Поділіться на дві команди. Команда, яка першою назве займенники, закодовані в поданих реченнях, буде оголошена переможницею.
1. 
Які два займенники заважають їздити по дорозі?
2. Назвіть три найчистіші займенники.
3. З якого вказівного займенника, якщо додати до нього сто, можна спекти пиріг?
4. До якого особового займенника треба додати іменники кут, кір, майка, щоб отримати нові слова?
5. У якому займеннику два звуки і одна літера?
Розбір займенника як частини мови
Послідовність розбору
1. Частина мови.
2. Початкова форма (називний відмінок однини).
3. Розряд.
4. Рід (якщо є).
5. Число (якщо є).
6. Відмінок.
7. Синтаксична роль.
Зразок: Кожна голова свій розум має.
Кожна – займ., п. ф. – кожна, означальний, жін. р., Н. в., означення.
Свій – займ., п. ф. – свій, присвійний, чол. р., Зн. в., означення.
 |
202. Прочитайте і спишіть прислів’я та приказки. Знайдіть у них займенники, зробіть морфологічний розбір чотирьох займенників.
1. Мудрим ніхто не вродився, а навчився. 2. Чого навчився, того за плечима не носити. 3. Хто хоче більше знати, треба менше спати.
4. Хто людей питає, той і розум має. 5. Чим розумний стидається, тим дурний величається. 6. Яка головонька, така й розмовонька. 7. Що написане пером, не вивезеш і волом. 8. Сам себе раз на рік любить.
МЕТАПРЕДМЕТНІ ЗВ'ЯЗКИ
ВИКОРИСТАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ У ДІАЛОГІЧНОМУ Й МОНОЛОГІЧНОМУ МОВЛЕННІ
Ознайомившись із матеріалом, ви:
| дізнаєтесь | навчитесь | зрозумієте |
| · як правильно використовувати займенники у діалогічному мовленні; · як конструювати діалоги | · аналізувати уривки з повісті; · конструювати діалоги | · про місце уяви, фантазії, романтичності в житті сучасної людини |
ВИВЧІТЬ!
Мовлення має монологічну або діалогічну форму. Монолог – це висловлювання однієї особи.
Діалог – розмова двох або кількох осіб. Кожен зі співрозмовників почергово то говорить, то слухає.
Отже, в усному діалогічному спілкуванні поєднано говоріння та
аудіювання (слухання-розуміння).
Висловлювання кожного зі співрозмовників називається реплікою.
Мовчки прочитайте уривки з твору «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера» Ярослава Стельмаха. Порівняйте їх щодо кількості учасників мовленнєвого акту. Який з текстів є монологічним, а який – діалогічним? Розіграйте діалог за ролями.
1. Мені довелося лягти долілиць.
Дорога, мандрівка, навіть зовсім недалека, викликає в нас відчуття якихось близьких, несподіваних і навіть таємничих подій.
А тут ми самі їхали аж куди – цілу ніч поїздом, потім ще треба години півтори автобусом. Це вам не туристський похід на один день, коли разом із класом ідуть майже всі викладачі школи. Це самостійна, якщо хочете, експедиція з науковою метою. Ніхто з нас і припустити не міг… Але ні, щось я передчасно розбазікався. Нащо випереджувати свою ж розповідь? Треба мати терпець. Отже, вертаємось до нашого купе.
Коли я прокинувся, вже розвидніло. Митько тихенько сопів із правицею в кишені, на столі видзвонювали склянки з чаєм, точніше з- під чаю.
2.– А повітря? Відчуваєш? – мабуть, удесяте питав Митько, повернувши до мене сяюче обличчя.
– Відчуваю, – закашлявсь я, бо автобус, що проїхав повз нас, порснув мені в обличчя хмарою пилюги з-під коліс і кіптюги з вихлопної труби.
– Отож бо, в місті, кхе-кхе, зовсім, кхе-кхе, тьху ти, не таке, – вже не так бадьоро продовжував Митько. – От якби ще автобуси не ходили…
– Тоді, пройшовши сорок кілометрів пішки, ти й уваги не звертав би на повітря. Далеко ще?
– А онде бабусина хата, – сказав Митько, набираючи гордої пози: адже тут він почувався до певної міри господарем. У таку позу, мабуть, ставали великі полководці, перш ніж сказати: «А он туди, панове, ми кинемо кавалерію. Я певен, це буде несподіванка для ворога». – Ти не
стомився?
– Хо-го! – пролунав за нашими спинами насмішкуватий голос. – Про яку втому може йти мова! Хіба такі хвацькі й відчайдушні мандрівники стомлюються? Хіба мають вони на це право?
Ми притьмом обернулися. Перед нами шкірив зуби хлопець років чотирнадцяти, притримуючи лівою рукою пошарпаний велосипед.
– А яке чудове спорядження! – не вгавав він. – Які сачки! Стережіться, бідні метелики! А рюкзаки? Там, мабуть, харчів не на один місяць. Юні лівінгстони, безперечно, збилися з путі, адже Африка у зовсім протилежному напрямку. Яке щастя для бегемотів і нільських крокодилів! Ви їх усіх переловили б.
– Ну, чого тобі? – насупився Митько.
– Мені нічого. Я думав, це вам буде приємно познайомитись із майстром велосипедного спорту міжнародного класу Василем Трошем. Звичайно, в майбутньому.
– Тобто з тобою? – поцікавивсь я.
– Точно, юначе, я бачу, у вас неабиякий розум. Завжди, знаєте, приємно побалакати з розумною людиною.
– Ну от, коли станеш майстром, ми з тобою і побалакаємо, – пообіцяв я йому. Мені кпини цього типа аж ніяк не сподобалися.
– Ану, ти! – одразу скипів він. – Ти не дуже кирпу гни. Розумники знайшлись, – анітрохи не бентежачись, заперечив хлопець своє попереднє твердження.
Він скочив на свій велосипед і за мить здимів, мов і не було.
– Неприємний суб’єкт, – поділився враженням про наше нове знайомство Митько.
Чи є в текстах займенники? З якою метою вони використані автором?
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
Як ми сьогодні частіше звертаємося до співрозмовника – на ТИ чи на ВИ? В українців здавна вважалося, що тикають лише некультурні, бо тикати – дуже неввічливо. Але сучасність усе більше розмиває межі традиційної української культури, зокрема й мовної. З’ясуємо ж семантичні (значеннєві) особливості ВИ як займенника другої особи множини:
1) Перше й пряме значення займенника ви – назва кількох
співрозмовників, до яких одночасно звертаємося;
Напр.: Шановні учні! Чи ви вже відповіли на перше запитання анкети?
2) Непряме значення займенника Ви – назва одного
співрозмовника для вираження пошани при звертанні.
Напр.: Петре Степановичу, а що Ви скажете з цього приводу?
 |
У такому разі перед нами так звана пошанна множина, а займенник Ви пишеться з великої літери.
Прочитайте текст спочатку мовчки. З’ясуйте, скільки осіб бере участь у мовленнєвому акті. Прочитайте текст уголос за особами. Які займенники використані автором тексту. Яка їх функція в мовленні?
– Так от, любі діточки, – правила далі ботанічка, – для того, щоб збудити вашу цікавість, щоб продовжити добру традицію наших старших класів, вам треба за літо зібрати колекцію комах.
– Ого, – перебив її Шумило. – Та якщо всі школи візьмуться до цього діла, наступного літа вже не буде чого ловити.
– Невже ти залишишся таким самим і в шостому класі? – запитала вчителька, ніби вона сподівалася на щось інше. – А побоювання твої безпідставні. До речі, ви знаєте, що багатьох шкідників сільського господарства і зелених насаджень треба винищувати? Восени всі принесете свої роботи до школи. Я їх заберу до зоологічного кабінету. Кращі підуть на шкільну виставку.
Тепер і я згадав стоси невеликих коробок зі скляним верхом, що припадали порохом у кабінеті зоології.
– А можна вдвох збирати одну колекцію? – схопився з місця Митько.
– Можна, тільки щоб і видно було, що її робили двоє. Така колекція має бути більшою і кращою. Ти хочеш разом із Стеценком? – зиркнула на мене.
– Еге ж.
– То робіть, – зітхнула вчителька. – Тільки не так, як у минулому році.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
Для виникнення мовленнєвого спілкування необхідні такі умови:
· щоб було хоча б двоє людей: той, хто говорить (його називають мовець), і той, кому адресують мовлення (адресат);
· щоб виникла потреба в спілкуванні (комунікативна мета);
· щоб мовець і адресат говорили однією мовою або розуміли мову співрозмовника.
Прочитайте текст спочатку мовчки. З’ясуйте, скільки
Дата: 2019-02-02, просмотров: 574.
