Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Кафедра цивільно-правових дисциплін
КОНСПЕКТ лекціЙ
З дисципліни ТРУДОВЕ ПРАВО
Для здобувачів вищої освіти
юридичного факультету та
факультету ПЦО ННІ ЗНПК
Дніпро – 2018
Конспект лекцій підготувала: Золотухіна Л.О., кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ; Черабаєва О.В. – викладач кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
РЕЦЕНЗЕНТИ:
Легеза Ю.О., доцент кафедри цивільного та господарського права Національного гірничого університету, кандидат юридичних наук, доцент
Бублейник В.А., адвокат, кандидат юридичних наук
Конспект лекцій обговорений та схвалений на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету “________” 2018 р.,
протокол № ___
ТЕМА № 1. Поняття, предмет, метод, функції, система та джерела трудового права
(2 години)
План лекції
Вступ …………………………………………………………………………...
1. Поняття та предмет трудового права ……………………………………..
2. Метод правового регулювання трудових правовідносин ……………….
3. Функції та система трудового права України ……………………………
4. Місце трудового права у системі права України …………………………
5. Поняття джерел трудового права та їх класифікація.
6. Нормативні акти як джерела трудового права України.
7. Акти договірного та локального характеру у сфері трудового права.
8. Акти судової влади як одна з форм трудового права.
Висновки ……………………………………………………………………….
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – К.: Вікар, 2010. – 725с.
2. Гладушко О. О. Предмет та метод трудового права / О. О. Гладушко // Приватне право в умовах глобалізації: традиційні цінності та європейські перспективи: збірник наукових праць / за ред. П. М. Шапірка, І. Г. Оборотова. – Миколаїв : Іліон, 2014. – 292 с. – С. 79–83.
3. Жернаков В. В. Трудове право : підручник / В. В. Жернаков, С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко та ін.; за ред. В. В. Жернакова. – Х. : Право, 2012. – 496 с.
4. Прокопенко B. І. Трудове право України: Підручник. – X.:Консум, 2000. – 480с.
5. Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / В. Г. Ротань, О. Є. Сонін. – 16-е видання, доповнене і перероблене – К. : Правова єдність, 2015 – 598 с. Трудове право України: Навч. посібник. / Пилипенко П.Д., Бурак В.Я., Козак З.Я. та ін.; За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: ІН Юре, 2003. – 536с.
6. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971 – додаток до № 50. – ст. 375.
7. Конвенція № 29 «Про примусову чи обов’язкову працю» (Ратифікована 09.06.1956 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1956. – № 5. – Ст.75.
8. Конвенція № 47 «Про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень» (Ратифікована 09.06.1956 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1956. – № 5. – Ст.75.
9. Конвенція № 100 «Про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю рівної цінності» (Ратифікована 09.06.1956 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1956. – № 5. – Ст.75.
10.Конвенція № 79 «Про обмеження нічної праці дітей і підлітків на непромислових роботах» (Ратифікована 11.08.1956 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1956. – № 7. – Ст.123.
11.Конвенція № 98 «Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів» (Ратифікована 11.08.1956 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1956. – № 7. – Ст.123.
12.Конвенція № 103 «Про охорону материнства» (Ратифікована 11.08.1956 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1956. – № 7. – Ст.123.
13.Конвенція № 95 «Про охорону заробітної плати» (Ратифікована 30.06.1961 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1961. – №46. – Ст.512.
14.Конвенція № 111 «Про дискримінацію в галузі праці та занять» (Ратифікована 30.06.1961 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1961. – №46. – Ст.512.
15.Конвенція № 139 «Про мінімальний вік для прийняття на роботу» (Ратифікована 07.03.1979 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1979. – №12. – Ст.146.
16.Конвенція № 2 «Про безробіття» (Ратифікована 04.02.1994 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №23. – Ст.164.
17.Конвенція № 158 «Про сприяння колективним переговорам» (Ратифікована 04.02.1994 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №23. – Ст.165.
18.Конвенція № 102 «Про мінімальні норми соціального забезпечення» (Ратифікована 16.03.2016 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – №16. – Ст.161.
19.Костюк В. Л. Джерела трудового права України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.05 / В. Л. Костюк. – К., 2000. – 20 с.
20.Любчик О. А. Сутність джерел трудового права / О. А. Любчик // Публічне право. – 2014. – № 2. – С. 194–198.
21.Лукаш С. С. Співвідношення централізованого і локального регулювання трудових відносин в умовах ринкової економіки : монографія / С. С. Лукаш. – Х. : ФІНН, 2009. – 368 с.
22. Лукаш С. С. Акти соціального партнерства як джерела трудового права / С. С. Лукаш // Митна справа. – 2013. – № 6(2.2). – С. 407–412.
23.Мельник К. Ю. Трудове право України : підручник / К. Ю.Мельник. – Харків : Діса плюс, 2014. – 480 с.
24.Мельничук Н. О. Договірне регулювання трудових відносин в нових економічних умовах : монографія / Н. О. Мельничук. – К. : Хай-Тек Пресс, 2012. – 340 с.
25.Прилипко С. М. Трудове право України : підручник. – 2-ге вид., переробл. і доповн. / С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко. – Х. : ФІНН, 2009. – 728 с.
26.Проект Трудового кодексу України № 1658 від 27.12.2014 [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=53221&pf35401=322609
27.Проект Трудового кодексу України № 1658 від 27.12.2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=53221&pf35401=322609
28.Трудове право : підручник / М. І. Іншин, В. І. Щербина, Д. І. Сіроха та ін. ; за ред. проф. М. І. Іншина та доц. В. І. Щербини. – X. : НікаНова, 2012. – 560 с.
МЕТА ЛЕКЦІЇ:
Метою лекції є ознайомлення із загальними положеннями трудового права, а саме предмет, метод, система трудового права, принципи. Ми з’ясуємо особливості відносин, що складають предмет трудового права та якими засобами та способами вони регулюються.
Вступ
Трудове право утвердилося на чільних позиціях системи права усіх розвинених країн світу. І навіть незважаючи на те, що у більшості цих країн відсутні спеціальні кодифіковані акти, які б регулювали трудові відносини, і правове забезпечення останніх досягається переважно за допомогою цивільних кодексів, проблема існування трудового права тут як самостійної галузі не постає.
Вітчизняне трудове право, успадковане від колишнього соціалістичного права, що ґрунтувалося на нормативістській теорії права, поступово набуває ознак, які з позицій сучасних підходів до права дають підстави розглядати його як загальносоціальне явище, а не лише як продукт держави.
Високий рівень безробіття в країні, простої не з вини працівників, довготривалі відпустки без збереження заробітної плати, що фактично надаються за ініціативою роботодавців, затримки з виплатою зарплати та інші негативні обставини, які навіть незважаючи на задеклароване у Конституції право громадян України на працю та інші пов’язані з ним права, значною мірою посилюють напругу у сфері суспільної організації праці. І власне, трудове право як одна з небагатьох галузей вітчизняного права здатне безпосередньо не тільки впливати на характер суспільно-трудових відносин, але й забезпечити належні гарантії соціального захисту найманим працівникам.
Відомо, що вже тепер ведуться кодифікаційні роботи з підготовки проекту нового Трудового кодексу України, який покликаний замінити застарілий і такий, що не відповідає ринковим умовам, радянський Кодекс законів про працю. Ця обставина не залишилася поза увагою авторів лекцій. Вони намагалися враховувати усе найновіше, що з’явилося за останні декілька років у вітчизняній науці трудового права і зарубіжній юридичній науці. Поза їхньою увагою не залишилися також і кодифікаційні процеси, які відбувалися у сусідніх Польщі, Росії та інших пострадянських державах. Усе, що можна було задіяти, не ухилившись при цьому від проблем фактичного стану сучасного трудового права України, автори використали при висвітленні основних інститутів навчального курсу.
Зумовлене переходом економіки України до ринкових відносин реформування трудового законодавства потребує підготовки висококваліфікованих фахівців-юристів, здатних на практиці застосовувати отримані знання з метою захисту інтересів усіх учасників трудових правовідносин.
І . Поняття трудового права
Трудове право – одна з основних галузей правової системи, що регулює відносини, що мають значну питому вагу та соціально-економічну важливість у системі суспільних відносин – відносини, пов’язані із найманою несамостійною працею.
Поняття «трудове право» розглядається у декількох аспектах. Залежно від рівня сприйняття та уявлення (побутового чи фахового) його багатоаспектність може бути досить різноплановою.
По-перше, трудове право розглядають як галузь права у системі права України. Це найбільш вагоме і визначальне значення поняття «трудове право». Воно має цілком об’єктивний характер і є підставою для подальших визначень трудового права в інших аспектах.
Як галузь права трудове право являє собою систему правових норм, які регулюють сукупність суспільних відносин з приводу використання найманої праці.
Другий аспект поняття «трудове право» характерний переважно для сфери реалізації права. І хоча на практиці в діяльності уповноважених на те органів (судів, комісій по трудових спорах, профкомів та ін.) йдеться в основному про застосування законодавства, а не права, поняття «трудове право» є домінуючим і тут. Як відомо, поняття «право» є ширшим, ніж поняття «законодавство», а тому застосування терміну «трудове право» замість терміну «трудове законодавство» можна вважати цілком прийнятним. Правозастосувальна діяльність від цього не страждає.
Третій аспект поняття «трудове право» стосується юридичної науки і є однією з її галузей. Трудове право як наука становить систему об’єктивних знань про поняття, розвиток, закономірності, принципи самостійної галузі права. Як галузь права, воно виступає власне предметом науки трудового права. І хоча трудове право України впродовж багатьох років самостійно практично не існувало, а було складовою радянського трудового права, наука трудового права і на той час була представлена в Україні яскравими особистостями, вченими-трудовиками, яких можна вважати засновниками національної правничої думки. Такі вчені, як О.І. Процевський, Р.І. Кондратьєв, В.І. Прокопенко, М.Й. Бару та інші, зробили неоціненний внесок у розвиток і становлення науки трудового права України.
Після здобуття Україною незалежності вчені-трудовики продовжують активно працювати над проблемами вдосконалення правового регулювання трудових відносин на етапі переходу до ринкової економіки. Крім вже названих відомих вчених, плідно працюють у цій сфері такі знані професори, доктори та кандидати наук, як А.Р. Мацюк, В.Г. Ротань, Л.І. Лазор, В.С. Венедиктов, Н.Б. Болотіна, І.В. Зуб, Н.М. Хуторян, О.Т. Барабаш, В.О. Процевський, Я.І. Безугла, С.Б. Стичинський, П.І. Жигалкін, Г.С. Гончарова, В.В. Жернаков, Г.І. Чанишева та ін.
Багато хто із названих вчених бере участь у роботі групи, що здійснює підготовку проекту нового Кодексу законів про працю України, який повинен стати ще одним етапом юридичного закріплення гарантій трудових прав працівників і роботодавців, упорядкування ринку праці, гармонізації соціально-трудових відносин.
Останній аспект поняття «трудове право» пов’язаний з навчальною дисципліною. Саме так останнім часом називається у навчальних планах підготовки юристів-правознавців одна з основних навчальних дисциплін. Більше того, трудове право як навчальна дисципліна фігурує не лише у навчальних планах юридичних закладів освіти, а й, що важливо, включається до планів підготовки економістів, менеджерів, митників та багатьох інших спеціалістів.
У теорії права вироблено спеціальні критерії, за допомогою яких здійснюється поділ усієї системи права на окремі самостійні галузі права. Такими критеріями прийнято називати: предмет правового регулювання, метод, принципи права, наявність системи законодавства, зацікавленість законодавця у виділенні окремої галузі тощо.
Трудове право – одна з основних галузей правової системи, що регулює відносини, що мають значну питому вагу та соціально-економічну важливість у системі суспільних відносин – відносини, пов’язані із найманою несамостійною працею.
В основі предмета трудового права лежать трудові відносини найманої праці. Вони виникають у результаті прийняття на роботу на підставі укладення трудового договору або інших подібних йому форм. Там, де є трудовий договір у значенні ст. 21 КЗпП, виникають трудові відносини, які регулюються трудовим правом.
Відносини, що настають за фактом укладення трудового договору, є основою предмета трудового права, його ядром. Однак не тільки вони виступають об’єктом правового регулювання нормами цієї галузі. До предмета трудового права входять також відносини, які виникають на підставі інших юридичних фактів і основною особливістю яких є те, що вони повністю залежать від існування трудових відносин. Вони виконують ніби допоміжну роль, забезпечуючи належне функціонування трудових відносин. Поза трудовими відносинами такі допоміжні відносини просто не існують. Їх прийнято називати відносинами, тісно пов’язаними з трудовими.
До таких відносин належать: відносини з приводу працевлаштування, відносини, пов’язані з підготовкою кадрів і підвищенням кваліфікації безпосередньо на виробництві та перекваліфікацією, відносини нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства, відносини соціального партнерства і встановлення умов праці на підприємствах, а також з приводу вирішення трудових спорів.
Як правило, названі відносини, що входять до предмета галузі, виникають у зв’язку із застосуванням і реалізацією норм трудового права. І лише відносини, що виникають з приводу встановлення умов праці, передбачають прийняття локальних правових норм, які з врахуванням специфіки конкретного підприємства визначають умови робочого часу, часу відпочинку, оплати праці та ін. Ці відносини є складовою відносин соціального партнерства. Часто їх суб’єктами бувають колективні органи (трудовий колектив, профспілки), і тому в юридичній літературі такі відносини ще називають колективними трудовими відносинами.
Висновок ДО ПЕРШОГО питання
Як бачимо, трудове право за своїм змістовним наповненням явище багатоаспектне. І кожне з понять так чи інакше має право на існування. Однак для нас найбільший інтерес становить трудове право як галузь вітчизняної системи права. Саме цьому значенні ми вивчатимемо його у курсі трудового права України.
Предмет трудового права це комплекс суспільних відносин, основу якого складають трудові відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору, і до якого входять також відносини, які тісно пов’язані з трудовими відносинами та існують для забезпечення функціонування останніх. Такими є: відносини працевлаштування; відносини з приводу навчання на виробництві, підвищення кваліфікації і перекваліфікації; відносини щодо вирішення трудових спорів та відносини соціального партнерства і встановлення умов праці.
Як бачимо, на відміну від кримінального, адміністративного і навіть цивільного права, де предмет регулювання обмежується переважно однорідним колом суспільних відносин, трудове право як система норм покликане забезпечувати єдність правового регулювання цілої низки взаємопов’язаних суспільних відносин.
Дата: 2019-04-23, просмотров: 212.