КВНЗ « Запорізький медичний коледж »
Запорізької обласної ради
АЛГОРИТМИ
ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК
З
Предмету
« ОСНОВИ МЕДСЕСТРИНСТВА »
Спеціальність: 5.12010102 « Сестринська справа »
Предмет: « Основи медсестринства »
Приготування робочого розчину хлорного вапна
0,1% - візьміть 0,1 л 10% р-ну хлорного вапна на 9,9 л води,
0,2% - візьміть 0,2 л 10% р-ну хлорного вапна на 9,8 л води,
0,3% - візьміть 0,3 л 10% р-ну хлорного вапна на 9,7 л води,
0,4% - візьміть 0,4 л 10% р-ну хлорного вапна на 9,6 л води,
0,5% - візьміть 0,5 л 10% р-ну хлорного вапна на 9,5 л води,
1,0% - візьміть 1,0 л 10% р-ну хлорного вапна на 9,0 л води,
3,0% - візьміть 3,0 л 10% р)-ну хлорного вапна на 7,0 л води,
5,0% - візьміть 5,0 л 10% р-ну хлорного вапна на 5,0 л води.
10. Для дезінфекції приміщень, обладнання, предметів догляду за хворими, інструментів, білизни використовують робочі 0,5%, 1%, 3%, 5% розчини хлорного вапна залежно від об’єкта медичного призначення та рівня їхнього забруднення.
Приготування робочих розчинів хлораміну
1. Безпосередньо перед застосуванням налийте в посудину потрібну кількість води кімнатної температури, висипте необхідну кількість хлораміну, розмішайте дерев’яною лопаточкою до повного розчинення.
Приготування робочих розчинів хлораміну:
0,2% візьміть 2 г хлораміну і долийте води до 1 л,
0, 5 % візьміть 5 г хлораміну і долийте води до 1 л,
1,0% візьміть 10г хлораміну і долийте води до 1 л,
2,0% візьміть 20г хлораміну і долийте води до 1 л,
3,0% візьміть ЗОг хлораміну і долийте води до 1 л,
4,0% візьміть 40г хлораміну і долийте води до 1 л ,
5,0% візьміть 50г хлораміну і долийте води до 1 л .
2. Залежно від характеру дезінфекції об’єктів і рівня забруднення використовуйте водні розчини хлораміну різної концентрації — від 0,5 до 5%.
Практична навичка
ДЕЗІНФЕКЦІЯ ПРЕДМЕТІВ ДОГЛЯДУ
Дезінфекант:
Грілки, підкладні судна, підкладні клейонки та інш.: 3 % розчин – замочування при повному зануренні на 60 хв або протирання 2 рази з інтервалом 15 хв
1. Хлорамін :
Грілки, підкладні судна, підкладні клейонки та інш.: 3 % розчин – замочування при повному зануренні на 60 хв або протирання 2 рази з інтервалом 15 хв
2. Хлорантоїн:
Грілки, підкладні судна, підкладні клейонки та інш.: 0, 2% розчин – замочування при повному зануренні на 60 хв або протирання 2 рази з інтервалом 15 хв
3. Санідез :
Грілки, підкладні судна, підкладні клейонки та інш.: 0, 1% розчин – замочування при повному зануренні на 60 хв
Практична навичка
Методика проведення азопірамової проби
1. Робочим розчином азопіраму обробіть обстежуваний предмет — протріть тампоном, змоченим у реактиві, або за допомогою піпетки нанесіть на нього кілька крапель реактиву. Так, у шприц за допомогою піпетки влийте кілька крапель реактиву і через ЗО с вилийте його на марлеву серветку або ватний тампон.
2. Для перевірки якості очищення голок реактив наберіть у чистий, без слідів корозії шприц і, змінюючи голки, пропустіть розчин через кожну, видавлюючи по 3—4 краплі на серветку.
3. Кількість реактиву, що потрібна для перевірки інших порожнистих виробів, залежить від їхньої величини.
4. Контролю підлягає 1% від кількості предметів одного призначення, але не менш як 3—5 одиниць з кожної партії.
Визначення індикації забруднення
1. Азопірам виявляє наявність гемоглобіну, пероксидаз рослинного походження (рослинних залишків), хлораміну, хлорного вапна, мийних засобів з відбілювачем, іржі та кислот.
2. За наявності слідів крові одразу або протягом 1 хв після контакту реактиву із забрудненою ділянкою з’являється фіолетове забарвлення, яке протягом кількох секунд змінюється на рожево-бузкове або бурувате.
Забарвлення, що виникло пізніше ніж через 1 хв після нанесення реактиву на предмет, не враховують.
3. Бурувате забарвлення спостерігають за наявності на обстежуваних предметах іржі, рожево-бузкове — окиснювачів, що містять хлор.
4. Температура виробів, що обстежують, повинна бути не вище ніж 25 °С. Гарячі предмети не перевіряють.
5. Не слід зберігати розчин в умовах яскравого освітлення або підвищеної температури.
6. Робочий розчин (азопірам із пероксидом водню) використовуйте протягом 1—2 год. При більш тривалому зберіганні може з’явитися спонтанне рожеве забарвлення розчину.
За температури повітря понад 25 °С робочий розчин використовуйте протягом 30—40 хв.
7. Після перевірки, незалежно від результатів, видаліть залишки азопіраму з обстежених предметів, обмийте їх водою, потім знову проведіть передстерилізаційне очищення цих виробів.
Запобіжні заходи при використанні азопіраму
1. Азопірам зберігайте в щільно закритій ємкості окремо від харчових продуктів, ліків, дезінфекційних речовин, концентрованих кислот і лугів.
2. У разі потрапляння азопіраму на шкіру або слизові оболонки негайно зніміть його серветкою і промийте цю ділянку проточною водою.
3. Азопірам горить, тому його контакт із відкритим вогнем неприпустимий.
Практична навичка
СТЕРИЛІЗАЦІЯ ІНСТРУМЕНТАРІЮ ПОВІТРЯНИМ МЕТОДОМ
(У ПОВІТРЯНОМУ СТЕРИЛІЗАТОРІ)
ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ
Оснащення:
Повітряний стерилізатор, стерилізаційні коробки, металеві лотки, інструментарій, індикатор стерильності.
1.Складіть медичний інструментарій у стерилізаційні коробки або на металеві лотки.
2.Помістіть індикатор стерильності у стерилізаційну коробку або лоток, а також окремо в стерилізаційну камеру.
3.Помістіть укладений інструментарій у попередньо прогрітий до 80—90 °С повітряний стерилізатор, закрийте стерилізаційну камеру.
4.Доведіть температуру повітря у стерилізаційній камері до 180 °С і стерилізуйте протягом 60 хв.
5.Вимкніть апарат, дочекайтесь зниження температури в стерилізаційній камері до 80—90 °С.
6.Відчиніть дверцята стерилізатора, оцініть результат якості стерилізації за допомогою відповідної зміни кольору індикатора стерильності.
7.Закрийте вічка стерилізаційної коробки, поставте на бирці з медичної клейонки дату стерилізації і свій підпис.
8.Заповніть відповідні графи в "Журналі обліку стерилізації предметів медичного призначення повітряним методом".
Примітки. 1. Вироби, простерилізовані у стерилізаційній коробці з вічками, вважаються стерильними протягом 3 діб, а в стерилізаційній коробці з фільтром — 20 діб. Вироби, простерилізовані без упаковки, мають бути використані одразу після стерилізації.
2. Для стерилізації виробів зі скла використовують режим стерилізації 160 °С, експозиція 150 хв.
| Повітряний метод | 180 *С | 60 хв | Рекомендуєть- ся для виробів зі скла, металів, силі- конової гуми | Стері Тест 180 *С – 60 хв |
| Повітряний метод | 160*С | 150 хв | Рекомендуєть- ся для виробів зі скла, металів, силі- конової гуми | Стері Тест 150 *С – 150 хв |
Практична навичка
ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ
1.Застеліть бікс бавовняною пелюшкою так, щоб її краї вільно звисали зовні бікса.
2.Укладіть перев'язувальний матеріал нещільно, вертикально розміщуючи зв'язані бавовняною ниткою по 10 штук марлеві серветки, щоб потім легко можна було за допомогою стерильного пінцета дістати потрібного розміру серветки, не порушуючи порядку їх розміщення.
3.Накрийте краями пелюшки матеріал і зверху неї покладіть індикатор стерильності.
4.Закрийте щільно кришку бікса, бічні отвори відкрийте.
5.На етикетці зазначте назву відділення, підрозділ (наприклад, операційний блок), назву закладеного матеріалу.
6.Відправте бікс у ЦСВ і передайте його відповідній особі для стерилізації.
Примітки.
1. Уважно потрібно закладати перев'язувальний матеріал для операційних блоків. Розмір серветок, їх кількість узгоджують із завідувачем відділення. В операційних, де здійснюють порожнинні операції, необхідно обов'язково закладати в стерилізаційні коробки чітко визначену кількість серветок малого, середнього і великого розміру, а також тупферів.
2. Бавовняною пелюшкою з усіх боків у стерилізаційній коробці закривіють перев'язувальний матеріал або операційну білизну для всмоктування конденсату, що утворюється на внутрішній поверхні стерилізаційної коробки після видалення її зі стерилізаційної камери. Стерильна волога білизна і матеріал не придатні для використання.
Практична навичка
НАДЯГАННЯ СТЕРИЛЬНОГО ХАЛАТА ТА ГУМОВИХ РУКАВИЧОК
Оснащення:
1)Бікс зі стерильною операційною білизною;
2) Бікс із стерильним перен’изувальним матеріалом;
3)70% розчин етилового спирту;
4)3 % розчин пероксиду водню;
5)стерильний корнцанг;
6) стерильна маска.
Послідовність дій під час виконання процедур
Надягання стерильного халата операційною сестрою. Після надягання стерильної маски й знезараження рук операційна сестра за допомогою санітарки повинна надягнути стерильний халат.
1. Запропонуйте санітарці відкрити бікс зі стерильною операційною білизною.
2. Перевірте за допомогою індикатора, який лежить зверху, стерильність білизни.
3. Обережно вийміть руками халат, згорнутий у рулон.
4. Розгорніть халат на витягнутих руках.
5. Надягніть його, руки при цьому підніміть угору, просуньте їх у рукав, щоб халат зісковзнув на тулуб.
6. Манжетки рукавів із поворозками заправте самостійно.
7. Санітарка стає ззаду, захоплює і зав’язує поворозки халата.
8. За наявності пояса тримайте його так, щоб кінці звисали. Стоячи ззаду і не торкаючись операційної сестри, санітарка захоплює обидва кінці пояса і зав’язує їх ззаду.
ОГЛЯД ХВОРОГО
ДОГЛЯД ЗА ОЧИМА
( промивання, закапування крапель, закладання мазі, ванночки )
Показання до оброблення очей: наявність виділень, що склеюють вії і повіки. Промивання очей здійснюють для дезінфекції сльозового мішка при його запаленні для видалення слизу, гною.
ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ПРОЦЕДУР
Оснащення: стерильне: очна піпетка, ватні або марлеві тампони, ізотонічний розчин натрію хлориду, гумовий балон, гумові рукавички; інше: розчин фурациліну 1:5000, розчин калію перманганату 1:10 000, краплі чи мазь за призначенням лікаря.
ПРОТИРАННЯ ВІЙ І ПОВІК
1.На чисті руки надягніть стерильні гумові рукавички.
Руками візьміть стерильний ватний або марлевий тампон, змочіть його одним із наведених антисептичних розчинів і накладіть під око Так само в разі потреби накладіть зволожений тампон на друге око.
3.Через 1—2 хв після розм'якшення кірок іншими, зволоженими антисептичним розчином тампонами протріть повіки очей у напрямку від зовнішнього до внутрішнього кута.
4.Продезінфікуйте використане оснащення. Вимийте і висушіть руки.
Запам'ятайте! Для кожного ока необхідно використовувати окремі стерильні тампони, щоб запобігти перенесенню інфекції з одного ока на друге.
ЗАКРАПУВАННЯ ОЧЕЙ
1.Здійсніть гігієнічне миття рук і обробіть їх 70 % розчином етилового спирту.
2.Прочитайте уважно етикетку ліків.
4.Якщо пацієнту необхідно закрапати краплі в нижню ділянку кон'юнктиви, то попросіть його спрямувати погляд угору, пальцем лівої руки відтягніть повіку трохи вниз і закрапайте 1—2 краплі. Прикладіть стерильний ватний тампон, запропонуйте пацієнту на деякий час заплющити очі. Притримайте тампон. Надлишки ліків всмоктуються тампоном.
5.Якщо потрібно ввести краплі в ділянку верхньої зони краю рогівки, то відтягніть трохи вгору верхню повіку і попросіть пацієнта спрямувати погляд униз.
6.Дітям і збудженим дорослим закрапайте краплі в око з будь-якого зручного положення в той момент, коли хоч трохи вдається відкрити повікову щілину.
7.У разі різкого блефароспазму пацієнту, який лежить на спині, після туалету шкіри навколо ока за допомогою стерильного ватного тампона, зволоженого розчином фурациліну 1:5000, закрапайте декілька крапель у шкірну ямку біля внутрішнього кута зовнішньої повікової щілини, а потім розкрийте пальцями повіки і забезпечте надходження крапель у кон'юнктивальний мішок.
8. Продезінфікуйте використане оснащення, вимийте і висушіть
руки.
Запам'ятайте! 1. Помилкове введення в очі пацієнта, хворого па глаукому, лише однієї краплі 1 % розчину атропіну сульфату (що розширює зіницю) замість 1 % розчину пілокарпіну гідрохлориду (що звужує зіницю) може спричинити втрату зору, який не відновлюється.
2. Кінець піпетки не повинен торкатися вій пацієнта навіть у тому випадку, коли ліки призначені тільки для одного пацієнта, тому що можливе інфікування очних крапель. Використання окремої стерильної піпетки для кожного пацієнта цілком виключає інфікування введених розчинів.
ЗАКЛАДАННЯ ОЧНОЇ МАЗІ
1.Ретельно вимийте руки і висушіть рушником.
2.На кінець стерильної скляної очної лопаточки візьміть потрібну кількість мазі.
3.Нижню повіку відтягніть трохи вниз і, тримаючи лопаточку паралельно краю повіки, притуліть її до нижньої перехідної складки.
4.Пацієнту запропонуйте зімкнути повіки, а лопаточку обережно вийміть горизонтальним рухом у напрямку скроні, залишаючи мазь за повікою.
5.Прикладіть стерильний ватний тампон до ока і запропонуйте пацієнту зімкнути повіки, щоб мазь рівномірно розподілилась на поверхні очного яблука.
Закладання очної мазі можете здійснити безпосередньо з очного тюбика, рухаючи його у напрямку від внутрішнього до зовнішнього кута ока і обережно видавлюючи мазь на кон'юнктиву нижньої повіки на її межі з очним яблуком.
Запам'ятайте! Безпосередньо з тюбика мазь можна використовувати лише одному і тому ж хворому.
Практична навичка
Догляд за вухами.
Догляд за носом
Необхідність у догляді за носовою порожниною виникає за наявності виділень з утворенням у деяких випадках кірок на слизовій оболонці носової порожнини.
ЗАКРАПУВАННЯ НОСА
1.Ретельно вимийте і висушіть руки, надягніть чисті гумові рукавички.
2.Перед процедурою у дітей прочистіть носові ходи від кірочок і слизу за допомогою турундочок, змочених пастеризованою олією і злегка віджатих. Обертальними рухами введіть у носовий хід турундочку і видаліть її. Дорослий повинен сам почистити ніс.
3.Пацієнта посадіть або покладіть на спину. Голова при цьому нахилена назад і трохи повернута у бік, протилежний тому, з якого будете вводити ліки.
4.Уважно прочитайте етикетку ліків.
5.Піднявши кінчик носа, за допомогою піпетки по черзі в одну і другу половину носа, направляючи піпетку до носової перегородки, закрапайте по 4—5 крапель, запропонуйте пацієнту закрити пальцями носові ходи і зробити легенький масаж для того, щоб ліки рівномірно розподілилися в носовій порожнині. Забезпечте пацієнта марлевою серветкою.
6.При носовій кровотечі ватний тампон змочіть 3 % розчином нодню пероксиду і введіть у носовий хід. На перенісся прикладіть холодну примочку.
7.Продезінфікуйте використаний матеріал та інструментарій. Вимийте та висушить руки.
Практична навичка
ЇОБРОБЛЕННЯ ЗУБНИХ ПРОТЕЗІВ
1.Надягніть чисті гумові рукавички. Вийміть у тяжкохворого з’ємні зубні протези.
2.Ретельно промийте їх під струменем води з милом.
3.Тримайте їх у сухій скляній баночці, яку прикрийте марлевою серветкою.
4.Перед тим як надіти тяжкохворому зубні протези, змочіть їх водою.
5.Зніміть і занурьте у дезінфекційний розчин гумові рукавички. Вимийте і висушіть руки.
СКЛАДАННЯ ПОРЦІЙНОЇ ВИМОГИ
Оснащення:
1. Листки призначень або історії хвороби
2. Бланки порційних вимог
3. Ручка
4. Журнал « Руху хворих »
Послідовність дій:
1. Виходячи з індивідуальних данних стосовно режиму харчування
постова ( палатна ) медична сестра виписує дієтичні столи за Певзнером у відповідності з рекомендаціями лікаря, та з урахуванням додаткового або спеціалізованого харчування індивізуально, ці відомості вона щоденно у визначений адміністрацією ЛПЗ час заносить чітко без виправлень до бланку «Порційної вимоги палатної », заповнюючи на кожну палату окремо з урахуванням руху хворих.
2. Відомості про харчування хворих по всім палатам відділення вона передає старшій медичній сестрі або іншій особі , яка відповідальна за харчування хворих у відділенні, сумарні данні обробляються та на їх підставі формується порційна вимога « По відділенню »до якої включено дієтичні столи за Певзнером у відповідності з рекомендаціями лікаря, та з урахуванням додаткового або спеціалізованого харчування індивідуально.
3. Вимоги заповнюються у 2 – х примірниках.
А) 1 примірник « Порційної вимоги палатної » - здається на роздатну
( буфет ) , 2 – й старшій медичній сестрі або іншій особі , яка відпові дальна за харчування хворих у відділенні.
Б) 1 примірник порційнної вимога « По відділенню » відсилається на харчоблок, або за місцем отримання їжі
2 примірник порційнної вимога « По відділенню » залишається
у відділенні для контролю та звітності.
Практична навичка
З РЕКОМЕНДОВАННОЮ ДІЄТОЮ
МКЛ № 4 м. Запоріжжя. Ендокринологічне відділення
Листок лікарських призначень
Хворий : Петренко В.І.
Вік 1946 р\н
Діагноз: Цукровий діабет II тип середнього ступеню важкості.
Дієтичне харчування: Стіл № 9 за Певзнером. Режим харчування : 6 разів на добу.
Зразок приблизного меню на 24 години:
Сніданок:
Хліб український 1 шматочок – 25 г ( 1 ХО ; 65 Ккал )
Риба тушкована з овочами – 4 ст.л. – 60 г; ( 0 ХО ; 100 Ккал )
Салат ( капуста, огірки, помідори,зелень ) 4 – 5 ст.л. – 60 – 75 г. (0 ХО; 50 Ккал)
Печіво « Кпекер » або « Галєтне » - 4 шт. – 30 г.( 1 ХО; 50 Ккал )
Сир твердий низькокалорійний 1 шмат. – 30 г ( 0 ХО ; 100 Ккал )
Какао без цукру – 1 стакан – 250 мл. ( 0 ХО; 0 Ккал. )
Банан – 1шт – 160 г ( 2 ХО; 100 Ккал )
Масло – 1 ч.л. - 5 г. ( 0 ХО; 100 Ккал )
4 ХО ; 565 Ккал
2 – й Сніданок :
Млинці 2 шт.- 60 г. ( 2 ХО; 200 Ккал )
Чай з лимоном без цукру – 1 ст. – 250 мл ( 0 ХО; 0 Ккал. )
Сметана 15 % - 1 ст л. – 15 г. ( 0 ХО ; 100 Ккал )
2 ХО; 300 Ккал
Обід:
Хліб з висівками 2 шмат. – 50 г. ( 2 ХО; 130 Ккал. )
Суп овочевий 1 половник – 250 мл. ( 1 ХО; 100 Ккал )
Печінка куряча тушкована з луком – 2 ст. л. - 30 г. ( 0 ХО ; 100 Ккал )
Каша гречана - 2 ст. л. - 30 г. ( 1 ХО; 55 Ккал )
Салат фруктово – овочевий ( асорті ) – 4 ст.л. – 69 г. ( 1 ХО; 100 Ккал )
Компот фруктово – ягідний без цукру – 1 ст. – 250 мл ( 1 ХО; 50 Ккал )
Майонез – 1 ч.л. – 5г.( 0 ХО ; 100 Ккал )
6 ХО; 635 Ккал
Полуденок ( Рос. Полдник ) :
Персик – 1 шт- 120 г. ( 1 ХО; 50 Ккал )
Мандарин зі шкірочкою – 1 – 2 шт. 150 гр ( 1 ХО; 50 Ккал )
2 ХО; 100 Ккал
Вечеря:
Хліб з висівками – 0,5 шмат. – 10 – 12 г.( 0,5 ХО; 30 Ккал )
Каша вівсяна – 2 ст. л. – 30 г. ( 1 ХО; 55 Ккал )
Котлета рибна – 1 шт – 70 г. ( 1 ХО; 100 Ккал )
Салат з овочів 4 – 5 ст.л. – 60 – 75 г. (0 ХО; 50 Ккал)
Печіво « Галетне » - 2 шт. -10 – 12 г. ( 0,5 ХО; 25 Ккал )
Чай з лимоном без цукру – 1 ст. – 250 мл ( 0 ХО; 0 Ккал. )
3 ХО; 260 Ккал
2 – га вечеря:
Хліб з висівками 1 шмат. – 25г – ( 1 ХО; 65 Ккал )
Кефір нежирний 1 % - 1 ст – 250 мл ( 1 ХО; 90 Ккал )
2 ХО; 155 Ккал
Підсумково:
Харчування 6 разів: 19 ХО; 2015 Ккал
Практична навичка
ШТУЧНЕ ХАРЧУВАННЯ ПАЦІЄНТА
( ВИКОНУЄТЬСЯ НА ФАНТОМІ )
ПОКАЗАННЯ ДО ГОДУВАННЯ ХВОРИХ ЧЕРЕЗ ЗОНД
1. Широкі травматичні пошкодження і набряк язика, глотки, гортані, стравоходу.
2.Бульбарний параліч (захворювання довгастого мозку з розладом ковтання).
3.Непритомність.
4.Відмова від їжі при психічних захворюваннях.
ЗАДОПОМОГОЮ СПІРОМЕТРА
Спірометрі́я (лат. spiro — дую, дихаю, грец. μέτέω - вимірюю) — визначення життєвого об'єму легень за допомогою спірометра. Спірометрію застосовують при профілактичних дослідженнях і з метою діагностики захворювань легень і серцево-судинної системи.
Показання:
1.оцінка об'єктивного впливу захворювань на функціональний стан легень
дослідження ризику розвитку захворювання (у курців, працівників шкід
ливих галузей при роботі з певними видами навантажень
2.встановлення оперативного ризику
3.оцінка прогнозу захворювання
4.оцінка загального стану здоров'я, де спірометрія може бути одним з по
казників
5.діагностика астми
Послідовність дій під час виконання процедури:
1.Дослідження проводиться в положенні хворого сидячи.
2.Висота ротової трубки або висота сидіння регулюються так, щоб обстежуваному не доводилося нахиляти голову або надмірно витягати шию.
3.Слід уникати нахилів тулуба вперед при виконанні видиху.
4.Одяг не повинен утрудняти екскурсії грудної клітки. Оскільки вимірювання засновані на аналізі ротового потоку повітря, необхідне використання носового затискача та контроль за тим, щоб губи обстежуваного щільно охоплювали спеціальний загубник і не було витоку повітря повз загубника протягом всього дослідження.
5.Якщо у хворого є зубні протези, то перед дослідженням їх не можна знімати, оскільки вони є опорою для губ і щік і тим самим перешкоджають витоку повітря.
6.Перед кожним дослідженням пацієнта детально інструктують, а у ряді випадків наочно демонструють процедуру виконання даного тесту.
7.Після закінчення процедури продезінфікуйте використане обладнання,
Вимийте та висушіть руки
8.Зробіть відповідну реєстрацію показників спірометрії у відповідній медич
ній документацій.
Практична навичка
ПОДАВАННЯ КИСНЮ З
КИСНЕВОЇ ПОДУШКИ
Показаннямдо оксигенотерапії є гіпоксемія (низький рівень кисню в артеріальній крові). Причиною гіпоксемії може бути порушення вентиляції легень при паралічі дихальних м'язів, передозуванні ліків, що пригнічують дихальний центр, набряку легенів, тяжких інфекційних захворюваннях, захворюваннях серця.
ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ПРОЦЕДУР ЗАПОВНЕННЯ КИСНЕВОЇ ПОДУШКИ КИСНЕМ
Оснащення: балон, заповнений медичним киснем, редуктор, киснева подушка, затискач.
1.Простежте, щоб у вас на руках не було залишків жиру, крему, олії.
2.Візуально оцініть стан кисневої подушки, звертаючи увагу на її цілість.
3.З гумової трубки кисневої подушки зніміть затискач і мундштук.
4.Надягніть лямку від кисневої подушки на передпліччя лівої руки.
5.Приєднайте гумову трубку подушки до штуцера редуктора.
6.Зверніть увагу на манометри редуктора. Один із них показує тиск кисню у балоні, інший — тиск, під яким кисень випускається із балона.
7.Користуючись вентилем редуктора, наповніть подушку киснем під тиском 1—2 атм. (вентиль редуктора слід крутити за годинниковою стрілкою, стежачи за стрілкою манометра низького тиску).
8.Побачивши наповнення подушки (вона стала твердою, розправились поперечні складки), вентиль редуктора закрутіть проти годинникової стрілки.
9.Гумову трубку кисневої подушки перетисніть затискачем, щоб кисень не виходив в атмосферу.
10.Від'єднайте гумову трубку подушки від вихідного штуцера редуктора.
11.Надіньте на гумову трубку кисневої подушки мундштук з краном (кран має бути закритий).
12.Надіньте на подушку бавовняний чохол.
ПОДАВАННЯ КИСНЮ
ЧЕРЕЗ НОСОВІ КАТЕТЕРИ
Оснащення: вентиль централізованої подачі кисню, апарат Боброва з водою, стерильний носовий катетер, ізотонічний розчин натрію хлориду, бинт.
1.Психологічно підготуйте пацієнта і надайте йому зручного положення напівсидячи.
2.Вимийте і висушіть руки.
3.Заповніть водою апарат Боброва так, щоб нижній кінець довгої скляної трубки занурився у воду.
4.Приєднайте апарат Боброва до централізованої кисневої системи.
5.До зовнішнього кінця короткої скляної трубки апарата приєднайте стерильний носовий катетер. Перевірте еластичність катетера, відсутність у ньому тріщин.
6.Зафіксуйте апарат Боброва біля голови пацієнта до спинки ліжка за допомогою бинта.
7.Переконайтесь у прохідності верхніх дихальних шляхів. За наявності виділень очистіть носові ходи за допомогою електровідсмоктувача.
8.Змочіть катетер стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду і введіть його через носовий хід на глибину 15 см (відстань від кінчика носа до вушної часточки).
9.Відрегулюйте оптимальну дозу кисню (4—6 л/хв), що забезпечує концентрацію кисню в повітрі до 30—40 %. Не допускайте перенасичення організму киснем, оскільки у високих концентраціях він погано впливає на серцево-судинну і дихальну систему.
10.Зовнішню частину носового катетера в разі потреби зафіксуйте до шкіри обличчя лейкопластиром.
11.Кожні 30—40 хв змінюйте положення катетера (з правого носового ходу переставте в лівий і навпаки) для запобігання пролежням і висиханню слизової оболонки носових ходів.
2. Після закінчення оксигенотерапії закрийте вентиль централізованої системи, вийміть носовий катетер із носового ходу.
13. Продезінфікуйте використане оснащення. Вимийте і висушіть руки.
14.Зробіть позначку у відповідній медичній документації.
Запам'ятайте! При поверхневому розміщенні катетера кисень спричинює подразнення слизової оболонки носа, а також більша його частина витрачається марно. При введенні катетера нижче носової частини глотки можливе потрапляння його в стравохід з подальшим роздуванням шлунка.
Практична навичка
ДОСЛІДЖЕННЯ ПУЛЬСУ
ВИЗНАЧЕННЯ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ ОСЦИЛЯТОРІІИМ МЕТОДОМ (БЕЗ ФОНЕНДОСКОПА)
Оснащення: мембранний сфігмоманометр.
1.У манжетку нагнітайте повітря до повного стискання плечової артерії (відсутність пульсу на променевій артерії).
2.Відкрийте вентиль апарата і поступово випускайте повітря.
3.Момент появи перших осциляцій (коливання стрілки пружинного манометра) позначте на стрілці манометра — це величина систолічного тиску.
4.Зникнення коливань стрілки відповідає діастолічному тиску.
Примітка. Осциляторний метод визначення артеріального тиску не дає максимально точних результатів.
Практична навичка
ВИЗНАЧЕННЯ НАБРЯКІВ
Визначення добового діурезу та водного балансу використовується у практичній діяльності для діагностики прихованих набряків
Оснащення:
1) градуйована ємкість;
2) температурний листок.
АСПІРАЦІЇ БЛЮВОТНИХ МАС.
ДОПОМОГА ХВОРОМУ В РАЗІ БЛЮВАННЯ
Оснащення:
1) таз або відро;
2) клейонка, пелюшка, рушник, гумові рукавички;
3) вода питна або 2% розчин натрію гідрокарбонату;
4) ниркоподібний лоток;
5) суха скляна банка або емальований посуд з кришкою;
6) марлеві серветки;
7) затискувач;
8) електровідсмоктувач;
9) носовий катетер;
10) коагулянти:
10% розчин кальцію хлориду — 10 мл або 1% — 100 мл; 5% розчин амінокапронової кислоти — 100 мл; 5% розчин аскорбінової кислоти —10 мл; 1% розчин вікасолу — 1—2 мл;
11) стерильна система для внутрішньовенного краплинного введення розчинів;
12) стерильний шприц ємкістю 2 мл, голка;
13) 70% розчин етилового спирту;
14) бікс зі стерильними ватними кульками;
15) пузир з льодом.
Причина блювання: загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, гострий панкреатит, отруєння недоброякісною їжею, інсульт, гіпертонічний криз, пухлина мозку.
Ознаки блювання залишками їжі: найчастіше блювотні маси відповідають характеру вжитої напередодні їжі, частки якої перебувають у різній стадії перетравлювання й мають кислий запах.
При тривалій затримці їжі в шлунку вміст його розкладається і з’являється гнилісний запах.
У разі блювання натще маси забарвлюються жовчю внаслідок попадання її з дванадцятипалої кишки.
Після блювання центрального походження, як правило, полегшення не настає.
Блювання, яке часто повторюється, призводить до виснаження та зневоднення організму.
Причина кривавого блювання: кровоточива виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, рак шлунка, цироз печінки, варикозне розширення вен стравоходу, отруєння їдкими лугами.
Ознаки кривавого блювання. Домішки свіжої крові забарвлюють блювотні маси в рожевий колір. У разі затримки крові в шлунку під дією шлункового соку кров змінює свій колір і блювотні маси набувають кольору кавової гущі. Крім блювотних мас, через добу від початку кровотечі виділяється дьогтеподібний кал (мелена).
Загальні симптоми шлунково-кишкової кровотечі. У разі шлунково-кишкової кровотечі розвивається запаморочення, блідість шкірних покривів, охолодження кінцівок, порушення зору, часто непритомний стан. Пульс слабкого наповнення, прискорений.
Тактика медичної сестри в разі виникнення блювання у хворого. Медична сестра повинна пам’ятати, що блювання — це симптом не лише захворювання шлунка, а й багатьох інших хвороб. Про виникнення блювання у хворого потрібно негайно повідомити лікаря, особливу увагу звернути на час виникнення блювання та характер блювотних мас.
Послідовність дій під час виконання процедур
ЗАСТОСУВАННЯ ОЛІЙНОЇ КЛІЗМИ
Оснащення:
1) фартух із пластикату;
2) гумові рукавички;
3) гумовий балон ємкістю 150—200 мл;
4) шприц Жане;
5) газовідвідна трубка;
6) вазелін;
7) клейонка;
8) судно;
9) 3% розчин хлораміну;
10) дистильована вода;
11) електрокип’ятильник;
12) вазелінова або рослинна олія (кукурудзяна, соняшникова, оливкова);
Показання до використання олійної клізми
1. Стійкий закреп.
2. Запальні та виразкові процеси у товстій кишці.
Механізм дії олійної клізми. Послаблювальний ефект олійної
клізми полягає в тому, що олія обволікає кал і полегшує його виведення. Крім цього, під впливом кишкової мікрофлори та шлункового соку олія частково розщеплюється і жирні кислоти, що утворюються, справляють на кишкову стінку слабку подразнювальну дію, яка сприяє нормалізації перистальтики.
Послідовність дій під час виконання процедур
Використання олійної клізми
1. Проведіть психологічну підготовку хворого і поясніть йому, що після виконання процедури він кілька годин повинен лежати. Краще таку клізму зробіть увечері, щоб акт дефекації відбувся вранці.
2. Підігрійте на водяній бані олію до температури 37—38 °С.
3. Надягніть фартух і гумові рукавички.
4. Заповніть олією гумовий балон або шприц Жане.
5. Підстеліть під хворого клейонку.
6. Покладіть хворого на лівий бік з підведеними до живота ногами.
7. Уведіть у пряму кишку обертальними рухами газовідвідну трубку, змащену олією, на глибину 10—15 см.
8. Приєднайте шприц Жане до трубки і введіть олію в пряму кишку.
Перегніть кінець трубки, від’єднайте шприц Жане і наберіть у нього трохи повітря.
9. Приєднайте ще раз шприц Жане до трубки і введіть залишки олії в пряму кишку.
Вийміть газовідвідну трубку зі шприцом.
10. Порадьте хворому спокійно полежати, щоб утримати олію в прямій кишці.
11. Якщо через 10—12 год олійна клізма не подіє, тоді за відсутності протипоказань зробіть очисну клізму.
12. Продезінфікуйте використане обладнання
Практична навичка
М’ЯКИМ КАТЕТЕРОМ
Оснащення:
1) гумовий катетер Нелатона;
2) гумовий катетер Пеццера;
3) гумовий катетер Померанцева—Фолея;
4) стерильний гліцерин або вазелінова олія. Можна використати синтоміцинову емульсію, мазь Вишневського;
5) пінцети стерильні — 2 шт.;
6) стерильні марлеві серветки, тампони;
7) розчин фурациліну (1:5000);
8) розчин калію перманганату (1:10 000);
9) шприц ємкістю 10 мл;
10) корнцанг;
11) ниркоподібний лоток;
12) судно;
13) сечоприймач;
14) клейонка;
15) 70% розчин етилового спирту;
16) стерильні гумові рукавички.
Показання до катетеризації сечового міхура
1. Гостра затримка сечі, яка триває понад 10—12 год.
2. Промивання сечового міхура та введення в нього ліків.
3. Забір сечі для лабораторного дослідження в жінок у разі значних виділень із піхви.
Найчастіші причини гострої затримки сечі
Хірургічні втручання на органах черевної порожнини та малого таза, у результаті чого може виникнути рефлекторна затримка сечі.
1. Аденома передміхурової залози.
2. Пухлини сечового міхура та сечівника.
3. Обтурація сечівника конкрементами.
Послідовність дій під час виконання процедур
Рефлекторний виклик акту сечовиділення
1. Залиште хворого одного в палаті, відкрийте кран і пустіть воду.
2. Змініть, якщо це можливо, положення хворого. Чоловіка поставте, жінку посадіть на тепле судно.
3. За відсутності протипоказань покладіть хворому грілку на низ живота або на промежину.
4. Полийте теплу воду (40—42 °С) на зовнішні статеві органи.
5. За призначенням лікаря введіть підшкірно 1 мл 0,05% розчину прозерину або 1 мл 0,2% розчину платифіліну.
Дезінфекція катетера
1. Після використання катетер замочіть у 3% розчині хлораміну на 1 год. Заповніть канал дезінфекційним розчином.
2. Промийте катетер під струменем проточної води.
3. Замочіть катетер у мийному розчині, температура якого 45 °С, і промийте його канал розчином із шприца під тиском.
Промивайте під струменем проточної води протягом 5—10 хв.
4. Зробіть предстерелізаційну обробку катетера
Для стерилізації катетерів можна використати паровий метод (тиск пари — 1,1 атм, температура — 120 °С, протягом 45 хв).
Практична навичка
СЕЧОВОГО МІХУРА
Оснащення:
1) усе необхідне для катетеризації сечового міхура;
2) стерильний шприц Жане;
3) антисептичний розчин, підігрітий до температури 37—38 °С, у кількості 2—3 л (розчин фурациліну — 1:5000, розчин калію перманганату — 1:10000, 2% розчин борної кислоти);
4) 3% розчин коларголу;
5) урологічне крісло.
Мета промивання сечового міхура. Промивання проводять для механічного видалення із сечового міхура піску, дрібних конкрементів, гною, продуктів розпаду тканин та введення ліків при запальних процесах. Промивають сечовий міхур щодня або через день, у середньому на курс лікування призначають 12—14 процедур.
Визначення об’єму сечового міхура. Заздалегідь визначають об’єм сечового міхура, вимірюючи кількість сечі, яка виділяється за одне сечовипускання (приблизно за 3 год).
Постановка банок
1. Поставте біля хворого лоток з усім, що потрібно для постановки банок.
2. Звільніть потрібну ділянку тіла від одягу.
3. Змажте тонким шаром вазеліну цю ділянку шкіри.
4. Намотану на металевий стрижень вату змочіть 96% розчином етилового спирту або ефіром, злегка відтисніть об шийку флакона, закрийте флакон корком.
5. Запаліть факел, швидким рухом на мит
Дата: 2016-09-30, просмотров: 250.
