Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Цілі та завдання заняття: увійти в саме ядро філософської проблематики та замкнути усі попередні теми на єдино виправданий суб'єкт – носій всіх помислів, дій, творень – на людину; показати проблематичність людського буття та водночас його складність, багатовимірність, невичерпність; окреслити найперші визначення людини та проявів її буття, продемонструвати їх суперечливість та відкритість історичній перспективі.
ПЛАН
| 1. Уявлення про філософську антропологію та її проблематику. 2. Природа та сутність людини. Людина як біопсихосоціальна істота. 3. Людина, індивід, особистість. Типи особистості. 4. Соціальна роль. Умови успішного виконання соціальних ролей. 5. Потреба, інтерес, ціннісна орієнтація особистості. 6. Смерть, безсмертя та проблема смислу життя. |
Теми доповідей та рефератів
1. Людина як вільна істота. Свобода, вибір, цінності.
2. Людське існування та його сенс. Життєва позиція особистості.
3. Філософське розуміння власності.
4. Формування біоетичного світогляду: аспекти методології.
5. Соціальні норми як фактор виливу суспільства на особистість.
6. Воля та розум.
Ключові поняття та терміни
Антропологія – це наука, яка вивчає людство та його культуру.
Антропогенез – виділення людини з тваринного світу.
Соціогенез – становлення суспільства.
Ендогамія – внутрішньошлюбні зв’язки.
Агамія – порядок, який виключає шлюбні контакті між єдинокровними партнерами.
Екзогамія – порядок, при якому ведуть пошук шлюбних партнерів в інших общинах.
«Неолітична революція» – перехід від збирання і полювання до продуктивного життєзабезпечення (землеробства, скотарства, ремесла).
Евтаназія – безболісна, тиха, «блаженна» смерть.
Людина – родове поняття, що вказує на причетність істоти до вищого ступеня розвитку живої природи – людського роду; специфічна, унікальна єдність біологічного і соціального; система, в якій фізичне і психічне, природне й соціальне становлять нерозривну єдність.
Індивід (лат. individuum – неподільне) – окрема людина, особа в групі або суспільстві, окремий представник людської спільноти.
Індивідуальність – сукупність своєрідних психологічних особливостей і властивостей людини, що характеризує людську неповторність і виявляється у рисах характеру, специфіці інтересів, якостей, здібностей, які відрізняють одну людину від іншої.
Особистість – людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільнозначущого та індивідуально неповторного.
Особистість – це людина, яка соціальну роль сприймає всерйоз, вирішуючи вільно, але охоче нести всю повноту пов'язаної з цією роллю відповідальності.
Свобода (реальна, а не уявна) являє собою єдність суб’єктивних умов (знання і доцільні рішення, що спираються на них,) і умов об’єктивних (обставини і засоби, за допомогою яких можна здійснити прийняті рішення).
Література
1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.
2. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.
3. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 448 с.
4. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. – К.: Вікар, 1997. – 584 с.
5. Філософія: Підручник / Заїченко Г.А., Сагатовський В.М., Кальний І.І. та ін.; За ред. Заїченко Г.А.. - К.: Вища шк., 1995. - 455 с.
6. Філософія: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2004. – 736 с.
Семінарське заняття № 16
Тема: «ОСНОВИ ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ СУСПІЛЬСТВА ЯК СИСТЕМИ, ЩО РОЗВИВАЄТЬСЯ (СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ)»
Цілі та завдання заняття: осмислення суспільства як якісно особливого прояву реальності, виявлення сутності соціальності, найперших функцій суспільного життя; знайомство із провідними категоріями та проблемами соціальної філософії; окреслення основних сфер суспільного життя та докладний аналіз найперших аспектів співвідношення людини і суспільства.
ПЛАН
| 1. Поняття суспільства, його структура і функції. Суспільство і соціум. 2. Соціальні якості та соціалізація. Природа і суспільство. 3. Основні сфери суспільного життя та їх взаємозв'язок. Суспільні відносини. 4. Людина і суспільство: основні аспекти взаємодії. 5. Історичні типи суспільства. Поняття «суспільно-економічна формація» і «цивілізація». 6. Соціально-етнічні спільноти людей та тенденції їхнього розвитку. |
Теми доповідей та рефератів
1. Суспільство як система, його життєдіяльність: методологічні підходи.
2. Теорія суспільно-економічних формацій.
3. Філософія історії та історична наука: спільні риси і відмінності.
4. Регресистський напрямок філософії історії і проблема «кінця історії».
5. Універсалізм і монізм.
6. Зміна парадигм історичної свідомості в некласичній філософії історії.
7. Етносоціальна культура як чинник гармонізації національних і міжнаціональних відносин.
Ключові поняття та терміни
Суспільство – відокремлена від природи частина матеріального світу, яка являє собою форму життєдіяльності людей, що розвивається історично.
Праця – це цілеспрямована діяльність людей, у процесі якої вони перетворюють і пристосовують предмети природи для задоволення своїх потреб.
Суспільне виробництво – це категорія для позначення виробництва самої людини, матеріальних благ, а також форм спілкування.
«Життєва сила» – це ті фізичні і духовні можливості людей, які використовуються ними для виробництва і відтворення всіх своїх можливостей. Тобто це ті сили, які витрачаються на самообслуговування, самоосвіту, навчання і виховання дітей і дорослих, на охорону здоров’я, сприйняття творів мистецтва і т.д.
«Духовне виробництво» – це вся багатогранна діяльність людей по виробництву, розподілу, обміну, споживанню і збереженню духовних цінностей – ідей, уявлень, наукових знань, ідеалів, виробництво яких здійснюється за допомогою певних соціальних інститутів. Духовне виробництво охоплює собою освіту ідейне, моральне, релігійне, естетичне, правове виховання, різноманітні форми залучення людей до духовної культури через систему культурно-масових закладів, просвітницьких організацій, засобів масової інформації й ін.
Спосіб виробництва – єдність продуктивних сил і виробничих відносин.
Предмети праці – це те, на що спрямована діяльність людини, що добувається працею з природи.
Знаряддя праці – це все те, що людина використовує в процесі взаємодії між собою і природою, що служить їй для передачі цілеспрямованих зусиль на предмет праці для полегшення і прискорення цих зусиль (інструменти, верстати, машини, наукомісткі технології, мікропроцесорна техніка, біотехнологія, ядерна техніка).
Умови праці – виробничі приміщення, шляхи, канали, склади, джерела енергії й ін.
Умови праці разом із знаряддями праці складають засоби праці.
Предмети праці і засоби праці в сукупності виступають як матеріальні умови для виробництва й утворюють засоби виробництва.
Засоби виробництва, утворювані суспільством, разом із людьми, що володіють знаннями і навичками до праці, методами і формами організації виробництва в сукупності становлять продуктивні сили суспільства.
Виробничі відносини – взаємні зв’язки і відносини людей в процесі виробництва.
Надбудова – це сукупність ідей, теорій, поглядів (політичних, правових, моральних і ін.), відповідних їм відносин (політичних, правових, моральних і ін.), система організацій і установ (державних, політичних, суспільних і ін.), що закріплюють ці відносини.
Соціальна структура – це структура суспільства в цілому, система зв’язків між усіма його основними елементами; це єдність економічної, соціальної, політичної і духовної структур.
Соціальна спільнота – клас, нація, народ, община, трудовий колектив.
Народність – це соціальна спільнота, для якої характерні спільність території, мови, наявність економічних зв'язків, спільність елементів культури, побуту, обрядів, традицій і звичаїв, спільна самоназва.
Нація – це така соціальна спільнота, для якої характерні спільність мови, території, економічного життя, психологічного складу людей, специфічні особливості культури, побуту, способу життя, національна самосвідомість.
Національне питання – визначення сутності нації, з'ясування виникнення і розвитку націй, пошук шляхів ліквідації гноблення, встановлення рівності між націями.
Держава – основне знаряддя влади, носій суверенітету, тобто необмеженої верховної, неподільної політичної влади.
Суспільна свідомість – це сукупність ідеальних форм (понять, суджень, поглядів, почуттів, ідей, уявлень, теорій), що охоплюють і відображають суспільне буття, його вироблених людством у процесі освоєння природи і суспільної історії.
Буденна свідомість виникає в процесі повсякденної практики людей стихійно, як емпіричний відбиток зовнішньої сторони дійсності.
Теоретична свідомість являє собою відбиток істотних зв'язків дійсності і закономірностей. Вона знаходить своє вираження в науці й інших формах свідомості.
Суспільна психологія – рівень суспільної свідомості, що включає настрій, думки, почуття, ціннісні орієнтації, які формуються в процесі повсякденного практичного життя людей.
Ідеологія – вищий рівень суспільної свідомості, що являє собою системи корінних інтересів соціальних груп.
Література
1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.
2. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.
3. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 448 с.
4. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. – К.: Вікар, 1997. – 584 с.
Семінарське заняття № 17
Дата: 2016-10-02, просмотров: 198.