Основний обмін — це мінімальна величина енергії, яка необхідна для підтримання життя організму, який знаходиться в стані спокою. Дослідження дозволили встановити, що для чоловіків з масою тіла сімдесят кілограмів величина нормального основного обміну на добу становить 1700 ккал. А для жінок з таким же вагою — 1500 ккал.

За рахунок роботи скелетних м'язів спалюється до 90% енергії. Тому при застосуванні фізичних вправ спостерігається нормалізація ваги. При малорухомому способі життя м'язи спалюють маленький відсоток енергії, а це призводить до накопичення надлишку у вигляді жирових відкладень. Регулярні фізичні навантаження (що збільшують м'язову масу) сприяють тому, що жир спалюється навіть в умовах спокою, коли організм відпочиває. Природно, кількість енергії, яка витрачається, залежить від того, як проводиться день.

Наприклад, працівники розумової праці (письменники, клерки, чиновники) витрачають менше енергії протягом робочого дня, а представники таких професій, як спортсмени, шахтарі витрачають набагато більше енергії. Якщо і під час роботи, і під час дозвілля фізична активність практично нульова, то це веде до відкладання енергії про запас у вигляді жиру.

Споживання продуктів також вимагає певних енерговитрат. Особливо висока інтенсивність обміну речовин проявляється у випадках, коли речовини мають білкову природу. Білкова їжа має високий динамічним дією, саме тому в дієтах часто використовуються білкові продукти і скорочується споживання жирів і вуглеводів.

Інтенсивність енергообміну індивідуальна, тому що організм сам намагається підтримувати постійну масу тіла. Однак, якщо Ви ведете малоактивний спосіб життя, внутрішніх реакцій для підтримки постійної маси тіла може бути недостатньо. Тому для підтримки енергетичного балансу в організмі необхідне втручання людини[3].

М'язова робота значно збільшує витрату енергії, тому добовий витрата енергії у здорової людини, яка проводить частину доби в русі і фізичній роботі, значно перевищує величину основного обміну. Це збільшення енерговитрат становить робочу надбавку, яка тим більше, ніж інтенсивніше м'язова робота.

При м'язовій роботі звільняється теплова та механічна енергія. Відношення механічної енергії до всієї енергії, витраченої на роботу, виражене у відсотках, називається коефіцієнтом корисної дії. При фізичній праці людини коефіцієнт корисної дії коливається від 16 до 25 % і становить у середньому 20 %, але в окремих випадках може бути і вище.

Коефіцієнт корисної дії змінюється в залежності від ряду умов. Так, у нетренованих людей він нижче, ніж у тренованих, і збільшується по мірі тренування. Витрати енергії тим більші, чим інтенсивніше чинена організмом м'язова робота. Ступінь енергетичних витрат при різній фізичної активності визначається коефіцієнт фізичної активності (КФА), який являє собою відношення загальних енерговитрат на всі види діяльності за добу до величини основного обміну. За цим принципом всі чоловіче населення розділено на 5 груп (табл. 10.5) Значні відмінності енергетичної потреби в групах залежать від статі (у чоловіків більше), віку (знижуються після 40 років), ступеня активності відпочинку та рівня комунального обслуговування.

 У старості енерговитрати знижуються і до 80 років складають 8373-9211 кДж (2000-2200 ккал).

Ізотермія, терморегуляції

Температура тіла людини і вищих тварин підтримується на відносно постійному рівні, незважаючи на коливання температури навколишнього середовища. Це сталість температури тіла носить назву ізотермія.

Ь Изотермия властива тільки так званим гомойотермным, або теплокровним тваринам. Изотермия відсутній у пойкилотермных, або холоднокровних тварин, температура тіла яких мінлива і мало відрізняється від температури навколишнього середовища.

Изотермия в процесі онтогенезу розвивається поступово. У новонародженої дитини здатність підтримувати сталість температури тіла далеко не досконала. Внаслідок цього може наступати охолодження (гіпотермія) або перегрівання (гіпертермія) організму при таких температурах навколишнього середовища, які не впливають на дорослу людину. Рівним чином навіть невелика м'язова робота, наприклад, пов'язана з тривалим криком дитини, може привести до підвищення температури тіла. Організм недоношених дітей ще менш здатний підтримувати сталість температури тіла, яка у них в значній мірі залежить від температури середовища проживання.

Температура органів і тканин, як і всього організму в загалом, залежить від інтенсивності утворення тепла і величини тепловтрат.

Теплоутворення відбувається внаслідок безперервно відбуваються екзотермічних реакцій. Ці реакції протікають у всіх органах і тканинах, але неоднаково інтенсивно. У тканинах і органах, що виробляють активну роботу, - в м'язовій тканині, печінці, нирках виділяється більше кількість тепла, ніж у менш активних - сполучної тканини, кістках, хрящах.

Втрата тепла органами і тканинами залежить у великій мірі від їх місця розташування: поверхнево розташовані органи, наприклад шкіра, скелетні м'язи, віддають більше тепла і охолоджуються сильніше, ніж внутрішні органи, більш захищені від охолодження.

В тілі людини прийнято розрізняти «ядро», температура якого зберігається досить постійною, і «оболонку», температура якої суттєво коливається в залежності від температури зовнішнього середовища. Сталість температури тіла у людини може зберігатися лише за умови рівності теплоутворення і тепловтрати всього організму. Це досягається за допомогою фізіологічних механізмів терморегуляції. Терморегуляція проявляється у формі взаємосполучення процесів теплоутворення і тепловіддачі, регульованих нейроендокринними механізмами. Терморегуляцію прийнято розділяти на хімічну і фізичну. Хімічна терморегуляція здійснюється шляхом зміни рівня теплоутворення, тобто посилення або ослаблення інтенсивності обміну речовин у клітинах організму. Фізична терморегуляція здійснюється шляхом зміни інтенсивність віддачі тепла.