Виробнича програма комунального підприємства - це завдання щодо кількості, асортименту і якості продукції (послуг), яку воно повинно виробити й реалізувати в наступному (плановому періоді), виходячи з потреб у покращенні комунального обслуговування та можливостей їх задоволення.

Номенклатура продукції – це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва продукції.

Асортимент – це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном тощо).

Для вимірювання обсягу продукції (послуг) комунальних підприємств використовують такі види вимірників (показників): 1) натуральні; 2) умовно-натуральні; 3) вартісні (грошові); 4) нормативно-трудові.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції (послуг) в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту.

Натуральними показниками є:

1) фізичні; 2) умовно-натуральні; 3) нормативно-трудові.

Фізичними вимірниками в комунальному господарстві по різних підгалузях є:

1. міськелектротранспорт – кількість пасажирів;

2. водопровідно-каналізаційне господарство – куб. м води;

3. газове господарство – куб. м газа;

4. теплове господарство – Гкал;

5. пральні – тонни випраної сухої білизни;

Умовно-натуральні вимірники (показники) застосовуються в деяких галузях комунального господарства поряд з натуральними. Для обчислення в умовно - натуральних одиницях використовують відповідні коефіцієнти приведення.

Нормативно-трудові вимірники застосовують у комунальному господарстві для визначення обсягу виробничо-експлуатаційної роботи у нормативних людино-годинах. Нормативно-трудові показники застосовують у тих випадках, коли перелік робіт, що виконуються, великий, а самі види робіт, як правило, неодноразово повторюються за розрахунковий період на одних і тих же територіях.

Виробнича програма комунального підприємства у вартісному вимірі характеризує доходи (виручку) від реалізації продукції (послуг) і дає змогу зіставляти доходи й витрати підприємства, визначати його прибуток, рівень рентабельності. Вартісними показниками виробничої програми є обсяг товарної, валової, реалізованої, чистої, вартість роботи або послуги.

Товарна продукція - готова продукція, послуги, ремонтні роботи, капітальний ремонт свого підприємства, напівфабрикати і запчастини на сторону, капітальне будівництво для непромислових господарств свого підприємства, роботи, пов`язані з освоєнням нової техніки, тара, що не входить у ціну виробу.

Валова продукція – вартість товарної продукції, скоригована на величину зміни залишків незавершеного виробництва.

Чиста продукція – вартість товарної продукції, з якої виключено матеріальні витрати і суму амортизаційних відрахувань.

Чиста продукція розраховується за формулою:

                             ЧП = ТП – (МВ + АВ),                                   (2.1)

де МВ – матеріальні витрати на виробництво продукції;

АВ – сума амортизаційних відрахувань за відповідний період.

Реалізована продукція – вартість товарної продукції з урахуванням залишків готової продукції на початок і кінець розрахункового періоду.

Кожна галузь міського господарства має свій перелік показників виробничої програми. Крім того, виробнича програма обчислюється на рік, по кварталах (з відображенням сезонної нерівномірності споживання послуг) і на короткі періоди часу – місяць, декада, для окремих виробничих підрозділів.

Виробничу програму підприємства можна розраховувати двома методами:

- балансовим;

- оптимізаційним.

Балансовий метод передбачає узгодження розрахунків споживання і виробничих можливостей підприємства.

Алгоритм складання виробничої програми наступний:

1. визначається величина попиту на продукцію (для комунальних підприємств – за допомогою норм і нормативів споживання комунальної продукції);

2. оцінюється виробнича можливість реалізації продукції з урахуванням існуючої виробничої потужності, руху основних фондів, покращення якості обслуговування тощо;

3. порівнюються дві отримані розрахункові величини і встановлюється кінцева величина виробничої програми.

Оптимізаційний метод передбачає розрахунок обсягу виробництва, якому відповідає отримання найбільш можливого прибутку.

Використання цього методу вимагає урахування ряду припущень:

- метою діяльності підприємства є максимізація прибутку;

- підприємство виробляє і реалізує один вид продукції;

- оптимізації підлягають тільки ціна та обсяг продукції;

- обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації.

Виробнича потужність підприємства - це максимально можливий випуск продукції (послуг) за рік, виходячи з повного використання виробничих площ та обладнання, застосування передової технології і найбільш досконалої організації виробництва.

Виробнича потужність класифікується за наступними ознаками:

· видами – проектна (визначається у процесі проектування та будівництва), поточна (визначається періодично залежно від умов виробництва) і резервна (використовується при пікових навантаженнях);

· рівнем розрахунку – конкретного устаткування, підрозділу і підприємства загалом.

Виробничу потужність розраховують виходячи з певних методологічних принципів:

Ø за номенклатурою виготовлюваної профільної продукції;

Ø за потужністю провідних цехів основного виробництва;

Ø з урахуванням діючого та недіючого через несправність, ремонт і модернізацію устаткування цехів;

Ø за технічними або проектними нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, виходу продукції із сировини з урахуванням застосування прогресивної технології;

Ø за максимально можливим річним фондом часу роботи устаткування.

Визначення виробничої потужності завершується складанням балансу, де фіксуються її зміни протягом розрахункового періоду і вихідна потужність. Останню розраховують за формулою:

                               ВП_вих. = ВП_п.р. + ВП_вв – ВП_вив,                               (2.2)

де ВП_п.р. – виробнича потужність на початок розрахункового періоду;

ВП_вв - виробнича потужність, введена за розрахунковий період;

ВП_вив - виробнича потужність, виведена з експлуатації в розрахунковому періоді.

Середньорічну виробничу потужність розраховують за формулою:

       ВП_сер. = ВП_п.р. + (∑ВП_вв * К /12) – (∑ВП_вив *(12 – К₁) / 12),      (2.3)

де К, К₁ – кількість місяців експлуатації груп устаткування у звітному році.

Рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається коефіцієнтом використання виробничої потужності як співвідношення річного обсягу продукції (величина виробничої програми у вартісному вимірюванні) і середньорічної величини виробничої потужності.

Напрямки поліпшення ефективності використання виробничої потужності:

- збільшення кількості споживачів;

- зменшення часу знаходження устаткування в ремонті;

- усунення диспропорцій між окремими виробничими ланками;

- підвищення інтенсивності використання обладнання;

- зменшення нерівномірності споживання.