1) тропану;
2) імідазолу;
3) фурфуролу;
4) фурану;
5) піролу.
206. Взаємодіє з феруму (ІІІ) хлоридом тільки після попереднього гідролізу лікарський засіб:
1) морфіну гідрохлорид;
2) теофілін;
3) кодеїн;
4) теобромін;
5) атропіну сульфат.
207. Методом кількісного визначення морфіну гідрохлориду в лікарських формах є:
1) ацидиметрія в неводному середовищі в присутності меркурію (ІІ) ацетату;
2) йодометрія;
3) алкаліметрія в спиртово-хлороформному середовищі;
4) фотоколориметрія за реакцією з пікриновою кислотою;
5) комплексонометрія.
208. Відмінність морфіну гідрохлориду від кодеїну визначають за допомогою реактиву:
1) Фреде;
2) Люголя;
3) Бушарда;
4) Маркі;
5) Шейблера.
209. З рослинної сировини добувають:
1) прості ефіри;
2) ароматичні аміни;
3) алкалоїди;
4) оксикислоти аліфатичного ряду;
5) галогенопохідні вуглеводнів жирного ряду.
210. Морфін від кодеїну можна відрізнити реакцією з:
1) купруму (ІІ) сульфатом;
2) феруму (ІІІ) хлоридом;
3) нінгідрином;
4) кислотою сульфатною концентрованою;
5) кислотою хлороводневою розведеною.
211. Реакція Віталі-Морена є специфічною для:
1) антибіотиків пеніцилінового ряду;
2) складних ефірів;
3) алкалоїдів, похідних пурину;
4) гетероциклічних сполук, похідних фурану;
5) алкалоїдів, похідних тропану.
212. При додаванні до розчину морфіну гідрохлориду амоніаку виділяється білий кристалічний осад, розчинний в розчині гідроксиду натрію. Це пояснюється наявністю в його молекулі:
1) спиртової гідроксогрупи;
2) фенольного гідроксилу;
3) ненасиченого зв’язку;
4) кисневого містка;
5) третинного атому азоту.
213. Амфотерні властивості проявляє лікарський засіб:
1) теобромін;
2) кофеїн;
3) кодеїн;
4) кофеїн-бензоату натрію;
5) етилморфіну гідрохлорид.
214. В основу хімічної класифікації алкалоїдів покладено:
1) хімічну класифікацію органічних сполук;
2) наявність функціональних груп;
3) будову карбоново-нітрогенового скелету;
4) фармакологічну дію;
5) фізико-хімічні властивості.
215. Алкалоїд пілокарпін є похідним:
1) тропану;
2) імідазолу;
3) піридину;
4) фурану;
5) піразолу.
216. За хімічною будовою глюкоза належить до:
1) ароматичних кислот;
2) алкалоїдів;
3) антибіотиків;
4) моносахаридів;
5) полісахаридів.
217. За знебарвленням йоду ідентифікують:
1) кислоту борну;
2) кислоту аскорбінову;
3) кислоту бензойну;
4) кислоту ацетилсаліцилову;
5) кислоту глютамінову.
218. Методом кількісного визначення кальцію глюконату є:
1) йодометрія;
2) аргентометрія;
3) алкаліметрія;
4) комплексометрія;
5) броматометрія.
219. Для ідентифікації глюкози реактивом Фелінга необхідно:
1) нагрівання;
2) каталізатор;
3) кімнатна температура;
4) охолодження;
5) енергійне збовтування.
220. Фармакопейною реакцією ідентифікації глюкози є:
1) відновлення реактиву Фелінга;
2) осадження розчином маніту;
3) взаємодія з заліза (ІІІ) хлоридом;
4) взаємодія з хлоридною кислотою;
5) взаємодія з сірчаною кислотою.
221. Глюконат кальцію має кровоспинну дію за рахунок наявності:
1) йонів глюконової кислоти;
2) йонів кальцію;
3) гідроксильних груп;
4) атомів Карбону;
5) атомів Оксигену.
222. Тотожність кислоти аскорбінової підтверджують визначенням:
1) запаху;
2) питомого обертання;
3) смаку;
4) розчинності у 95% спирті;
5) розчинності в ефірі.
223. Взаємодію глюкози з реактивом Несслера обумовлює:
1) спиртовий гідроксил;
2) альдегідна група;
3) карбонільна група;
4) пірановий цикл;
5) асиметричні атоми карбону.
224. Фармакопейною реакцією ідентифікації глюкози є взаємодія з:
1) мідно-тартратним комплексом при нагріванні;
2) амоніачним розчином аргентуму нітрату при нагріванні;
3) лужним розчином тетрайодмеркурату;
4) тимолом і концентрованою сульфатною кислотою;
5) резорцином і розведеною хлороводневою кислотою при кип’ятінні.
225. Оптичну активність проявляє розчин:
1) кодеїну;
2) глюкози;
3) кофеїну;
4) теоброміну;
5) кофеїн-бензоату натрію.
226. За питомим обертанням можна ідентифікувати субстанцію:
1) кислоту ацетилсаліцилову;
2) глюкозу;
3) кислоту бензойну;
4) парацетамол;
5) анестезин.
227. Кислотні властивості кислоти аскорбінової обумовлені наявністю в структурі:
1) лактонного кільця;
2) двох енольних гідроксилів;
3) одного енольного гідроксилу;
4) фенольних гідроксилів;
5) подвійного зв’язку.
228. При ідентифікації кислоти аскорбінової з нітратом срібла спостерігається:
1) темно-сірий осад;
2) жовтий осад;
3) білий осад;
4) бурий осад;
5) синє забарвлення розчину.
229. За ДФУ кальцію глюконат ідентифікують з:
1) розчином аргентуму нітрату в присутності нітратної кислоти;
2) феруму (ІІІ) хлоридом;
3) розчином калію перманганату;
4) реактивом Драгендорфа;
5) реактивом Маркі.
230. Хімічні властивості і фізіологічну активність аскорбінової кислоти обумовлює:
1) ендіольне угрупування;
2) гідроксильні групи;
3) лактонне кільце;
4) подвійні зв’язки;
5) спиртовий гідроксил.
231. Фармакопейним методом кількісного визначення кальцію глюконату є :
1) йодометрія;
2) комплексометрія;
3) броматометрія;
4) нейтралізація;
5) аргентометрія.
232. Для ідентифікації кислоти аскорбінової фармакопейною є реакція з розчином:
1) срібла нітрату;
2) натрію хлориду;
3) калію йодату;
4) натрію тіосульфату;
5) калію перманганату.
Дата: 2019-07-24, просмотров: 369.