Походження основних князівських родів Рюриковичів
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

                                                                                                                 Ярослав Рязанський

                                                 Святослав                                                                                              Ярослав Мудрий

                                                                                                                  Олег Чернігівський                       

 

 

                                                  Всеволод                                            Володимир Мономах

Таблиця 2.                 Той же фрагмент у виді вертикальної схеми

ЯРОСЛАВ МУДРИЙ

                

 

                    СВЯТОСЛАВ                                                          ВСЕВОЛОД

 

 

 


ЯРОСЛАВ Рязанський        ОЛЕГ Чернігівський                    ВОЛОДИМИР Мономах

        Таблиці (схеми) можуть бути простими в зображенні, а можуть містити додаткові деталі графічного характеру (рамки, кружки, овали та інше.), що не змінює їхньої суті. Характерною рисою є те, що чим древніший і численний рід, тим більш громіздкими й складними стають таблиці (як для складання, так і для сприйняття). До того ж у них неможливо помістити всі необхідні дані про родичів, посилання на джерела і т.д. Оригінальним різновидом генеалогічної таблиці є коло. У виді кола можна зображувати висхідні прямі родоводи змішаного й чоловічого типу. Інформації у колі міститься небагато, а якщо родовід складається з багатьох поколінь, те її дуже складно й нераціонально розташовувати у виді кола. У наукових дослідженнях ця форма зображення не прийнята.

Вище названі варіанти таблиць складаються, як правило, від родоначальника до предків. У зворотному напрямку (від одного з нащадків до предків) родовід зображується у виді дерева. Це найбільш древня форма графічного зображення родоводу, широко розповсюджена в середньовічній Європі і майже вийшла з уживання в даний час (якщо мова не йде про персональні потреби побутового характеру). Європейські середньовічні зразки дійсно мали форму дерева зі стовбуром, галузями, листами. Ім'я родоначальника поміщали в коренях чи дерева в підстави стовбура, потім кожне наступне ім'я писали в кружках різного кольору: жовтого – усі чоловіки, що мають потомство; червоного - чоловіки, що не мають потомства; лілового – замужні жінки; синього – дівчини. Усі особи роду, ще живі – у зелених колах (чоловіки більш темного відтінку). У Росії ця форма застосовувалася рідко, в основному, як добуток мистецтва..

Найбільш зручним і традиційним способом зображення родоводів є розпис. Вона дає можливість поміщати при кожнім імені всю необхідну інформацію і не вимагає навичок художнього зображення. При складанні розпису кожна людина, що згадується, одержує свій порядковий номер (розташовується ліворуч). При згадуванні дітей ліворуч (від початку рядка) указується їх власний порядковий номер, а праворуч – порядковий номер батька. Це дає можливість візуально установити ступінь споріднення. Наприклад:

1. Іван Васильович.

2. Іван Іванович Молодий 1.

3. Олена Іванівна           1.

У класичному варіанті родовідного розпису нумеруються тільки чоловіки (жінки чи не згадуються, або згадуються без особистого номера). Однак, уже з початку ХХ століття загальноприйнятим стало включати в розписи і жіночу лінію. Наприклад, Савелов Л.М. мотивує це тим, що іноді жінка є єдиним представником роду. У такому випадку з найвищого дозволу передача титулу, спадщини, прізвищ ішла по материнській лінії. Іноді в розписах додатково вказується коліно.

           I коліно

1.Андрій Іванович Кобила.

          II коліно

2. Федір Андрійович Кішка.                                                                1

         III коліно

3. Олександр Федорович Беззубець, боярин                                      2

       IV коліно

 4. Іван Олександрович                                                                        3

5. Григорій Олександрович                                                                 3

      6. Костянтин Олександрович, воєвода Василя II і Івана III            3   

(ліворуч – особистий № , праворуч - № батька; батько – син – онук - правнуки)

Для додання наукового характеру родоводу необхідні посилання на історичні джерела. У посиланнях указується відкіля узята інформація, із метою її наступної перевірки. Після ліквідації місництва в 1782 році до Розрядного приказу надавалися саме розписи. Вони складалися на “домашньому,” побутовому рівні, часто мали на меті свою користь, зв'язані з необхідністю “зостарити” походження роду, тому містять багато неточностей. Для їхнього наукового використання необхідна ретельна перевірка.

Короткі розписи-легенди приводяться в різних довідниках генеалогічного характеру, наприклад, у працях Е. Петрова, Савелова Л.М.[23] Савелов Л.М. у лекціях по генеалогії, як своєрідний приклад, приводить недостовірну розпис-легенду родини Потьомкіних[24], суть якої така: При великому князі Василеві Івановичі (1505-1533 рр.) предок Потьомкіних – Ганс – приїхав із Польщі на службу до московського двору після православного хрещення одержав ім'я Тарасій Олександрович Потьомкін. За службу йому даровані землі в Смоленській губернії. У роді були стольники й воєводи, однак, дійсне узвишшя роду відбудеться в середині XVIII століття, коли Григорій Олександрович Потьомкін (1739-1791 рр.) стане фаворитом Катерини Великої і зіграє значну роль у військовій і політичній історії Росії. Прямих нащадків Григорій Олександрович не мав, так що його генеалогічна лінія після смерті перервалася. Розпис, поступаючись таблиці в наочності, перевершує її по кількості можливих даних і посилань на джерела. Для родовідного дослідження часто буває корисним скласти і розпис і таблицю.

Таким чином, можна зробити висновок, що методика генеалогічного дослідження, головним чином, стосується вироблення загальних правил складання родоводів, їхньої класифікації й способів зображення.Первісною формою є висхідний родовід (від вихідної особи до його батьків і далі в міру появи даних). Перший документ майбутнього родоводу – метрика про народження, із якого звичайно відомо три імені: сина – батька – діда. Далі – послужні списки, духівниці, боярські книги й інші історичні джерела, що містять інформацію генеалогічного характеру. Особливо складно працювати з матеріалом раніше XVII ст., коли зустрічаються роди з несталим прізвищем (кожне коліно іменується інакше).

                      Нумерація в генеалогічному дослідженні.

Російський дослідник Кобрін В.Б. вважає, що останнім часом стала поширюватися більш перспективна система нумерації розписів, при якій указуються номери всіх предків по висхідній лінії. Таким чином, без допомоги таблиці видний ступінь споріднення двох будь-яких осіб, записаних у розписі[25].

514-333-201-99- 49-18-6-2-1 – кн. Юрій Іванович Морткин

515-379-202-100-50-18-6-2-1 – кн. Василь Юрійович Адашев – Шехонський

516-380-202-100-50-18-6-2-1 – кн. Яків Тимофійович Адашев – Шехонський

З набору номерів видно, що перший приходиться двом іншим п”ятиюрід-ним братом (загальні номери починаються після 5 цифри), а Василь Юрійович і Яків Тимофійович – двоюрідні брати (загальні номери починаються після 2 цифр). У такому розписі можливо давати документальні зведення про будь-яку особу в будь-якому обсязі і з посиланнями на джерела. Як розгорнутий приклад приводиться родовід князів Холмських – Микулінських – Телятевських, який був складений Кобріним В.Б.[26] В інших навчальних посібниках приводяться інші приклади застосування нумерації у генеалогічному пошуку. Наприклад, у розділі «Генеалогія», що написаний Дмитрієвою О.В., у книзі «Введенние в специальные исторические дисциплины»[27], описані дві основні системи генеалогічної нумерації – Соса-Страдонитца й Абовилля. Стисло їхня суть може бути представлена в наступному виді.

Система Соса-Страдонитца: Особа-об'єкт дослідження № 1;,                                                  батько – мати відповідно - № 2, 3; батьки батька відповідно – № 4, 5                                                  батьки матері відповідно – № 6, 7. При класичній формі, коли відсутні всі бічні галузі, парні номери – завжди чоловічі, непарні – жіночі, номер батька – завжди подвоєний номер дітей, номер матері - завжди подвоєний номер дітей плюс один. Система застосовується для висхідного родоводу (від нащадка до предків).

Система Абовилля (для спадного родоводу): порядковий № коліна – римськими цифрами, усередині коліна – арабська нумерація. № 1 – загальний предок;

його дітям у порядку народження дають номери, що містять номер батька                                            

I/1, I/2, I/3; онуки від першого сина: I/1/1, I/1/2; онуки від другого сина: I/2/1, I/2/2

Кількість цифр указує до якого покоління належить ця особа.Якщо були повторні шлюби і необхідно вказати генеалогічне положення дітей, застосовується варіант, що сполучить обидві системи: Парні номери, починаючи з 0 – чоловічі, непарні – жіночі (0 – і прабатько і старший син від будь-якого шлюбу); повторні шлюби позначаються буквами.

I покоління: 0 – загальний предок, літера а – його 1 шлюб, літера в - другий

II покоління: 0а/0 – старший син загального предка від 1 шлюбу                  

                   0а/1 – старша дочка загального предка від 1 шлюбу

                   0а/2 – другий син загального предка від 1 шлюбу

                   0у/0 – старший син загального предка від 2 шлюбу

III покоління: 0а/0а/1 – старша дочка старшого сина від 1 шлюбу

                                 (онучка щодо загального предка)

                     0у/1а/4 – 3 син старшої дочки від 2 шлюбу

                                  (онук щодо загального предка)

Приведемо приклад аналогічного розпису дітей і онуків Петра Великого.

 I покоління: 0 – Петро Олексійович, 0а – його 1 шлюб з Євдокією Лопухіною,                                                                                                                                                                                                                                 

                  0в- другий шлюб (з Мартою Скавронською - Катериною І)

II покоління: 0а/0 – Олексій (старший син від 1 шлюбу)                  

        0в/1 – Ганна (старша дочка від 2 шлюбу)

        0в/3 – Єлизавета (друга дочка від 2 шлюбу)

III покоління: 0а/0а/0 – Петро ІІ (старший син старшого сина від 1 шлюбу,

         онук щодо загального предка – Петра І)

         0у/1а/0 – Петро III (старший син старшої дочки від 2 шлюбу,

         онук щодо загального предка – Петра І)

IV покоління: 0в/1а/0а/0 – Павло (старший син старшого сина від 2 шлюбу,

                                   правнук щодо загального предка – Петра І)

     Нижче приводяться таблиця й розпис із цифровою нумерацією. Для більшої наочності в обох схемах задіяний той же самий фактичний матеріал по роду рязанських князів у спадному розташуванні (табл. 3, 4).

           Таблиця 3. Чоловічий спадний родовід. Вертикальна схема.


Дата: 2019-02-02, просмотров: 239.