1. Загальні вимоги
Курсова робота повинна бути написана чітко, акуратно, неприпустимі скорочення (за винятком загальнонормативних). Текст роботи друкується на стандартному аркуші білого паперу, який заповнюється тільки з одного боку. Формат паперу А 4 (210×297 мм). Можна використовувати папір форматів у межах від 203×288 до 210×297 мм і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А 3, орієнтація — «книжна».
На сторінці рекомендується давати не більше як 28-30 рядків. Розмір берегів теж обумовлений: верхній має дорівнювати 2 см, лівий – 3,0 см, нижній – 2 см, правий – 1 см.
Нумерація сторінок є обов’язковою. Верхній берег використовують для нумерації сторінок.
Номери виставляються вгорі справа від центру сторінки однаковим з основним текстом шрифтом. Номер на титульній сторінці не ставиться, а сторінці, наступній за титульною, присвоюється номер 2.
Абзацний відступ — 0,75 см. Вирівнювання тексту — за шириною сторінки.
Текст рукопису друкується на комп’ютері з чітким шрифтом (текстовий редактор Word розміру 14 через 1,5 інтервали). Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. У друкованому рядку до 60 знаків із проміжками між словами включно.
Орієнтований обсяг курсової роботи – 25-30 сторінок машинопису. Також за рішенням кафедри курсова робота може бути подана до захисту в рукописному варіанті. Тоді її рекомендований обсяг буде становити 40-50 сторінок.
Робота починається з титульної сторінки, яка виконується за типовим зразком, поданим у додатку А, встановленим вищим навчальним закладом. Титульна сторінка містить найменування вищого навчального закладу, назву факультету, тему курсової роботи, прізвище, ім'я та по батькові й інші відомості про автора, прізвище, вчений ступінь та звання (або посаду) наукового керівника, місто і рік виконання.
Відповідно обсяг структурних частин курсової роботи: вступ – 5-6 сторінок; розділи – по 10-15 сторінок; висновки – 2-3 сторінки.
Структура роботи:
- титульна сторінка;
- зміст;
- вступ;
- розділи основної частини (або глави та параграфи);
- висновки;
- список використаних джерел;
- додатки (при необхідності).
Текст курсової роботи викладається державною (українською) мовою, окрім робіт з російської літератури. Всі цитати перекладаються також українською мовою, окрім фрагментів художніх творів, які можуть наводитися і мовою оригіналу. Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервали.
2. Оформлення заголовків
Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ». «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ». «ДОДАТКИ» друкуються великими прописними літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Назви розділів і пунктів у плані роботи і у тексті мають бути тотожними.
Кожну структурну частину курсової роботи починають з нової сторінки: вступ, назви розділів, висновки, перелік використаних джерел і додатки починаються з нової сторінки, а назви підрозділів — відразу після закінчення попереднього. Не можна розривати заголовок і текст розділу або підрозділу, тобто починати з іншої сторінки. Переноси слів у заголовках не допускаються. Крапка в кінці заголовка не ставиться (лише у випадку, якщо заголовок складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою).
Відстань між заголовком розділу (за винятком заголовка пункту) та текстом мас дорівнювати 2 інтервалам основного тексту (30 мм).
До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаної літератури, таблиці та малюнки, але нумерації підлягають.
Вписувати в текст іншомовні слова, умовні знаки тільки чорним кольором.
Всі помилки і описки необхідно виправити. Кількість виправлень повинна бути мінімальною.
У кінці роботи, на останній сторінці, автор курсової роботи ставить свій підпис.
Курсову роботу вкладають в спеціальну папку і шнурують (прошивають, скріпляють тощо).
3. Нумерація
Після титульної сторінки йде обов’язкова складова роботи – „Зміст”, який передує тексту роботи. У ньому проти назви кожного розділу виставляють номер лише сторінки, на якій він починається .
Сторінки курсової роботи слід нумерувати. Титульну сторінку і зміст треба друкувати на окремих аркушах.
Нумерацію подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, не проставляючи його номера. Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаної літератури нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати „1. Вступ” або „6. Висновки”. Номер розділу ставлять після слова „Розділ”, потім друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу, наприклад: ІІ.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу, наприклад: І.3.2. (другий пункт третього підрозділу першого розділу).
Кожен із основних розділів (вступ, глави, висновки), список літератури і додатки розпочинають з нової сторінки. На цих сторінках їх порядковий номер не ставиться.
Усі заголовки даються безпосередньо в тексті. Після заголовка крапка не ставиться.
Виділяючи абзац, відступають п’ять знаків.
У списку літератури кожна позиція починається з абзацу.
4.Подання ілюстрацій
Допускається у роботі використання ілюстративного матеріалу— таблиць, рисунків, схем, діаграм, графіків, формул тощо, які, як правило, подаються для кращого розуміння тексту роботи і мають доповнювати текст курсової роботи, глибше розкривати суть явища, наочно ілюструвати думки автора, і тому в тексті на кожну з них повинно бути посилання з коментарем.
Ілюстрації позначають відповідними словами (наприклад, «Рис», «Таблиця» тощо) і нумерують послідовно в межах розділу (за винятком ілюстрацій у додатках). Номер кожної з ілюстрацій має складатися з номера розділу і порядкового номера певної ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад: «Рис. 1.2» (другий рисунок першого розділу), «Таблиця 3.1» (перша таблиця третього розділу) тощо.
При першому посиланні на ілюстрацію вказують її повну назву і номер, (наприклад, «Таблиця 1.2»), при повторному посиланні додають слово «Дивись» і використають скорочення (наприклад, «Див. табл. 1.2»).
Ілюстрації слід подавати в роботі безпосередньо після тексту, де їх згадано вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації повинні бути розміщені так, щоб їх було зручно розглядати без повороту курсової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Для оформлення таблиць і рисунків використовується шрифт Times New Roman, розмір кегля — 12 або 14; дозволяється використовувати жирний шрифт або курсив. Зображення можуть бути як чорно-білими, так і кольоровими. Обо’язково всі елементи рисунка мають бути згруповані як єдиний об'єкт.
Назви графіків, діаграм, схематичних зображень, оформлених у вигляді рисунків, розміщуються під ілюстрацією. У випадку, якщо ілюстрація взята з певного джерела, потрібно обов’язково його вказати під назвою рисунка, паралельно посилаючись на нього у переліку використаних джерел. Якщо ілюстрація побудована самостійно, але на основі взятих даних — вказати джерело, звідки ці дані взяті, паралельно посилаючись на нього у переліку використаних джерел. Якщо ілюстрація є власною розробкою автора — джерело не вказується.
Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок тощо, розмір яких більше формату А 4 , враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках.
Ілюстрації позначають словом „Мал.” і нумерують послідовно в межах розділу за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.
Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими становиться крапка, на приклад: Мал. 1.2 (другий малюнок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.
5. Оформлення таблиць
Ілюстративний матеріал, оформлений у вигляді таблиці, має певні особливості.
Слово «Таблиця» та її номер розміщуються справа згори над таблицею. Кожна таблиця повинна мати назву, яка починається з великої літери, без крапки в кінці. Розміщують назву симетрично до тексту таблиці згори.
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без повороту або з поворотом роботи за годинниковою стрілкою.
Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "Таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "...У табл. 1.2". У повторних посиланнях на таблиці треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл. 1.3". Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають із великої літери. Назву не підкреслюють. наводять жирним шрифтом.
Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути якомога коротшим, пишеться з великої літери, підзаголовок: з маленької, якщо утворює одне речення із заголовком; і з великої, якщо є самостійним. Ділити графи в головці таблиці по діагоналі не припустимо. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не
треба.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. Над таблицею у верхньому правому куті розміщують напис „Таблиця” із зазначенням її номера, який складається з номера розділу (підрозділу) і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: „Таблиця 2.2” (друга таблиця другого розділу); „Таблиця 1.2.3”(третя таблиця другого підрозділу першого розділу).
У таблицях із цифровими даними слід обов’язково зазначати одиницю виміру. Якщо всі одиниці виміру є однакові для всіх показників таблиці, вони наводяться у заголовку відповідно до стандартів. Числові величини у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків.
Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати на декількох сторінках. У разі перенесення таблиці на іншу сторінку кожну нову частину варто починати словами «Продовження табл. ».
При перенесенні частини таблиці на інший аркуш, слово „Таблиця” і номер її вказують один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова „Продовження таблиці” і вказують номер таблиці, наприклад „Продовження таблиці 1.2”.
Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому — ставлять прочерк.
Якщо текст, що повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "те саме", а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, що повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. (Додатки К, Ф).
6. Цитування
Певну частку курсової роботи складає цитування. У роботі не повинно бути переписаних з підручників положень і формулювань, а допускаються лише посилання на них. Цитати роблять дослідження вагомішим з наукової точки зору, допомагають автору підтвердити власну думку чи спростувати інші твердження. При цитуванні слід дотримуватися як міри, так і певних правил. Цитату треба наводити у лапках, у тій формі, у якій вона подана у першоджерелі, і супроводжувати посиланням (наприклад, [2, с. 68]).
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого матеріалу слід наводити цитати.
Загальні вимоги до цитування такі:
- текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться у тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливості авторського написання;
- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту, без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається і позначається трьома крапками (на початку, всередині, на кінці цитати). Якщо перед пропущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
- кожна цитата обов’язково супроводжується посиланнями на джерело;
- при непрямому цитуванні слід бути точним у викладенні думок автора, конкретним, давати відповідні посилання на джерело;
- цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім;
- якщо автор курсової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження в круглих дужках, наприклад: (курсив наш Н.Т.), (підкреслено мною – Н.Т.), (розрядка моя – Н.Т.).
Цитуючи вірші, їх не обов’язково брати у лапки. При цитуванні віршів їх можна уводити в текст курсової роботи без збереження віршованого розташування рядків, але кожен рядок необхідно починати з великої літери.
Цитуючи міркування дослідників, необхідно висловлювати свою згоду чи незгоду з ними. Цитату так треба увести в текст, щоб вона органічно входила в систему доводів дослідника.
7. Посилання
Цитати повинні обов’язково супроводжуватися посиланнями на джерело. Посилання в тексті курсової роботи оформлюють таким чином: у квадратних дужках цифрами позначають номер джерела відповідно до його позиції у списку використаної літератури, а через кому – сторінку, звідки взято цитату, наприклад: [7, с. 28]. Якщо посилання дається на багатотомне видання, то обов’язково вказують і том, наприклад: [17, т.4, с. 9].
На всі таблиці, ілюстрації тощо повинні бути в тексті посилання, при цьому, наприклад, слово таблиця пишуть скорочено: „... в табл. 1.2”. У повторних посиланнях вживають скорочено слово „дивись”, наприклад: „див. табл. 1.3”.
Тлумачення, що належать авторові роботи, подаються без посилань і це слід обумовити: „нами з’ясовано...”, „нами встановлено...”, „на наш погляд...” тощо.
Інколи вислів цитується не з безпосереднього джерела, а з іншої книги. Таке буває, якщо до оригіналу трудно доступитися. В такому випадку необхідно після точного наведення цитати зазначити: „Цит. за кн.(...)”, а в дужках зазначити це джерело за прийнятою в роботі нумерацією і вказати сторінку.
У тексті роботи необхідно давати посилання на використані джерела інформації. Вони дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, подають потрібну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати зміст, мову тексту, обсяг джерела.
Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, в посиланні треба точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке посилаються.
Посилання на ілюстрації в роботі вказують порядковим номером ілюстрації у круглих дужках, наприклад: (рис. 1.2), (формула 2.1), (табл. 3.2) тощо.
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «Дивись», наприклад: (див. табл. 1.3), (див. рис. 3.2).
Необхідно давати посилання на кожну цитату, запозичену думку, цифру, приклад із досвіду роботи тощо. Посилатися слід на останні видання публікацій. Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел із великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул тощо.
Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділених двома квадратними дужками, наприклад, "...У працях [1-7]...'". Посилання оформляються в основному тексті із зазначенням номера джерела зі списку літератури і сторінки, з якої наводиться цитата, наприклад: [3, с. 42]; [12, с. 33].
При оформленні виносок необхідно керуватися вимогами державного стандарту: на кожній окремій сторінці вони починаються з цифри 1; кожна нова виноска починається з абзацу; внизу сторінки вони відокремлюються від тексту рискою і друкуються через 1,5 інтервала; ініціали авторів розмішують після їх прізвищ; назви книг, брошур, газет, журналів, статей у виносках наводяться без лапок, зазначається номер сторінки. Наприклад, у тексті роботи наводяться "..." , у виносці – Колосов В. А. Политическая география. Проблеми и методы / В. А. Колосов. – Л.: Натеа, 1988. – С. 159. Якщо наступна цитата розміщена на тій самій сторінці з того самого джерела, то виноска оформлюється так: у тексті роботи "..."2, у виносці – 2 Там само. – С. 160.
При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. При цьому слід писати, наприклад: "...у розд. 3...", "...(див. підрозд. 2.1)...", "...за п. 1.3.3...", "...відповідно до п.п. 1.3.2.1...", "...(див. рис. 1.2)...", '"...відповідно до табл. 3.2...", "...(див. табл. 1.2)...". "...(див. дод. 4)...".
У тексті роботи можуть бути переліки. За потреби їх наводять у середині пунктів або підпунктів. Перед переліком позицій ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою або, не нумеруючи, дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку використовують арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня деталізації друкують
малими літерами з абзацного відступу, другого – із відступом щодо розміщення переліків першого рівня.
Примітки вміщують за потреби пояснити зміст тексту таблиці або ілюстрації, безпосередньо після посилання на них. Одну примітку не нумерують. Слово "примітка" друкують із великої літери та абзацного відступу, не підкреслюючи. Після цього слова ставлять крапку і з великої літери в тому самому рядку наводять текст примітки. Кілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова "примітки" ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери наводять текст примітки.
8. Оформлення додатків
Додатки до курсової роботи повинні містити інформаційні матеріали, що складають базу досліджень згідно з обраною темою. Крім того, до додатків можна 
включати допоміжний, ілюстративний матеріал, потрібний для повноти розкриття роботи.
Додатки оформлюються в кінці курсової роботи (після переліку використаних джерел) і розміщуються в тому порядку, у якому згадуються в тексті курсової роботи.
Додатки оформлюються як продовження курсової роботи, починаючи кожен із нової сторінки. Додаткам дають заголовки, надруковані угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Позначаються додатки великими літерами українського алфавіту (не використовуються літери Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь), наприклад: Додаток А, Додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як додаток А.
У разі необхідності текст кожного додатка може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером пишуть позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: «А.2» – другий розділ додатка А; «В.3.1» – перший підрозділ третього розділу додатка В.
Ілюстрації, таблиці, схеми тощо, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: Додаток А. 2 Особливості жанру „Слова ..”, наприклад: «рис. А. 1.2» – другий рисунок першого розділу додатка А.
Додатки є важливим засобом збагачення змісту роботи. Кожен додаток розпочинається з нової сторінки. У вигляді додатків доцільно пропонувати різні матеріали. що доповнюють або ілюструють основний текст. Додатки за своїм характером і змістом повинні стосуватися реферату в цілому або його окремих частин, а не окремих часткових питань. Не слід включати до реферату додатки. що не мають безпосереднього відношення до теми. До додатків відносять:
таблиці допоміжних цифрових даних:
протоколи та акти випробувань, впровадження:
інструкції та методичні рекомендації, розроблені в роботі;
допоміжні ілюстрації;
матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладання або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, тестів, використані анкети і тести, матеріали розроблені в процесі виконання роботи та ін.).
Якість оформлення курсової роботи безпосередньо впливає на оцінку роботи науковим керівником, враховується під час захисту та визначає загальну оцінку, тому студенту слід приділити цьому питанню значну увагу.
9. Оформлення переліку використаних джерел
Список використаних джерел розміщується після висновків, він має самостійну нумерацію. Відомості про джерела необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту. Джерела необхідно розміщувати в списку в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.
Авторів з однаковим прізвищем розміщують за алфавітом їхніх ініціалів, а праці одного автора – за алфавітом заголовків його видань чи згідно з хронологією написання робіт. Назви використаних праць подаються мовою оригіналу.
Необхідно мати на увазі, що в списку використаних джерел обов’язково вказуються джерела, на які автор посилався в роботі, а також ті, на які немає посилань, але їх опрацювання допомогло змістовніше викласти ті чи інші розділи. У бібліографічний список не включаються джерела, на які немає посилань у тексті та які фактично не були використані при написанні роботи.
Використані в роботі скорочення, терміни, символи, одиниці можна подавати у вигляді окремого списку, де ліворуч розміщують умовні позначення, символи, одиниці, скорочення тощо, праворуч – їх пояснення.
Перелік використаних джерел вимагає розміщення всіх використаних джерел інформації у такій послідовності:
1) літературні джерела (алфавітний порядок);
2) підручники, навчальні посібники, монографії, брошури (алфавітний порядок);
3) статті з періодичних видань (алфавітний порядок);
4) електронні джерела:
5) іншомовні джерела.
Бібліографічний опис джерел здійснюється у відповідності до вимог ВАК (Бюлетень ВАК України. – 2009. – №5), а саме: П.І.Б. автора/авторів (скорочено І.Б.), назва публікації, розшифрування П.І.Б. автора/авторів як у публікації, назва та реквізити видання, обсяг публікації (див. додаток Л).
Дата: 2019-04-23, просмотров: 273.
