. 1. Спостереження – це перший із методів, що застосовується для збирання первинної інформації. Він має декілька варіантів:

 зовнішнє спостереження – спосіб збирання даних про іншу людину, його психологію і поведінку шляхом спостереження за ним;

 внутрішнє спостереження (самоспостереження) – застосовується тоді, коли психолог-дослідник ставить перед собою завдання вивчити явище у тому вигляді, в якому воно безпосередньо постає в його свідомості;

 вільне спостереження – немає наперед визначеної програми і може змінювати свій об’єкт в залежності від побажань дослідника;

 стандартизоване спостереження – навпаки, проводиться по визначеній, наперед складеній програмі;

 включене – дослідник сам є безпосереднім учасником того процесу, за яким ведеться спостереження;

 побічне – не передбачає особистої участі дослідника у тому процесі, який він вивчає.

Під час спостереження важливою є оцінка невербальної поведінки за наступними основними параметрами: безпосередньо невербальна поведінка (міжособистісна дистанція, взаємне розташування співрозмовників, пози, жести, міміка і погляд) та паралінгвістичні компоненти спілкування (вздихи, стони, зівота, покашлювання) – всі звуки, які вимовляє людина, але не мовлення, а також такі характеристики мовлення, як голосність голосу, темп мовлення, ритм, паузи. Звертається увага на позиції розташування співрозмовників: напроти один одного (включає елемент конфронтації, необхідно уникати в терапевтичній ситуації); позиція “поруч”, “пліч о пліч” (позиція співробітництва, відсутність напруги, ворожості між партнерами); “через стіл” – майже завжди свідчить про відношення влади, відношення “керівник-підлеглий”, тому в кабінеті лікаря стілець для хворого ставиться не напроти, через стіл, а збоку від стола, що з самого початку складає більш ефективні умови для взаємодії.

2. Опитування – це метод, при використанні якого людина відповідає на різні запитання. Його варіанти:

 усне опитування – застосовується в тих випадках, коли одночасно бажано вести спостереження за поведінкою і реакцією людини, яка відповідає на запитання;

 письмове опитування (анкетування);

 вільне опитування – це така різновидність усного або письмового опитування, при якому перелік поставлених питань і можливих відповідей на них заздалегідь не обмежений визначеними рамками;

 стандартизоване опитування – питання і можливі відповіді на них передбачені заздалегідь.

Клінічне інтерв’ю – метод отримання інформації про індивідуально-психологічні властивості особистості, психологічні феномени і психопатологічні симптоми і синдроми, внутрішню картину хвороби пацієнта і структуру проблеми клієнта, а також спосіб психологічного впливу на людину безпосередньо на основі особистісного контакту психолога і клієнта. Інтерв’ю відрізняється від звичайного опитування тим, що виявляє скриті мотиви поведінки людини і надання йому допомоги в усвідомленні внутрішніх підстав для зміненого психічного стану. Суттєвим є також психологічна підтримка пацієнта. Функціями інтерв’ю в медичній психології є діагностична та терапевтична. Принципами клінічного інтерв’ю є однозначність, доступність, адекватність, поступовість, гнучкість, безпристрасність, перевіряємість отриманої інформації. Структура клінічного інтерв’ю включає 4 етапи:

Встановлення межі довіри, виявлення скарг, оцінювання внутрішньої картини хвороби, оцінювання очікуваного результату інтерв’ю та терапії, обговорюються варіанти результатів лікування і психотерапії, якщо такі є.

3. Тести – це спеціалізовані методи цілеспрямованого, однакового для всіх досліджуваних психологічного діагностичного дослідження, яке проводиться в суворо контрольованих умовах і при застосуванні яких можна отримати точну кількісну і якісну характеристику явища, що вивчається. Від інших методів дослідження тести відрізняються тим, що передбачають стандартизовану, перевірену процедуру збирання і обробки даних, а також їх інтерпретацію; є простими, доступними, можливими до автоматизації. Види тестів:

 тест-опитування – ґрунтується на системі заздалегідь відібраних і перевірених питань, по відповідях на які можна робити правильний висновок про психологічні якості досліджуваних;

 тест-завдання – передбачає оцінку психічних якостей і поведінки людини на базі того, що вона робить;

 проективні тести – застосовуються для вивчення тих особливостей психіки і поведінки людини, які нею самою слабо усвідомлюються або мають негативне відношення до себе з її боку. В основі їх лежить „механізм проекції” – не усвідомлені людиною позитивні і негативні характеристики вона „приписує” іншим людям.

4 Експеримент – всі розглянуті методи дослідження можна використати для збирання даних про психологію і поведінку людини як в реальному житті, так і в спеціальних експериментальних умовах. специфіка психологічного експерименту полягає в тому, що в ньому продумано створюється штучна ситуація, в якій найкраще проявляє себе досліджувана якість психічної діяльності. Є дві основні різновидності психологічного експерименту: природний (дослідження психічних явищ у звичайних умовах уроку, гри, професійної діяльності) і лабораторний.

У медичній психології, окрім наведених, застосовуються ще такі методи експериментально-психологічні методи дослідження:

1. Методи дослідження особистості:

 біографічний (анамнестичний);

 проективні методи:

а) методика незакінчених речень;

б) методика для дослідження фрустрації (метод Розенцвейга);

в) тематичний аперцепційний тест (ТАТ – тест Маррея);

г) метод Роршаха.

 анкетування особистості:

а) методика Айзенка;

б) ММРІ;

в) патохарактерологічний діагностичний опитувальник для підлітків А.Є.Лічко.

2. Методи дослідження відчуття і сприйняття (впізнання зображень на малюнках, дослідження сенсорної збудливості).

3. Методи дослідження пам’яті (запам’ятовування геометричних фігур, цифр, слів, речень, піктограм).

4. Методи дослідження мислення та інтелекту (узагальнення, класифі-кація, розподілення, визначення і виключення; розуміння переносного значення прислів’їв і метафор; розуміння змісту сюжетних малюнків; силогізми).

5. Методи дослідження почуття (доповнення незакінчених речень, методика САН).

6. Методи дослідження волі (дослідження „комбінаторики” навиків, конструктивних дій.

7. Методи дослідження уваги (тести Рибакова, Крепеліна, Шульте).

Етапи проведення психологічного обстеження:

1. Формулювання завдання та розробка методики обстеження.

У бесiдi з лiкарем уточнюється мета експертизи, особливостi анамнезу захворювання, лiкування та його можливий вплив на психiку. Вивчаються матерiали iсторiї хвороби, при вiдсутностi даних, що цікавлять, збирається додатковий анамнез.

2.Бесiда з хворим.

Протягом бесiди i спостереження уточнюються завдання, встановленi клiнiцистами, i план дослiдження: вибiр методик, послiдовнiсть їх застосування. Бесiда розпочинається з розпитування паспортних даних. Далi з’ясовується стан свiдомостi: орiєнтування хворого в часi, мiсцевостi i власнiй особi; орiєнтовно визначається стан пам’ятi, уваги (як добре вiн пам’ятає дати власного життя та загальновiдомих iсторичних подiй), культурний рiвень хворого, його освiченiсть, ерудицiя, коло iнтересiв, потреби. Визначаються особливостi особи хворого до захворювання, оцiнка змiн самопочуття i працездатностi протягом хвороби.

3. Виконання завдань за методиками.

Завдання пропонуються вiд простих до бiльш складних. Визначаються стан пам’ятi, уваги, мислення. Пропонуються особистнiснi опитувальники. Кожнiй з методик обов’язково передує детальний iнструктаж. Обов’язково слiд перевiрити, наскiльки вiрно хворий зрозумiв iнструкцiю. Всi дослiдження ретельно протоколюються.

4. Аналiз отриманих при обстеженнi даних, їх узагальнення.

5. Заключення, яке має вiдображати якiснi особливостi перебiгу психiчних процесiв хворого, попереднiй дiагноз.

1.2.Психічна діяльність та єдність процесу розвитку психіки.
У процесі розвитку психіки виділяють кілька стадій.
Стадія елементарної сенсорної психіки - прості безумовні рефлекси.
Нижчий рівень: для тварин характерна поява елементарних форм рухів, слабка пластичність поведінки, сюди відносяться найпростіші, багато нижчі багатоклітинні організми, що живуть у водному середовищі.
Вищий рівень: розвинена рухова активність, здатність диференційовано відповідати на зовнішні подразники, сюди відносяться вищі (кільчасті) черв'яки, черевоногі молюски (равлики), деякі інші безхребетні.
Стадія перцептивної психіки - складні безумовні рефлекси (інстинкти).
Нижчий рівень: у тварин з'являється складна нервова система, формуються рухові навички, рухові здібності ускладнюються, захисне поведінка стає більш розвиненим, з'являється предметно-образне відображення дійсності.
На даному рівні перебувають риби та інші нижчі хребетні, а також (частково) деякі вищі безхребетні (членистоногі і головоногі молюски), комахи.
Вищий рівень: спостерігаються високорозвинені інстинктивні форми поведінки, здатність до навчання. На даному рівні перебувають вищі хребетні (птахи і деякі ссавці).
Інстинкт - сукупність вроджених компонентів поведінки. Інстинкти тварин різноманітні, завжди пов'язані з біологічними потребами, які характеризуються стереотипністю. [5]
Імпрінтінг - специфічна форма навчання у вищих хребетних, при якому фіксуються відмінні ознаки об'єктів деяких вроджених поведінкових актів батьківських особин як носіїв ознак виду; глибока прихильність до першого рухається об'єкту, який був побачений тваринами після його появи на світ. [6]
Стадія інтелекту - навички.
На цій стадії з'являється здатність до інтелектуального поведінки при виникненні перешкод на шляху досягнення мети, але інтелектуальні дії мають примітивний характер і не є наслідком знання об'єктивних законів природи. Тварини починають створювати і використовувати в діяльності примітивні знаряддя, при цьому винайдені способи дій не передаються від однієї тварини іншій. На даному рівні - мавпи, деякі інші вищі хребетні (собаки, дельфіни).
Звичка - це складна індивідуальна динамічна програма поведінки, що формується в організмі в ході його взаємин з навколишнім світом. [7]
Стадія свідомості - це найвищий ступінь розвитку психіки.
На цьому етапі у людини з'являється мова, здатність до довільної регуляції психічних процесів. Пізнання загального і істотного в дійсності, абстрактне мислення.
Еволюція психіки відбувається не прямолінійно. В одній і тій же середовищі живуть тварини з різними рівнями відображення, і навпаки, в різних умовах мешкання можна знайти різні види тварин з близькими рівнями відображення. Середа не є щось постійне. До цієї еволюціонує середовищі і пристосовується тваринний вид, який у ній живе. Причому зміна середовища може істотно впливати на розвиток психічних функцій одних видів тварин і в той же час не чинити значного впливу на розвиток психічних функцій інших видів тварин.