Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

1) містить карбоксильну групу;

2) містить фенольний гідроксил;

3) є похідним бензену;

4) розчинна в спирті;

5) нерозчинна в воді.

151. Характерною реакцією тотожності натрію бензоату є реакція з:

1) феруму (ІІІ) хлоридом;

2) феруму (ІІ) хлоридом;

3) феруму (ІІ) сульфатом;

4) ртуті (ІІ) нітратом;

5) бісмуту (ІІІ) нітратом.

152. Ацетилсаліцилова кислота у вологому повітрі:

1) нейтралізується;

2) відновлюється;

3) гідролізується;

4) окиснюється;

5) омилюється.

153. Недоброякісність кислоти ацетилсаліцилової визначають за допомогою реактиву:

1) феруму (ІІ) хлориду;

2) натрію гідроксиду;

3) феруму (ІІІ) хлориду;

4) аргентуму нітрату;

5) бромної води.

154. Натрію бензоат і натрію саліцилат можна відрізнити реакцією з:

1) натрію гідроксидом;

2) калію бромідом;

3) барію хлоридом;

4) феруму (ІІІ) хлоридом;

5) натрію сульфідом.

155. Підтвердити тотожність кислоти саліцилової можна реакцією з:

1) кислотою нітратною;

2) реактивом Фелінга;

3) аміачним розчином аргентуму нітрату;

4) нінгідрином;

5) реактивом Маркі.

156. При зберіганні кислоти ацетилсаліцилової враховують її здатність:

1) гідролізувати у вологому повітрі;

2) вивітрюватися;

3) спалахувати;

4) окиснюватися;

5) відновлюватися.

157. Специфічною реакцією ідентифікації стрептоциду є:

1) реакція утворення азобарвника;

2) реакція конденсації з альдегідами;

3) нагрівання з лугом;

4) лігнінова проба;

5) реакція піролізу.

158. Згідно ДФУ для кількісного визначення сульфаніламідів згідно ДФУ використовують метод:

1) перманганатометрії;

2) йодометрії;

3) комплексонометрії;

4) нітритометрії;

5) гравіметричний.

159. Метод нітритометрії використовується для кількісного визначення:

1) стрептоциду;

2) гексаметилентетраміну;

3) кальцію глюконату;

4) антипірину;

5) кислоти саліцилової.

160. Зовнішнім індикатором нітритометричного методу є:

1) крохмаль;

2) залізо-амонійний галун;

3) тропеолін 00;

4) йодид-крохмальний папірець;

5) куркумовий папірець.

161. Сульфаніламідні лікарські засоби вступають в реакцію діазотування за рахунок:

1) імідної групи;

2) бензойного кільця;

3) первинної ароматичної аміногрупи;

4) амфотерних властивостей;

5) сульфогрупи.

162. Основою структури сульфаніламідних лікарських засобів є:

1) n-амінобензойна кислота;

2) бензойна кислота;

3) амід сульфанілової кислоти;

4) саліцилова кислота;

5) сульфатна кислота.

163. Переважна більшість сульфаніламідних лікарських засобів має властивості:

1) основні;

2) кислотні;

3) нейтральні;

4) амфотерні;

5) окислювальні.

164. Сульфаніламідні лікарські засоби розрізняють реакцією:

1) взаємодії з лугом;

2) піролізу;

3) розчинення в кислоті;

4) доведення наявності органічно зв’язаної сірки;

5) доведення наявності карбону в молекулі.

165. Сульфаніламідні лікарські засоби вступають в реакцію утворення азобарвника за рахунок:

1) первинної ароматичної аміногрупи;

2) сульфуру в сульфамідній групі;

3) гідрогену в сульфамідній групі;

4) ароматичного ядра;

5) радикалу в сульфамідній групі.

166. Специфічною на сульфацил-натрію є реакція:

1) з розчином міді (ІІ) сульфату;

2) утворення ауринового барвника;

3) з розчином кальцію хлориду;

4) Віталі-Морена;

5) мурексидна проба.

167. Загальною реакцією ідентифікації сульфаніламідних лікарських засобів є:

1) конденсація з альдегідом;

2) з йодною водою;

3) з гідроксидом амонію;

4) з феруму (ІІІ) хлоридом;

5) з дихроматом калію.

168. Сульфацил-натрію утворює блакитно-зелений осад комплексної солі з:

1) реактивом Маркі;

2) нітратною кислотою;

3) фенолом;

4) купрум (ІІ) сульфатом;

5) дихроматом калію.

169. Сульфаніламідні лікарські засоби розрізняють реакцією:

1) утворення азобарвника;

2) взаємодія з розчинами солей важких металів;

3) взаємодія з бромною водою;

4) окиснення нітратною кислотою;

5) взаємодія з розчином натрію нітропрусиду.

170. За ДФУ при нітритометричному титруванні прокаїну гідрохлориду точку еквівалентності визначають:

1) потенціометричного;

2) розчином кислотного хромтемносинього;

3) розчином метилового оранжевого;

4) розчином тропеоліну ОО в суміші з метиленовим синім;

5) розчином фенолфталеїну.

171. Анестезуючий ефект новокаїну обумовлений наявністю в молекулі:

1) первинної ароматичної аміногрупи;

2) складної ефірної групи;

3) анестезіофорного угрупування;

4) бензойного ядра;

5) кислотного залишку.

172. Специфічна реакція на анестезин обумовлена наявністю:

1) бензойного кільця;

2) етилового радикалу;

3) аміногрупи;

4) залишку кислоти бензойної;

5) карбоксильної групи.

173. Для ідентифікації анестезину застосовують реактиви:

1) гідроксид натрію, розчин йоду;

2) перманганат калію, розведена сірчана кислота;

3) хлорид барію, хлоридна кислота;

4) натрію нітрат, нітратна кислота;

5) фероціанід калію, натрію хлорид.

174. Анестезин належить до похідних:

1) сульфаніламідних препаратів;

2) ароматичних амінокислот;

3) аміноспиртів;

4) алкалоїдів;

5) ароматичних амінів.

175. Новокаїн вступає в реакцію утворення азобарвника завдяки тому, що він є:

1) гідрохлоридом;

2) ароматичним аміном;

3) сіллю органічної основи і неорганічної кислоти;

4) складним ефіром;

5) кристалічною речовиною.

176. Дикаїн від новокаїну можна відрізнити реакцією:

1) з розчином аргентуму нітрату;

2) утворення ауринового барвника;

3) утворення азобарвника;

4) з розчином купруму (ІІ) сульфату;

5) з розчином феруму (ІІІ) хлориду.

177. Кількісне визначення анестезину броматометричним методом /зворотне титрування/ обумовлене наявністю в молекулі:

1) ароматичного кільця;

2) ароматичної аміногрупи;

3) ефірного зв’язку;

4) залишку бензойної кислоти;

5) залишку пара –амінобензойної кислоти.

178. Реакціями ідентифікації прокаїну гідрохлориду є:

1) утворення азобарвника, лігнінова проба;

2) утворення срібних солей, мурексидна проба;

3) утворення азобарвника, йодоформна проба;

4) утворення оксонієвих солей і азобарвника;

5) талейохінна проба, флуоресценція в УФ-світлі.

179. Дикаїн має анестезуючу дію, бо є похідним:

1) складного ефіру параамінобензойної кислоти;

2) етилового сирту;

3) ароматичного аміну;

4) солі органічної основи і мінеральної кислоти;

5) бутану.

180. Під час роботи з концентрованою сульфатною кислотою забороняється:

1) користуватися мірним посудом;

2) виконувати відповідні обчислення;

3) нейтралізувати кислоту лугом;

4) вливати воду у кислоту;

5) вливати кислоту у воду.

181. Специфічною на анестезин є реакція:

1) утворення йодоформу;

2) утворення індофенолового барвника;

3) утворення ауринового барвника;

4) з феруму (ІІІ) хлоридом;

5) з концентрованою нітратною кислотою.

182. Фармакопейним методом кількісного визначення прокаїну гідрохлориду є:

1) нітритометрія;

2) перманганатометрія;

3) алкаліметрія;

4) аргентометрія;

5) меркуриметрія.

183. В результаті лужного гідролізу анестезину утворюється етанол, який можна виявити за допомогою реакції:

1) знебарвлення бромної води;

2) утворення ауринового барвника;

3) Віталі-Морена;

4) утворення “Срібного дзеркала”;

5) йодоформної проби.

184. Фармакопейною реакцією ідентифікації прокаїну гідрохлориду є:

1) миттєве знебарвлення розчину калію перманганату в середовищі сульфатної кислоти;

2) утворення ауринового барвника;

3) з розчином роданіду амонію;

4) з розчином хлораміну;

5) утворення берлінської лазурі.

185. При визначення тотожності фурациліну застосовують реактив:

1) амонію гідроксид;

2) натрію гідроксид;

3) феруму (ІІІ) хлорид;

4) амонію оксалат;

5) барію хлорид.

186. Анальгін належить до похідних:

1) піразолу;

2) фурану;

3) фурфуролу;

4) піролідину;

5) імідазолу.

187. Методом йодометрії (прямим титруванням) у підкисленому розчині визначають:

1) новокаїн;

2) фурацилін;

3) анальгін;

4) гексаметилентетрамін;

5) ізоніазид.

188. В розчинах для ін’єкцій жовтіє при зберіганні без втрати активності субстанція:

1) натрію хлорид;

2) анальгін;

3) натрію тіосульфат;

4) атропіну сульфат;

5) кальцію глюконат.

189. Реакцію парацетамолу із солями діазонію зумовлює наявність у молекулі:

1) фенольного гідроксилу;

2) ароматичної аміногрупи;

3) ароматичного ядра;

4) радикалу в аміногрупі;

5) метильної групи.

190. Реактивом для ідентифікації фтивазиду як похідного піридину є:

1) 2,4-динітрохлорбензол;

2) концентрована азотна кислота;

3) амонію хлорид;

4) бромна вода;

5) розчин кобальту нітриту.

191. Фурацилін є похідним:

1) фурану;

2) імідазолу;

3) піролу;

4) піразолу;

5) піридину.

192. Методом кількісного визначення анальгіну є:

1) метод Мора;

2) комплексометрія;

3) меркуриметрія;

4) нітритометрія;

5) йодометрія.

193. Кількісне визначення 25% розчину анальгіну проводять методом:

1) рефрактометрії;

2) броматометрії;

3) аргентометрії;

4) комплексонометрії;

5) алкаліметрії.

194. Методом кількісного визначення фурациліну є:

1) йодометрія в лужному середовищі;

2) рефрактометрія;

3) трилонометрія;

4) перманганатометрія;

5) ацидиметрія.

195. Пірацетам є похідним:

1) піридину;

2) фурану;

3) піролу;

4) хіноліну;

5) тіазолу.

196. Груповою реакцією ідентифікації пуринових алкалоїдів є:

1) Віталі-Морена;

2) утворення перйодиду;

3) мурексидна проба;

4) утворення ауринового барвника;

5) талейохінна проба.

197. Алкалоїди-сольові форми у неводному середовищі кількісно визначають методом:

1) комплексонометрії;

2) алкаліметрії;

3) ацидіметрії;

4) нітритометрії;

5) перманганатометрії.

198. Для ідентифікації алкалоїдів фармакопейним реактивом є:

1) калію йодвісмутат;

2) калію піроантимонат;

3) калію тетрайодомеркурат;

4) калію йодид;

5) калію фериціанід.

199. Фармакопейним загальноалкалоїдним реактивом є:

1) реактив Маркі;

2) реактив Фелінга;

3) реактив Драгендорфа;

4) реактив Толенса;

5) реактив Несслера.

200. Для проведення групової реакції на алкалоїди – похідні морфіану використовують реактив:

1) концентрована сульфатна кислота;

2) концентрована нітратна кислота;

3) гідроксид натрію;

4) суміш концентрованої сульфатної і нітратної кислот;

5) гідроксид амонію.

201. Мурексидною пробою ідентифікують лікарські засоби похідні:

1) амінів;

2) ксантину;

3) альдегідів;

4) барбітурової кислоти;

5) аміноспиртів.

202. Хімічну назву 1,3 – диметилксантин має:

1) кофеїн;

2) бемегрид;

3) теофілін;

4) папаверин;

5) теобромін.

203. Алкалоїди – сольові форми згідно вимог ДФУ кількісно визначають методом:

1) комплексонометрії;

2) перманганатометрії;

3) йодометрії;

4) нейтралізації в неводному середовищі;

5) броматометрії.

204. Для проведення реакції Віталі-Морена використовують суміш реактивів:

1) концентрована сірчана кислота з формаліном;

2) азотна кислота з формаліном;

3) концентрована нітратна кислота з спиртовим розчином калію гідроксиду;

4) концентрована соляна кислота з гліцерином;

5) концентрована нітратна кислота з сірчаною кислотою.