Алкалоїд пілокарпін є похідним:
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

1) тропану;

2) імідазолу;

3) фурфуролу;

4) фурану;

5) піролу.

206. Взаємодіє з феруму (ІІІ) хлоридом тільки після попереднього гідролізу лікарський засіб:

1) морфіну гідрохлорид;

2) теофілін;

3) кодеїн;

4) теобромін;

5) атропіну сульфат.

207. Методом кількісного визначення морфіну гідрохлориду в лікарських формах є:

1) ацидиметрія в неводному середовищі в присутності меркурію (ІІ) ацетату;

2) йодометрія;

3) алкаліметрія в спиртово-хлороформному середовищі;

4) фотоколориметрія за реакцією з пікриновою кислотою;

5) комплексонометрія.

208. Відмінність морфіну гідрохлориду від кодеїну визначають за допомогою реактиву:

1) Фреде;

2) Люголя;

3) Бушарда;

4) Маркі;

5) Шейблера.

209. З рослинної сировини добувають:

1) прості ефіри;

2) ароматичні аміни;

3) алкалоїди;

4) оксикислоти аліфатичного ряду;

5) галогенопохідні вуглеводнів жирного ряду.

210. Морфін від кодеїну можна відрізнити реакцією з:

1) купруму (ІІ) сульфатом;

2) феруму (ІІІ) хлоридом;

3) нінгідрином;

4) кислотою сульфатною концентрованою;

5) кислотою хлороводневою розведеною.

211. Реакція Віталі-Морена є специфічною для:

1) антибіотиків пеніцилінового ряду;

2) складних ефірів;

3) алкалоїдів, похідних пурину;

4) гетероциклічних сполук, похідних фурану;

5) алкалоїдів, похідних тропану.

212. При додаванні до розчину морфіну гідрохлориду амоніаку виділяється білий кристалічний осад, розчинний в розчині гідроксиду натрію. Це пояснюється наявністю в його молекулі:

1) спиртової гідроксогрупи;

2) фенольного гідроксилу;

3) ненасиченого зв’язку;

4) кисневого містка;

5) третинного атому азоту.

213. Амфотерні властивості проявляє лікарський засіб:

1) теобромін;

2) кофеїн;

3) кодеїн;

4) кофеїн-бензоату натрію;

5) етилморфіну гідрохлорид.

214. В основу хімічної класифікації алкалоїдів покладено:

1) хімічну класифікацію органічних сполук;

2) наявність функціональних груп;

3) будову карбоново-нітрогенового скелету;

4) фармакологічну дію;

5) фізико-хімічні властивості.

215. Алкалоїд пілокарпін є похідним:

1) тропану;

2) імідазолу;

3) піридину;

4) фурану;

5) піразолу.

216. За хімічною будовою глюкоза належить до:

1) ароматичних кислот;

2) алкалоїдів;

3) антибіотиків;

4) моносахаридів;

5) полісахаридів.

217. За знебарвленням йоду ідентифікують:

1) кислоту борну;

2) кислоту аскорбінову;

3) кислоту бензойну;

4) кислоту ацетилсаліцилову;

5) кислоту глютамінову.

218. Методом кількісного визначення кальцію глюконату є:

1) йодометрія;

2) аргентометрія;

3) алкаліметрія;

4) комплексометрія;

5) броматометрія.

219. Для ідентифікації глюкози реактивом Фелінга необхідно:

1) нагрівання;

2) каталізатор;

3) кімнатна температура;

4) охолодження;

5) енергійне збовтування.

220. Фармакопейною реакцією ідентифікації глюкози є:

1) відновлення реактиву Фелінга;

2) осадження розчином маніту;

3) взаємодія з заліза (ІІІ) хлоридом;

4) взаємодія з хлоридною кислотою;

5) взаємодія з сірчаною кислотою.

221. Глюконат кальцію має кровоспинну дію за рахунок наявності:

1) йонів глюконової кислоти;

2) йонів кальцію;

3) гідроксильних груп;

4) атомів Карбону;

5) атомів Оксигену.

222. Тотожність кислоти аскорбінової підтверджують визначенням:

1) запаху;

2) питомого обертання;

3) смаку;

4) розчинності у 95% спирті;

5) розчинності в ефірі.

223. Взаємодію глюкози з реактивом Несслера обумовлює:

1) спиртовий гідроксил;

2) альдегідна група;

3) карбонільна група;

4) пірановий цикл;

5) асиметричні атоми карбону.

224. Фармакопейною реакцією ідентифікації глюкози є взаємодія з:

1) мідно-тартратним комплексом при нагріванні;

2) амоніачним розчином аргентуму нітрату при нагріванні;

3) лужним розчином тетрайодмеркурату;

4) тимолом і концентрованою сульфатною кислотою;

5) резорцином і розведеною хлороводневою кислотою при кип’ятінні.

225. Оптичну активність проявляє розчин:

1) кодеїну;

2) глюкози;

3) кофеїну;

4) теоброміну;

5) кофеїн-бензоату натрію.

226. За питомим обертанням можна ідентифікувати субстанцію:

1) кислоту ацетилсаліцилову;

2) глюкозу;

3) кислоту бензойну;

4) парацетамол;

5) анестезин.

227. Кислотні властивості кислоти аскорбінової обумовлені наявністю в структурі:

1) лактонного кільця;

2) двох енольних гідроксилів;

3) одного енольного гідроксилу;

4) фенольних гідроксилів;

5) подвійного зв’язку.

228. При ідентифікації кислоти аскорбінової з нітратом срібла спостерігається:

1) темно-сірий осад;

2) жовтий осад;

3) білий осад;

4) бурий осад;

5) синє забарвлення розчину.

229. За ДФУ кальцію глюконат ідентифікують з:

1) розчином аргентуму нітрату в присутності нітратної кислоти;

2) феруму (ІІІ) хлоридом;

3) розчином калію перманганату;

4) реактивом Драгендорфа;

5) реактивом Маркі.

230. Хімічні властивості і фізіологічну активність аскорбінової кислоти обумовлює:

1) ендіольне угрупування;

2) гідроксильні групи;

3) лактонне кільце;

4) подвійні зв’язки;

5) спиртовий гідроксил.

231. Фармакопейним методом кількісного визначення кальцію глюконату є :

1) йодометрія;

2) комплексометрія;

3) броматометрія;

4) нейтралізація;

5) аргентометрія.

232. Для ідентифікації кислоти аскорбінової фармакопейною є реакція з розчином:

1) срібла нітрату;

2) натрію хлориду;

3) калію йодату;

4) натрію тіосульфату;

5) калію перманганату.

Дата: 2019-07-24, просмотров: 369.