Генеалогічні закономірності. Основні види родоводів і їхня типологія. Висхідний й спадний родоводи, їхнє визначення й характеристика. Основні способи зображення родоводів. Визначення й характеристика родовідного дерева, схем, таблиць. Родовідний розпис і її особливості. Специфіка родовідного пошуку. Загальні поняття про нумерацію у генеалогічному дослідженні.

 При складанні й вивченні родоводів необхідно враховувати деякі генеалогічні закономірності. Одна з них – родовідний рахунок. Родовідний рахунок – це вікова відстань між батьками й дітьми. Існує велика розмаїтість у віковій відстані між дітьми й батьками, однак, накопичений родовідний матеріал і досвід його історичного аналізу дозволили обчислити середньостатистичну різницю у віці батьків і дітей (середній генеалогічний рахунок). Учені прийшли до висновку, що в середньому на 100 років приходиться три покоління по чоловічій лінії й чотири – по жіночій, тобто середня різниця у віці між батьком і дитиною 30-35 років, матір'ю й дитиною – 25-30 років. Виявлена ще одна закономірність: чим більше поколінь відокремлюють нащадка від предка, тим точніше різниця у віці в порівнянні із середнім генеалогічним рахунком. Однак, можливі виключення, їхні варіанти різноманітні. Наприклад, Іван ІІІ став батьком у 18 років, Владислав Ягайло в 77 років (народився Казимир IV, майбутній король Польщі). В обох випадках середній генеалогічний рахунок значно порушений.

Незважаючи на виключення, знання середнього генеалогічного рахунка має велике значення для перевірки істинності родоводів: якщо різниця між поколіннями сильно відрізняється від 30-35 років, є підстави підозрювати чи підробку ненавмисну помилку. Середній генеалогічний рахунок застосовується також в етнографічних і історико-культурологічних дослідженнях для датування яких-небудь подій по побічних зведеннях. Наприклад, якщо відомо, що будинок був придбаний дідом, прадідом, то, використовуючи знання середнього генеалогічного рахунка, можна вирахувати приблизну дату названої події.

Аналізуючи численний генеалогічний матеріал із погляду існування середнього родовідного (генеалогічного) рахунка, дослідники виявили, так називаний, парадокс генеалогічного рахунка. Сформульований у вигляді історичного правила він одержав назву закону редукції предків. Виходячи з фізіологічних особливостей людини і генеалогічної закономірності, кількість предків умовної особи зростає в кожнім поколінні в геометричній прогресії. Таким чином, у людини, що родились, наприклад, у 1965 році було двоє батьків, що народилися приблизно в 1935 році, у наступному поколінні – чотири предки, що народилися близько 1905 року і так далі. У підсумку одержуємо такі дані:

Р. – 1;

Р. – 2;     

Р. – 4;

Р. – 8;

Р. – 16

1815 р. – 32;

1785 р. – 64;

1755 р. – 128...і т.д.

Р. – 4.294.967.296;

975 р. – 8.589.934.592.

Парадокс полягає в тім, що при такому розрахунку в людини, що родились у 1965 р. наприкінці Х століття предків було більше, ніж нині живучих на землі. Розгадка проста: насправді предків у багато разів менше, тому що люди часто вступають у шлюби з далекими родичами, не підозрюючи про це (Православна церква забороняла такі шлюби, але робила виключення; католицька церква дозволяла шлюби навіть у середовищі двоюрідного споріднення). Приклад: серед предків іспанського короля Альфонса ХІІ на 14 різних місцях стоїть французький король Людовик ХІ, що вмер за 142 року до народження свого нащадка. Має значення також те, що існує досить багато “виморочних” родів (родин, що не мають синів, а виходить, що не мають генеалогічного майбутнього).

У процесі розвитку практичної генеалогії, основною задачею якої було складання родоводів конкретних родин і доказ споріднення між особами, були відпрацьовані визначені форми зображення генеалогічного матеріалу, як системи споріднення. Існує два головних види родоводів: висхідний (усі предки) і спадний (усі нащадки) даної особи. Висхідний родовід: головним об'єктом дослідження є та особа, про предків якого збираються дані. З нього починають і йдуть у міру виявлення даних за висхідними ступінями чи колінами (син – батько – дід – прадід). Це первісний вид родоводу, коли в дослідника немає достатньої кількості матеріалу і він іде від відомого до невідомого. Спадний родовід: до його складання можна переходити тоді, коли зібрано досить матеріалу і з'ясовані предки. Починають від самого віддаленого предка і переходять до нащадків. Це найбільш розповсюджений вид родоводу, він зручний для довідок і більш наочно показує картину життя й діяльності роду.

Виходячи зі складу тих, хто внесений у родовід, його поділяють на чоловічий і змішаний. Чоловічим спадним родоводом називають такий, котрий указує все потомство даного родоначальника тільки по чоловічій лінії (можлива вказівка тільки імені чоловіки). Якщо не переслідуються спеціальні цілі, це звичайна і найбільш розповсюджена форма, прийнята в наукових працях. Чоловічим висхідним родоводом називають такий, котрий указує всіх предків даного родоначальника тільки по чоловічій лінії. Змішаний спадний родовід указує все потомство засновника роду, як по чоловічій, так і по жіночій лініях. Змішаний спадний родовід буває необхідним для з'ясування родинних зв'язків бічних ліній і віддалених родичів; часто фігурує в суперечках про спадщину, висуваючи інтереси нащадків по жіночій лінії. Змішаний висхідний родовід указує всіх прямих предків даної особи, як по чоловічій, так і по жіночій лініях, зневажаючи іменами по бічних лініях (чоловічими й жіночими, тобто не включає братів і сестер). Такий родовід завжди має правильну фігуру в графічному зображенні: у 1 коліні – одна особа, у 2 – дві, у 3 – чотири, у 4 – вісьмох і так інші у геометричній прогресії, причому тільки одна з цих осіб у кожнім коліні належить до досліджуваного роду. Тобто, подібний родовід не є історією одного роду, а охоплює значну їхню кількість, що зростає від покоління до покоління в геометричній прогресії. Змішані родоводи (висхідні й спадні) застосовуються рідко, звичайно, для спеціальних цілей, тому що через жіноче потомство домішується велика кількість сторонніх родин, що знижує наукову значимість такого родоводу. У побічне споріднення (родоводи з бічними відгалуженнями) вносяться сестри і брати, дядьки й тітки; можуть бути присутні особи двоюрідного й троюрідного споріднення. Використовується при необхідності.Таким чином, можливі наступні варіанти родоводу: чоловічий спадний, чоловічий висхідний у прямому потомстві, змішаний спадний, змішаний висхідний. чоловічий висхідний з бічними гілками. Найбільш розповсюдженим і прийнятої у наукових працях є чоловічий спадний родовід, тобто всі предки даної особи в чоловічому коліні (якщо не переслідуються спеціальні цілі). Бічні гілки в даному виді родоводу неможливі.

Існує кілька загальноприйнятих способів зображення родоводів: таблиця або схема, дерево, розпис. Два перших способи зображення графічні, із них найбільш простим і доступним видом є таблиця. Генеалогічні таблиці дають наочне уявлення про походження, стародавність, розгалуженість роду, його сучасний стан. При усій своїй простоті генеалогічні таблиці (схеми) мають кілька стандартних варіантів зображення. За розташуванням їх поділяють на вертикальні й горизонтальні. У вертикальних схемах інформація розташовується в напрямку зверху вниз. Вони складаються як від предків до нащадків, так і навпаки, тобто можуть відбивати і висхідну родовідну лінію, і спадну. Цей вид є більш розповсюдженим, крім власних імен звичайно містить дати чи життя правління. У горизонтальних схемах інформація розташовується в напрямку ліворуч праворуч. Вони теж можуть складатися як від предків до нащадків, так і навпаки. Цей вид є менш розповсюдженим, однак, дозволяє включати більше даних об родичах (табл. 1, 2).

Таблиця 1.                  Фрагмент горизонтальної схеми