Це збірна група позитивних (продуктивних) синдромів, що включають маячіння і галюцинації.

Галюцинаторний синдром (галюциноз) характеризується постійним напливом галюцинацій з боку одного й того самого аналізатора, але різного змісту. Виділяють вербальний, зоровий і тактильний галюциноз. Найчастіше буває слуховий вербальний галюциноз, що складається із напливу словесних (людська мова) справжніх або псевдогалюцинаціи у вигляді монологу (моновокальний галюциноз), діалогу, множинних "голосів" різного змісту, що погрожують, звинувачують, лають хворого. Особливо небезпечні для оточення і для самого пацієнта наказові (імперативні) галюцинації.

Зоровий галюциноз включає наплив великої кількості істинних зорових галюцинацій. Виділяють кілька його видів. Наприклад: зоровий галюциноз. Бонне, що розвивається в літніх людей за повної чи часткової втрати зору. (катаракта тощо); педункулярний (галюциноз Лермітта), що виникає, коли патологічний процес локалізується в ніжках середнього мозку. Складається він із численних рухомих, мікроскопічних і "живих" зорових галюцинацій.

Тактильний галюциноз (дерматозойне маячіння Екболо) виявляється тактильними галюцинаціями, неприємними відчуттями на шкірі та під шкірою (ніби повзають шкірні паразити), може поєднуватися з маячінням одержимості.

Галюцинаторні синдроми спостерігаються при шизофренії, епілептичних психозах, органічних захворюваннях головного мозку тощо.

Паранояльний синдром характеризується первинним систематизованим інтерпретативним маячінням, докладністю мислення і стенічністю афектів. Система спотвореного судження (маячіння) будується на ланцюзі доказів, що мають суб'єктивну внутрішню логіку. Деякі факти трактують однобоко, а ті докази, що суперечать певному переконанню, ігнорують. За тематикою виділяють параною ревнощів, переслідування, винаходу, іпохондричну тощо. Маячні ідеї групують на підставі центральної думки. Маячні судження стають системою поглядів, що визначають світогляд особистості загалом. На цих судженнях зосереджується все психічне життя хворого. Паранояльний синдром починає розвиватися після неприємного переживання, конфлікту, з надцінних ідей, що трансформуються у маячні ідеї величності, стосунку, впливу, переслідування. Спостерігається при шизофренії, інволюційних, судинних психозах, органічних ураженнях головного мозку, паранояльніипсихопатії у стані декомпенсації.

Парафренний (парафренічний) синдром (парафренія) поєднує в собі маячні ідеї персекуторного змісту: стосунку, фізичного і психічного впливу, отруєння. В період формування маячіння розвиваються ідеї величності, що мають зв'язок з розладами сприйняття (галюцинації, явища психічного автоматизму). За механізмом утворення парафренічні маячіння можуть бути інтерпретативними й чуттєво-образними. Залежно від переважання в структурі парафренного синдрому тих чи тих психічних розладів, виділяють такі варіанти синдрому: систематизована парафренія, що характеризується систематизованим маячінням переслідування і величності; фантас- тична. парафренія — домінують численні експансивні маячні ідеї (величності); конфабуляторна парафренія — численні маячні конфабуляції; експансивна парафренія — виражений підвищений афективний стан і маячні ідеї; галюцинаторна парафренія — переважають фантастичні галюцинації звеличення.

Парафренний синдром спостерігається при шизофренії — як етап її безперервного або нападоподібного перебігу, та при органічних психозах.

Параноїдний синдром включає в себе первинне або вторинне маячіння і обмани сприйняття (галюцинації, ілюзії, се-нестопатії). Найчастіше при параноїдномусиндромі спостерігаються персекуторні маячні ідеї (переслідування, стосунку, отруєння, одержимості, дисморфоманії та ін.). Маячні ідеї роз-різнені, уривчасті, фрагментарні. У висловлюваннях хворого немає "стержня", навколо якого формувалася б маячна систе-ма (несистематизоване маячіння). Маячні ідеї супроводжують-ся афективним напруженням^ (страхом, тривргокь злістю, ру-ховим збудженням).

Параноїдний синдром супроводжує багато психічних захворювань, зокрема, шизофренію, епілептичні, судинні, передстаречі, реактивні та симптоматичні психози.

Синдром психічного автоматизму Кандинського — Клера-мбо характеризується маячними ідеями переслідування, впливу (психічного чи фізичного) та виявів психічного автоматизму (хворий сприймає себе відчуженим, мов не належить сам собі).

При цьому відчуває, ніби мислить, переживає і діє не самостійно, а хтось ним керує. Невільний щодо своїх думок (примусове мислення, керування думками), емоцій ("змушують сердитися, радіти"), дій ("хтось змушує говорити, ходити" і т. ін.). За ступенем відчуження, оволодіння, впливу на ті чи ті психічні процеси виділяють три види психічних автоматизмів.

Асоціативний автоматизм включає відчуження думок, спогадів, мимовільний наплив, прискорення думок (ментизм); відчуття, що власні думки відомі іншим (симптом відкритості думок) або люди, котрі оточують хворого, висловлюють його думки вголос (симптом "ехо-думки").

Сенсорний (сенестопатичний) автоматизм проявляється псевдогалюцинаціями і сенестопатіями з відчуттям впливу, втручання, відчуження ("спричиняють відчуття стискання, скручування, болю, холоду, спотворюють апетит, статеве почуття").

Руховий (кінестетичний) автоматизм — переконання хворого, що всі рухи, в тому числі й мова, відбуваються під впливом зовнішньої сили ("перетворюють на робота, маріонетку", "керують із Космосу").

Якщо у хворого симптоми асоціативного, сенсорного і кінестетичного автоматизму, то йдеться про розгорнутий синдром психічного автоматизму. Спостерігається синдром Кандинсь-кого—-Клерамбо при шизофренії, органічних ураженнях головного мозку.

Синдром Капгра (J. M. J. Capgras, 1923) характеризується порушенням здатності впізнавати людей. Хворі не впізнають своїх рідних, знайомих, говорять про них як про підставні особи, що є близнюками або двійниками. Вважають, що вони за-гримовані під певних людей (симптом негативного двійника). Іноді ж незнайомих сприймають як добрих знайомих (симптом позитивного двійника).

Синдром Капгра включає симптом Фреголі, коли хворі стверджують, що їх "переслідувач" змінює свою зовнішність, аби не впізнали. Маячні ідеї інтерметаморфози є одним із варіантів помилкових (хибних) упізнавань. Хворі впевнені, що "переслідувачі" змінюють не тільки зовнішність, але й моральний та духовний стан інших, навколишнє оточення. При цьому хибне впізнавання поширюється не на одну особу, а на багатьох людей. Деякі автори вважають синдром Фреголі самостійним.

Синдром Капгра часто поєднується з маячними ідеями переслідування, впливу, проявами психічного автоматизму і спостерігається при багатьох психічних захворюваннях. Нозологічно він малоспецифічний.