Трамвайне, тролейбусне (ТУ, ТП), трамвайно-тролейбусне (ТТУ, ТТП) управління (підприємство), як правило, користується всіма правами, наданими державному чи муніципальному підприємству. Вони мають статут, самостійний баланс, єдиний розрахунковий і інший рахунки в банку, основні фонди й оборотні кошти, є юридичною особою. Депо, служби й інші підрозділи, що входять до складу управління, звичайно діють на правах цехів, але депо і служби, що знаходяться на самостійному балансі, мають власні розрахункові рахунки, тобто виступають як повноправні муніципальні підприємства. У цих випадках ТТП стосовно них виступає як орган господарського управління.

Підприємства електричного транспорту для здійснення перевезень пасажирів виконують у місті дві основні функції - експлуатаційну (рух рухомого складу і перевізний процес) і ремонтну (підтримка в справності всіх технічних засобів). Крім того, їм властиві інформаційно-управлінська, планово-аналітична, допоміжна функції (переважно матеріальне забезпечення процесу перевезень). Великі підприємства можуть займатися реконструкцією, будівництвом, виготовленням запасних частин, машин, механізмів тощо, як для власних потреб, так і для зовнішньої реалізації. Така функціональна розмаїтість визначає професійну різнорідність кадрів, розходження в умовах і характері роботи, складність, а часом і непорівнянність показників. На підприємствах електричного транспорту маються також виробничі, експлуатаційні і допоміжні підрозділи. Групи працівників, що виконують однорідні функції, поєднуються в відділи або служби.

На чолі підприємства - начальник (директор, генеральний директор), що керує усією виробничою і фінансово-господарською діяльністю транспортного підприємства. У начальника, в якості першого заступника виступає головний інженер. Він відповідає, насамперед, за перспективний розвиток підприємства, безпеку й охорону праці, стан рухомого складу й енергетики. На великих підприємствах у директора є також заступники, що займаються питаннями організації руху, матеріально-технічного постачання підприємства і побуту працюючих, розвитку й удосконалення виробництва, економіки підприємства. Кожному заступнику безпосередньо підкоряються відповідні відділи, служби, доручаються визначені функціональні блоки тощо.

У залежності від масштабів підприємства і місцевих умов окремі ланки цієї структури можуть бути відсутні. Можливі і варіанти розподілу обов'язків між заступниками начальника (директора) підприємства. На середніх підприємствах поєднуються, наприклад, плановий відділ і відділ праці і заробітної плати тощо. Деякі відділи узагалі відсутні, і їхньої функції виконують фахівці (наприклад, замість відділу інформації є інженер за технічною інформацією, замість відділу кадрів - старший інспектор по кадрах (персоналу) тощо).

Нинішні умови господарювання визначили появу в підприємствах нових функцій і, отже, нових ланок організаційної структури. Наприклад, служби (відділи) маркетингу, охорони і безпеки, сертифікації та ін. Доцільно, щоб структурні ланки різних служб на однакових рівнях у більшості випадків доповнювалися територіальною єдністю, щоб зони експлуатаційної дії депо збігалися з зонами обслуговування дистанцій шляху й енергопостачання, відділень руху, служби організації зборів і т.д.

Експлуатація окремих елементів транспортного господарства має свої особливості, що обумовлюють необхідність організації на підприємствах таких підрозділів (служб):

 1) служба руху - займається питаннями організації руху рухомого складу на лінії;

2) депо - здійснює підготовку рухомого складу до нормальної роботи на лінії шляхом профілактичного обслуговування і ремонту вагонів (машин);

3)  ремонтні майстерні (заводи) - виконують капітальні ремонти рухомого складу;

4) служба шляху - здійснює утримання і ремонт рейкового шляху;

5) служба електрогосподарства - відповідає за утримання і ремонт елементів електрогосподарства.

Особливості окремих видів транспорту відбиваються на складі його служб. Наприклад, у тролейбусному й автобусному господарствах відсутня служба шляху, в автобусному - служба шляху і служба електрогосподарства. У той же час на метрополітені крім, перелічених вище підрозділів, є служба тунельних споруд і деякі інші.

На організаційну структуру транспортного господарства впливають також його розміри. У великих підприємствах окремі служби являють собою, як правило, самостійні госпрозрахункові ланки транспортного господарства.

У містах, що мають трамвай і тролейбус, часто створюються об'єднані трамвайно-тролейбусні управління. У деяких великих містах в одне управління можуть об’єднуватися усі види наземного транспорту: трамвай, тролейбус і автобус. Об'єднання керівництва усіма видами транспорту в місті є доцільним заходом: у цьому випадку усувається паралелізм у роботі окремих управлінь, зменшується кількість адміністративно-управлінського персоналу, з'являється можливість кращої координації роботи усіх видів транспорту міста та ряд інших переваг.

Служба руху проводить систематичні обстеження пасажирських потоків з метою вивчення попиту на перевезення і виявлення закономірностей його зміни. Попит на транспортні перевезення в місті коливається за сезонами року, місяцями, днями тижня, годинами доби, напрямками руху, ділянками мережі тощо. Ці коливання в межах одного міста відбуваються під впливом безлічі причин: сезонності, часу початку і закінчення роботи підприємств і установ міста, розташування об'єктів, що притягують пасажирські потоки на території міста, і т.ін. Щоб домогтися високих економічних результатів в умовах нормального наповнення і регулярності руху, служба руху складає розклад, у якому повинні знайти відображення усі заходи, що забезпечують найбільш раціональну експлуатацію рухомого складу. Диспетчер забезпечує виконання розкладу, він керує і контролює рух кожного вагона і машини на лінії. Служба руху організує збір платні за перевезення пасажирів згідно встановленим тарифам.

Крім того, служба руху організовує збір плати за перевезення пасажирів і багажу, що стягується відповідно до затверджених тарифів. Як правило, збір плати за проїзд і провіз багажу відбувається безпосередньо у вагоні (машині) шляхом продажу квитків.

Депо необхідні для зберігання, утримування рухомого пасажирського складу і підготування його до нормальної роботи на лінії шляхом профілактичного обслуговування і поточного ремонту. Організаційна структура депо і гаражів залежить головним чином від їхніх розмірів. Депо середнього розміру, як правило, має у своєму складі цех з ремонту рухомого складу. При великих депо організуються спеціальні ремонтні майстерні як самостійні підприємства. У цьому випадку в депо рухомий склад знаходиться лише на збереженні й утриманні.

Вагоноремонтні майстерні мають, як правило, безліч різноманітних цехів (кузовний, жерстяницький, електротехнічний, ковальський, ливарний і т.п.) і можуть самі виготовляти й реставрувати деякі деталі.

Служба шляху забезпечує справний стан шляхів для безперебійного і безпечного руху потягів (трамвая, метрополітену). Служба шляху регулярно ремонтує шляхи за планово-попереджувальною системою. Крім того, вона проводить роботи з очищення шляхів і стрілок від бруду і снігу, попереджає і виявляє несправності, керує стрілочним господарством. Ремонти трамвайних шляхів розділяються на капітальні й поточні. При капітальному ремонті повністю заміняються всі конструкції шляху або окремі великі його елементи. До поточного ремонту відносяться роботи з усунення дрібних несправностей, що виникають у процесі експлуатації (злам кріплення рейок до шпал, утворення розширення чи перекосу колії і т.п.).

На організаційну структуру служби шляху впливає довжина транспортної мережі. Як правило, трамвайний шлях поділяється на кілька експлуатаційних дільниць, що входять до складу служби шляху. У великих господарствах дільниці (по 2-3) об’єднуються в дистанції, а дистанції - у службу шляху. Роботами з поточного ремонту на дільниці керує шляховий майстер. Ремонт шляху ведуть спеціальні ремонтні бригади.

Служба шляху як структурна ланка транспортного господарства доцільна при наявності 2 і більш експлуатаційних дільниць. У дрібних господарствах спеціальну службу шляху організовувати недоцільно; у цьому випадку шляховий майстер підпорядкований безпосередньо головному інженеру управління.

Служба енергогосподарства є в трамваї, метрополітені і тролейбусі, тобто на тих видах транспорту, які працюють на електричній тязі. До складу електрогосподарства міського електротранспорту входять тягові підстанції, кабельна і контактна мережі, а також пристрої сигналізації, централізації, блокування, зв'язку та ін. Крім експлуатації і ремонту перелічених елементів служба енергогосподарства здійснює також облік енергії, що відпускається. Розміщення окремих елементів електрогосподарства на значній відстані один від одного в ряді випадків обумовлює необхідність створення у складі цієї служби декількох територіальних підрозділів (районів, дільниць і т.п.).

 Служба автоматики та зв’язку здійснює ремонт і утримування технічних засобів: автоматики (лінійні і стаціонарні пристрої індуктивного зв’язку, телеконтролю, автоматичні регістратори та ін.); зв’язку (радіостанції, автоматичні телефонні станції, комутатори, телефонні апарати, повітряні і кабельні лінії); сигналізації; централізації і блокування.

Структура транспортного підприємства і його підрозділів залежить від обсягу робіт, що їм виконуються. Порядок і форма діяльності кожного підприємства, його підрозділів і окремих виконавців регламентуються Статутом управління, положеннями про депо, служби, відділи і посадовими інструкціями працівників.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття “підприємство”.

2. Які організаційно-правові форми підприємств Ви знаєте?

3. Які основні типи об'єднань підприємств Ви знаєте?

4. Дайте визначення поняття “Міське господарство”.

5. Які галузі включає міське господарство ?

6. Назвіть особливості міського господарства.

7. Назвіть основні функції підприємств міського електричного транспорту.

8. Наведіть основні сучасні проблеми розвитку електричного транспорту.

9. Проаналізуйте особливості організаційної структури підприємств МЕТ.