Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
1.1. Історичні аспекти виникнення бюджету
Термін "бюджет" походить від давньофранцузького - шкіряний мішок, сумка. В ході історичного розвитку вживання цього терміна і процес його затвердження започатковано в Англії. Так, у 1215 р. було прийнято Велику хартію вольностей, де закріплено важливий принцип - податки потрібно встановлювати лише за згодою представників суспільства. Термін "бюджет" набув поширення в Англії, де використовувався парламентом у процесі формування державної скарбниці та витрачання коштів із неї. Канцлер Казначейства Англії відкривав свій бюджет, тобто сумку, в якій містилися папери або рахунки, та проголошував законопроект, у якому викладав перед Палатою громад минулорічні фінансові результати та кошторис доходів і видатків на наступний період. Застосування терміна "бюджет" у сучасному розумінні, тобто як фінансового інституту, розпочалось у середині XVIII ст, а остаточного поширення це значення набуло лише на початку XIX ст.
Бюджетна історія в Україні характеризується певними осо-ь 11 шостими і зумовлена складними процесами державотворення і іриішлими періодами відсутності незалежності. її витоки дося-і.пиіі, період} Київської Русі, коли бюджет існував у формі кня-нїй і.кої казни. Державні доходи становила переважно данина, яку сплачували натурою: хутром, шкірою, медом, худобою, збіжжям і рідше - грошима. Оподаткуванню підлягали не лише промисли, а й хліборобське господарство.
Окрім данини, яка переважно стосувалась підкорених територій, були й внутрішні джерела державних доходів - мито на державних кордонах, торгове мито у містах, грошові покарання, визначені судами за різні провини. Розповсюдженим явищем у Київській державі було встановлення натуральних повинностей для потреб держави: будівництва мостів, доріг, гребель та ін. За князівської епохи в Україні з'являються особливі княжі агенти, обов'язком яких було справляння повинностей, податків і збирання данини: городники, мостники, митники, метальники, вирники. Характерно, що всі державні доходи перебували в розпорядженні князів, причому як особисті потреби князя та його сім'ї, так і загальнодержавні потреби задовольнялися з державної скарбниці.
У XVI ст, коли запорізьке козацтво набуло самостійної державності, сформувалась загальна військова скарбниця, до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачалися на військове спорудження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для старих воїнів, дипломатичних місій тощо.
Після возз'єднання з Росією Україна півстоліття зберігала всі атрибути державності. На початку XVII ст. уряд Російської імперії перебрав значні фінансові повноваження у своє розпорядження. З цього часу настав період, коли Україна стала повністю залежна від Російської імперії і змушена була відраховувати кошти на імперські потреби, які формували значну частину її національного доходу.
У Російській імперії перший розпис державних доходів і видатків був складений у 1722 р. на наступний рік. З 1802 р. ці розписи стали складатися щорічно, але лише з 1811 р. починається формування бюджету в Російській імперії. З 1864 р. у результаті формування бюджетного устрою під керівництвом одного з головних фахівців державного контролю В. Татаринова фінансові ресурси міністерств стали концентруватися в руках держави за принципом єдності каси. Характерним є те, що державний бюджет у Російській імперії не публікувався і тримався в суворій таємниці. Навіть члени Державної ради не знали фактичного стану фінансів у Російській імперії.
1.2. Бюджет як економічна категорія'
У фінансовій теорії бюджет розглядають насамперед як економічну категорію, намагаючись розкрити сутність цього явища. Будучи об'єктивною економічною категорією, бюджет відображає ту частину розподільчих відносин, яка пов'язана з формуванням і використанням основного централізованого фонду грошових коштів держави.
Бюджетним відносинам властиві такі ознаки:
• розподільчий характер.
• носієм бюджетних відносин є гроші, тобто ці відносини мають вартісне вираження;
• кінцевою метою бюджетних відносин є формування і використання централізованого фонду грошових коштів держави.
Бюджетним відносинам властивий всеохоплюючий характер, вони є багатогранними, масштабними і передбачають такі види розподілу та перерозподілу:
• між окремими суб'єктами господарювання (за допомогою бюджетних відносин держава в одних суб'єктів вилучає частину доходів у процесі оподаткування, а іншим у ході фінансування чи бюджетного кредитування виділяє бюджетні кошти);
• внутрішньогалузевий;
• міжгалузевий;
• між виробничою сферою та сферою послуг;
• між окремими адміністративно-територіальними формуваннями;
• між окремими ланками бюджетної системи;
• між окремими категоріями населення;
• між Україною та іншими державами;
• між Україною та міждержавними фінансовими об'єднаннями тощо.
Серед розмаїття бюджетних відносин можна виокремити такі основні групи грошових відносин:
• між державою та підприємствами, організаціями й установами державної форми власності;
• між державою та підприємствами й організаціями змішаної форми власності (акціонерні товариства, спільні підприємства тощо);
• між державою та підприємствами, організаціями й установами, що перебувають у приватній власності;
• між державою та громадськими організаціями;
• між державою і населенням;
• між Україною та іншими державами і міждержавними організаціями.
Сукупність перелічених вище відносин характеризує бюджет як економічну категорію і має матеріальне відображення в основному централізованому фонді грошових коштів.
Загалом суб'єктами бюджетних відносин є, з одного боку, держава, з іншого - юридичні та фізичні особи. Об'єкт бюджетних відносин - ВВП і національне багатство. Отже, бюджетними відносинами охоплюються всі юридичні особи, кожен громадянин держави і кожна державна структура, при цьому відносини можуть супроводжуватись одно- або двостороннім рухом коштів. Характер і масштаби участі держави у розподільчих процесах залежать від моделі фінансових відносин у суспільстві.
Таким чином, бюджет держави як об'єктивна економічна категорія - це сукупність грошових відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом ВВП і національного багатства, з метою формування і використання основного централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.
1.3. Соціально-еконачічний зміст і значення бюджету
Бюджет на усіх історичних етапах є одним із найголовніших інститутів економічного суверенітету держави. Державний бюджет забезпечує акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, використовується для перерозподілу доходів між окремими верствами населення з метою підтримання сприятливого соціального становища, а також активно впливає на економічні, соціальні, національні, політичні та регіональні процеси у суспільстві. Державний бюджет є тим інструментом, за допомогою якого держава в особі органів влади реалізовує ухвалену національну стратегію свого розвитку.
Економічна природа державного бюджету виявляється в тому, що за його допомогою держава надає суспільні блага й послуги, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя населення. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо.
Основним джерелом формування бюджету держави є ВВП. Держава як учасник розподільчих процесів організовує розподіл і перерозподіл ВВП в інтересах усіх членів суспільства та суб'єктів суспільного відтворення. З одного боку, держава як власник частини засобів виробництва має право на певну частку ВВП на стадії його первинного розподілу. З іншого - держава виконує суспільні функції (управлінську, соціальну, економічну), які конституційно закріплені за нею. Без необхідного обсягу грошових коштів ці функції забезпечити неможливо. Тому держава організовує пере-розподільчі процеси з метою централізації частини ВВП у відповідному фонді, що за суттю є платою суспільства за виконання державою власних функцій.
Призначення державного бюджету полягає в забезпеченні фінансовими ресурсами потреб економічного й соціального розвитку країни шляхом розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. Таке забезпечення має певні особливості. Фінансові ресурси, сконцентровані в бюджеті, не є основним джерелом розвитку економіки і соціальної сфери. На зазначені цілі спрямовуються насамперед власні ресурси й накопичення підприємницьких структур і населення. Кошти, сконцентровані в бюджеті, є елементом регулювання, стимулювання і гарантування соціальної функції держави.
Світовий досвід свідчить, що без належної організації бюджетних відносин оптимальний обсяг бюджету сформувати неможливо. В Україні, економіка якої базувалась на командно-адміністративних методах управління, система бюджетних відносин мала викривлений характер. Це пов'язано з тим, що держава регламентувала зміст бюджетних відносин без урахування інтересів виробника та населення. Такі відносини були пов'язані насамперед із задоволенням інтересів адміністративно-управлінського апарату в умовах функціонування єдиної загальнодержавної власності.
Ринкові трансформації економіки України привели до виникнення різних форм власності та зумовили перегляд характеру і змісту бюджетних відносин. Становлення ринкових відносин спричинило об'єктивні обмеження у здатності формувати доходи держави, оскільки це потребує зростання рівня оподаткування, що сприймається неоднозначно та не завжди отримує суспільну підтримку. Змін зазнає також і діяльність держави щодо витрачання бюджетних коштів. Ці зміни виявляються у пошуку оптимального складу та структури бюджетних видатків, застосуванні новітніх підходів до підвищення ефективності бюджетного фінансування.
1. 4. Функції бюджету та особливості їхнього вияву в ринкових умовах господарювання
Сутність бюджету як економічної категорії не буде повною, якщо не розглянути функції, які він виконує. В економічній літературі останніх років переважно представлена точка зору щодо виконання бюджетом двох функцій - розподільчої і контрольної. Вони об'єктивно властиві бюджету як економічній категорії. За допомогою розподільчої функції проходить процес концентрації грошових коштів у руках держави та їхнього використання з метою задоволення загальнодержавних потреб; контрольна функція дає змогу регулювати і простежувати, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються.
Особливості бюджету як економічної категорії накладають відбиток і на функції, які він виконує. Зміст функцій, сфера та об'єкт їхньої дії характеризуються відповідною специфікою. Так. зміст розподільчої функції бюджету визначається процесами розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Жодна з інших лапок фінансової системи не здійснює такого багатогранного (міжгалузевого, між-територіального і т. ін.) і багаторівневого (обласний, міський, районний і т. ін.) перерозподілу коштів, як бюджет.
Специфіка розподільчої функції полягає ще й у масштабності операцій, багатоканальності грошових потоків і великій різновидності цільових фондів, які утворюються. Розподіляючи майже половину всього валового внутрішнього продукту, бюджет формує чисельні фонди різноманітного цільового призначення. З бюджетом держави пов'язані всі підрозділи суспільного виробництва і сфери послуг. Таким чином, розподільча функція бюджету характеризується багатократністю розподілу, вона виявляється у всіх сферах суспільних відносин і використовується державою для регулювання економічного і соціального розвитку.
Контрольна функція полягає в тому, що бюджет об'єктивно через формування і використання централізованого фонду грошових коштів держави відображає економічні процеси, які відбуваються в структурних ланках економіки. Завдяки цій якості можна відповісти на запитання, як надходять у розпорядження держави фінансові ресурси від різних суб'єктів господарювання, чи відповідає розмір централізованих ресурсів держави обсягу її потреб і т. ін. Основу контрольної функції становить рух бюджетних коштів, які відображаються у відповідних показниках бюджетних надходжень і видаткових призначень. Особливістю контрольної функції бюджету є високий рівень централізації фінансових ресурсів у руках держави, а централізація завжди означає підзвітність і створює передумови для організації державного фінансового контролю на всіх рівнях влади.
1.5. Бюджетна політика та її особливості
Отже, в узагальненому вигляді бюджетна політика - це діяльність держави у напрямку використання бюджетних відносин для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.
Бюджетна політика тісно пов'язана з економікою. Так, політика може впливати на економіку як позитивно, так і негативно. На практиці бюджетна політика потребує правового оформлення. Держава визначає методи, обсяги та форми формування бюджетного фонду, відображає їх у законодавчих і нормативних актах. Фінансовий апарат держави, органи місцевого самоврядування на основі чинного законодавства розробляють і видають нормативні документи, які дають можливість встановити єдині у державі правила формування і використання коштів бюджетного фонду держави. Від якості та повноти правового регулювання залежить успішне проведення бюджетної політики.
Завдання бюджетної політики як сукупності заходів держави щодо організації та використання бюджетних відносин для забезпечення соціально-економічного розвитку полягають у реалізації основної мети - забезпечення належного життєвого рівня населення відповідно до встановлених соціальних стандартів.
На бюджетну політику впливає низка чинників, які е внутрішніми і зовнішніми. До зовнішніх чинників належать: залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами, експортних можливостей самої держави, її інтеграції зі світовими економічними системами. Внутрішніми чинниками вважаються стан розвитку економіки, соціальної сфери, організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, стан розвитку кредитування тощо.
Залежно від періоду і характеру завдань, що вирішуються, бюджетну політику поділяють на бюджету стратегію та бюджетну тактику.
Бюджетну стратегію слід розуміти як довготривалий курс бюджетної політики, розрахований на перспективу, що охоплює вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією.
Бюджетну тактику слід розуміти як форму реалізації бюджетної стратегії, комплекс адаптивних заходів впливу держави на стан функціонування конкретних бюджетних взаємовідносин з метою надання їм параметрів, визначених завданнями бюджетної стратегії. Головною функціональною характеристикою та критері-альною ознакою бюджетної тактики є саме адаптивність. Межі та орієнтири такої адаптивності задаються стратегією.
Якщо стратегія формується під впливом політичних та ідеологічних засад, то тактика безпосередньо залежить від дій держави і може мати самостійний характер. У цьому разі бюджетна тактика перетворюється у гальмо бюджетної стратегії або її обмежує, спричиняє неузгодженості у діях окремих інститутів державної влади й управління, органів місцевого самоврядування.
У теоретичному й практичному аспектах велике значення має конкретизація видів бюджетної політики (рис. 1):
• політика у сфері доходів бюджетів, яка охоплює податкову (фіскальну) політику і політику мобілізації неподаткових надходжень;
• політика у сфері видатків бюджетів, яка пердбачає політику кошторисного фінансування, інвестиційно-бюджетну політику (політику бюджетного інвестування), політику бюджетного кредитування (за рахунок видаткової частини бюджетів), політику бюджетного дотування і субсидіювання (надання дотацій і субвенцій юридичним особам та субсидій населенню), політику бюджетного резервування;
• політика у сфері бюджетного регулювання і міжбюджетних відносин, яка охоплює політику надання і отримання трансфертів;
• політика у сфері бюджетного дефіциту і державного боргу, яка охоплює політику обгрунтування обсягів дефіциту бюджетів, джерел покриття дефіциту, політику управління внутрішнім і зовнішнім державним боргом.
1.6. Бюджетний механізм, його сутність і структура
Реалізація бюджетної політики, успішне її впровадження забезпечується за допомогою бюджетного механізму. Загалом бюджетний механізм можна розглядати як систему встановлених державою форм і методів організації бюджетних відносин. Він є зовнішньою оболонкою бюджету, що виявляється у бюджетній практипі. У практичному плані бюджетний механізм - це налагоджена економічна структура, яка відображає послідовність і способи дій відповідних державних органів у процесі мобілізації та використання бюджетних коштів. Призначення використання бюджетних коштів полягає у виконанні двох найважливіших функцій фінансового забезпечення тафінансового регулювання соціально-економічних процесів у державі.
Складність структури бюджетного механізму зумовлена розмаїттям бюджетних відносин. Саме множина бюджетних взаємозв'язків передбачає застосування великої кількості видів, форм, методів, важелів та інструментів їхньої організації як елементів бюджетного механізму. До структури бюджетного механізму належать різні організаційні форми, форми бюджетного забезпечення, методи та інструменти бюджетного регулювання, бюджетні стимули та санкції, які можна об'єднати у відповідні підсистеми.
До таких підсистем можна зарахувати (рис. 2):
• забезпечуючі (використовуються при прогнозуванні та бюджетному плануванні);
• оперативні (застосовуються у процесі виконання бюджетів);
• ретроспективні (використовуються на завершальних стадіях бюджетного процесу).
У структурі бюджетного механізму можна виокремити такі складові, як методи, форми бюджетного забезпечення, важелі та інструменти бюджетного регулювання, бюджетні стимули і санкції.
Методи бюджетного механізму - це бюджетне прогнозування, бюджетне програмування, бюджетне планування, оперативне управління і бюджетний контроль.
До форм бюджетного забезпечення належать: кошторисне фінансування, бюджетне інвестування, бюджетне кредитування, бюджетне субсидіювання, бюджетне дотування, бюджетне резервування
Важелями бюджетного регулювання вважають податки, обов'язкові збори, неподаткові платежі, міжбюджетні трансферти, бюджетні призначення, бюджетні зобов'язання, бюджетні асигнування.
До інструментів бюджетного механізму зараховують: ставки податків, зборів, норми амортизаційних відрахувань, проценти за кредит, бюджетні нормативи, бюджетні норми, норми витрат, тарифи тощо.
Бюджетними стимулами і санкціями є пільги, штрафи, пеня, бюджетні відшкодування тощо.
Формуючи бюджетний механізм, держава має намагатися забезпечити його найповнішу відповідність до вимог бюджетної політики того чи іншого періоду, що є запорукою повноти реалізації її мети й завдань. При цьому має зберігатися постійне прагнення до найбільш повного об'єднання бюджетного механізму, його окремих елементів з особистими та суспільними інтересами, що є запорукою ефективності бюджетного механізму.
Бюджетний механізм діє ефективно, якщо злагоджено функціонують усі його складові елементи. Приводячи їх у дію, держава може спрямувати економічний і соціальний розвиток на своїй території відповідно до потреб її громадян. Цієї мети досягають за допомогою створення і використання централізованого фонду грошових коштів.
Бюджетний механізм відіграє визначальну роль у функціонуванні бюджетної системи України. Від належної якості та рівня організації законодавчого і нормативного забезпечення, бюджетного планування, бюджетного регулювання, бюджетного нормування, оподаткування, неподаткових методів мобілізації доходів, кошторисного фінансування, бюджетного інвестування, бюджетного резервування, міжбюджетних відносин, бюджетного контролю залежить рівень практичної реалізації бюджетних відносин у кожній ланці бюджетної системи і якість виконання державою власних функцій.
2.1. Бюджет як основний фінансовий план держави, централізований фонд грошових коштів і центральна ланка фінансової системи України
За формою бюджет є фінансовим планом, який характеризується всіма властивими фінансовим планам ознаками - строком, на який здійснюється планування, наявністю дохідної та видаткової частин, поділом на певні складові (розділи, групи однорідних доходів і видатків, статті) тощо. При цьому бюджет держави посідає центральне місце серед інших фінансових планів, які існують у країні. У бюджеті як основному фінансовому плані відображені результати розподільчих процесів, що здійснюються за допомогою бюджетних відносин, передбачені джерела та обсяги надходжень, напрямки розподілу і використання коштів централізованого грошового фонду держави.
Бюджет як фінансовий план має власну форму, є збалансованим, його показники тісно взаємопов'язані з іншими фінансовими планами. Вертикальна структура цього плану відповідає структурі бюджетного устрою. Хоча Зведений бюджет України відповідно до Бюджетного кодексу України не затверджується (у процесі бюджетного планування його показники лише розраховуються), з позиції фінансового плану перший охоплює показники Державного бюджету України, Зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей і міст Києва і Севастополя.
Складовими бюджету як фінансового плану є поточний бюджет і бюджет розвитку, загальний і спеціальний фонди бюджету.
За організаційною побудовою бюджет є центральною ланкою фінансової системи суспільства та основною ланкою державних фінансів, яка має власну структуру, відображену у бюджетній системі. Бюджет держави охоплює державний бюджет та місцеві бюджети, за допомогою яких реалізується весь обсяг бюджетних відносин, причому у кожній з цих ланок бюджетні відносини визначаються місцем відповідного бюджету в ієрархічній структурі бюджетної системи.
За матеріальним змістом бюджет є основним централізованим фондом грошових коштів держави, він характеризується такими ознаками:
• винятковим правом держави на розпорядження коштами фонду. Крім держави в особі органів державної влади та місцевого самоврядування, ніхто не має права ухвалювати рішення про наповнення чи використання коштів фонду;
• державно-правовим регулюванням процесу формування і використання коштів фонду. Держава при цьому регулює процес використання коштів фонду за напрямками та відповідно до власних потреб і фінансових можливостей:
• однобічним рухом грошових коштів у процесі формування і використання коштів фонду;
• цільовим призначенням фонду. Використання коштів за цільовою ознакою та цільовим спрямуванням є основною умовою діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та їхніх структурних підрозділів;
• динамічністю. Фонд перебуває у постійному русі. У ньому кошти не нагромаджуються, а відповідно до їхнього надходження використовуються для фінансування видатків;
• мобільністю та масштабністю. За масштабами та мобільністю бюджетний фонд не може зрівнятися з жодним централізованим чи децентралізованим грошовим фондом, оскільки у ньому зосереджуються близько третини ВВП держави.
За правовим характером бюджет держави є юридичним актом. Так, закон про Державний бюджет України є одним з основних законів нашої країни економічного спрямування. Він визначає спрямованість фінансової політики держави, зміст і структурні основи фінансової діяльності країни, органів державної влади та державного управління. Рішення Верховної Ради АРК і місцевих рад щодо відповідних місцевих бюджетів є основними нормативними документами місцевого значення. Як закон, так і рішення про бюджет, є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з формуванням доходів і використанням коштів бюджетів.
2.2. Поняття "бюджетний період"
Як і будь-який фінансовий план, бюджет розробляється на певний строк, який називають бюджетним періодом. Бюджетний період для всіх бюджетів, що формують бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того самого року. Хоча сьогодні в інших країнах світу бюджетний період також становить рік (при цьому він може і не збігатися з календарним), у минулому були непоодинокі приклади створення бюджету і на 2-3-річні строки.
Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути змінено. При цьому підставою для встановлення іншого бюджетного періоду не є неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути прийнято на інший бюджетний період, є:
• введення воєнного стану;
• оголошення надзвичайного стану в Україні.
У разі прийняття Державного бюджету України на інший бюджетний період місцеві бюджети можуть бути прийняті на такий самий період.
2.3. Складові частини бюджету
Бюджет відповідно до Бюджетного кодексу може складатися із загального та спеціального фондів. Кожен із них має дохідну та видаткову частину. Загальний фонд концентрує загальні доходи та загальні видатки держави, які переважно не мають чіткого зв'язку між собою, оскільки окреме джерело ресурсів не прив'язане до конкретного напрямку витрачання коштів. Спеціальний фонд бюджету - це складова бюджету, яка містить надходження до бюджету, призначені для спрямування на конкретні заходи, та витрати з бюджету на реалізацію цих заходів.
Складовими загального фонду бюджету є:
1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;
2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету;
3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету);
4) фінансування загального фонду бюджету.
Дата: 2019-11-01, просмотров: 181.