Оцінка конкурентоспроможності ґрунтується на порівнянні характеристик аналізованої продукції з конкретною потребою й виявленні їхньої відповідності один одному [19] . Для об'єктивної оцінки необхідно використати ті ж критерії, якими оперує споживач, вибираючи товар на ринку. Отже, повинна бути вирішена задача визначення номенклатури параметрів, що підлягають аналізу та істотних з погляду споживача.

Номенклатура параметрів, що використовуються при оцінці конкурентоспроможності, включає дві узагальнюючі групи:

- параметрів якості (технічних);

- економічних параметрів.

До групи технічних відносяться параметри потреби, які характеризують зміст цієї потреби й умови її задоволення. До них ставляться:

- параметри призначення;

- ергономічні параметри;

- естетичні параметри;

- нормативні параметри.

Параметри призначення характеризують галузі застосування продукції й функції, які вона призначена виконувати. По них можна судити про зміст корисного ефекту, що досягає за допомогою застосування даної продукції в конкретних умовах споживання.

Параметри призначення підрозділяються:

1) на класифікаційні параметри, що характеризують належність продукції до певного класу й використовувані при оцінці тільки на етапі вибору галузі застосування продукції й товарів - конкурентів, вони служать базою для наступного аналізу й у подальших розрахунках не беруть участь (приклад: пасажировмісність, швидкість обертання);

2) параметри технічної ефективності, що характеризують прогресивність технічних рішень, використовуваних при розробці й виготовленні продукції (наприклад, продуктивність верстата, точність і швидкість спрацьовування вимірювальних приладів, об'єм пам'яті для ЕОМ), вони можуть бути й одночасно й класифікаційними;

3) конструктивні параметри, що характеризують основні проектно-конструкторські рішення, використані при розробці й виробництві виробу (склад виробу, його структура, розміри, вага), окремі параметри також можуть служити цілям класифікації;

4) ергономічні параметри, що характеризують продукцію з погляду її відповідності властивостям людського організму при виконанні трудових операцій або споживанні (гігієнічної, антропометричні, фізіологічні, властивості людини, що проявляються у виробничих і побутових процесах);

5) естетичні параметри, що характеризують інформаційну виразність (раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції й стабільність товарного виду), вони моделюють зовнішнє сприйняття продукції й відображають саме такі її зовнішні властивості, які є для споживача найбільш важливими, вони розташовуються по ступені значимості для конкретного виду продукції;

6) нормативні параметри, що характеризують властивості продукції, які регламентуються обов'язковими нормами, стандартами й законодавством на ринку, де цю продукцію передбачається збувати (параметри патентної чистоти, що характеризують ступінь втілення в продукції технічних рішень і не патентів, що підпадають під дію, виданих у країнах передбачуваного збуту, екологічні параметри, параметри безпеки, по яких для даного ринку встановлені обов'язкові діючі вимоги міжнародних, національних стандартів, технічних регламентів, норм, законодавства).

До групи економічних параметрів відносяться повні витрати споживача (ціна споживання) по придбанню й споживанню продукції, а також умовами її придбання й використання на конкретному ринку [20].

Повні витрати споживача в загальному випадку включають одноразові й поточні витрати.

Одноразові витрати являють собою витрати по придбанню продукції (ціна продукції), транспортування, митні збори й витрати, витрати на налагодження, пробний пуск, якщо вони не включені в ціну продукції. Іноді це витрати на споруди, необхідність у яких обумовлена вимогами експлуатації або споживання продукції.

Витрати на транспортування складаються з витрат на завантаження й розвантаження, доставку, страхування в дорозі, зберігання, обслуговування продукції при доставці.

Витрати на придбання продукції визначаються ціною, що сплачується фактично покупцем відповідно до договору купівлі - продажу або інших договірних документів. При зіставленні цін на оцінювану продукцію й товари - конкуренти враховуються розходження в комерційних умовах відповідних угод.

Поточні витрати включають:

1) витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу, які визначаються нормами й місцевими тарифами в конкретних умовах використання (експлуатації) продукції;

2) витрати на паливо й енергію, які включають їхня вартість відповідно до норм і цінам, що діють на конкретному ринку, а також додаткові витрати, пов'язані з доставкою, навантаженням і розвантаженням палива;

3) витрати на сировину, основні й допоміжні матеріали, споживані при використанні продукції, обумовлені відповідно до норм їхньої витрати для експлуатації або споживання оцінюваної продукції й цінами конкретного ринку;

4) витрати на ремонт, запасні частини та інші статті витрат для конкретного покупця, обумовлені виходячи з умов експлуатації (споживання) продукції в цього покупця, а також нормами, ставками й цінами на послуги й частини на конкретному ринку (у випадку відсутності конкретної інформації для конкретного покупця, зазначені витрати визначаються з використанням даних, середніх для галузі або країни, до яких ставиться споживач продукції.

Остаточне рішення на вибір номенклатури параметрів, використовуваних при оцінці конкурентоспроможності продукції, приймається експертною комісією з урахуванням конкретних умов використання цієї продукції й цілей оцінки [18].

Оцінка проводиться шляхом порівняння параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння.

Порівняння проводиться по групах технічних і економічних параметрів.

При оцінці використовуються диференціальний і комплексний методи оцінки.