за темою «Теологічний аспект у творах Еріка Еммануеля Шмітта «Оскар і Рожева пані» та «Пан Ібрагім і квіти Корану»:

Таким чином, у літературному творі окрім явних діалогів між персонажами твору існують прихований (не зафіксований у тексті) діалог читача з текстом і автора з читачем. Ці діалоги відбуваються на концептуальному рівні як протиставлення суджень, ідей, позицій, світосприйняття. Для створення концептуального діалогу автор використовує характери і життєві ситуації персонажів, сюжетні і композиційні конструкції, побудову художнього часу і простору та інші формально-змістові чинники художнього твору. Окрім обміну думками, почуттями літературний діалог – це естетична категорія, яка передбачає співтворчість автора і читача, їх зустріч як співрозмовників. У нашій роботі, яка присвячена аналізу трьох повістей Е.Е. Шмітта, у яких письменник розмірковує над питаннями віри у житті людини, ми визначаємо наступні критерії співтворчості з автором, які в цих творах є домінуючими: образ Бога очима дитини, що опинилася у складних життєвих обставинах; ставлення автора до різних релігійних конфесій, трьох світових релігій – християнства, мусульманства, іудаїзма; дієвість віри у складних життєвих та історичних подіях трьох героїв-хлопчиків; діалог найбільших світових релігій, який не розділяє, а об’єднує людство в його пошуках істини і справедливості. Повісті Е.Е. Шмітта – приклад художнього діалогу, яким просякнута вся тканина літературного твору. На його основі будується ідейно-художній зміст і композиція циклу творів як діалог світових релігій: християнства, мусульманства й іудаїзму. Прихований у повістях «Оскар і Рожева пані», «Пан Ібрагім і квіти Корану» і явний у повісті «Дитя Ноя».

Загальні висновки, які завершують курсову роботу, мають відображати кінцеві результати наукового дослідження студента. Це коротке резюме з усього змісту курсової роботи, що показує, якою мірою вирішено завдання й досягнуто мету, сформульовану у вступі.

У висновках обов’язково подаються рекомендації щодо практичного застосування даних роботи. Передовсім необхідно вказати, коли саме (в яких загальних темах і темах конкретних уроків) вона вивчається відповідно до програми із зарубіжної літератури для загальноосвітніх шкіл. Рекомендується виділити найактуальніші аспекти теми, указати доцільні та ефективні методи викладання матеріалу, а також форми організації самостійної роботи учнів на уроці. Варто визначити завдання для самостійної пошукової діяльності учнів, при цьому перевага надається завданням проблемного, творчого характеру.

Приклад написання загальних висновків до курсової роботи за темою «Теологічний аспект у творах Еріка Еммануеля Шмітта «Оскар і Рожева пані» та «Пан Ібрагім і квіти Корану»:

ВИСНОВКИ

Повісті Е. Е. Шмітта – приклад художнього діалогу, яким просякнута вся тканина літературного твору. На його основі будується ідейно-художній зміст і композиція циклу творів як діалог світових релігій: християнства, мусульманства й іудаїзму. Прихований у повістях «Оскар і Рожева пані», «Пан Ібрагім і квіти Корану» і явний у повісті «Дитя Ноя».

У літературному творі окрім явних діалогів між персонажами твору існують прихований (не зафіксований у тексті) діалог читача з текстом і автора з читачем. Ці діалоги відбуваються на концептуальному рівні як протиставлення суджень, ідей, позицій, світосприйняття. Для створення концептуального діалогу автор використовує характери і життєві ситуації персонажів, сюжетні і композиційні конструкції, побудову художнього часу і простору та інші формально-змістові чинники художнього твору. Окрім обміну думками, почуттями літературний діалог – це естетична категорія, яка передбачає співтворчість автора і читача, їх зустріч як співрозмовників. У нашій роботі, яка присвячена аналізу трьох повістей Е. Е. Шмітта, у яких письменник розмірковує над питаннями віри у житті людини, ми визначили наступні критерії співтворчості з автором, які в цих творах є домінуючими: образ Бога очима дитини, що опинилася у складних життєвих обставинах; ставлення автора до різних релігійних конфесій, трьох світових релігій – християнства, мусульманства, іудаїзму; дієвість віри у складних життєвих та історичних подіях трьох героїв-хлопчиків; діалог найбільших світових релігій, який не розділяє, а об’єднує людство в його пошуках істини і справедливості.

У повісті Е. Е. Шмітта «Оскар і Рожева пані» образ Бога з’являється як допомога у скрутний час життя головного героя – хлопчика Оскара. Біль, страх, образа на батьків, лікарів відступають перед мудрою порадою бабці Ружі, яка є провідником останніх днів хлопчика. Вона показує шлях до Бога, вчить шукати його присутність повсюди. Оскар не просто жив останні 12 днів, а здійснив подорож у часі й у прискореному русі прожив ціле людське життя – з народження до 110 років. А ще він здійснив подорож духовну, долаючи шлях від недовіри й відчаю до розуміння таємниці світобудови, до справжньої віри в серці. В Оскара слід вчитися силі духу, вмінню бачити різнобарв’я світу, а ще гумору й безмежності уяви. Образ Бога змальовується у свідомості героя, але читач рам із Оскаром вступає в діалог із самим Господом. Діалог Оскара з Богом не може залишити читача байдужим, бо відкриває глибокі істини:

– кожна людина може знайти духовну підтримку, якщо зробить щирий крок назустріч;

– у діалозі з Богом важлива увага до знаків, які він посилає у відповідь;

– Бог відповідає лише на духовні прохання: допомоги, надії, любові;

– дарувати, а не отримувати – найбільша радість;

– якщо тобою оволодіває страх, треба пробудити віру;

– треба щодня дивитися на світ, наче бачиш його вперше.

Твір Еріка Еммануеля Шмітта «Пан Ібагім та квіти Корану» продовжує тему повісті «Оскар і Рожева Пані». Слід відзначити спільні образи у повістях: самотній герой-хлопчик; мудрий наставник, який відкриває дорогу до віри; образ Бога; відкриття життєвих і світоглядних істин, які дають силу зустріти випробування, гідно жити або померти. У повісті «Пан Ібрагім і квіти Корану» йдеться про мусульманські вірування, які окрім екзотичних для головного героя ритуалів, назв, нічим не відрізняється від одкровень християнства. Ібрагім вчить Момо любові до людей, духовної щирості і відкритості; вчить бути вільним від власних страхів і комплексів. Засушена квітка, яку знаходить у Корані Моїсей символізує земну красу, якої Ібрагім навчив хлопчика бачити скрізь: у рідному місті, краєвидах за вікном машини, у танці мусульман-суфітах. Красу, яку, як і Оскару в останньому листі до Бога, відкрилась у народженні нового дня. Діалоги Ібрагіма з хлопчиком Момо теж ведуть до Бога, який відрізняється від Бога Оскара лише назвою релігії і головної книги мусульман – Корану. Істини, які приймає у свою душу хлопчик співзвучні істинам Оскара. Шлях, які проходять герої, автор переконливо і зворушливо пропонує пройти читачам:

Повість «Дитя Ноя» Е. Е. Шмітта є підсумковою у діалозі автора з героями і читачами, оскільки в центрі уваги автора опиняється спроба поєднати дві релігії в уяві головного героя – єврейського хлопчика Жозефа. Діалог о релігії з головним героєм веде мудрий і відважний священик отець Понс, який намагається осягнути сутність релігійних відмінностей і знайти об’єднувальні моменти. Таким він бачить образ Ноя, який у критичний для людства момент склав «колекцію» того, що може зникнути із землі: культура народів, їхні вірування, національні ознаки. Цю величну місію у сучасності самовіддано виконує священик, у майбутньому таким «колекціонером» стане Жозеф. Повість «Дитя Ноя» має складну хронотопічну будову. Три площини художнього часу (сучасний, майбутній і час біблійний) розширюють діалог головних героїв і надають йому сакрального значення і ще раз підкреслюють головну ідею збірки «Цикл незримого»: духовне прозріння кожної людини відбувається незалежно від християнської, мусульманської або іудаїстської релігії.