Серце́вий цикл — це послідовність процесів, що відбуваються за одне скорочення серця та після його подальшого розслаблення.

Кожен цикл включає три великі стадії: систола передсердя, систола шлуночків і діастола. Термін «систола» означає скорочення м'яза. Виділяють електричну систолу — електричну активність, яка стимулює міокард і викликає механічну систолу, — скорочення серцевого м'яза і зменшення камер серця в об'ємі. Термін «діастола» означає розслаблення м'яза. Під час серцевого циклу відбувається підвищення і зниження тиску крові, відповідно високий тиск у момент систоли шлуночків називається систолою, а низьке під час їх діастоли — діастолою.

Фа́зи серце́вого ци́клу — фази асинхронного скорочення, ізометричного скорочення (період напруження шлуночка), швидкого і повільного вигнання крові (період вигнання крові), протодіастолічний інтервал, фаза ізометричного розслаблення, період розслаблення і період наповнення кров'ю (фази швидкого, повільного і активного наповнення шлуночка).

Кров рухається судинами завдяки скороченням серця, які чергуються з його розслабленням. Скорочення серцевого м'яза називається систолою, а розслаблення — діастолою. Систола і діастола разом складають серцевий цикл. У серцевому циклі три фази: систола передсердя(0,1с), систола шлуночків(0,3с) і спільна пауза — діастола(0,4с). Один цикл триває 0,8 секунди (за частоти серцевих скорочень 75 уд./хв.). Систолічний об'єм - кількість крові, що викидається серцем за одне ско­рочення (70 мл крові) ЧСС ( частота серцевих скорочень) = 72 уд. за хв.

Хвилинний об'єм крові - об'єм крові, яка прокачується через серце протя­гом однієї хвилин

25. рух крові по судинах. Кров.яий тиск

Кров рухається по судинах завдяки ритмічній роботі серця. Під час скорочення шлуночків кров під тиском нагнітається в аорту і легеневий стовбур. Тут розвивається найвищий тиск — 150 мм. рт. ст. У міру просування крові по артеріях тиск знижу­ється до 120 мм. рт. ст., а в капілярах — до 22 мм. Найнижчий тиск у венах; у великих венах він нижче атмосферного.

Кров зі шлуночків викидається порціями, а безперервність її течії забезпечується еластичністю стінок артерій. У момент ско­рочення шлуночків серця стінки артерій розтягуються, а потім через еластичну пружність повертаються в початковий стан ще до чергового надходження крові зі шлуночків. Завдяки цьому кров просувається вперед. Періодичне хвилеподібне розширення сті­нок артеріальних судин, синхронне зі скороченнями серця, нази­ваються пульсом (від лат. pulpus — удар, поштовх). Він легко прощупується в місцях, де артерії лежать на кістці (променева, тильна артерія стопи). Рахуючи пульс, можна визначити частоту серцевих скорочень і їх силу. У дорослої здорової людини в стані спокою частота пульсу дорівнює 60-70 ударам на хвилину. При різних захворюваннях серця можлива аритмія — порушення ритму серцевих скорочень. Частота серцевих скорочень більше 90 за хвилину називається тахікардією, а менше 60 ударів — бради­кардією.

З найбільшою швидкістю кров тече в аорті — близько 0,5 м/с. Надалі швидкість руху падає і в артеріях досягає 0,25 м/с, а в ка­пілярах — приблизно 0,5 мм/с. Повільна течія крові в капілярах і велика протяжність останніх сприяють обміну речовин (загальна довжина капілярів в організмі людини досягає 100 тис. км., а за­гальна поверхня всіх капілярів тіла — 6300 м2). Велика різниця в швидкості течії крові в аорті, капілярах і венах зумовлена неод­наковою шириною загального перетину кров'яного русла в його різних ділянках. Найвужча така ділянка — аорта, а сумарний просвіт капілярів в 600-800 разів перевищує просвіт аорти. Цим пояснюється уповільнення течії крові в капілярах.

 Рух крові по судинах регулюється нервово-гуморальними фа­кторами. Імпульси, що посилаються по нервових закінченнях, можуть викликати або звуження, або розширення просвіту судин. До гладкої мускулатури стінок судин підходять два види судино­рухових нервів: судинорозширювальні та судинозвужувальні.

Кров'яний тиск — тиск, який кров справляє на стінки кровоносних судин, або, інакше кажучи, перевищення тиску рідини в кровоносній системі над атмосферним тиском. Це один з найважливіших параметрів, що характеризує роботу кровоносної системи.

Кров'яний тиск вимірюється за допомогою широкої стрічки, яка називається манжетою і вдягається на передпліччя. Повітря напомповується в манжету. Кров'яний тиск вимірюється в той момент, коли повітря виходить з манжети. Кров’яний тиск представляється у вигляді одного числа над другим числом. • Верхнє число більше за значенням і називається систолічним тиском. Це тиск у кровоносних судинах в момент, коли серце виштовхує кров. • Нижнє число менше за значенням і називається діастолічним тиском. Це тиск у кровоносних судинах в момент, коли серце відпочиває між ударами. Нормальний кров'яний тиск – 120 на 80 або менший. Кров’яний тиск у різних людей різний. Кров’яний тиск кожної людини може бути різним у різний час доби та у різні дні.\