Предтеча розвитку менеджменту:1.Томас Гобс та Джеймс Стюарт довели що мотив людської поведінки полягає в прагненні до влади.2.Ієреміє Бентам – мотвами є користь і задоволення.

3.Адам Сміт – принцип економічної людини, головною ціллю якого є прагнення до збагачення і задоволення особистих потреб.4.Ричард Аркрайт – винайшов першу прядильну машину – ввів ієрархічний принціп організації і назвав його індустріальним управлінням.

5.Роберт Оуен – принцип соціального партнерства.6.Чарльз Бебідж – розробив методику вивчення витрат роб часу при здійсненні різноман операцій, порівняльного аналізу роботи одно профільних підприємств, виявлення шляхів зростання ефективності праці на основі статистичних даних, а також застосування преміальної системи оплати праці.

Етапи еволюції управлінської думки:1.Пов’язаний з тейлоризмом, а саме з тим що управляти можна науково.2.Анрі Файоля – розповсюдження принципів управління на побудову організаційних структур.3.Положення школи людських відносин та поведінкових наук, а саме використання соціології і психології в управлінні.4.Кількісні методи при обґрунтуванні та прийнятті управлінських рішень.5.Системний підхід.6.Ситуаційний підхід.7.Вдкриття поняття ”організаційна культура”, як сильного інструменту управління.

Становлення та історичний розвиток менеджменту

Перша управлінська революція „релігійно-комерційна”(3 тис до н е) – Шумерія, Єгипет, Аккада. Поява людей ще не капіталістичних ділків, але вже і не релігійних діячів, що вели ділову документацію бух розрахунки, що призвело до появи писемності.

ІІ-га „світсько-адміністративна”– пов’язана з імям Хамурапі (1792 – 1750 рр до н е) – поява чисто світської манери управління. Виникнення формальної системи організ-ї та управління різноманітними суп відносинами, між різними соц групами населення, зародження лідерського стилю управління та методів мотивації поведінки людей.

ІІІ-я – „будівельно-виробнича” – часи правління Навуходоносора(605-562рр до н е). Автор „Вавілонської вежі” та „Висячих садів Семіраміди”. Їх осн результат полягає в поєднанні держ методів регулювання з виробничою діяльністю, а саме із застосуванням системи виробничого контролю на текстильних фабриках і зерносховищах.

4-та – „індустріальна” – (17-18 ст). Віддалення уп-ня від ви-ва і власності. Перетвор адміністрації і мен-ту в самостійну економ силу, зародження професійного управління і поява „найманого менеджера”.

5-а – (кі 19-поч 20 ст). Її теоретичною основою стала концепція Макса Вебера. Осн положення: формування великих ієрархічних структур, поділ управлінської праці, введення норм стандартів, встановлення посадових обов’язків і відповідальності менеджера.

Упр-ня як вид дія-сті і як наука в теперішньому вигляді зявилась не одразу. Практика упр-ня стара як світ. Ніхто не скаже, коли виникли перші елементи упр-ня. Необ-сть виникла в 3 сферах людського життя тоді, коли люди почали жити і полювати групами: 1) оборонна (захисна) – від диких звірів і ворогів; 2) політична – встановлення та підтримка порялку в групі; 3) економічна – вир-во та розподіл обмежених рес-сів.

На І етапі упр-ня здійснюалось вождем групи. Потім групи ↑, їх функції ускладнюваись → зявилась необ-сть поділу праці та диф-ції фун-цій.

Таким чином передумовами та джерелами формування менеджменту як упр-ня особливого роду є: індустріальний спосіб орг-ції вир-ва; розвиток ринкових відносин. Мен-нт почав розглядатись як найважливіша складова успіху корпорацій, як обобливе мистецтво і вид занять.

Розвиток менеджменту в ХХ столітті:

школа наукового упр-ня (підхід з т.з. наукового упр-ня)→класична (адміністративна) школа (адміністративний підхід)→школа психології та людських відносин (підхід з т.з. науки про поведінку)→школа науки упр-ня=кількісна (підхід з т.з. кількісних методів).