Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

 

Важливе значення для розвитку господарської діяльності (підприємництва) мають правила і порядок реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, оскільки саме в результаті державної реєстрації здійснюється їх легалізація, набуваються права і обов’яз­ки у цій сфері, установлюється відповідне правове становище.

Порядок державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності регулюється Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (далі – Закон про державну реєстрацію). Відповідні норми щодо порядку здійснення державної реєстрації містяться і в ст. 58 ГК України. Проте, зважаючи на те, що загальні норми цього Кодексу в цьому питанні суперечать нормам спеціальним, що містяться у Законі про державну реєстрацію, реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності необхідно проводити згідно з ним.

Під державною реєстрацією юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відповідно до ст. 4 Закону про державну реєстрацію, вважається засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підпри­ємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Отже, до ознак державної реєстрації належать:

1) засвідчення факту утворення юридичної особи. Згідно зі ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, утворена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Таким чином, для того, щоб організація, намір про створення якої висловили заснов­ники шляхом оформлення установчих документів, перетворилась на суб’єкт права (суб’єкт господарювання), який має цивільну право- і дієздатність – юридичну особу, необхідно його зареєструвати в установленому законодавством порядку. Підтвердженням цього є ч. 4 ст. 87 ЦК України, згідно з якою юридична особа вважається утвореною з дня її державної реєстрації. Іншими словами, юридична особа утворюється за рішенням її засновників, проте, із підтвер­женням (засвідченням) цього факту шляхом державної реєстрації, набуваючи при цьому як статусу юридичної особи взагалі, так і статусу суб’єкта підприємницької діяльності безпосередньо;

2) засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою або позбавлення його цього статусу. За загальним визначенням ст. 24 ЦК України фізичною особою вважається людина, тобто біологічна істота. У загальному розумінні людина стає фізичною особою з моменту її народження і перестає нею бути з моменту смерті. Проте здатність займатися певними видами діяльності (підприємницькою) виникає у цієї особи лише з моменту її державної реєстрації як відповідного суб’єкта. На відміну від юридичних осіб, державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи підтверджує (засвідчує) не факт виникнення нової людини (фізичної особи), а лише факт набуття нею статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Громадяни з дня народження мають статус фізичних осіб, а тому державна реєстрація необхідна їм лише для набуття додаткового елемента їх статусу – статусу суб’єктів підприєм­ницької діяльності;

3) вчинення «інших реєстраційних дій», передбачених Законом про державну реєстрацію, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Це означає, що державна реєстрація юридичних осіб, окрім функцій, що встановлюють правосуб’єктність і статус особи, має і суто статистичну мету, яка полягає у внесенні відповідних відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців до спеціальної автоматизованої системи збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і можуть бути надані за відповідну плату на запит зацікавленої особи.

У загальному вигляді порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону про державну реєстрацію складається з таких етапів:

· перевірка комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, зазначених у реєстраційній картці;

· перевірка документів, які подаються державному реєстра­тору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

· внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу – підприємця до Єдиного державного реєстру;

· оформлення і видача виписки з Єдиного державного реєстру.

 

§ 3. Документи, що подаються для проведення
реєстраційних дій

Державна реєстрація юридичних осіб проводиться державним реєстратором винятково у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридич­ної особи. Місцезнаходженням юридичної особи, за визначенням Закону про державну реєстрацію, вважається адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.Відповідно до ст. 24 Закону про державну реєстрацію для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (зас­новники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні доку­менти, в електронній формі) такі документи:

1. Заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи.

Реєстраційною карткою є документ установленого зразка, який на момент державної реєстрації підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Після державної реєстрації реєстраційна картка виконує функцію періодичного інформування державного реєстратора про актуаль­ність зазначених записів, зроблених у Єдиному державному реєстрі, оскільки, згідно з ч. 11 ст. 19 Закону про державну реєстрацію юридична особа щорічно, починаючи з наступного року від дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов’язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєст­раційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Крім того, у разі настання змін у відомостях про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної спра­ви юридичної особи подається заповнена реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному дер­жавному реєстрі. Реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо доку­менти надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці повинен бути нотаріально посвідчений.

2. Примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення засновників або уповноваженого ними органу про утворення юридичної особи у випадках, передбачених законом.

Наявність або відсутність цього документа, а також його фор­ма обумовлені кількістю засновників юридичної особи, її організа­ційно-правовою формою, а також існуванням відносин підпорядко­ваності засновників іншим особам. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 87 ЦК України юридична особа, утворена однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. Саме у затвердженні статуту виявляється воля (рішення) засновника на утворення юри­дичної особи. Тому окремий документ на її утворення у цьому випадку не складається. Проте існують випадки, коли одноосібне рішення про утворення юридичної особи викладається в окремому документі. Наприклад, у Постанові КМ України «Про утворення державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборго­ваності підприємств агропромислового комплексу»[153] міститься роз­порядження щодо утворення відповідного підприємства, а також призначено органи, що його виконуватимуть. До останніх, зокрема, належить Міністерство аграрної політики України, якому доручено затвердити в місячний строк статут Агентства, вжити заходів до його державної реєстрації та призначити керівника. Іншими сло­вами, вищий орган зобов’язав своїм рішенням засновника реально утворити юридичну особу, зокрема оформити її установчі доку­менти та в установленому порядку пройти процедуру державної реєстрації. Якщо засновників юридичної особи декілька (госпо­дарські товариства, кооперативи тощо), рішення про її утворення приймається зборами засновників. Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який і вважається в розумінні Закону про державну реєстрацію «рішенням засновників або уповноваженого ними органу про утворення юридичної особи». Воно підтвер­джується підписанням засновниками засновницького договору (у разі утворення господарського товариства) або затвердженням статуту (у разі утворення кооперативів, які діють виключно на підставі статуту).

3. Два примірники установчих документів (у разі подання електронних документів – один примірник). Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону про державну реєстрацію до установчих документів нале­жать: установчий акт, статут або засновницький договір, положення.

Установчі документи юридичної особи викладаються пись­мово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються заснов­никами (учасниками), якщо законом не встановлено іншого порядку їх затвердження. Підписи засновників (учасників) на установчих документах мають бути нотаріально посвідчені. У випадках, перед­бачених законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.

4. Документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону про державну реєстрацію за прове­дення державної реєстрації юридичної особи справляється реєстра­ційний збір у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Документом, що підтверджує внесення реєстраційного збору, є копія квитанції, виданої банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку. У разі подання електронних докумен­тів для проведення державної реєстрації юридичної особи, підтвер­дженням внесення плати за проведення державної реєстрації юридичної особи є примірник електронного розрахункового доку­мента, засвідченого електронним цифровим підписом.

5. Інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників – юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб – власників істотної участі цих юридичних осіб.

У випадках, що передбачені законом, додатково подається (надсилається) копія рішення органів АМК України або КМ України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб’єктів господарювання (ч. 3 ст. 24 Закону про державну реєстрацію). Такі випадки передбачені розділами II, V Закону України «Про захист економічної конкуренції», зокрема щодо утворення об’єднання підприємств.

Порядок отримання такого рішення міститься у Положенні про порядок подання заяв до АМК України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання (Положенні про концентрацію), затвердженому розпорядженням АМК України № 33-р[154] (див. також Типові вимоги до узгоджених дій суб’єктів господарювання для загального звільнення від поперед­нього одержання дозволу органів АМК України на узгоджені дії суб’єктів господарювання, затверджені розпорядженням АМК України № 27-р).У разі відмови АМК України в наданні згоди на утворення суб’єкта підприємницької діяльності засновник остан­нього, який є юридичною особою, вправі звернутися до господар­ського суду із заявою про визнання недійсним відповідного рішення (розпорядження) АМК України (п. 3 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із створенням, реорга­нізацією та ліквідацією підприємств»).

У разі державної реєстрації фермерського господарства додатково подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею (як виключення) засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема, на умовах оренди (ч. 6 ст. 24 Закону про державну реєстрацію).

У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, додатково подаєть­ся документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банків­ського або судового реєстру (ч. 7 ст. 24 Закону про державну реєстрацію).

Окрім наведених документів, у разі, якщо вони подаються засновником або уповноваженою ним особою особисто, державному реєстратору додатково пред’являються паспорт і документ, що засвідчує його (її) повноваження (доручення). Державному реєстра­тору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, що не передбачені Законом про державну реєстрацію.

Закон про державну реєстрацію чітко розмежовує підстави залишення без розгляду документів, що подавалися для державної реєстрації юридичної особи, та підстави відмови у проведенні державної реєстрації. Іншими словами, Законом про державну реєстрацію окремо визначаються підстави, за яких документи не приймаються (не розглядаються) державним реєстратором взагалі, та підстави, за яких державний реєстратор, хоча і приймає документи до розгляду, проте виносить негативне рішення про відмову у проведенні державної реєстрації.

За ч. 11 ст. 24 Закону про державну реєстрацію державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, лише у разі, якщо:

– документи подано за неналежним місцем проведення державної реєстрації;

– документи не відповідають вимогам Закону про державну реєстрацію[155];– до державного реєстратора надійшло рішення суду щодо заборони у проведенні реєстраційних дій;

– документи подано не в повному обсязі;

– документи подано особою, яка не має на це повноважень.

У разі, якщо державний реєстратор прийняв рішення про залишення відповідних документів без розгляду, він не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів видає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі відповідне повідомлення із зазна­ченням підстав залишення документів без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи, відповідно до опису.

Залишення документів без розгляду не перешкоджає заснов­нику або уповноваженій ним особі повторно звернутися до держав­ного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.

За відсутності підстав для залишення документів, поданих для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду державний реєстратор перевіряє їх на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, до яких за ч. 1 ст. 27 Закону про державну реєстрацію належать:

– невідповідність відомостей, вказаних у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, зазначеним у документах, поданих для проведення державної реєстрації юридичної особи;– невідповідність установчих документів вимогам ч. 3 ст. 8 Закону про реєстрацію, за якою установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом; – порушення порядку створення юридичної особи, який установлено законом, зокрема:а) наявність обмежень на зайняття відповідних посад, установлених законом щодо осіб, зазначених як посадові особи органу управління юридичної особи; б) невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; в) наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасни­ками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридич­них дій, які встановлені абз. 4 ч. 2 ст. 35 Закону про реєстрацію; г) наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, тотожного найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; ґ) використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких установлюється КМ України;д) невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону щодо найменування окремих видів юридичних осіб (банк, кредитна спілка, недержавний пенсійний фонд тощо); е) установлена іншими законами заборона використання у найменуванні юридичної особи певних термінів, абревіатур, похідних термінів.

Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається і може бути оскаржена в суді.

За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор зобов’язаний не пізніше трьох робочих днів з дати надходження документів для її проведення видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням підстав для такої відмови та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи, відповідно до опису. Після усунення причин, що були підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, засновники (учасники) або уповноважена ними особа можуть повторно подати документи на проведення державної реєстрації юридичної особи.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи. З цього моменту юридична особа вважається утвореною і, зокрема, набуває статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону про державну реєстрацію строк державної реєстрації не повинен перевищувати трьох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи. Не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації державний реєстратор оформляє і видає (надсилає рекомендованим листом за описом складення) засновнику або уповноваженій ним особі свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи разом з одним примірником оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону про державну реєстрацію відокрем­лені підрозділи юридичної особи, до яких відносяться філії, інші підрозділи юридичної особи, що знаходяться поза її місцезнаход­женням і виробляють продукцію, виконують роботи або операції, надають послуги в єдиному з юридичною особою замкнутому технологічному процесі, або представництва, що здійснюють пред­ставництво і захист інтересів юридичної особи, не підлягають державній реєстрації.

Проте ст. 28 Закону про державну реєстрацію передбачає залучення відомостей про відокремлені підрозділи юридичної особи до її реєстраційної справи, а також включення їх до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов’язані подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням юридич­ної особи заповнену реєстраційну картку про утворення відокрем­леного підрозділу та рішення органу управління юридичної особи про його створення.

Відповідно до ст. 26 Закону про державну реєстрацію дер­жавний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи зобов’язаний передати відпо­відним органам статистики, державної податкової служби, Пенсій­ного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації юридичної особи із зазначен­ням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на прове­дення державної реєстрації юридичної особи для взяття її на облік.

Законом передбачено також порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення, або на підставі судового рішення (ст.ст. 37, 38 Закону про державну реєстрацію).

Державна реєстрація фізичних осіб – суб’єктів підприєм­ниць­кої діяльності згідно зі ст. 5 Закону про державну реєстрацію проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцем проживання фізичної особи – підприємця.

Місцем проживання фізичної особи Закон про державну реєстрацію визнає житловий будинок, квартиру, інше приміщення (гуртожиток, готель тощо), придатне для проживання в ньому у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв’язок з фізичною особою – під­приємцем.

У понятті «місце проживання» Закон про державну реєстрацію об’єднав два різні за правовим значенням поняття – власне «місце проживання» та «місце перебування». За визначенням Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця прожи­вання в Україні»[156] місцем проживання визнається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад 6 місяців на рік, а місцем перебування – адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше 6 місяців на рік. Проте для цілей державної реєстрації має значення не стільки строк проживання («постійно, переважно, тимчасово»), скільки можливість державних установ організувати «зв’язок з фізичною особою – підприємцем».

Зважаючи на це, державна реєстрація фізичної особи, яка має намір стати підприємцем, здійснюється за місцем, підтвердженим відомостями про реєстрацію місця проживання або місця перебування особи, що містяться в паспортному документі особи. Згідно зі ст. 42 Закону про державну реєстрацію для проведення державної реєстрації фізичної особи, яка має намір стати підпри­ємцем, вона особисто подає державному реєстратору або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення такі документи:

– заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця;

– копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів (довідку про присвоєння ідентифікаційного номера згідно з ПК України);

– документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця. Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону про державну реєстрацію за проведення державної реєстрації фізичної особи справляється реєстраційний збір у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Окрім наведених документів, якщо вони подаються заявником осо­бисто, державному реєстратору додатково пред’являється паспорт;

– нотаріально посвідчену письмову згоду батьків (усиновлю­вачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є фізична особа, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю[157]. Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідні державні органи, має відмітку у паспорті та намір стати підприємцем, повинна подати тільки особисто: – заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця; – документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця, якщо вони не передбачені Законом про державну реєстрацію. Як і у разі реєстрації юридичних осіб, Закон про дер­жавну реєстрацію передбачає підстави для залишення зазначених документів без розгляду та підстави відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи – підприємця.

Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, подані для проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця, якщо вони:

· подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця;

· не відповідають вимогам Закону про державну реєстрацію[158];

· подані не в повному обсязі.

Про залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації, без розгляду заявнику в день надходження документів державним реєстратором видається (надсилається реко­мендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця, без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця. Залишення документів без розгляду не перешкоджає повторному зверненню заявника до дер­жавного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.

Підставами для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи – підприємця є:

– невідповідність відомостей, які вказані у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця, відомостям, які зазначені у документах, що подані для проведення державної реєстрації;

– наявність обмежень на заняття підприємницькою діяль­ністю, які встановлені законом, щодо фізичної особи, яка має намір стати підприємцем;

– наявність у Єдиному державному реєстрі запису, що заявник є підприємцем.

Відмова у проведенні державної реєстрації фізичної особи –підприємця з інших підстав не допускається.

За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації державний реєстратор зобов’язаний не пізніше двох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) заявнику повідом­лення про відмову у проведенні державної реєстрації із зазначенням підстав для такої відмови та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації, відповідно до опису. Після усунення причин, що були підставою для відмови у проведенні державної реєстрації, фізична особа може повторно подати документи на проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця. Відмову у проведенні державної реєстрації фізичної особи – підприємця може бути оскаржено у суді.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації є датою державної реєстрації фізичної особи – підприємця. Іншими словами, з цього моменту фізична особа набуває статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону про державну реєстрацію строк державної реєстрації не повинен перевищувати двох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця. Не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації державний реєстратор оформляє і видає (надсилає рекомендованим листом) свідоцтво про державну реєст­рацію фізичної особи – підприємця. Крім того, державний реєстра­тор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи – підприємця зобов’язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця із зазначенням номера і дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця для взяття цієї особи на облік.

Після першого етапу державної реєстрації новостворений суб’єкт підприємницької діяльності проходить другий організацій­ний етап – реєстрацію в інших державних органах та установах. Кількість цих органів залежить від форми створення суб’єкта підприємницької діяльності – юридична чи фізична особа, сфери його діяльності та інших чинників.

Закон про державну реєстрацію встановлює порядок припи­нення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця:

– прийняття фізичною особою – підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

– смерть фізичної особи – підприємця;

– постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

– постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;

– постановлення судового рішення про припинення підпри­ємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Підставами для постановлення судового рішення про припи­нення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця є:

– визнання фізичної особи – підприємця банкрутом;

– провадження нею підприємницької діяльності, забороненої законом;

– неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

– наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність фізичної особи – підприємця за зазначеним місцем проживання.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати вне­сення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.