Основні князівські роди Рюриковичів і “руських” Гедиміновичів

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Рюриковичі. Усі Рюриковичі були нащадками раніше незалежних князів, що народилися від двох синів Ярослава Мудрого: третього сина Святослава (Святославичі з гілками) і четвертого сина – Всеволода (Всеволодовичі, що більше відомі по лінії його старшого сина як Мономаховичі). Цим порозумівається тривала політична боротьба в 30-40-і роки XII ст. саме між Святославичами й Мономашичами за великокнязівський стіл після смерті Мстислава Великого. Старший із синів Святослава Ярославовича –Ярослав став родоначальником рязанських князів. З них у складі російського боярства XVI-XVII ст. залишилися лише нащадки удільних князів Рязанської землі – князі Пронські. Деякі редакції родовідних книг вважають нащадками рязанських князів Єлецьких, другі – виводять їх від іншого сина Святослава – Олега, що княжив у чернігівських землях.

Роди чернігівських князів ведуть своє походження від трьох синів Михайла Всеволодовича (праправнук Олега Святославича) – Семена, Юрія, Мстислава. Глухівський князь Семен Михайлович став родоначальником князів Воротинських, Одоєвських. Таруський князь Юрій Михайлович – Мезецьких, Барятинських, Оболенських. Карачаївський Мстислав Михайлович – Мосальских, Звенигородських. З князів Оболенських виділилося пізніше чимало князівських родів, у числі яких найбільш відомі Щербатови, Репніни, Срібні, Долгорукови.

Більше родів пішло від Всеволода Ярославовича і його сина – Володимира Мономаха. Нащадками старшого сина Мономаха – Мстислава Великого, останнього великого князя Київської Русі, були численні смоленські князі, із яких найбільш відомі В'яземські й Кропоткіни. Інша гілка Мономашичів походить від Юрія Довгорукого і його сина – Всеволода Велике Гніздо. Старший його син – Костянтин Всеволодович заповідав своїм синам: Васільку – Ростов і Білоозеро, Всеволодові – Ярославль. Від старшого сина Василька Костянтиновича – Бориса відбуваються ростовські князі (із них найбільш відомі роди Щепіних, Катирєвих, Буйносових). Від другого сина Василька Костянтиновича – Гліба пішли роди бєлозерських князів, серед яких – князі Ухтомські, Шелешпанські, Вадбольські, Белосельські. У єдиного спадкоємця ярославського князя Всеволода Костянтиновича – Василя синів не було. Його дочка Марія вийшла заміж за князя Федора Ростиславовича з роду смоленських князів і принесла в придане Ярославське князівство, у якому відбулася зміна династій (різних гілок Мономашичів). Інший син Всеволода Велике Гніздо – Ярослав став родоначальником декількох князівських династій. Від старшого його сина Олександра Невського через його сина Данила Олександровича пішла династія московських князів, що стали потім центральною ланкою об'єднавчого процесу. Брати Олександра Невського – Андрій Суздальський і Ярослав Тверський стали засновниками цих князівських родів. Із суздальських князів найбільш відомі князі Шуйські, що дали Росії на початку XVII ст. царя. Тверські князі усе XIV століття вели найжорстокішу боротьбу з представниками московського дому за великокнязівський стіл, за допомогою Орди фізично винищуючи своїх супротивників. Московські князі стали правлячою династією і родинних прізвищ не мали. Тверська гілка припинилася після втечі у Велике князівство Литовське свого останнього великого князя – Михайла Борисовича (1485 р.) і включення цих земель у загальнодержавну територію. До складу російського боярства ввійшли нащадки удільних князів Тверської землі – князі Микулінські, Телятевські, Холмські. Молодший син Всеволода Велике Гніздо – Іван одержав Стародуб Ряполовський (на схід від стольного Володимира). З нащадків цієї гілки найбільш відомі Пожарські, Ромодановські й Палецькі.

Гедиміновичі. Іншу групу князівських родів складали Гедиміновичі – нащадки великого князя Литовського Гедиміна, що правив у 1316-1341 р. Гедимін вів активну завойовницьку політику і першим став титулувати себе «королем литовців і русів». Територіальна експансія продовжувалася при його синах, особливо активний був Ольгерд (Альгирдас, 1345-77 рр.). У XIII-XIV ст. землі майбутньої Білорусії й України були завойовані Великим Литовським князівством, Польщею, Угорщиною і тут був утрачений суверенітет потомствених ліній Рюриковичів. При Ольгерді до складу Великого Литовського князівства ввійшли Чернігово-Северські, Київські, Подільські, Волинські, Смоленські землі. Рід Гедиміновичів був досить розгалуженим, його нащадки знаходилися на престолах у різних князівствах, а один з онуків – Ягайло Ольгердович – після підписання Кревської унії в 1385 р. став засновником польської королівської династії Ягеллонів. Нащадків Гедиміна, які осіли на князюваннях у землях, що раніше входили до складу Київської Русі, чи перейшли на московську службу в процесі формування державної території Росії, називають “руськими” Гедиміновичами.

Здебільшого вони походять від двох синів Гедиміна – Нариманта й Ольгерда. Одна їхня гілка походила від старшого онука Гедиміна – Патрикея Наримантовича. При Василеві I на початку ХV ст. на московську службу перейшли два сини Патрикея – Федір і Юрій. Син Федора – Василь по вотчинах на р. Хованці одержав ім'я Хованського і став засновником цього князівського роду.Видні політичні діячі Василь і Іван Юрійовичі називалися Патрикєєви. Синами Василя Юрійовича були Іван Булгак і Данило Щеня – засновники князів Булгакових і Щенятевих. Булгакови у свою чергу розділилися на Голіциних і Куракіних – від синів Івана Булгака – Михайла Голиці й Андрія Кураки.

Інша гілка Гедиміновичів на Русі вела своє походження від сина Гедиміна Євнутія. Його віддалений нащадок Федір Михайлович Мстиславський виїхав на Русь у 1526 р. Від знаменитого великого князя Литовського Ольгерда вели своє походження Трубецькі й Бєльські. Правнук Дмитра Ольгердовича Трубецького (по місту Трубчевську) Іван Юрійович і його племінники Андрій, Іван і Федір Івановичі в 1500 р. перейшли в російське підданство разом із своїм невеликим князівством. Онук брата Дмитра Ольгердовича – Володимира Бєльського – Федір Іванович виїхав на російську службу в 1482 р. Усі Гедиміновичі зайняли на Русі високе службове й політичне положення і відігравали помітну роль в історії країни. Походження князівських родів Рюриковичів і “руських” Гедиміновичів більш наочно зображено на схемах ( табл. 5, 6).

Таблиця 5. СХЕМА ПОХОДЖЕННЯ ОСНОВНИХ РОДІВ РЮРИКОВИЧІВ

Ярослав Рязанський