( люмбальної )

Оснащення:

1) стерильна пелюшка;

2) стерильні тампони, серветки;

3) біровська голка з маидреном;

4) 70% розчин етилового спирту;

5) йодонат;

6) 0,5% спиртовий розчин хлоргексидину біглюконату;

7) затискувач;

8) лейкопластир.

Діагностичне та лікувальне значення люмбальної пункції. Люмбальну пункцію проводять з діагностичною та лікувальною ме­тою. З діагностичною метою — при черепно-мозкових травмах, запальних процесах, пухлинах головного та спинного мозку, гост­рих порушеннях мозкового кровообігу. При цьому визначають лікворний тиск у центральному каналі спинного мозку. Обов’язко­вим є цитологічне та біохімічне дослідження (визначення рівня білка, цукру, хлоридів) спинномозкової рідини. При люмбальній пункції можливе введення контрастних речовин для діагностики нервових захворювань.

З лікувальною метою пункцію застосовують для нормалізації тиску спинномозкової рідини при менінгіті, субарахноїдальному крововиливі, епілептичному статусі тощо.

Протипоказанням до проведення люмбальної пункції є: вкли­нювання мозочка у великий потиличний отвір, кома, шок, колапс, пролежні та гноячкові ураження шкіри в поперековій ділянці.

Послідовність дій під час виконання процедури

Положення хворого під час процедури. Хворого покладіть на бік із зігнутими в колінах і підведеними до живота ногами, голову нахиліть до грудей, щоб збільшити відстань між хребцями для проколу. Під поперек підкладіть валик. У такому положенні утри­муйте хворого, поки лікар не закінчить пункцію.

Методика виконання люмбальної пункції та допомога лікареві

1. Пункцію здійснюють в асептичних умовах.

2. Лікар, сидячи обличчям до спини хворого, знезаражує шкі­ру поперекової ділянки йодонатом, потім 0,5% спиртовим розчи­ном хлоргексидину біглюконату. Стерильною серветкою насухо витирає шкіру, щоб антисептики не потрапили разом із голкою в центральний канал спинного мозку і не стали причиною антисеп­тичного запалення оболон мозку.

3. Стерильну серветку лікар підкладає під спину хворого. Гол­ку Біра з мандреном бере стерильною серветкою і вводить між остистими відростками III—IV або IV—V поперекових хребців, після чого витягує мандрен.

4. Якщо положення голки правильне, то в підставлену пробір­ку починає надходити краплями (темп крапель залежить від тис­ку в центральному каналі спинного мозку) спинномозкова рідина (ліквор), яка в нормі безбарвна і прозора, а при запаленні мозко­вих оболонок мутна, при крововиливах має домішки крові.

5. Для дослідження лікар бере 2—4 мл рідини, яку негайно відправляють до лабораторії.

6. Видаляє голку, місце пункції обробляє 0,5% спиртовим роз­чином хлоргексидину біглюконату і накладає асептичну пов’язку.

7. Продезінфікуйте використане обладнання

8. Вимийте та висушіть руки

9. Після пункції на 2 год надайте хворому горизонтального положення.

10. Протягом доби хворий повинен дотримуватися суворого ліж­кового режиму.

11. Уважно спостерігайте за станом хворого після люмбальної пункції, тому що можуть виникнути ускладнення: колапс, крово­теча, головний біль.

У разі виникнення ускладнення негайно повідомте лікаря.

Практична навичка

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ СИЛИ МЯЗІВ

Динамометрія- метод, за допомогою якого визначають м’язову силу і силу мязів розгиначів спини.

Ручний динамометр являє собою елепсоподібну сталеву пластинку, стискання якої відображає силу мязів що виражена в кілограмах. Методика дослідження.

Динамометр беруть в кисть циферблатом усередину (ґудзичок звернений до пальців). Руку витягують у бік і максимально стискають динамометр. Ручну силу відмічають для кожної кисті окремо. Дослідження для кожної кисті проводять не менше 3- х разів і записують кращий результат. Середні показники сили правої кисті для дорослих чоловіків 40—45 кг, для жінок — ЗО—35 кг; середні показники сили лівої кисті звичайно на 5—10 кг менше.

Станову силу ( силу м’язів розгиначів спини )досліджують спеціальним пружинним динамометром. Людина, що обстежується стає на підніжку з гаком, на якому закріплюють ланцюг від динамометра. Ставати треба так, щоби 2/3 кожної підошви заходили за металеву основу (зазвичай її вставляють у деревяну платформу). Ноги повинні бити розпрямлені й поставлени поруч. Тулуб згинають, ланцюг закріплюють за гак таким чином чтоб рука від приладу перебувала на рівні колія. Після після цього обстежуваний не згинаючи рук і ніг, повільно розгинається, витягуючи ланцюг до відмови. Звичайно буває досить однократного дослідження. Станова сила у дорослих чоловіків у середньому рівна 130-150 кг, у жінок — 80-90 кг.

Практична навичка

ВИКОНАННЯ АНТРОПОМЕТРИЧНІХ ДОСЛІДЖЕННЬ

Антропометричні дослідження параметрів фізичного розвитку людини включають: визначення маси тіла, вимірювання зросту, окружності грудної клітки та живота.

Оснащення:

1) медичні ваги;

2) клейонка або чистий аркуш паперу;

3) вертикальний ростомір;

4) сантиметрова стрічка;

5) рушник, мило, вода;

6) листок сестринської оцінки стану хворого, ручка.

Визначення маси тіла.

Визначають масу тіла хворих з ожирін­ням, кахексією, набряками.

1. Проведіть психологічну підготовку хворого.

2. Запропонуйте хворому звільнити сечовий міхур і кишеч­ник.

3. Запропонуйте хворому зняти верхній одяг і взуття.

4. Вимийте руки з милом, висушіть рушником.

5. Перевірте рівновагу вагів нульовим положенням грузиків; закрийте затвор.

6. Постеліть на ваги чисту клейонку або аркуш паперу.

7. Запропонуйте пацієнту стати на середину основи вагів об­личчям до шкали.

8. Відведіть затвор і пересувайте грузик на нижній шкалі до­ти, доки приблизно не буде визначена маса тіла.

9. Пересувайте малий грузик верхньої планки до досягнення рівноваги та визначте масу тіла з точністю до 100 г.

10. Закрийте затвор. Дозвольте хворому зійти з основи вагів.

11. Показники нижньої (одна поділка відповідає 1 кг) та верх­ньої (одна поділка відповідає 100 г) планок підсумуйте.

12. Вирахуйте середню масу одягу хворого із загальної маси.

13. Повідомте пацієнта про масу його тіла.

14. Отриманий результат занесіть до відповідного медичного документа (2-га сторінка “Медичної карти стаціонарного хворо­го”, графа: “особливі позначки” або “Листок сестринської оцінки стану хворого”).

15. Здійсніть дезінфекцію клейонки та медичних ваг.

16. Вимийте і висушіть руки.

Примітка. В окремих випадках визначення маси тіла тяжко­хворого здійснюють у положенні сидячи на табуреті. Масу табу­рету вирахуйте із загальної маси.

Вимірювання зросту

Визначення зросту хворого в положенні стоячи:

1. Здійсніть психологічну підготовку хворого.

2. Запропонуйте пацієнту зняти верхній одяг і взуття.

3. Вимийте руки з милом, витріть рушником.

4. Постеліть на основу ростоміра чисту клейонку або аркуш паперу.

5. Станьте збоку від ростоміра і підніміть планшетку вище від передбачуваного росту хворого.

6. Запропонуйте хворому стати на основу ростоміра так, щоб п’яти, лопатки й потилиця торкалися планки ростоміра.

7. Простежте, щоб козелок вуха і зовнішній кут очної щілини були на одному горизонтальному рівні.

8. Планшетку ростоміра опустіть на тім’я хворого і визначте зріст на шкалі.

9. Повідомте хворого про його зріст.

10. Запропонуйте хворому зійти з основи ростоміра.

11. Отриманий результат занесіть до відповідного медичного документа (амбулаторна карта або “Медична карта стаціонарного хворого”).

12. Проведіть дезінфекцію клейонки, ростоміра.

13. Вимийте і висушіть руки.