1.Зазначте в температурному листку дані: прізвище, імя та по батькові пацієнта.

2.Номер картки стаціонарного хворого, номер палати.

3.Зазначте дату.

4.Після кожного вимірювання температури тіла нанесіть крапку на вертикалі, що відповідає даті, часу вимірювання (ранок або вечір) і показнику температури тіла.

Пам'ятайте, що одна поділка шкали "Т" відповідає 0,2 °С.

5.З'єднайте крапки лініями, починаючи зі шкали «Т» і, таким
чином, отримаєте температурну криву, яка візуально засвідчує
підвищення температури тіла.

Практична навичка

ПІДРАХУВАННЯ ЧАСТОТИ ДИХАЛЬНИХ РУХІВ

РЄЄСТРАЦІЯ ДАННИХ У ТЕМПЕРАТУРНОМУ ЛИСТКУ

Оснащення: годинник із секундною стрілкою або секундомір, температурний листок

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ПРОЦЕДУР

1.Вимийте і висушіть руки.

2.Підготуйте годинник із секундною стрілкою або секундомір.

3.Запропонуйте пацієнту сісти на стілець або лягти у ліжко.

4.Пам'ятайте, що пацієнт може мимоволі затримувати або при­скорювати дихання, тому під час обстеження відволікайте його ува­гу або ведіть підрахунок непомітно для нього.

5.Можете рахувати дихання безпосередньо після визначення частоти пульсу, не відводячи руки від променевої артерії, тоді па­цієнт упевнений, що в нього рахують пульс.

6.Ураховуйте вдих і видих як один дихальний рух. Підрахунок проводьте протягом 3О с, результат підрахунку помножте на 2, у разі потреби підрахунок проводьте протягом 1 хв.

7.Якщо дихання поверхневе і рухи грудної клітки або живота важко визначити, то зробіть вигляд, що рахуєте пульс, непомітно покладіть свою руку з рукою пацієнта йому на груди (при грудному типі дихання) або на живіт (при черевному типі дихання) і протягом 3О с або 1 хв рахуйте кількість вдихів.

8.Можете також рахувати дихання, спостерігаючи за рухами грудної клітки і передньої черевної стінки.

9.Вимийте і висушіть руки.

10.Одержані дані занесіть у відповідну медичну документацію.

Практична навичка

ВИЗНАЧЕННЯ ЖИТТЄВОЇ ЄМКОСТІ ЛЕГЕНЬ

ЗАДОПОМОГОЮ СПІРОМЕТРА

Спірометрі́я (лат. spiro — дую, дихаю, грец. μέτέω - вимірюю) — визначення життєвого об'єму легень за допомогою спірометра. Спірометрію застосовують при профілактичних дослідженнях і з метою діагностики захворювань легень і серцево-судинної системи.

Показання:

1.оцінка об'єктивного впливу захворювань на функціональний стан легень

дослідження ризику розвитку захворювання (у курців, працівників шкід

ливих галузей при роботі з певними видами навантажень

2.встановлення оперативного ризику

3.оцінка прогнозу захворювання

4.оцінка загального стану здоров'я, де спірометрія може бути одним з по

казників

5.діагностика астми

Послідовність дій під час виконання процедури:

1.Дослідження проводиться в положенні хворого сидячи.

2.Висота ротової трубки або висота сидіння регулюються так, щоб обстежуваному не доводилося нахиляти голову або надмірно витягати шию.

3.Слід уникати нахилів тулуба вперед при виконанні видиху.

4.Одяг не повинен утрудняти екскурсії грудної клітки. Оскільки вимірювання засновані на аналізі ротового потоку повітря, необхідне використання носового затискача та контроль за тим, щоб губи обстежуваного щільно охоплювали спеціальний загубник і не було витоку повітря повз загубника протягом всього дослідження.

5.Якщо у хворого є зубні протези, то перед дослідженням їх не можна знімати, оскільки вони є опорою для губ і щік і тим самим перешкоджають витоку повітря.

6.Перед кожним дослідженням пацієнта детально інструктують, а у ряді випадків наочно демонструють процедуру виконання даного тесту.

7.Після закінчення процедури продезінфікуйте використане обладнання,

Вимийте та висушіть руки

8.Зробіть відповідну реєстрацію показників спірометрії у відповідній медич

ній документацій.

Практична навичка

ПОДАВАННЯ КИСНЮ З

КИСНЕВОЇ ПОДУШКИ

Показаннямдо оксигенотерапії є гіпоксемія (низький рівень кис­ню в артеріальній крові). Причиною гіпоксемії може бути порушен­ня вентиляції легень при паралічі дихальних м'язів, передозуванні ліків, що пригнічують дихальний центр, набряку легенів, тяжких інфекційних захворюваннях, захворюваннях серця.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ПРОЦЕДУР ЗАПОВНЕННЯ КИСНЕВОЇ ПОДУШКИ КИСНЕМ

Оснащення: балон, заповнений медичним киснем, редуктор, кис­нева подушка, затискач.

1.Простежте, щоб у вас на руках не було залишків жиру, крему, олії.

2.Візуально оцініть стан кисневої подушки, звертаючи увагу на її цілість.

3.З гумової трубки кисневої подушки зніміть затискач і мунд­штук.

4.Надягніть лямку від кисневої подушки на передпліччя лівої руки.

5.Приєднайте гумову трубку подушки до штуцера редуктора.

6.Зверніть увагу на манометри редуктора. Один із них показує тиск кисню у балоні, інший — тиск, під яким кисень випускається із балона.

7.Користуючись вентилем редуктора, наповніть подушку кис­нем під тиском 1—2 атм. (вентиль редуктора слід крутити за годин­никовою стрілкою, стежачи за стрілкою манометра низького тис­ку).

8.Побачивши наповнення подушки (вона стала твердою, розп­равились поперечні складки), вентиль редуктора закрутіть проти го­динникової стрілки.

9.Гумову трубку кисневої подушки перетисніть затискачем, щоб кисень не виходив в атмосферу.

10.Від'єднайте гумову трубку подушки від вихідного штуцера редуктора.

11.Надіньте на гумову трубку кисневої подушки мундштук з краном (кран має бути закритий).

12.Надіньте на подушку бавовняний чохол.