Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС, ЧАСТИНА 1
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо проведення практичних (семінарських) занять та самостійної роботи студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» спеціальності 081 «Право»
Львів - 2015
Кримінальний процес (ч.1): методичні рекомендації щодо проведення практичних (семінарських) занять та самостійної роботи студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» спеціальності 7.(8).03040101 «Правознавство». / Укл.: д.ю.н., проф. Канцір В.С. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2015. - 64 с.
Обговорено та затверджено на засіданні кафедри кримінального права і процесу.
Протокол № 1 від «28» серпня 2015 р.
Завідувач кафедри
кримінального права і процесу д.ю.н., проф. Гумін О.М. ______________________________________________________________
/вчена ступінь, звання, прізвище та ініціали/
Обговорено та схвалено на засіданні науково-методичної ради Інституту права та психології. Протокол № 1 від «31» серпня 2015 р.
Відповідальний за випуск: Канцір В.С., д.ю.н., професор кафедри кримінального права та процесу ІНПП.
Рецензент: Сибірна Р.І. - професор кафедри психології діяльності в особливих умовах Львівського державного університету внутрішніх справ, академік АНВО України, д.ю.н., проф.
Мета та завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі
Кримінальне процесуальне право України – навчальна дисципліна, яка вивчає регламентовану кримінальним процесуальним законом діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду, спрямовану на розкриття кримінальних правопорушень, їх розслідування, розгляд і вирішення кримінальних справ. Така діяльність є одним з найефективніших засобів контролю над злочинністю. Її безпосереднім завданням є: охорона прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві; швидке і повне розкриття злочинів; викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до кримінальної відповідальності і жодний невинний не був покараний. Вирішення цих завдань має здійснюватись на основі неухильного дотримання конституційного принципу законності.
Курс кримінального процесу України належить до числа дисциплін, вивчення яких є обов’язковим для фахової підготовки юриста. Глибокі знання цієї галузі права – необхідна передумова успішної роботи в судах, органах прокуратури, досудового розслідування та адвокатури.
1.1. Мета вивчення дисципліни -засвоєння студентами теорії кримінального провадження, норм кримінального процесуального права, які регулюють діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду у сфері розслідування і судового розгляду кримінальних правопорушень, спрямовану на охорону прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, шляхом повного і швидкого розкриття злочинів та викриття винних у їх вчиненні а також правовідносини, що виникають у ході цієї діяльності між учасниками процесу.
Завдання для семінарських (практичних) занять
Тема 1. ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ, ЗНАЧЕННЯ І ДЖЕРЕЛА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.
Питання для опрацювання.
1.Поняття, завдання, значення кримінального процесу та кримінального процесуального права. Чинність процесуального закону.
2. Поняття, структура, види кримінальних процесуальних норм.
3. Поняття процесуальної форми та гарантій, функцій.
4.Зміст та завдання стадій кримінального процесу.
Актуальні питання для з’ясування.
1. Чи не видається передчасною ліквідація такого суб’єкта кримінального процесу як орган дізнання?
2. Чи слушним у КПК є покладення обов’язку здійснювати деякі процесуальні акти на “інші уповноважені особи” тоді, як КПК України не зазначає кого розуміти під такими особами?
3. Чи виправдовує себе на практиці відмова від стадії порушення кримінального провадження?
4. Чому у КПК України не передбачений обов’язок службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення попередити особу-заявника про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 383 КК України, за свідоме неправдиве повідомлення про злочин? Чи не суперечить керування відповідними службовими особами у таких випадках
п. 1.3 розділу II Положення про ЄРДР ст. 1 КПК у тому контексті, що ЄРДР не є законом?
5. Відсутність у КПК України вказівки щодо процесуальної форми рішення прокурора чи слідчого про відмову внесення відомостей до ЄРДР – це надання особі змоги на реалізацію свого права на захист, оскільки кожна заява або повідомлення будуть розглянуті чи прогалина законодавця, яка призводить до перезавантаженості у роботі правоохоронних органів внаслідок недобросовісних заявників?
6. До чого призводить відсутність у КПК України регламентації випадку зупинення досудового розслідування у разі, коли особа, що вчинила злочин, не встановлена?
7. Чи не призводить до повернення скасованого інституту досудового розслідування право сторони обвинувачення на висування додаткового обвинувачення у ході судового провадження?
Тести
1. Кримінальне процесуальне право – це:
1) врегульована нормами кримінального процесуального законодавства діяльність органів дізнання, досудового слідства, слідчого судді, прокурора і суду у сфері розслідування і судового розгляду кримінальних правопорушень;
2) система правових норм, що регулюють діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокурора і суду;
3) система правових поглядів щодо провадження у кримінальних справах;
4) порядок і послідовність порушення кримінальних справ, їх досудове розслідування та вирішення судом;
5) форма реалізації норм кримінального та кримінально-виконавчого права.
До якого виду належить така правова норма: “В ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зазначається точна адреса житла, яке підозрюваному, обвинуваченому забороняється залишати”?
1) зобов’язуюча;
2) забороняюча;
3) припиняюча;
4) уповноважуюча;
5) правореалізуюча.
13. Який напрям дії в часі КПК характеризує така правова норма: “Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України, в порядку, який діяв до набрання чинності КПК 2012 року”?
1) пряма;
2) зворотна;
3) переважаюча;
4) комбінована (пряма і переважаюча);
5) змішана (зворотно-переважаюча).
14. Які з перелічених об’єктів належать до території України, на яку поширюється дія Кримінального процесуального кодексу:
1) невійськові повітряні судна України, які приписані до аеропортів на території України, перебувають у відкритому повітряному просторі під розпізнавальним знаком України;
2) військові повітряні судна України під розпізнавальним знаком України, які приписані до аеропортів на території України, незалежно від місцезнаходження;
3) територія військових частин Збройних сил України за кордоном;
4) внутрішні територіальні води;
5) усі наведені варіанти.
Казуїстичні завдання
1.Під час провадження досудового слідства у кримінальній справі про обвинувачення гр. Петренка за ч. 2 ст. 190 КК України виникла необхідність вчинення окремих слідчих дій на території Білорусії та Республіки Польща. У зв’язку з цим, слідчий склав окреме доручення щодо проведення цих дій і вислав його до відповідних слідчих органів названих держав. При цьому він просив в окремих вимогах, щоб слідчі дії проводились за процесуальним законом (КПК) України.
Яким законом мають керуватися слідчі органи під час виконання окремого доручення? Чи зміниться ситуація у випадку, коли слідчий, який проводить слідство у справі гр. Петренка, сам виїде у названі держави для проведення слідчих дій? За яких умов можливе надіслання окремих доручень в інші держави та виконання на їх територіях слідчих дій слідчими інших держав?
2.Під час проведення досудового слідства щодо кримінального правопорушення про обвинувачення гр. Пилипенка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, виникла необхідність провести обшук у його квартирі відповідно до вимог
ст. ст. 223,234-236 КПК України.
Слідчий, винісши постанову про проведення обшуку, запросив понятого та спеціаліста-криміналіста і прибув на квартиру гр. Пилипенка. У той час у ній перебував лише 9-річний син обвинуваченого. В його присутності слідчий разом із запрошеними особами провів обшук, вилучивши багато цінних речей. Про їх вилучення був складений акт, один екземпляр якого був залишений на квартирі гр. Пилипенка.
У чому полягає суть і значення кримінальної процесуальної форми? Чи не допустив слідчий порушень кримінальної процесуальної форми? Якщо так, то які саме? Чи були порушені процесуальні гарантії прав обвинуваченого, і якщо так, то які?
3.Під час повідомлення гр. Іскандерова про підозру у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, і роз’яснено йому права підозрюваного. Він відмовився від захисника, мотивуючи тим, що він є студентом юридичного факультету п’ятого курсу заочної форми навчання і сам може успішно здійснювати свій захист. Проте після закінчення досудового розслідування і оголошення йому про це та надання доступу до матеріалів досудового розслідування підозрюваний заявив клопотання про участь в справі як захисника адвоката Щасливого. Це клопотання слідчий відхилив, мотивуючи тим, що обвинувачений раніше відмовився від участі в справі захисника.
Чи було забезпечено право підозрюваного на захист? Якою нормою воно врегульовано? Розкрийте структуру цієї норми?
4.Теплохід “Козацьке щастя”, маючи прописку в Одеському порту, здійснював круїз до Талліна (Естонія). Коли теплохід знаходився у Балтійському морі, на ньому була вчинена крадіжка цінних особистих речей у туристки Кравченко. Викрадені речі були виявлені у каюті боцмана Немитого. Капітан теплоходу особисто провів необхідні процесуальні дії, і після прибуття судна в Одесу, передав матеріали справи слідчому.
Яким матеріальним і кримінальним процесуальним законом мав керуватись капітан під час проведення процесуальних дій у цьому випадку? Яким кримінальним процесуальним законом потрібно керуватись слідчому, прокурору і судові під час проведення досудового розслідування і судового розгляду справи про кримінальне правопорушення?
5.Торговий аташе Швейцарії разом з акредитованим журналістом своєї держави здійснювали туристичну поїздку Україною. Під час прогулянки у м. Яремче Івано-Франківської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, вони зустріли громадянина однієї з африканських держав, який теж подорожував, посварилися з ним і в бійці, яка виникла після цього, нанесли ножові поранення останньому, внаслідок яких він помер у лікарні. Після затримання і доставки до відділу національної поліції, торговий аташе і журналіст вимагали негайного їх звільнення, покликаючись на своє іноземне підданство.
Який порядок притягнення до кримінальної відповідальності іноземців та осіб без громадянства. Хто з іноземних громадян користується недоторканністю (імунітетом від кримінальної відповідальності на території України)? Як повинен діяти керівник відділу національної поліції, слідчий, прокурор чи слідчий суддя?
Нормативно-правові акти
1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
3. Віденська конвенція про дипломатичні відносини від 18 квіт. 1961 р., ратифікована Президією Верховної Ради УРСР 21 березня 1964 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
4. Загальна декларація прав людини: прийнята та проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 груд. 1948 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
5. Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 лист. 1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
6. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квіт. 1961 р. // Кримінально-процесуальний кодекс з постатейними матеріалами / за ред. В. П. Шибіко. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – С. 155–166.
7. Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квіт. 1963 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
8. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 16.06.2011 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
9. Про громадянство України: Закон України від 18 січ. 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
10. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22 вересня 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
11. Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини [Електронний ресурс]. – Закон України від 23 лютого 2006 р. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
12. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 черв. 2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
13. Про відновлення довіри до судової влади в Україні: Закон України від
08 квітня 2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
Спеціальна література
14. Гетьман А. (ред.) Кримінальний процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар. – Харків: Право, Національний університет “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого”, Національна академія правових наук України, 2012. – 681 с.
15. Кримінальний процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар / за ред. В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. – К. : Юстініан, 2012. – 1224 с.
16. Кримінальний процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар : у 2 т. / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін., за заг. ред.
В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – X. : Право, 2012. – 768 с.
17. Коваленко В. В. Кримінальний процес / В. В. Коваленко, Л. Д. Удалова. – К. : Центр навчальної літератури, 2013. – 544 с.
18. Лобойко Л. М. Кримінальний процес : підруч. / Л. М. Лобойко. – К. : Істина, 2014. – 432 с.
19. Молдован В. В. Кримінальний процес України : тези лекцій. Ігри / Процесуальні документи: навч. посіб. – 2-ге вид., допов. і перероб. /
В. В. Молдован, Р. С. Кацавець. – К. : Алерта, 2012. – 358 с.
20. Молдован А. В. Кримінальний процес України : навч. посіб. / А. В. Молдован, С. М. Мельник. – К. : Центр учбової літератури, 2013. – 368 с.
21. Новели Кримінального процесуального кодексу України 2012 року : зб. ст. – К. : Істина, 2012. – 128 с.
22. Поняття юрисдикції і новий КПК України / О. В. Баулін // Юридичний часопис академії внутрішніх справ. – 2013. – № 2 (6). – С. 913.
23. Сіродан Т. О. Актуальні питання удосконалення кримінально-процесуального законодавства у світлі нового КПК України: бібліографічний покажчик літератури НАВС / Т. О. Сіродан, Л. Д. Удалова. – К., 2012. – 140 с.
24. Трофименко В. Співвідношення понять “кримінальне провадження”, “кримінальне судочинство”, “процедура” та “стадія кримінального процесу” в юридичні доктрині та за КПК України / В. Трофименко // Право України. – 2013. – № 11. – С. 71.
Питання для опрацювання.
1. Поняття, значення і класифікація засад кримінального провадження.
2. Конституційні засади кримінального провадження.
3. Спеціальні засади кримінального провадження та їх характеристика.
Актуальні питання для з’ясування:
1. Визначення якої засади кримінального провадження розкривається через оціночні поняття, наслідком чого є неоднозначність її тлумачення та неправильне застосування кримінального процесуального закону?
2. Зміст яких конституційних засад кримінального провадження, передбачених у КПК України суперечить відповідним принципам, закріпленим у Конституції України?
3. Чи розкривається дійсна сутність принципу верховенства права через вказівку на те, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями у державі?
4. Чи доцільно у ході тлумачення принципу законності у
ст. 9 КПК України використовувати юридичну конструкцію “інших актів законодавства”, тоді як цей принцип зводиться до того,
що усі учасники кримінального провадження повинні діяти у
межах закону?
5. Які з засад кримінального провадження не треба виділяти окремо, оскільки вони співвідносяться як частина і ціле?
6. Чи слушним у ст. 25 КПК України є невизнання суду як суб’єкта, в діях якого реалізується засада публічності?
7. Чи правильно у ст. 29 КПК України фіксувати єдине правило, за яким кримінальне провадження здійснюється лише державною мовою, в той час, як це суперечить Європейській хартії регіональних мов та мов меншин, Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, Закон України “Про засади мовної державної політики” тощо?
Тести
Яка засада кримінального судочинства розкриває таке положення: “Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом”?
1) змагальність сторін та свобода у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
2) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;
3) рівність перед законом і судом;
4) безпосередність дослідження показань, речей і документів;
5) диспозитивність.
Казуїстичні завдання
1. У районному суді м. Львова розглядалась справа про обвинувачення учня 8-го класу Капронова В. у вчиненні крадіжки з магазину. На судове засідання прийшли класний керівник обвинуваченого і три учні його класу, щоб бути присутніми на засіданні, а пізніше обговорити процес з усіма учнями класу. Головуючий в справі суддя запропонував учням залишити зал судового засідання, вказавши, що закон не дозволяє неповнолітнім бути присутніми на судовому засіданні. Класний керівник заперечила головуючому, заявивши, що, згідно з законом, будь-який судовий процес є відкритим і кожний громадянин незалежно від віку може бути присутнім при розгляді кримінальної справи.
Який принцип кримінального провадження покладений в основу дискусії класного керівника і судді? І як вирішити такий спір?
2.З’ясувавши думку учасників процесу, суд виніс ухвалу такого змісту: “Беручи до уваги, що усі свідки, які не з’явилися у суд, допитані під час досудового розслідування, покази є в справі і їх можна зачитати в судовому засіданні, а також те, що причина неявки свідків є поважною, суд вважає можливим продовжувати розгляд справи?”
Суд розглянув справу і постановив обвинувальний вирок.
Чи допустив суд порушення основних начал кримінального процесу? Відповідь обґрунтуйте.
3.ГромадянинКруць А. С., затриманий за участь у злочинній організації, вимагав закритого судового засідання, мотивуючи це тим, що відкрите засідання може поставити під загрозу його життя та здоров’я. Та суддя відмовив йому, мотивуючи це тим, що відкрите судове засідання стане прикладом для інших.
Які засади кримінального провадження порушив суддя?
4. У зв’язку з розглядом кримінального провадження щодо крадіжки підозрюваним Макаровим, до суду як свідки прийшли його батьки. Під час їхнього допиту вони відмовились давати покази, не бажаючи свідчити проти сина. Обвинувач подав клопотання про те, щоб суд змусив батьків підсудного давати показання.
Яке рішення повинен прийняти суд і чому? Обґрунтуйте свою відповідь.
5. Оперативними заходами УБЕЗ була виявлена причетність деяких службових осіб до отримання неправомірної вигоди під час проведення тендерних закупівель. У зв’язку з цим було здійснено прослуховування телефонних розмов підозрюваних осіб. Однак одному з них про це стало відомо і він звернувся до суду у зв’язку із порушенням правоохоронними органами його конституційного права на таємницю телефонних розмов. Суд відмовив цьому громадянинові у задоволенні його вимог.
Оцініть законність рішення суду. Відповідь обґрунтуйте. Чи порушено у цій фабулі засади кримінального провадження і чому?
Нормативно-правові акти.
1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
2. Загальна декларація прав людини: прийнята та проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 груд. 1948 р. — [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua
3. Європейська Конвенція про захист прав та основоположних свобод людини (Рим, 1950) : Закон України від 17 липня 1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.
4. Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 лист. 1950 р. — [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua
5. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квітня 2012 р. — [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua
6. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р. - № 3855-XII. — [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // www.zakon4.rada.gov.ua
7. Про засади державної мовної політики: Закон України від 03.07.2012 - № 5029-VI. — [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua
8. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду: Закон України від 01.12.1994 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
9. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23.12.1993 р. - [Електронний ресурс]: Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua.
10. Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду». Затверджено наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.96 р. - № 6/5/3/41. — [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.zakon4.rada.gov.ua
11. Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 28 березня 2008 р. — [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua
Спеціальна література:
12. Баулін О. В. Верховенство права і законність в кримінальному процесі України / О. В. Баулін // Обеспечение законности в деятельности органов досудебного следствия и дознания: Междунар. науч.-практ. интернет-конф. – Луганськ : ЛУВС, 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.corp-lguvd.lg.ua.
13. Єфіменко І. М. Поняття та види інформації у кримінальному процесі України / І. М. Єфіменко // Митна справа. – 2012. – № 6. – Ч. 2. – Кн. 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua.
14. Зейкан Я. П. Методика захисту в окремих категорій кримінальних справ за КПК 2012 року / Я. П. Зейкан, О. В. Коваленко. – Х., 2013. – 376 с.
15. Кримінальний процес : підруч. / Нац. ун-т “Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого” ; за ред. : В. Я. Тація [та ін.]. – Х.: Право, 2013. – 824 с.
16. Кримінальний процесуальний кодекс України: комент., роз’яснення, док. / відп. ред. В. С. Ковальський. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 408 с.
17. Кучинська О. П. Принцип недоторканості житла чи іншого володіння особи у кримінальному процесі / О. П. Кучинська // Вісник Академії адвокатури України. – 2012. – № 2 (24).
18. Кучинська О. П. Принцип поваги до честі і гідності людини у кримінальному процесі/ О. П. Кучинська // Адвокат. – 2012. – № 4 (139).
19. Сахно Р. І. Деякі особливості забезпечення права на захист за Кримінальним процесуальним кодексом України (порівняльно-правовий аналіз) / Р. І. Сахно // Часопис цивільного і кримінального судочинства. – № 6 (9), 2012.
20. Сисоєнко Г. І. До проблеми мови у кримінальному судочинстві України / Г. І. Сисоєнко // Часопис цивільного і кримінального судочинства. –
2012. – № 4 (7).
21. Тертишник В. М. Кримінальний процес України. Загальна частина : підруч. : академ. вид. – К. : Алерта, 2014. – 440 с.
22. Фомін С. Б. Засоби забезпечення розумності строків кримінального провадження за новим КПК України / С. Б. Фомін // Форум права. –
2012. – № 2.
23. Чурікова І. В. Місце принципу всебічності, повноти і об’єктивності дослідження обставин справи в новому Кримінальному процесуальному кодексі України / І. В. Чурікова // Митна справа. – 2012. – № 6, Ч. 2. – Кн. 1.
Питання для опрацювання.
1. Поняття і класифікація суб’єктів кримінального процесу.
2. Суд, слідчий суддя, присяжний як суб’єкти кримінальної процесуальної діяльності.
3. Сторона обвинувачення.
4. Сторона захисту.
5. Потерпілий та його представник у кримінальному процесі. Їх процесуальний статус.
6. Інші учасники кримінального провадження.
7. Відводи суб’єктів кримінального провадження.
8. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у судочинстві.
Актуальні питання для з’ясування.
1. Чи виправдовує себе суд присяжних як учасник кримінального провадження?
2. Чи врегульовано Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом законів про працю України порядок зобов’язання роботодавця звільнити свого працівника від виконання ним своїх службових повноважень на період здійснення останнім обов’язку зі здійснення правосуддя?
3. У чому проявляється суперечний характер дій прокурора на стадії досудового розслідування?
4. Чому у ст. 20 КПК України потерпілому не забезпечено право на захист та безоплатну правову допомогу?
5. Чи піддається логіці відсутність у ст. 45 КПК України вказівки на те, хто може бути захисником потерпілого?
6. Чи правильними є положення ст. 45 КПК України у тій частині, що захисником може бути лише адвокат? Чи не суперечать вони ч. 3 ст. 22 Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод?
7. У яких випадках КПК України створює умови для особи, що веде процес, зволікати із залученням захисника?
Тести
Казуїстичні завдання
1. Досудове слідство у справі гр. Шпортка проводив слідчий прокуратури Мазур. Він же виступав у судовому засіданні під час розгляду цієї справи як державний обвинувач, де був наділений повноваженнями прокурора. Засуджений Мазур подав апеляцію на обвинувальний вирок.
Дайте правову оцінку цій ситуації. Хто має право виступати в суді державним обвинувачем? Що таке самовідвід?
2. У справі про грабежі слідчий притягнув як підозрюваного безпритульного Кропивника. З’ясувавши кількість вчинених ним грабежів і розмір награбованого, слідчий виніс постанову, якою визнав Кропивника ще й цивільним відповідачем, оскільки він своїми діями заподіяв п’ятьом особам матеріальних збитків на загальну суму 43 234 грн.
Дайте правову оцінку діям слідчого. З’ясуйте процесуальне становище цивільного відповідача.
Варіант: у цій справі, як підозрюваний, був притягнений до відповідальності неповнолітній Воронін.
3. Колективному сільськогосподарському підприємству “Авангард” злочинними діями бухгалтера підприємства була заподіяна матеріальна шкода на суму 25 000 грн. У процесі розслідування слідчий виніс постанову, якою визнав підприємство потерпілим. Викликавши голову підприємства, слідчий оголосив йому постанову і роз’яснив процесуальні права й обов’язки потерпілого. У ході їхньої розмови слідчий заявив, що він міг би підприємство визнати ще й цивільним позивачем, але не хотів цього робити, оскільки права й обов’язки потерпілого нічим не відрізняються від прав і обов’язків цивільного відповідача.
Дайте правову оцінку дій слідчого. Зробіть порівняльну характеристику процесуальних прав потерпілого і цивільного позивача.
4. Під час судового розгляду справи про торгівлю людьми до справи були залучені особи, яким була відома інформація стосовно вчинюваного злочину. Вони повинні були з’явитись у суд як свідки. Але не з’явились у судове засідання, обґрунтувавши це тим, що не бажають брати участі у розгляді цієї справи, оскільки відчувають загрозу і тиск з боку підозрюваного. В судовому засіданні вони були представлені як його учасники і їхні покази є істотними доказами у цій справі.
Чи суд може змусити свідчити цих учасників і чи є їх відмова правомірною? Хто визнається свідком у кримінальному провадженні. Яке процесуальне становище свідка?
5.Суддя Печерського районного суду м. Києва Карпенко призначив розгляд кримінальної справи про обвинувачення Стефаника у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на 10 квітня. Після відкриття судового засідання, оголошення головуючим складу суду і роз’яснення права відводу Карпенко заявив судді відвід, мотивуючи це тим, що дружина судді працює головним бухгалтером на фірмі, зі складу якої було вчинено крадіжку.
Суддя на місці виніс постанову, якою залишив заяву про відвід без задоволення і продовжив розгляд справи, постановивши у ній обвинувальний вирок.
Які обставини унеможливлюють участь судді у розгляді справи? Яким є порядок вирішення заявленого судді (суддям) відводу? Які особливості в порядку відводу і його вирішенні, коли справа розглядається суддею одноособово? Дайте правову оцінку діям судді на підставі нового кримінального процесуального закону.
Питання для опрацювання.
1. Поняття, сутність та значення кримінального процесуального доказування.
2. Предмет і суб’єкти кримінального процесуального доказування.
3. Докази у кримінальному процесі, їх ознаки та класифікація.
4. Процесуальні джерела доказів та їх види.
5. Процес доказування у кримінальному судочинстві.
Актуальні питання для з’ясування:
1. Чому, окрім загального дозволу (права) на подання учасниками кримінального провадження доказів, жодних інших конкретних вказівок щодо процедури його реалізації КПК України не містить?
2. Чи дійсно є встановлений у ст. 87 КПК України перелік підстав, за якими докази повинні визнаватися недопустимими, вичерпним?
3. Із аналізу ст. 89 КПК України випливає, що суд не може бути ініціатором визнання доказів недопустимими. Чи правильною є така законодавча позиція?
4. Чи слушним у ч. 1 ст. 94 КПК України для оцінки доказів слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом використовувати юридичну конструкцію “за своїм внутрішнім переконанням” без конкретизації, що воно стосується кримінального провадження, адже, як відомо, переконання може бути елементом правосвідомості, обсяг якого знаходиться за межами конкретного кримінального провадження?!
5. Чому у ч. 1 ст. 91 КПК України при вказівці на перелік обставин, що підлягають доказуванню, нічого не говориться про суспільно небезпечне діяння, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між ними та обстановку вчинення злочину, адже саме вони, повинні підлягати доказуванню?
6. Чи доцільно у ч. 1 ст. 91 КПК України використовувати термін “подія” як обставину, що підлягає доказуванню, в той час, як з точки зору науки кримінального права, вона не є злочином, а відтак і не підлягає доказуванню у кримінальному провадженні?
Як відомо, під подією розуміють такі обставини, що об’єктивно не залежать від волі і свідомості людей (наприклад, повінь, пожар чи інше стихійне лихо).
7. Клопотання захисника про проведення слідчої (розшукової) дії – це сприяння встановленню об’єктивної істини у кримінальному провадженні, чи штучна перешкода для подальшого просування кримінального провадження?
Тести
1. Належними є докази:
1) які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів;
2) якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК;
3) якщо вони правильно, адекватно відображають матеріальні і нематеріальні сліди вчинені у минулому;
4) є ті докази, які у своїй сукупності дають змогу встановити усі обставини справи для прийняття правосудного рішення;
5) фактичні дані, які отримані у порядку, передбаченому КПК.
2. За способом формування докази поділяються на:
1) обвинувальні і виправдувальні;
2) первинні і вторинні;
3) первинні і похідні;
4) особові і речові;
5) законні і незаконні.
3. Стосовно предмета обвинувачення докази поділяються на:
1) обвинувальні і виправдувальні;
2) первинні і вторинні;
3) первинні і похідні;
4) особові і речові;
5) законні і незаконні.
4. За джерелами одержання відомостей про факти докази поділяються на:
1) обвинувальні і виправдувальні;
2) первинні і вторинні;
3) первинні і похідні;
4) особові і речові;
5) законні і незаконні.
5. Матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема предмети, що були об’єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінальним шляхом, – це:
1) первинні докази;
2) похідні докази;
3) речові докази;
4) особові докази;
5) майнові докази.
6. Вкажіть відповідь, де правильно вказано на елементи процесу доказування:
1) збирання, перевірка та оцінка доказів;
2) пошук, закріплення та оцінка доказів;
3) витребування, фіксація та використання доказів;
4) виявлення, вилучення та дослідження доказів;
5) належність, допустимість і достовірність доказів.
7. Вкажіть відповідь, де правильно наведено джерела доказів у кримінальній справі:
1) речові докази;
2) показання потерпілого;
3) показання обвинуваченого;
4) протокол допиту потерпілого;
5) матеріал кінозйомки, відеозйомки.
8. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час:
1) подачі заяви про злочин;
2) досудового розслідування;
3) судового розгляду;
4) досудового розслідування та судового розгляду;
5) застосування запобіжних засобів.
9. Суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона:
1) відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через тяжку фізичну чи психічну хворобу;
2) відмовляється давати покази у судовому засіданні, не підкоряючись вимозі суду дати показання;
3) перебуває за кордоном та відмовляється давати показання;
4) усі відповіді правильні;
5) жодної правильної відповіді немає.
10. Документ, який є доказом, повинен зберігатися протягом:
1) 1 року;
2) 3 років;
3) 5 років;
4) усього часу кримінального провадження;
5) строку давності кримінальної справи.
11. Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку:
1) цивільного судочинства;
2) кримінального судочинства;
3) господарського судочинства;
4) адмініс<
Дата: 2016-10-02, просмотров: 228.