1) йодатометрія;
2) алкаліметрія;
3) йодометрія;
4) аргентометрія;
5) йодхлорметрія.
234. Кислоту аскорбінову зберігають у захищеному від світла місці, тому що вона:
1) окиснюється;
2) гідролізує;
3) відновлюється;
4) полімеризується;
5) сублімує.
235. Фізіологічну активність аскорбінової кислоти обумовлює:
1) подвійні зв’язки;
2) гідроксильні групи;
3) лактонне кільце;
4) ендіольне угрупування;
5) спиртовий гідроксил.
236. Кількісне визначення суми пеніцилінів проводять методом:
1) гравіметрії;
2) рефрактометрії;
3) йодометрії;
4) потенціометрії;
5) нітритометрії.
237. При ідентифікації кислоти аскорбінової з 2,6-дихлор-феноліндофенолом спостерігається:
1) знебарвлення синього розчину;
2) темно-сірий осад;
3) жовтий осад;
4) білий осад;
5) бурий осад.
238. Розчин перманганату калію знебарвлюється при взаємодії з розчином:
1) сульфацилу натрію;
2) глютамінової кислоти;
3) анальгіну;
4) аскорбінової кислоти;
5) ацетилсаліцилової кислоти.
239. Підтвердити наявність β – лактамного циклу в антибіотиках пеніцилінового ряду можна:
1) лужним розчином гідроксиламіну гідрохлориду і розчином купруму (ІІ) нітрату;
2) оцтовою кислотою і феруму (ІІІ) хлоридом;
3) розчином 2,6-дихлорфеноліндофенолу;
4) розчином амоніаку і розчином купрум (ІІ) нітрату;
5) розчином калію перманганату і розчином феруму (ІІІ) хлориду.
240. При нагріванні левоміцетину з розчином натрію гідроксиду спостерігається:
1) червоне забарвлення;
2) коричневе забарвлення;
3) жовте забарвлення, що переходить у червоно-оранжеве;
4) червоний осад;
5) жовте забарвлення, що переходить спочатку у червоно-оранжеве, а потім утворюється цегляно-червоний осад і з’являється запах амоніаку.
241. До напівсинтетичних пеніцилінів належить:
1) оксациліну натрієва сіль
2) тетрациклін;
3) левоміцетин;
4) стрептоміцину сульфат;
5) еритроміцину сульфат.
242. При ідентифікації левоміцетину використовують реактив:
1) барію хлорид;
2) гідроксид натрію;
3) концентрована сірчана кислота;
4) розведена азотна кислота;
5) хромотропова кислота.
243. За хімічною класифікацією антибіотик левоміцетин належить до:
1) гетероциклічного ряду;
2) ароматичного ряду;
3) аміноглікозидів;
4) макролідів;
5) аліциклічного ряду.
244. Для фармакопейної реакції ідентифікації бензилпеніцилінів використовують сірчанокислий розчин:
1) кислоти саліцилової;
2) кислоти азотної;
3) амонію молібдату;
4) дифеніламіну;
5) формальдегіду.
245. Куприметричний метод визначення левоміцетину ґрунтується на утворенні:
1) розчинної комплексної сполуки;
2) нерозчинної комплексної сполуки;
3) виділенні аміаку;
4) молекулярного нітрогену;
5) лужного середовища.
246. Природні пеніциліни можна відрізнити один від одного за допомогою:
1) кислоти хромотропової в присутності концентрованої кислоти сульфатної;
2) реактиву Драгендорфа;
3) реактиву Майєра;
4) β-нафтолу в лужному середовищі;
5) 8-оксихіноліну в лужному середовищі в присутності окисника – натрію гіпоброміту.
247. Наявність нітрогрупи в структурі левоміцетину підтверджують:
1) утворенням азобарвника після відновлення нітрогрупи;
2) виділенням аміаку при кип’ятінні з розчином натрію гідроксиду;
3) появою червоного забарвлення при взаємодії з реактивом Маркі;
4) появою червоного осаду при нагріванні з розчином натрію гідроксиду;
5) утворенням розчинної комплексної сполуки з купруму (ІІ) сульфатом.
248. До ДФУ увійшла монографія на субстанцію:
1) бензилпеніциліну-калієва сіль;
2) бензилпеніциліну новокаїнова сіль;
3) феноксиметилпеніцилін;
4) оксацилін;
5) левоміцетин.
249. Загальною реакцією ідентифікації антибіотиків пеніцилінового ряду є:
1) утворення індофенолу;
2) мурексидна проба;
3) утворення гідроксамату купруму;
4) реакція Віталі-Морена;
5) утворення осаду з пероксидом водню.
250. Біологічну активність пеніцилінів обумовлює:
1) β – лактамний цикл;
2) тіазоловий цикл;
3) карбоксильна група;
4) введення йону натрію;
5) аміногрупа.
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
Дата: 2019-07-24, просмотров: 491.