Таблиця Д.3.1 - Імовірність досягнення ефекту Рд у  залежності від стадії розробок

Етапи управління ризиком:

2)  установлення джерел (видів) та показників ризику;

3)  аналіз і розрахунок величини ризику;

4)  розробка системи управління ризиками. Вона міститься в розробці заходів щодо зменшення або усунення наслідків ризику;

4) здійснення прийнятої системи управління ризиками.

Основні заходи щодо запобігання та мінімізації ризику:

1) усунення (попередження) і зменшення ризику та його наслідків;

1) розділення ризику шляхом укладення субконтрактів та страхування;

2) резервування коштів та планування спеціальних режимів при надзвичайних обставинах.

Етапи здійснення прийнятої системи управління ризиком:

3) визначення служби, що виконує спеціальні операції;

4) створення процедури оцінювання ризику в різні моменти часу;

1.  визначення періодичності оцінювання ризику і відповідних параметрів оцінювання;

5) розробка методів та засобів управління ризиками та їх зменшення;

2.  оперативне управління ризиками з урахуванням можливостей та ситуації, що склалася.

Загальна ефективність раціоналізації системи управління розраховується за допомогою таких показників: економічний (кількісний) ефект, який вимірюється кількісними методами; якісний ефект, коли розрахувати економічний ефект прямим і непрямим шляхом із використанням вартісних показників неможливо, але раціоналізація системи управління приводить до підвищення ефективності та якості праці управлінського апарату, забезпечує якісні показники діяльності, оперативність вирішення питань та ін.; соціальний ефект , коли досягається задоволення моральної і духовної зацікавленості працівників підприємства, його прояви – зменшення плинності кадрів, підвищення змістовності і привабливості праці шляхом зниження рівня монотонності праці тощо.

Перехід до ринкових відносин певною мірою змінює підходи до оцінювання ефекту нововведень. Якщо у чітко плановій економіці ефект інвестицій і інновацій здебільшого являв собою розрахункову величину, то за ринкових умов він стає реальністю. Тим більшого значення набуває нині достовірність його визначення.

При цьому наведені витрати, які раніше були основним показником для встановлення порівняльного ефекту, за ринкових умов використовуються лише як інструмент попереднього вибору. Головним показником фактичного ефекту є величина прибутку або чистої поточної вартості. Їх розрахунки з урахуванням ступеню ризику, інфляції, рівня податків наведені у запропонованій методиці.

Слід зауважити, що на сьогодні доцільність вкладення інвестицій, розробки нововведень слід виконувати на підставі комплексного оцінювання. Поруч із визначенням величини ефекту проводяться маркетингові дослідження, визначення фінансових коштів, інших видів ресурсів, необхідних для здійснення проекту, джерел їх отримання. Це дає змогу обрати оптимальні варіанти рішень з урахуванням реальних можливостей для виконання намічених заходів НТП.

ЛІТЕРАТУРА

1. Беренс В., Хавранек П. М. Руководство по оценке инвестиций. Пер. с англ.— М.: Инфра, М, 1995.

2. Долгов С. И. и др. Основы внешнеэкономических знаний. — М.: Высшая школа, 1995.

3. Методические рекомендации по определению сравнительной экономической эффективности новой техники // Под ред. Г. А. Краюхина и К. М. Великанова.— Л.: Знание, РСФСР, 1989.

4. Методичні рекомендації з підготовки інвестиційних проектів, до реалізації яких залучаються іноземні інвестори.— К., 1994.

5. Хонко Я. Планирование и контроль капиталовложений. Пер. со шведск. и англ.— М.: Экономика, 1987.

6. Яковлєв А. І. Управління інвестиційною та інноваційною діяльністю на основі проектного аналізу.— К.: Вид-во УАДУ при Президентові України, 1998.

7. Яковлєв А. І. Удосконалення методів ефективності зовнішньоекономічної діяльності// Фінанси України.— 1998.— №9.— с. 28 – 35.

Методичні вказівки щодо виконання розділу маґістерської та дипломної роботи „Економічна ефективність” для студентів зі спеціальностей: 8.050201, 7.050201 - “Менеджмент організацій” (у тому числі скорочений термін навчання), 8.050206, 7.050206 - “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”

Укладачі: ст. викладач Сакун Л. М., асист. Семеніхіна В. В.

Відповідальний за випуск  к. е. н. доц. Загорянська О. Л.