Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Викладання дисципліни має науково-практичне спрямування для формування у студентів правосвідомості та високої правової культури. У результаті вивчення цієї дисципліни студенти повинні засвоїти теорію кримінального процесу, знати кримінальне процесуальне законодавство; поняття та види суб’єктів кримінального провадження їх процесуальне становище; розуміння доказів та процес доказування у справі; стадії кримінального процесу, їх процесуально – правовий зміст.
Навчальна дисципліна має своїм завданням:
- сформувати у студентів теоретичні та практичні вміння для використання їх у своїй професійній діяльності;
- сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до процесуального закону як важливого засобу захисту людини, її прав, свобод і законних інтересів, інтересів суспільства і держави;
-збагаченнястудентів теоретичними та практичними знаннями щодо засвоєння ними різних концепцій, поглядів, дискусійних положень знайбільш важливих питань кримінального провадження;
- розвиток у студентів правового мислення, вміння критично обмірковувати проблемні питання, висловлювати власну аргументовану думку;
- засвоєння основних проблем науки процесуального права.
У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:
- історію розвитку процесуального права та його витоків;
- чинне кримінальне процесуальне законодавство;
- наукові концепції та тенденції щодо процесуального права в Україні;
- структуру і повноваження органів, які реалізують кримінальне процесуальне законодавство, форми і методи реалізації;
- практику застосування процесуального законодавства, практичну діяльність органів слідства, прокурора, суду, адвоката-захисника в кримінальному судочинстві;
- процесуальні засоби профілактики злочинів;
- основні проблеми кримінальної процесуальної доктрини і практики, а також перспективу дальшого розвитку і удосконалення кримінального процесу.
- гарантії, функції й форми кримінального провадження;
- процесуально – правовий зміст стадії кримінального процесу;
- основні процесуальні строки та витрати;
- поняття та види суб’єктів (учасників) кримінального провадження їх процесуальне становище;
- закордонний довід щодо провадження досудового розслідування та судового розгляду та їх удосконалення.
Після вивчення курсу студенти повинні вміти:
- правильно розуміти, тлумачити і застосовувати норми кримінального процесуального закону;
- формулювати різнопланові рекомендації, що стосуються усього провадження у справі;
- всебічно, повно, об’єктивно і швидко встановлювати всі необхідні обставини кримінальної справи;
- розробляти способи і методи доказування й встановлення істини у кримінальних справах на практиці;
- складати процесуальні документи, знати їх зміст та структуру;
- володіти процесуальними засобами розслідування злочинів, правильно проводити слідчі дії;
- застосовувати в кримінальному процесі досягнення науки і техніки, а також передовий досвід практичної діяльності правоохоронних органів, використовувати сучасні методи наукової організації праці слідчого, прокурора, судді, адвоката у сфері кримінального судочинства;
- аналізувати теоретичні розробки у сфері процесуального права та робити самостійні висновки.
Практичні (семінарські) заняття проводяться з основних найважливіших тем і мають на меті поглиблення теоретичних знань студентів, набуття ними необхідних навичок для практичної діяльності, розв’язання конкретних юридичних справ, застосування чинного законодавства України.
Самостійна робота планується як форма навчання, що має на меті надати допомогу у вивченні запропонованої літератури, у пошуку відповідей на проблемні питання курсу, оволодінні практичними завданнями.
Засоби діагностики успішності навчання, форми виміру рівня засвоєння знань з навчальної дисципліни:
- усне опитування на практичних (семінарських) заняттях;
- виступ на практичних (семінарських) заняттях (із рефератом, доповіддю, у дискусії тощо);
- тестування знань студентів із відповідної теми лекційного курсу;
- письмова контрольна робота (відповіді на питання лекційного курсу, вирішення практичних завдань (казусів), тестових завдань, тощо);
- виконання письмового завдання;
- захист індивідуального письмового завдання,
- форма підсумкового контролю: залік.
2. Методичні рекомендації щодо проведення практичних (семінарських) занять та самостійної роботи студентів.
Кримінальний процес як навчальна дисципліна будується на базі науки кримінального процесу, кримінального процесуального права і практики його застосування судами, органами досудового розслідування, прокурорами й захисниками.
Внаслідок вивчення цієї дисципліни студенти повинні засвоїти теорію кримінального процесу, знати кримінальне процесуальне законодавство і практику його застосування судами, органами досудового розслідування, прокурорами й адвокатами, познайомитися з основами кримінального процесу окремих іноземних держав, уміти правильно тлумачити і застосовувати норми КПК, самостійно поповнювати і поглиблювати свої процесуальні знання, визначати, обґрунтовувати і відстоювати свою позицію, захищати права, свободи і законні інтереси громадян, інтереси суспільства і держави, тобто зробити крок до того, щоб стати освіченими і компетентними юристами.
На заняттях студенти повинні навчитися правильно застосовувати чинне процесуальне законодавство до конкретних ситуаційних завдань, що сприятиме глибокому засвоєнню і закріпленню ними теоретичного курсу та підготовці до самостійної практичної роботи.
Розв'язання завдань з кожної теми варто розпочинати після вивчення відповідних норм кримінального процесуального законодавства та інших нормативних матеріалів, які стосуються певної теми, відповідного розділу підручника, рекомендованої монографічної, спеціальної літератури, лекцій. Питання для контролю та самостійного опрацювання є необхідною умовою вивчення курсу, оскільки зобов'язують студента особисто дослідити спеціальну літературу, законодавство і практику його застосування. Готуючись до практичних занять, студенти повинні самостійно опрацювати задані їм питання, задачі. Ситуаційні схеми, закладені у задачах, запозичені із: судової та слідчої практики, навчально-наукової літератури, а також змодельовані автором самостійно.
Підготовка до практичних занять та їх проведення. Викладач визначає план занять і дає завдання. До завдань може входити вивчення фабул кримінальних справ, опублікованих прикладів з практики суду та правоохоронних органів. Студент вивчає рекомендовану до кожного практичного заняття літературу, нормативний матеріал. На практичних заняттях студент усно викладає умови завдання і пропонує своє вирішення. Обговорення теоретичних, проблемних питань повинно випливати з вирішення практичних завдань.
Складання процесуальних актів. Вивчаючи відповідні теми курсу, студент повинен оволодіти навиками складання процесуальних актів. Для цього використовуються збірники зразків процесуальних документів. Зміст і якість складання цих актів перевіряє викладач, який веде практичні заняття. Протягом вивчення курсу, студент повинен скласти такі основні процесуальні акти, зокрема: оголошення про підозру, постанову про притягнення як обвинуваченого; постанову про застосування запобіжного заходу; постанову про закриття кримінальної справи; обвинувальний акт; постанову про призначення справи до судового розгляду; вирок, апеляційну скаргу, тощо. Інші процесуальні акти студент складає самостійно як під час навчання, так і під час проходження навчальної та виробничої практики.
Ділові ігри. З основних тем курсу на практичних заняттях та в інший час у кожній академічній групі можуть проводитися ділові ігри у виді виконання окремих слідчих дій, прийняття рішень у кримінальній справі, проведення навчального судового процесу в суді першої інстанції та (або) вищестоящих інстанціях, підготовка і проголошення судових промов за матеріалами конкретних кримінальних справ тощо.
Вивчення практики кримінального судочинства. Під час вивчення курсу, студенти знайомляться з практичною діяльністю судів і правоохоронних органів. З цією метою: використовується робота студентів на громадських засадах у правоохоронних органах; відвідуються судові процеси. Враховується участь у вивченні та узагальненні практики при написанні курсових, наукових робіт та виконанні індивідуальних завдань кафедри.
Самостійна (індивідуальна) робота студентів.
Підготовка до практичних (семінарських) занять допомагає глибше вивчити основні теми, оволодіти вмінням самостійно працювати із законами, іншими нормативно-правовими актами та спеціальною літературою.
Лекція є теоретичною основою практичних (семінарських) занять, подальшого самостійного вивчення студентами курсу.
Самостійна робота студента над лекцією умовно поділяється на три основні етапи:
- підготовка до лекції, що відбувається заздалегідь і передбачає ознайомлення з рекомендованою нормативною та навчальною літературою за конкретною темою, що її викладатимуть на лекції;
- сприйняття і конспектування лекції, що полягає в засвоєнні усного матеріалу і його коротких записів (конспектуванні). При конспектуванні необхідно в результаті «переробки» інформації виділити основну думку лектора і стисло її викласти. Лекція не підлягає дослівному запису, за винятком формулювань, визначень, імен, найменувань нормативних актів та літератури, хронологічних і статистичних даних, підсумкових висновків за темою;
- подальша робота над лекцією передбачає додаткове доопрацювання конспекту на основі самостійного вивчення рекомендованої нормативної, навчальної, наукової літератури.
Практичні (семінарські) заняття є логічним продовженням лекційного курсу. На них поглиблюють, закріплюють та деталізуються знання, отримані під час лекції і в результаті самостійної роботи.
Практичні (семінарські) заняття спрямовані на підвищення теоретичного рівня знань у галузі процесуального права України, більш поглиблене вивчення складних або дискусійних питань відповідної теми, на поточний контроль засвоєння знань, умінь, навичок студентів.
Метою практичних (семінарських) занять є:
- обговорення і більш глибоке засвоєння студентами питань теорії кримінального процесуального права України;
- вивчення Кримінального процесуального кодексу України, законів та інших нормативних актів, що є джерелами права;
- аналіз специфіки кримінального процесуального правового регулювання в сучасних умовах політичного і правового реформування у державі;
- узагальнення особливостей розвитку окремих процесуально - правових інститутів, а також інших приписів, традицій, звичаїв, що не одержали інституціональних характеристик.
Практичному (семінарському) заняттю має передувати підготовка студента за завчасно визначеним планом. Для цього необхідно:
- вивчити і доповнити конспект лекції з даної теми;
- вивчити рекомендовані нормативно-правові акти, навчальну та наукову літературу;
- скласти конспект або тези відповіді за найбільш складними питаннями заняття;
- виконати письмові завдання;
- вміло використовувати вивчений матеріал при відповідях.
Студент на практичному (семінарському) занятті має продемонструвати знання теоретичного матеріалу, здатність використовувати його при вирішенні практичних завдань, уміння ясно та аргументовано висловлювати свої думки в усній та письмовій формі, оперуючи правовою термінологією.
Під час проведення практичних (семінарських) занять викладач використовує такі форми: вільне обговорення питань плану заняття в академічній групі; індивідуальна співбесіда з кожним студентом; виконання письмових, в тому числі тестових завдань, контрольних робіт; заслуховування доповідей, повідомлень, рефератів з найбільш складних питань і їх подальше колективне обговорення в групі; опитування студентів з питань попередніх тем з метою кращого освоєння навчального матеріалу.
На кожному занятті викладач оцінює ступінь підготовки студента з відповідної теми. Підсумкові бали вносяться до журналу обліку успішності та враховуються як поточний контроль.
З усіх тем практичних (семінарських) занятьнеобхідно використовувати підручники та навчальні посібники зазначені у методичній рекомендацій.
У кінці кожної теми практичних (семінарських) занять названі нормативно-правові акти та спеціальна література, які слід використовувати при підготовці до відповідної теми. Вихідні дані нормативних актів вказані відповідно до їх первинної редакції. У зв'язку з тим, що до кожного із зазначених актів неодноразово вносилися зміни та доповнення, слід використовувати тексти нормативно-правових актів, розміщені в офіційній інформаційно-пошуковій системі Верховної Ради України «Законодавство»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
Підготовка до практичних (семінарських) занять передбачає вирішення практичних задач до відповідної теми. Перед виконанням завдань необхідно ретельно вивчити всі питання теми практичного заняття та ознайомитися і опрацювати рекомендовану літературу і нормативні джерела. Усі завдання мають виконуватися письмово у спеціальному зошиті для практичних занять. Рекомендовано залишати вільне місце поруч із відповіддю на завдання для того, щоб після обговорення на практичних заняттях внести певні корективи до відповіді на те чи інше питання.
Розглядаючи конкретне завдання, необхідно дослідити всі обставини казусу і чітко відповісти на поставлені після завдання питання. Відповіді мають носити розширений та обґрунтований характер, обов'язково із посиланням на норми того чи іншого нормативного акта, а також на монографічне або навчальне джерело, яке використовувалося.
Вирішення завдань на практичних заняттях передбачає не тільки доповідь студента, якого опитують, з того чи іншого казусу, а й дискусію всіх присутніх студентів з приводу питань до відповідного завдання. Після обговорення практичного завдання викладач підводить підсумки і пояснює правильне рішення, яке має бути зафіксоване в робочому зошиті студента.
Індивідуальне навчально-дослідне завдання – це форма організації навчального процесу, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальні завдання виконують студенти самостійно під керівництвом викладача.
Індивідуальне навчально-дослідне завдання оформлюється у виді реферату.
Реферат - короткий виклад у письмовому виді з публічним захистом змісту задекларованих питання, використаних наукових праць, літератури. Теми рефератів відповідають загальним темам практичних (семінарських) занять, конкретизують окремі питання, ключові елементи тем. На першому практичному (семінарському) занятті студенти можуть на власний вибір обрати тему реферату. Якщо студент був відсутній на першому занятті, тему реферату йому затверджує викладач. За семестр кожний студент повинен підготувати визначену викладачем кількість індивідуальних завдань (як правило - двох).
Структура реферату:
- тема-вступ, мета та завдання роботи та основні її положення;
- теоретичне обґрунтування – виклад базових теоретичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання;
- методи дослідження - вказуються і коротко характеризуються;
- основні результати роботи – подаються результати, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз;
- висновки;
-список використаних джерел (нормативно-правових актів та літератури).
Загальні вимоги до оформлення реферату:
- обсяг реферату в середньому не має перевищувати двадцяти сторінок тексту виконаного власноручно студентом у писаному від руки виді на папері формату А4 (в друкованому виді реферат не оцінюється);
- титульну сторінку оформлюють відповідно до загальних вимог;
- на другій сторінці викладають план реферату;
- в тексті роботи варто виділяти і озаглавлювати відповідні розділи плану;
- сторінки роботи нумерують;
- при використанні літературних джерел у тексті реферату необхідно робити бібліографічні посилання;
- в разі необхідності можуть бути додатки до реферату;
- наприкінці роботи на окремому аркуші міститься список використаних джерел (не менше 10 спеціальних літературних наукових джерел та всі нормативно-правові акти, які необхідні для розкриття відповідного питання).
Посилання в рефераті на використані нормативно-правові акти чи спеціальну літературу робляться в порядку згадування, використання в тексті або внизу сторінки.
Відповідно до обраного способу посилання і формується список використаних джерел в кінці реферату, відповідно до встановлених вимог щодо оформлення літератури.
Якщо зноски зроблені в порядку використання - список використаних джерел формується в єдиному списку (нормативно-правові акти та літературні джерела разом).
Якщо зноски зроблені в кінці сторінки - список використаних джерел формується двома списками:
1. нормативно-правові акти (подаються за юридичною силою) та міжнародні документи (за наявністю);
2. підручники, посібники, спеціальна література (подається в алфавітному порядку).
Основні вимоги до змісту реферату:
- в основі реферату має бути певна сукупність фактичних і теоретичних даних, що їх слід викладати відповідно до існуючого плану;
- особливу увагу необхідно приділяти пошуку необхідних нормативно-правових матеріалів, їх систематизації, з'ясуванню основних понять і категорій з теми;
- у кінці роботи, підбиваючи підсумки, слід узагальнити викладений матеріал і зробити власні висновки щодо досліджуваної проблеми.
Студенти, які не написали або написали реферат на незадовільну оцінку, публічно не захистили – не отримують відповідну кількість балів за поточну за семестр роботу.
Критерії оцінювання знань та вмінь студента –див. «Робочу навчальну програму дисципліни».
Завдання для семінарських (практичних) занять
Дата: 2016-10-02, просмотров: 154.