Тема: «ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СУСПІЛЬСТВА, ЇЇ ТЕОЦЕНТРИЗМ»
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

Цілі та завдання заняття: дослідити динаміку збагачення су­часної світової філософії новими підходами до аналізу реалій, но­вими концептуальними звершеннями та методологічним інстру­ментарієм для осмислення екзистенційних проблем людського буття, можливостей використання наукових та позанаукових ме­тодів пізнання світу в цілому та статусу людини в сучасному світі, виявити соціальну обумовленість появи філософських ідей як відповідь на виклики часу; систематизувати основні течії, підхо­ди, напрямки сучасної західної філософії, виявити їх методологіч­ний потенціал для аналізу суперечностей сьогодення.

ПЛАН

  1. Особливості середньовічної філософії. Реалізм та номіналізм. 2. Християнська апологетика. 3. Патристика. Вчення Августина Аврелія. Проблема співвідношення віри і розуму. 4. Схоластика. Філософська система Фоми Аквінського. Проблема універсалій. 5. Містика як провідний напрям середньовічної філософії.

Теми доповідей та рефератів

1. Перехід від класичної філософії до некласичної.

2. Від феноменології до екзистенціалізму та герменевтики.

3. Аналітична філософія.

4. Філософія науки: від логічного позитивізму до епістемологічного анархізму.

5. Аврелій Августин – засновник християнської антропології.

6. Філософський містицизм.

7. Гуманістичні тенденції у розвитку сучасної філософії.

Ключові поняття та терміни

Теоцентризм – основна риса філософії епохи Середньовіччя, відповідно до якої реальністю, яка визначає все суще, є не природа і не людина, а Бог.

Аскетизм ( від грец. вправа, подвиг) – моральний принцип, сутність якого полягає у відмові життєвих благ, придушенні природних бажань з метою самовдосконалення або досягнення морального чи релігійного ідеалу.

Віра – особливе ставлення до реальних або уявних об’єктів (явищ), коли їх істинність приймається без теоретичного й практичного доведень.

Гріховність – релігійний термін, що означає природну неповноцінність людського буття, його внутрішню ущербність, що виявляється у відмові від духовної єдності з Богом і виборі зла.

Догмат (від грец. закон, правило, постанова) – в середньовічній філософії означає головне положення того чи іншого віровчення, яке приймається без доказів (як безперечна істина).

Екзегеза – (від грец. витлумачую) – метод трактування біблійних істин без зміни їх сутності, використовувався в середньовічній філософії (апологетиці, патристиці, схоластиці) під час вивчення Святого Письма.

Есхатологія (від грец. кінцевий та вчення) – релігійне вчення про остаточну долю людства (складова будь-якої релігійної ідеології).

Молитва – у монотеїстичних релігіях провідна форма словесного спілкування людини з Богом.

Патристика (від лат. падре – отець) – вчення отців церкви з тлумачення, обґрунтування християнства; форма філософії раннього Середньовіччя.

Апологетика (від давньогрец. захист вчення) – обґрунтування та захист християнського вчення; одна з форм філософії раннього Середньовіччя.

Схоластика (від грец. школа) – середньовічна форма філософії та її викладання; тип філософського мислення.

Томізм – офіційна філософська доктрина католицького християнства, що ґрунтується на вченні Томи Аквінського.

Одкровення – надприродне безпосереднє отримання істини, яке існує лише серед обраних людей у момент їхнього містичного просвітлення.

Провіденціалізм (від лат. – передбачення, провидіння) – релігійно-філософське розуміння причин суспільних подій як прояву волі Бога, а їх сенсу – як наперед визначеного наміру Бога.

Теодіцея – (від грец. бог, справедливість, букв. “боговиправдання”) релігійно-філософське вчення, метою якого є доведення того, що існування зла у світі не заперечує уявлень про Бога як абсолютне добро.

Теологія – раціональна систематизація віровчення тієї чи іншої релігії.

Література

1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. К.: Либідь, 2001. 408 с.

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. К.: Либідь, 2001. 408 с.

3. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Філософія: Курс лекцій: Навчальний посібник. К.: Вид-во Укр.-фін. ін-ту менеджм. і бізнесу, 1998. 165 с.

4. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

5. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. К.: Каравела, 2001. 448 с.

6. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. К.: Вікар, 1997. 584 с

7. Філософія: Підручник / Заїченко Г.А., Сагатовський В.М., Кальний І.І. та ін.; За ред. Заїченко Г.А. К.: Вища шк., 1995. 455 с.

8. Філософія: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2004. – 736 с.

 

Семінарське заняття № 4

Тема: «ФІЛОСОФІЯ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ (РЕНЕСАНСУ): АНТРОПОЦЕНТРИЗМ»

 

Цілі та завдання заняття: дослідити соціально-історичні умови формування гуманістичної філософії; проаналізувати основні напрями та ідеї філософії епохи Відродження.

ПЛАН

  1. Загальні особливості, напрями та антропоцентричний характер філософії епохи Відродження. 2. Гуманізм як світоглядний феномен Ренесансу. 3. Неоплатонічний напрям доби Відродження (М. Кузанський, Парацельс) 4. Натурфілософія Л. да Вінчі, М.Кузанського, Дж. Бруно, Г.Галілея. 5. Реформаційний напрям епохи Відродження (М. Лютер, Ж. Кальвін). 6. Проблема суспільства і держави в філософії Н. Макіавеллі. 7. Утопічні теорії доби Ренесансу (Т. Мор, Т. Кампанелла).

Теми доповідей та рефератів

1. Вихідні ідеї філософії Гуманізму та їх світоглядне значення.

2. Вплив ідей італійського гуманізму на духовні процеси в Україні.

3. Роль ренесансної філософії у формуванні європейської науки.

4. Віра і знання: проблема розмежування.

5. Наука і релігія: протистояння і точка дотику.

Ключові поняття та терміни

Християнська антропологія – релігійно-філософська концепція, згідно з якою людина є унікальним творінням завдяки своїй богоподібній сутності.

Гуманізм (від грец. людина, людське) – вчення, в якому визнається цінність людини як особистості, де блага людини – вищий та остаточний критерій.

Пантеїзм (від грец. пан – все, теос – Бог) – вчення про тотожність природи та бога, який розчинений у світі в будь-яких речах. Тут є елементи матеріалізму, частковий відхід від ортодоксального теїзму.

Секуляризація (від лат. світський) – процес звільнення різноманітних сфер суспільства, організацій, індивідуальної свідомості, діяльності та вчинків людей, соціальних відносин й інститутів від впливу релігії.

Креаціонізм (від лат. створення) – розуміння світу як результату Божого творіння.

Гілозоїзм (від грец. речовина, матерія та життя) – філософське вчення, згідно з яким уся матерія є одухотвореною і має здатність відчувати.

Реформація (від лат. перетворення, виправлення) – соціально-політичний рух в Європі ХVІ ст. проти феодалізму та католицької церкви, у вузькому розумінні – здійснення релігійних перетворень у дусі протестантизму.

Єресі (від грец. відбір, учення, школа) – релігійні вчення, течії, які перебувають в опозиції до панівної релігійної системи.

Література

1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. К.: Либідь, 2001.408 с.

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. К.: Либідь, 2001. 408 с.

3. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Філософія: Курс лекцій: Навчальний посібник. К.: Вид-во Укр.-фін. ін-ту менеджм. і бізнесу, 1998. 165 с.

4. Кремень В.Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

5. Петрушенко В.Л. Філософія: курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації. – 4-те видання, стереотипне. – Львів: «Новий світ – 2000», 2006. – 506 с.

6. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. К.: Вікар, 1997. - 584 с

7. Філософія: Підручник / Заїченко Г.А., Сагатовський В.М., Кальний І.І. та ін.; За ред. Заїченко Г.А. К.: Вища шк., 1995. 455 с.

8. Філософія: Навчальний посібник. За ред. І.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 2002. – 584 с.

 

Семінарське заняття № 5

Дата: 2016-10-02, просмотров: 192.