Основні фонди - це засоби праці, які неодноразово беруть участь у виробничому процесі, не змінюючи при цьому своєї первинної фор­ми, їх вартість переноситься на вартість готової продукції частинами в міру зношення шляхом амортизаційних відрахувань.

Облік і планування основних фондів проводять у грошовій оцінці і в натуральних показниках. Це обумовлено необхідністю мати дані про технічний склад, виробничі потужності підприємств і галузей, складати баланси обладнання, розробляти шляхи ефективного використання виробничої потужності підприємства. Дані для обліку й планування можна одержати за результатами інвентаризації основних фондів.

Велике значення для обліку й аналізу основних фондів має їх класифікація. Класифікація основних фондів:

1) За ознакою подібності функціонального призначення і натурально-речовим складом розрізняють:

· Будівлі;

· Споруди;

· Передавальні пристрої;

· Машини та устаткування;

· Транспортні засоби;

· Виробничий і господарський інструмент та інвентар;

· Багаторічні насадження;

· Інші основні фонди.

2) Залежно від призначення основні фонди поділяють на:

· виробничі;

· невиробничі.

До виробничих належать основні фонди, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі або обслуго­вують його.

До невиробничих належать основні фонди, які не беруть участі у виробничому процесі, але перебувають на балансі промислового підприємства. Наприклад, це відомчі житлові будинки, дитячі садки, лікарні тощо. Оскільки невиробничі фонди не беруть участі у вироб­ничому процесі, то їх вартість не переноситься на вартість готової продукції, їх зношення відшкодовується за рахунок бюджетних або інших асигнувань.

На міському електричному транспорті до виробничих основних фондів відносяться: будинки (депо, майстерні, тягові підстанції, диспетчерські станції та ін.); споруди (рейкові шляхи, пристрої сигналізації й автоматики, зупинні площадки і павільйони та інше); передавальні пристрої (контактна мережа, кабельні лінії, лінії зв'язку та інше); машини та обладнання (енергетичне і технологічне устаткування, верстати); вимірювальні прилади; обчислювальна техніка; транспортні засоби (трамвайні вагони і тролейбуси) та інші (інструменти, прилади і інвентар).

У середньому по галузі в складі основних фондів міського електротранспорту будинки складають 15 %; споруди - 25 %, машини і обладнання - 6 %, транспортні засоби - 45 %; передавальні пристрої – 9 %.

До невиробничих основних фондів відносяться житлові будинки, клуби, спортивні споруди, бази відпочинку і аналогічні об'єкти. Вони складають значно меншу частку в порівнянні з виробничими. В останні роки характерним є помітне скорочення невиробничих фондів.

3) Залежно від участі у процесі виробництва розрізняють такі виробничі основні фонди:

· активні;

· пасивні.

Активні, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі, забезпечують належний обсяг та якість продукції.

Пасивні, що створюють умови для здійснення процесу виробництва.

Різні види основних фондів беруть неоднакову участь у виробничому процесі. Одні з них, як, наприклад, силові машини та обладнання, безпосередньо беруть участь у процесі виробництва і тому їх відносять до активно діючої частини основних фондів. Інші види основних фондів, як наприклад, виробничі будівлі, - створюють умови для виробничих процесів, їх вплив на виробництво продукції є побічним, тому їх називають пасивною частиною основних фондів.

4) По групах для встановлення норм амортизаційних відрахувань:

· перша - будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої;

· друга - автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні,

електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання, прилади до нього;

· третя - основні фонди, не включені до першої, другої, четвертої груп;

· четверта - електронно-обчислювальні машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, інші інформаційні системи, телефони (у т.ч. мобільні).

Використовуючи класифікацію основних фондів за видами, визначають їх виробничу структуру.

Структура основних фондів - це розподіл основних фондів за видами (групами), відображений у процентах від їх загальної вартості по підприємству, галузі або житлово-комунальному господарству в цілому. Структура основних фондів відображає особливості галузі й конкретного підприємства, рівень матеріально-технічної бази виробництва. Зміна структури за певні проміжки часу дає уявлення про динаміку якісних змін основних фондів, про технічний рівень виробництва. 

Основні фонди електричного транспорту виражають в натуральних одиницях виміру - протяжність трамвайних колій (км), чисельність рухомого складу (вагон, машина), протяжність транспортної мережі по осі вулиць (км) і т.п. Однак для визначення ступеня використання основних фондів підприємства або галузі в цілому, вивчення їх структури в порівнянні з іншими галузями, для нарахування амортизаційних відрахувань та ін. основні фонди оцінюють у грошовій (вартісній) формі. В Україні застосовують такі види оцінювання, як первісна, відновна, за­лишкова та ліквідаційна вартість основних фондів.

Первісна вартість основних фондів - це їх вартість на момент вве­дення в дію. Визначають її за формулою:

                               В_перв = В_придб + В_дост + В_монт + В_інш,                      (3.1)

де В_придб - вартість придбання основних фондів;

В_дост - вартість доставки основних фондів;

В_монт - вартість монтажу;

В_інш - інші витрати, пов'язані з придбанням основних фондів (митні збори, комісійні посередника та ін.).

Якщо вартість основних засобів значно (на 10 % і більше) відрізняється від їх реальної вартості на дату балансу, то підприємство має їх переоцінити. При цьому виникає поняття відновної вар­тості.

Відновна (переоцінена) вартість основних фондів - це вартість їх відтворення в умовах і цінах, що склалися. Вона враховує такі самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Відновну вартість визначають на основі інвентаризації. З метою визначення відновної вартості основних фондів застосовують розра­хункові методи, зокрема індексацію. Відновну вартість визначають за формулою:

                                           В_відн = В_перв * і,                                        (3.2)

де і - індекс переоцінки, який визначають діленням справедливої вартості об'єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість.

За первісною, або відновною, вартістю основні фонди зарахову­ються на баланс підприємства і перебувають там протягом усього пе­ріоду їх експлуатації.

Залишкова вартість – вартість основних фондів, ще не перенесена на вартість виготовленої продукції. Визначають її за формулою:

                                       В_зал = В_перв – В_зн,                               (3.3)

де В_зн - вартість зношення (амортизаційні відрахування).

Ліквідаційна вартість – залишкова вартість основних фондів на момент їхнього вибуття внаслідок спрацювання. Розраховується як сума грошових коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації основних фондів після закінчення терміну використання за мінусом витрат на реалізацію.

Повна вартість основних фондів – це вартість у новому, не зношеному стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду функціонування.

Балансова вартість групи основних фондів на початок розрахункового року розраховується за формулою:

                  БВ = БВ_п.р. + В_придб+ В_кр + В_рек – В_в – АВ_о,               (3.4)

де БВ_п.р. - балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;

В_придб - витрати на придбання нових основних фондів;

В_кр  - вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

В_рек - витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;

В_в  - вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що

передував звітному;

АВ_о - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

Середньорічна вартість – середньозважена повна вартість основних фондів за рік. Визначають її за формулою:

                        В_сер = В_поч + К * В_ввод /12 – (12 – К₁) * В_вив / 12,             (3.5)

де В_поч – вартість основних фондів на початок звітного року;

К, К₁ - кількість місяців, протягом яких відповідні групи основних фондів експлуатувалися у звітному році;

В_ввод - вартість основних фондів, що вводяться протягом року;

В_вив - вартість основних фондів, виведених з експлуатації у звітному році.