Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Нормативно-правові акти:
1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
3. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23.12.1993 р. — [Електронний ресурс]: Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua.
4. Про національну поліцію (на час публікації підручника - проект Закону від 12.01.2015 року). — [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua
5. Про загальну структуру і чисельність Служби безпеки України: Закон України від 20.10.2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www. zakon4.rada.gov.ua.
6. Про державну службу: Закон України від 17.11.2011 р. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www. zakon4.rada.gov.ua.
7. Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 р. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
8. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
9. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05 липня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
10. Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14.10.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
11. Про очищення влади: Закон України від 16.09.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.zakon2.rada.gov.ua.
12. Про органи внутрішніх справ України: Закон України від 02.07.2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua. Проект.
13. Положення про спеціальний підрозділ судової поліції "Грифон": наказ Міністерства внутрішніх справ від 19.11.2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // http://zakon1.rada.gov.ua
Спеціальна література:
14. Аленін Ю. Потерпілий у кримінальному провадженні: деякі питання /
Ю. Аленін, І. Головко // Право України. – 2013. – № 11. – С. 112.
15. Адвокатський іспит: підготовчий курс: посіб. / О. В. Баулін, В. І. Лебідь,
П. С. Матвєєв, М. А. Пожидаєва. – К. : Алерта, 2013. – 736 с.
16. Антонюк О. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням як новий напрям діяльності прокурора в кримінальному судочинстві /
О. Антонюк // Вісник Львівського Національного університету імені Івана Франка. Серія юридична. – 2010. – Вип. 51.
17. Арушанян К. К. Функції прокурора у кримінальному провадженні з виконання судових рішень / К. К. Арушанян // Часопис Академії адвокатури України. – 2012. – № 4 (17).
18. Бабкова В. Проблеми здійснення прокурором наглядових повноважень у формі процесуального керівництва під час проведення досудового розслідування / В. Бабков // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2012. – № 3 (27).
19. Гловюк І. В. Повноваження слідчого судді у досудовому провадженні /
І. В. Гловюк // Митна справа. – 2012. – № 6, Ч. 2. – Кн. 2.
20. Дячук С. І. Особливі процесуальні повноваження слідчого судді у суді першої інстанції за новим КПК України / С. І. Дячук // Юридична наука. – 2012. – № 9. – С. 99–110.
21. Корчева Т. В. Щодо питання реалізації прав учасників процесу у кримінальному провадженні за новим Кримінальним процесуальним кодексом України / Т. В. Корчева // Форум права. – 2012. – № 2.
22. Кучинська О. П. Принципи кримінального провадження в механізмі забезпечення прав його учасників. – К. : Юрінком Інтер, 2013.
23. Марітчак Т. М. Порядок реалізації суддею права на самовідвід у кримінальному процесі: сучасний стан і перспективи удосконалення /
Т. М. Марітчак // Кримінальне судочинство. – 2012. – № 2. – С. 7–17.
24. Пастернак Ю. Б. Інститут клопотань учасників досудового провадження у новому Кримінальному процесуальному кодексі України / Ю. Б. Пастернак, В. Л. Токовило // Наше право. – 2012. – № 5. – С. 138–143.
25. Попелюшко В. Слідчий суддя у кримінальному провадженні: процесуальний статус та процесуальні функції / В. Попелюшко // Право України – 2013. – № 11. – С. 145.
26. Прилуцький П. Оскарження рішень слідчого судді: проблеми застосування чинного КПК України / П. Прилуцький // Право України. – 2013 р. – № 11. – С. 154.
27. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого за новим КПК України / А. О. Ляш, О. В. Баулін // Часопис Академії адвокатури України. – К., 2013. – № 18 (1’2013). – С. 16.
28. Самбор М. Процесуальний статус понятого як учасника кримінального провадження за нормами Кримінального процесуального кодексу України / М. Самбор // Право України. – 2013. – № 5. – С. 337.
29. Юрчишин В. Поняття суб’єктів кримінальної юстиції, що діють за КПК України / В. Юрчишин // Право України. – 2013. – № 11. – С. 159.
Тема 4. Докази і доказування
У кримінальному проВаДЖЕННІ.
Питання для опрацювання.
1. Поняття, сутність та значення кримінального процесуального доказування.
2. Предмет і суб’єкти кримінального процесуального доказування.
3. Докази у кримінальному процесі, їх ознаки та класифікація.
4. Процесуальні джерела доказів та їх види.
5. Процес доказування у кримінальному судочинстві.
Актуальні питання для з’ясування:
1. Чому, окрім загального дозволу (права) на подання учасниками кримінального провадження доказів, жодних інших конкретних вказівок щодо процедури його реалізації КПК України не містить?
2. Чи дійсно є встановлений у ст. 87 КПК України перелік підстав, за якими докази повинні визнаватися недопустимими, вичерпним?
3. Із аналізу ст. 89 КПК України випливає, що суд не може бути ініціатором визнання доказів недопустимими. Чи правильною є така законодавча позиція?
4. Чи слушним у ч. 1 ст. 94 КПК України для оцінки доказів слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом використовувати юридичну конструкцію “за своїм внутрішнім переконанням” без конкретизації, що воно стосується кримінального провадження, адже, як відомо, переконання може бути елементом правосвідомості, обсяг якого знаходиться за межами конкретного кримінального провадження?!
5. Чому у ч. 1 ст. 91 КПК України при вказівці на перелік обставин, що підлягають доказуванню, нічого не говориться про суспільно небезпечне діяння, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між ними та обстановку вчинення злочину, адже саме вони, повинні підлягати доказуванню?
6. Чи доцільно у ч. 1 ст. 91 КПК України використовувати термін “подія” як обставину, що підлягає доказуванню, в той час, як з точки зору науки кримінального права, вона не є злочином, а відтак і не підлягає доказуванню у кримінальному провадженні?
Як відомо, під подією розуміють такі обставини, що об’єктивно не залежать від волі і свідомості людей (наприклад, повінь, пожар чи інше стихійне лихо).
7. Клопотання захисника про проведення слідчої (розшукової) дії – це сприяння встановленню об’єктивної істини у кримінальному провадженні, чи штучна перешкода для подальшого просування кримінального провадження?
Тести
1. Належними є докази:
1) які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів;
2) якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК;
3) якщо вони правильно, адекватно відображають матеріальні і нематеріальні сліди вчинені у минулому;
4) є ті докази, які у своїй сукупності дають змогу встановити усі обставини справи для прийняття правосудного рішення;
5) фактичні дані, які отримані у порядку, передбаченому КПК.
2. За способом формування докази поділяються на:
1) обвинувальні і виправдувальні;
2) первинні і вторинні;
3) первинні і похідні;
4) особові і речові;
5) законні і незаконні.
3. Стосовно предмета обвинувачення докази поділяються на:
1) обвинувальні і виправдувальні;
2) первинні і вторинні;
3) первинні і похідні;
4) особові і речові;
5) законні і незаконні.
4. За джерелами одержання відомостей про факти докази поділяються на:
1) обвинувальні і виправдувальні;
2) первинні і вторинні;
3) первинні і похідні;
4) особові і речові;
5) законні і незаконні.
5. Матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема предмети, що були об’єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінальним шляхом, – це:
1) первинні докази;
2) похідні докази;
3) речові докази;
4) особові докази;
5) майнові докази.
6. Вкажіть відповідь, де правильно вказано на елементи процесу доказування:
1) збирання, перевірка та оцінка доказів;
2) пошук, закріплення та оцінка доказів;
3) витребування, фіксація та використання доказів;
4) виявлення, вилучення та дослідження доказів;
5) належність, допустимість і достовірність доказів.
7. Вкажіть відповідь, де правильно наведено джерела доказів у кримінальній справі:
1) речові докази;
2) показання потерпілого;
3) показання обвинуваченого;
4) протокол допиту потерпілого;
5) матеріал кінозйомки, відеозйомки.
8. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час:
1) подачі заяви про злочин;
2) досудового розслідування;
3) судового розгляду;
4) досудового розслідування та судового розгляду;
5) застосування запобіжних засобів.
9. Суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона:
1) відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через тяжку фізичну чи психічну хворобу;
2) відмовляється давати покази у судовому засіданні, не підкоряючись вимозі суду дати показання;
3) перебуває за кордоном та відмовляється давати показання;
4) усі відповіді правильні;
5) жодної правильної відповіді немає.
10. Документ, який є доказом, повинен зберігатися протягом:
1) 1 року;
2) 3 років;
3) 5 років;
4) усього часу кримінального провадження;
5) строку давності кримінальної справи.
11. Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку:
1) цивільного судочинства;
2) кримінального судочинства;
3) господарського судочинства;
4) адміністративного судочинства;
5) речі поверненню не підлягають.
12. Докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого, є:
1) недопустимими;
2) допустимими;
3) недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення;
4) належними;
5) неналежними.
13. За способом формування докази поділяються на:
1) особові;
2) речові;
3) обвинувальні;
4) виправдувальні;
5) матеріальні.
14. Обвинувачена сторона здійснює збирання доказів:
1) проведенням слідчих (розшукових) дій;
2) проведенням негласних слідчих (розшукових) дій;
3) витребуванням від органів державної влади;
4) проведенням інших процесуальних дій;
5) усі відповіді правильні.
15. До документів, за умови наявності у них відомостей, не можуть належати:
1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (зокрема електронні);
2) висновки експертів
3) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України;
4) складені в порядку, передбаченому КПК, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;
5) висновки ревізій та акти перевірок.
Казуїстичні завдання
1. Під час судового засідання у справі Алієва, який є підозрюваним у справі про пограбування магазину, адвокат підозрюваного наполягав на звільненні Алієва у зв’язку з тим, що усі докази прокурора ґрунтувалися на показах Алієва, який на досудовому розслідуванні визнав вину. Однак адвокат стверджував що докази є недопустимими, тому що отримані в результаті катування. Про це свідчили численні синці на тілі підозрюваного і висновок медичної експертизи, в якому було зазначено, що синці були отримані під час перебування Алієва під вартою.
Дайте правову оцінку цій ситуації. Яке рішення повинен прийняти суд? Які види доказів передбачені кримінальним процесуальним доказом?
2. Слідчий Заболоцький, підозрюючи у вбивстві гр. Михайлюка, проник у його житло, коли той поїхав у гості до свого брата в інше місто. Зоболоцький виявив ніж зі слідами крові, який пізніше був переданий до суду як доказ вчинення саме гр. Михайлюком кримінального правопорушення.
Дайте правову оцінку діям слідчого. Чи буде виявлений ніж виступати доказом у суді? Що таке допустимість доказів?
3.Громадянин Гриненко був викликаний до райвідділу поліції як свідок для надання показань стосовно бійки, у якій брав участь його рідний брат. Гриненко не був повідомлений про право не давати показання проти свого брата.
Чи зобов’язаний суд визнати істотне порушення прав людини і основоположних свобод? Хто має право відмовитись від дачі показань? У яких випадках доказ вважається недопустимим?
4.У суді громадянку Шевчик запитали, чи вона може підтвердити іншим способом інформацію, яка їй відома, на що вона відповіла: “так”. На запитання судді, хто ще може підтвердити цю інформацію? Шевчик зазначила, що розповідала це священику на сповіді.
Чи може священик виступати як свідок у цій справі? Які особи не підлягають допиту і у яких випадках? Дайте визначення доказів. Які докази визнаються неналежними?
5. Під час досудового розслідування крадіжки з гуртожитку речей потерпілого Рєзника слідчий дійшов висновку, що зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення крадіжки одним із п’яти мешканців кімнати, в якій проживав Рєзник. На цій підставі слідчий вручив повідомлення про підозру усім мешканцям кімнати.
Чи відповідають вимогам кримінального процесуального закону дії слідчого? Які види доказів зазначені у даній фабулі? Які особливості збирання доказів?
Дата: 2016-10-02, просмотров: 240.