НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ РОБІТ

Наукові дослідження можна підрозділити на два види - фундаментальні та прикладні. Для першого виду робіт предметом розгляду є інформація, кінцевим продуктом - знання. Результати фундаментальних досліджень впливають на темпи науково-технічного прогресу в цілому. Економічне оцінювання такого роду робіт у вартісному вимірюванні ускладнене, а на першому етапі досліджень часто і неможливе. Тому визначається науково-технічний потенціал, основні можливі результати їх значущість для розвитку національної економіки. Слід прийняти до уваги, що імовірність доведення результатів фундаментальних досліджень до конкретних практичних досліджень невелика. Частина результатів фундаментальних робіт реалізується у самій науці – це різноманітні методи досліджень та теорії.

Другий вид досліджень призводить до отримання конкретних результатів, до практичного результату втілення висновків теоретичних науково-дослідних робіт. У цьому випадку при наявності аналогів для новостворюваної техніки ефективність розраховується звичайним методом, наприклад, при попередньому оцінюванні ефекту за наведеними витратами. При цьому додатково враховуються витрати, пов’язані з упровадженням науково-дослідних робіт (НДР), а також на їх проведення по даній темі - передвиробничі витрати. Вони складаються із капітальних вкладень та експлуатаційних витрат, структура яких така.

Капіталовкладення вбирають у себе вартість обладнання, установок, виробничих площ для проведення наукових досліджень, придбання ліцензій та патентів. При цьому в розрахунках слід приймати до уваги, на який термін відволікаються такі засоби на виконання даної роботи, оскільки, як правило, вони можуть використовуватись і при проведенні інших досліджень. Тому розмір капіталовкладень приймається з деяким коефіцієнтом, що враховує частку використання даних вкладень на виконання роботи, що розглядається. Указана величина до початку виконання робіт розраховується на основі середнього чисельного значення капітальних вкладень в НДР, які мали місце у аналогічних роботах. До капітальних витрати входить також вартість дослідних зразків, якщо вони не призначені для продажу. Вона визначається прямим рахунком.

До експлуатаційних витрат входять: амортизаційні відрахування, заробітна плата дослідників із нарахуваннями, витрати на матеріали, енергію, на проведення робіт, витрати щодо утримання та експлуатації обладнання, на відрядження, інформаційне обслуговування та інші витрати. До початку робіт ці витрати розраховуються на основі середньої величини витрат за типовими видами таких робіт. При зміні величини параметрів типової розробки у порівнянні з базовою вказана величина коректується у відповідності із залежністю рівня витрат від величини параметру.

Витрати на проведення НДР включаються до суми капітальних вкладень за варіантом нововведень, що розроблюються. Якщо дослідження виконуються протягом кількох років, то сума вказаних витрат визначається з урахуванням фактору часу. У цілому різниця приведених витрат за двома варіантами розробок обчислюється як:

                       (3.1)

де С₁, С₂ - річні питомі поточні витрати за варіантами при використанні даної продукції, послуг; К₁, К₂ - річні питомі капіталовкладення на виробництво товарів, надання послуг за варіантами; З нш _1, З нш ₂ — питомі приведені передвиробничі витрати за варіантами.

Слід мати на увазі, що прикладні наукові розробки виконуються із використанням результатів відомих винаходів на основі широкої наступності. Може трапитися, що застосування нового компоненту принесе великий ефект при створенні нової машини, а праці даних дослідників буде вкладено не багато. У таких випадках ефект слід розраховувати із відповідним коефіцієнтом, який має врахувати долю ефекту від чужого відкриття. Економічний ефект від проведення НДР та ДКР визначається за весь життєвий цикл виробів. За початковий рік приймається рік початку фінансування НДР.

Окрім розрахунку окремих НДР та ДКР визначається також ефективність витрат за довгостроковими науково-виробничими програмами, її величина розглядається як інтегральна за термін здійснення програм та наступного ефективного використання її результатів.

Викладена методика відноситься до розрахунку ефективності НДР та ОКР, результати яких втілюються у товари, що мають аналоги. При відсутності аналогів використовують інші методи економічного оцінювання, зокрема, бально-індексний. Він використовується також у тих випадках, коли разом з економічними враховуються також й інші види ефекту, котрі важко подати вартісно, наприклад, соціальний або науково-технічний ефекти. Даний метод використовується також при визначенні часткової участі, коли розробка виконувалася кількома організаціями.

Суть бально-індексного методу розглядається у спеціальній економічній літературі. Тому в даній роботі він викладається стисло. При оцінюванні ефекту на основі бально-індекеного методу спочатку визначаються техніко-економічні показники, що мають вплив на кінцеві результати впровадження інновацій. Далі проводиться експертне оцінювання кожного з показників за спеціальними шкалами.

Кількість балів встановлюється у залежності від рівня того чи іншого показника та ступеня його впливу на результати розробок. Із метою забезпечення високої точності розрахунків приймається до уваги ступінь важливості або значущість кожного з відповідних параметрів. Ефект НДЦКР на основі цього методу визначається за формулою:

,                                       (3.2)

де Э1б — вартісна оцінка одного балу, та ін.; т — кількість параметрів, за якими ведеться розрахунок; а і - ступінь важливості і-того параметру інновацій, знаходиться у межах від 0 до 1; х і - кількість балів, що відповідають величині і-того параметру.

Чисельна величина Э1б знаходиться на основі нормативно-довідкових матеріалів, експертних оцінок. Приймається варіант, що має найбільшу суму балів. На основі цього методу розраховується, наприклад величина науково-технічного ефекту. Він використовується для оцінювання фундаментальних та пошукових НДР і відображає приріст наукової інформації, можливість її використання при проведені інших НДР. Науково-технічний ефект визначається такими ознаками: науково-технічний рівень, новизна, перспективність, можливий обсяг використання розробки.

У випадках, коли ефективність від покращання одного чи кількох параметрів (точність приладів для проведення НДР та ін.) важко відобразити у вартісній оцінці, використовується коефіцієнт відносної ефективності, Е_о. Він знаходиться як:                                

,                                            (3.3)

де П ар — поліпшення технічного параметру у відсотках до його попереднього значення; З — зріст наведених витрат, при цьому в тих же величинах.

При порівнянні варіантів за кращий визначається той, у якого Е_о = тах. Якщо одночасно поліпшуються кілька параметрів, то коефіцієнт Е_о розраховується як добуток часткових коефіцієнтів від покращення значень окремих параметрів.

Для оцінювання НДР та ДКР, що не мають аналогів, використовується селективний метод прогнозування та перспективного планування (СМП). Він заснований на системному підході, в результаті чого рішення часткових задач, наприклад, покращення окремих параметрів машин виконуються таким чином, щоб найбільшою мірою сприяти рішенню генерального завдання. При цьому методі використовуються елементи ряду відомих експертно-оціночних систем, таких, як Патерн, Делфі, сіткове планування та керування, а також економіко-математичні методи. СМП дозволяє, зокрема, вибрати із кількох можливих варіантів рішення задач оптимальний із урахуванням імовірності її реалізації, витрат, ефективності, часу виконання розробки, встановити найбільш ефективні галузі її використання. Селективний метод прогнозування та керування вбирає ряд етапів, найважливіші з яких такі: складання сценарію майбутнього розвитку, розробка критеріїв оцінювання, побудування дерева цілей; експертне оцінювання цілей та критеріїв, побудування стохастичної сітки рішення проблеми, якою займаються кілька відділів однієї організації або ряд організацій. У цьому випадку необхідне встановлення частки ефекту від діяльності кожного із розробників. Це необхідно також у цілях диференціації стимулювання діяльності конкретних підрозділів та організацій в залежності від їх внеску в роботу, від якості та кількості їх праці.

Найбільш розповсюджений метод подібного оцінювання полягає в тому, що кількість праці оцінюють сумою заробітної плати, що відображає обсяг проведених робіт конкретною організацією, який, у свою чергу, залежить від ступеня складності завдання, що розв'язувалося, і визначається за кошторисом або фактичними даними. Якість результатів праці виробників нової техніки виявляється у творчому внеску наукових робітників, конструкторів, технологів, маркетологів у досягненні певних техніко-економічних характеристик машин, приладів, механізмів, технологічних процесів, матеріалів.

Результати часткової участі організацій-розробників визначаються пропорційно до суми заробітної плати кожної організації, скоригованої на коефіцієнт науково-технічної значущості R нт j j-тої організації у і-тій частині розробки у в. о.:

,                              (3.4)

де і, j - індекс відповідного і-того етапу j -тої організації; 3 і - заробітна плата на і-тому етапі розробки.

Науково-технічна значущість визначається сукупністю характеристик, оцінених за п-бальною системою.