Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

39. Для приблизної оцінки вмісту допустимої домішки у лікарському засобі застосовують:

1) аміачно-буферний розчин;

2) розчин сульфатної кислоти;

3) еталонний розчин;

4) розчин нітратної кислоти;

5) суміш розчинів сульфатної та нітратної кислот.

40. Показник заломлення залежить від:

1) температури, тиску, довжини хвилі світла;

2) температури, густини, тиску;

3) довжини хвилі світла, концентрації, температури;

4) довжини хвилі світла, концентрації, тиску;

5) концентрації, температури, тиску.

41. Фактор показника заломлення – це:

1) відношення синуса кута падіння променя світла у повітрі до синуса кута падіння променя світла у даному середовищі;

2) величина приросту показника заломлення;

3) відношення тангенса кута падіння променя світла у повітрі до тангенса кута падіння променя світла у даному середовищі;

4) величина приросту показника заломлення при збільшенні концентрації на 1%;

5) відношення швидкості світла у вакуумі до швидкості світла у досліджуваному розчині.

42. Повному хімічному контролю (ідентифікації та кількісному визначенню) не підлягають:

1) очні краплі та мазі;

2) лікарські засоби для ін’єкцій до і після стерилізації;

3) лікарські засоби, розфасовані в аптеці;

4) лікарські форми для немовлят та новонароджених дітей;

5) рідкі лікарські форми.

43. Величина приросту показника заломлення при збільшенні концентрації розчину на 1% це:

1) індекс рефракції;

2) фактор показника заломлення;

3) кут падіння світла;

4) оптичне обертання;

5) в’язкість речовини.

44. При визначенні граничного вмісту домішок хлоридів, в якості основного реактиву, використовують:

1) сірчану кислоту;

2) розчин аргентуму нітрату;

3) азотну кислоту;

4) еталонний розчин хлориду;

5) гідроксид амонію.

45. При кількісному визначенні солей галогеноводневих кислот у неводних розчинниках додають Hg(CH₃СОО)₂ для:

1) визначення еквівалентної точки;

2) зв’язування йонів галогенів;

3) попередження гідролізу солей;

4) попередження утворення колоїдних розчинів;

5) сприяння випаданню в осад органічних основ.

46. У разі неправильного зберігання змінює зовнішній вигляд субстанція:

1) магнію сульфатгептагідрат;

2) вугілля активоване;

3) натрію гідрокарбонат;

4) натрію хлорид;

5) калію хлорид.

47. Хлориди за ДФУ ідентифікують реактивом:

1) розведеною сульфатною кислотою;

2) дихроматом калію з сульфатною кислотою;

3) нітритом натрію в кислому середовищі;

4) міді сульфатом;

5) феруму (ІІІ) сульфатом.

48. При реакції окиснення йодидів шар хлороформу має колір:

1) жовтий;

2) зелений;

3) фіолетовий;

4) синій;

5) блакитний.

49. Калію хлорид утворює жовтий осад з розчином:

1) цинкуранілацетату;

2) оксалату амонію;

3) тартатної кислоти;

4) натрію гексанітрокобальтату;

5) срібла нітрату.

50. Солі калію, змочені хлороводневою кислотою, забарвлюють полум’я в колір:

1) синій;

2) жовтий;

3) фіолетовий;

4) цегляно-червоний;

5) зелений.

51. Солі натрію, змочені хлороводневою кислотою, забарвлюють полум’я в колір:

1) синій;

2) жовтий;

3) фіолетовий;

4) цегляно-червоний;

5) зелений.

52. За допомогою метоксифенілоцтової кислоти виявляють катіони:

1) цинку;

2) натрію;

3) калію;

4) магнію;

5) аргентуму.

53. При кількісному визначенні йодидів меркуриметрично використовують індикатор:

1) фенолфталеїн;

2) метиловий червоний;

3) титрують без індикатора;

4) метиловий синій;

5) еозинат натрію.

54 . При титруванні йодидів за методом Фаянса індикатором є:

1) еозинат натрію;

2) флуоресцин;

3) калію дихромат;

4) калію хромат;

5) метиловий оранжевий.

55. Методом Фольгарда (зворотне аргентометричне титрування) визначають:

1) калію йодид;

2) калію бромід;

3) кальцію хлорид;

4) натрію йодид;

5) натрію хлорид.

56. Хлориди і броміди у кислому середовищі не можна кількісно визначити методом:

1) Мора;

2) меркуріметрії;

3) Фаянса;

4) Фольгарда;

5) оксидиметрії.

57. Білий осад, розчинний в аміаку з аргентуму нітратом утворює лікарський засіб:

1) натрію хлорид;

2) калію бромід;

3) натрію йодид;

4) натрію бромід;

5) калію йодид.

58. Осад жовтуватого кольору, розчинний у концентрованому розчині амоніаку, утворює з розчином аргентуму нітрату субстанція:

1) калію бромід;

2) калію хлорид;

3) натрію хлорид;

4) кислота хлористоводнева;

5) натрію йодид.

59. При кількісному визначенні хлоридів і бромідів методом Мора необхідною умовою титрування є:

1) нейтральне середовище розчину;

2) слабокисле середовище (кислота оцтова);

3) сильнокисле середовище (кислота нітратна);

4) слаболужне середовище (натрію гідрогенкарбонат);

5) сильнолужне середовище (натрію гідроксид).

60. У разі потрапляння на шкіру лугів застосовують розчин:

1) натрію тетраборату (2%);

2) кислоти хлоридної (8,3%);

3) натрію ацетату (1%);

4) прокаїну гідро хлориду (0,5%);

5) кислоти борної (2%).

61. В результаті реакції окиснення бромідів хлораміном шар хлороформу має колір:

1) жовтий;

2) зелений;

3) фіолетовий;

4) синій;

5) червоний.

62. Йод ідентифікують за допомогою реакції з розчином:

1) крохмалю;

2) аргентуму нітрату;

3) кислоти нітратної;

4) калію перманганату;

5) натрію нітриту.

63. Методом кількісного визначення 10% розчину натрію хлориду є:

1) броматометрія;

2) перманганатометрія;

3) йодометрія;

4) рефрактометрія;

5) гравіметрія.

64. Згідно вимог ДФУ випробування на граничний вміст домішок солей калію в субстанціях проводять за допомогою реакції з розчином:

1) натрію тетрафенілборату;

2) тартратної кислоти;

3) натрію кобальтинітриту;

4) цинкуранілацетату;

5) борної кислоти.

65. Розчини кислоти хлористоводневої (для внутрішнього застосування), розчин атропіну сульфату та нітрату срібла підлягають:

1) повному хімічному контролю;

2) органолептичному контролю;

3) контролю при відпуску;

4) письмовому контролю;

5) всім вищевказаним видам контролю.

66. Домішки хлоридів у лікарських засобах визначають у середовищі:

1) нітратної кислоти з купруму сульфатом;

2) оцтової кислоти з аргентуму нітратом;

3) фосфатної кислоти з аргентуму нітратом;

4) нітратної кислоти з аргентуму нітратом;

5) хлоридної кислоти з аргентуму нітратом.

67. В методі Фольгарда як індикатор використовують:

1) хромат калію;

2) метилоранж;

3) феруму (ІІІ) амонію сульфат;

4) дифенілкарбазид;

5) фенолфталеїн.

68. Роботу з «димлячими» кислотами та газоподібними речовинами виконують:

1) за робочим столом;

2) під витяжкою;

3) у матеріальній кімнаті;

4) в асистентській кімнаті;

5) в асептичному блоці.

69. При взаємодії натрію тіосульфату з хлоридною кислотою відчувається запах:

1) диоксиду сульфуру;

2) сульфургідрогену;

3) аміаку;

4) оксиду нітрогену;

5) хлороформу.

70. При проведенні випробування «Води очищеної» на речовини, що окиснюються, в якості окисника використовують:

1) розчин калію дихромату;

2) розчин калію перманганату;

3) розчин йоду;

4) розчин калію хромату;

5) розчин феруму (ІІІ) хлориду.

71. Воду очищену слід використовувати з моменту одержання (за умов належного зберігання) протягом:

1) 24 годин;

2) трьох діб;

3) тижня;

4) двох діб;

5) місяця.

72. Реактивом для ідентифікації натрію тіосульфату є:

1) кислота хлористоводнева;

2) луг;

3) натрію хлорид;

4) магнію нітрат;

5) калію йодид.