Наймаючи працівників на роботу, пов’язану з торгівлею, збереженням цінностей, роботодавець, як правило, прагне укласти з ними договори про повну матеріальну відповідальність, не завжди при цьому дотримуючись вимог законодавства, що є наслідком порушення трудових прав працівників. У цьому контексті слід звернути увагу, що в ст. 134 КЗпП України, визначено вичерпний перелік випадків, коли допускається покладання на працівників матеріальної відповідальності в повному розмірі шкоди, заподіяної з їхньої вини підприємству, установі, організації.

Умови, за наявності яких притягнення працівників до повної матеріальної відповідальності буде правомірним.

1. Коли між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

2. Коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

       3. Коли шкоди завдано діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

4. Коли шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані.

5. Коли шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їхньому виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

6. Відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків.

7. Коли шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків.

8. коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

9. Коли керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством. В зазначеному випадку повна матеріальна відповідальність може застосовуватися за умови, коли в наявності буде факт вини саме вказаного керівника в несвоєчасній виплаті заробітної плати працівникам.

       Аналізуючи особливості повної матеріальної відповідальності працівників, можемо зробити висновок, що чинне законодавство України передбачає два види повної матеріальної відповідальності працівників: індивідуальну і колективну (бригадну). Відповідно до ст. 135² КЗпП України при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов’язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника та укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

       Спеціальний порядок обчислення розміру заподіяної шкоди встановлений Законом України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей». Даний Закон встановлює спеціальні коефіцієнти для кратного обчислення розміру заподіяної шкоди. Наприклад, подвійний коефіцієнт стосовно вартості дорогоцінних металів або потрійний коефіцієнт стосовно вартості валютних цінностей тощо.

ВИСНОВКИ ДО ВОСЬМОГО ПИТАННЯ

Отже, обмежена матеріальна відповідальність працівника — це відшкодування працівником заподіяної роботодавцю прямої дійсної шкоди не більше встановленої законом межі — свого місячного середнього заробітку. Повна матеріальна відповідальність у випадках, передбачених окремими законодавчими актами.