації та затверджує її статут або положення про неї. У розпорядчому порядку утворюються державні підприємства. Так, державне унітарне підприємство утво­рюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, а державні казенні підприємства утворюються за рішенням КМ України (ст. 73, 76 ГК України).

Дозвільний порядок застосовується в тому разі, коли закон вимагає отримання дозволу компетентного органу на утворення юридичної особи (наприклад, утворення об’єднань підприємств). Так, підприємство може бути утворено в результаті виокремлення зі складу діючого підприємства чи організації одного або кількох структурних підрозділів за рішеннями їх трудових колективів, якщо на це є згода власника майна або уповноваженого ним органу і при цьому забезпечується виконання раніше прийнятих підприємством зобов’язань.

Більшість юридичних осіб – суб’єктів господарювання утво­рюються в нормативно-явочному порядку. Цей порядок полягає в тому, що умови утворення юридичної особи зафіксовано в законі (нормативному акті) у вигляді загального дозволу держави, але для виникнення конкретної організації потрібні вияв ініціативи (явка) її організаторів і реєстрація у відповідному органі. Виконання цих умов організацією надає останній право на внесення її до реєстру. З внесенням до реєстру організація отримує можливість діяти в госпо­дарському обороті як юридична особа без будь-якого акта з боку держави. Таким чином, організація приходить на реєстрацію не з проханням, а з правом на своє існування як юридична особа[152]. Саме явочна система утворення юридичних осіб знайшла своє відобра­ження в ЦК та ГК України. Ця система «вписується» в ринкову організацію обороту і відповідає принципам громадянського суспільства.