Цілі та завдання заняття: увійти в проблематику сучасної філософії, виділити особливості її стилю мислення, з'ясувати зв'язки сучасної філософії із болючими проблемами сучасної суспільної історії; переглянути основні напрями сучасної філософії, пояснити їх спрямованість особливостями сучасної історії; пояснити зв'язки сучасної філософії із іншими напрямами інтелектуальної діяльності - із наукою, релігією, мистецтвом, соціальними та політичними теоріями
ПЛАН
1. Загальна оцінка і відмінні риси сучасної філософії, етапи її становлення. 2. Неокантіанство, неогегельянство. 3. Прагматизм. 4. «Філософія життя» як відхід від ідеалів раціоналізму. Концепція А. Шопенгауера. Філософія «волі до влади» Ф. Ніцше. 5. Підсвідоме та психоаналіз: З. Фрейд і неофрейдизм (К. Юнг, А. Адлер, Е. Фромм). 6. Персоналізм. 7. Феноменологія Гуссерля. 8. Проблема життя з точки зору екзистенціальної філософії. 9. Франкфуртська школа. 10. Структуралізм. 11. Герменевтика. 12. Філософія О.Конта і неопозитивізм. 13. Релігійна філософія ХХ ст.: неотомізм, тейярдизм. 14. Провідні тенденції сучасного розвитку світової філософії. |
Теми доповідей та рефератів
1. Перехід від класичної філософії до некласичної.
2. Від феноменології до екзистенціалізму та герменевтики.
3. Аналітична філософія.
4. Філософія науки: від логічного позитивізму до епістемологічного анархізму.
5. Філософська антропологія: ідейні витоки та проблемне поле.
6. Філософський містицизм.
7. Гуманістичні тенденції у розвитку сучасної філософії
8. Філософія С. Кьєркегора.
Ключові поняття та терміни
Герменевтика (від грец. роз’яснюю) – напрям у філософії та гуманітарних науках, в якому розуміння тексту стає головною умовою розуміння соціального буття. У вузькому значенні – сукупність методів тлумачення тексту (в філософії, філології, богослов’ї тощо).
Дискурс (від лат. розмірковування) – логічно обґрунтоване судження; поняття, популярне в постструктуралізмі та комунікативній філософії.
Антистієнтизм – філософсько-світоглядна концепція, прихильники якої піддають різкій критиці науку й техніку, які, на їх погляд, не можуть забезпечити суспільно-економічний прогрес.
Екзистенціалізм (від лат. існування) – ірраціональний напрям, одна з філософських течій ХХ-ХХІ ст. Своїм предметом вважає вивчення людського існування в єдності несвідомих, чуттєво-емоційних і раціональних проявів, співвідношенні зі свободою та смертю.
Екзистенція – головна категорія екзистенціоналізму, яка означає внутрішнє буття людини (ірраціональне «Я»), унаслідок чого людина стає одиничною й неповторною особистістю.
Монізм (від грец. один) – філософське вчення, яке дає змогу сприймати всю багатогранність явищ світу через призму єдиної основи всього існуючого (субстанції).
Неотомізм – офіційна філософія католицької церкви, сучасний етап розвитку томізму.
Парадигма (від грец. приклад, зразок) – висхідна концептуальна модель (схема) формулювання й вирішення наукових проблем, які домінують у науковому співтоваристві впродовж тривалого часу.
Персоналізм (від лат. особа) – філософська позиція, згідно з якою особистість має божественне походження: у вузькому значенні слова – напрям релігійно-соціальної філософії, заснований французьким філософом Муньє.
Плюралізм (від лат. множинний) – філософська позиція, згідно з якою визнається існування багатьох, незалежних одна від одної, першопричин буття (істин).
Постмодерн – у широкому значенні слова – низка концепцій західних філософів другої половини XX ст., головною ідеєю яких є критика розуму, його можливостей.
Прагматизм (від грец. спроба, дія) – філософське вчення, яке визначає цілеспрямовану діяльність або дію як головну властивість сутності людини, а корисність як критерій істини.
Філософська антропологія – філософське вчення 1) про природу й сутність людини, 2) течія в західноєвропейській філософії XX ст. (заснована М. Шиллером і Г. Плеснером).
Сцієнтизм (від лат. наука) – філософсько-світоглядна концепція, яка аналізує науку як найвищий рівень розвитку людського розуму.
Феноменологія (від грец. те, що з’являється, вчення) – термін сучасної філософії, у широкому розумінні – учення про феномени свідомості, у вузькому – опис актів свідомості у їх відношенні до об’єктів (Е. Гуссерль).
Філософія життя– філософська течія кінця XIX – початку XX ст., в основі якої є ідея інтуїтивного відчуття органічної єдності “життя” (заснована А. Шопенгауером та Ф. Ніцше).
Література
1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.
2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.
3. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Філософія: Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Вид-во Укр.-фін. ін-ту менеджм. і бізнесу, 1998. – 165 с.
4. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.
5. Мартін Гайдеґґер. Дорогою до мови / Переклав з нім. Володимир Кам’янець. – Львів: Літопис, 2007. – 232 с.
6. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 448 с.
7. Рікер П. Інтелектуальна автобіографія. Любов і справедливість / Пер. із фр. – К.: Дух і літера, 2002. – 114 с.
8. Саїд Е. Культура й імперіалізм. – К: Критика, 2007. – 608 с.
9. Томпсон Е.М. Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2008. – 368 с.
10. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. – К.: Вікар, 1997. – 584 с
11. Філософія: Підручник / Заїченко Г.А., Сагатовський В.М., Кальний І.І. та ін.; За ред. Заїченко Г.А. – К.: Вища шк., 1995. – 455 с.
МОДУЛЬ 2
Семінарське заняття № 9-10
Дата: 2016-10-02, просмотров: 232.