Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
У стародавні часи
План
Періодизація історії України.
Первіснообщинний лад на території України.
Грецька колонізація та міста поліси у Північному Причорномор’ї.
Питання 1. Періодизація історії України.
Вперше наукову концепцію, схему української історії обґрунтував М.С.Грушевський в 1904 р. у роботі «Звичайна схема «русской» історії і справа раціонального укладу історії східного слов’янства». На основі його вчення можна виділити такі головні етапи:
- Княжа доба русько-української історії (др. пол. 1 тис. н.е. – XV ст.).
- Козацько-гетьманська держава і боротьба за її утвердження і збереження (кінець XVI – XVIII ст.).
- Боротьба проти Російської та Австро-Угорської імперій за створення новітньої Української держави (XIX – поч. XX ст.).
- УРСР в складі радянської тоталітарної системи та відродження України (1921-2009 рр.).
На сьогодні, з різних причин, не існує єдиної загальнообов’язкової періодизації історії України. Різні автори та історичні школи, в залежності від свого бачення, дають власну періодизацію за роками правління найвищої посадової особи у державі (царистська); визнанням народних мас головною рушійною силою історії та великими народними рухами (народницька); складовими розвитку держави (державницька); зміною соціально-економічних формацій (формаційна); прогресом і зміною цивілізацій (цивілізаційна); часом дії (існування) проблемних суспільних явищ: корінезація, колективізація, Вітчизняна війна тощо.
У сучасній українській історіографії проблема періодизації українського етногенезу є дискусійною – досі ще не вироблено єдиних критеріїв її поділу.
На сьогодні, історична наука в Україні накопичила велику кількість періодизацій історії України. Розглянемо декілька із них.
Формаційний підхід до періодизації. В основу формаційного підходу покладено соціально-економічний розвиток суспільства, основні періоди:
1. Первіснообщинна формація. Виникає з появою першoї людини на території сучасної України до появи перших держав на території України (Київська Русь). Цей період характеризують: відсутність приватної власності, общинне існування людей, відсутність класів, слабкий розвиток продуктивних сил.
2. Рабовласницька формація. Виникає з появою перших цивілізацій. На території України класично не була представлена в перших слов’янських державах, а лише в іноетнічних державах – міста держави в Північному Причорномор”ї. Рабовласницька формація характеризується наявністю приватної власності, експлуатацією (рабство) та більш високим розвитком продуктивних сил. Виникають антагоністичні класи – раби та рабовласники.
3. Феодальна формація. Виникає з появою феодальної держави Київська Русь у ΙX ст. Період феодалізму тривав на території України від ΙX ст. до 1861 року – відміни кріпосного права в Російської імперії. У цей період продовжує існувати приватна власність, людство існує в межах двох великих класів – феодалів, які володіли землею та кріпаками, які були прикріплені до землі, але були особисто вільні. Продуктивні сили зростають у порівнянні з рабовласницькою формацією – кріпаки були зацікавлені в результатах своєї праці.
4. Капіталістична формація. На території України виникає після відміни кріпацтва в Росії (1861 р.) та Австрії (1848 р.). Тривала до 1917 року. В період капіталізму існують два класи – капіталісти та пролетаріат.
5. Комуністична формація. Виникає після 1917 року. Характеризується відсутністю експлуатації людини людиною та класів. Проте це було тільки в теорії, на практиці було зовсім інше.
За характером розвитку суспільних відносин існує ще одна – Періодизація історії України за рівнем розвитком суспільства:
1. Доіндустріальне суспільство (аграрне або традиційне). Виникає з появою перших людей на території України, проіснувало до 30-х років ΧΧ ст. – примусової колективізації та руйнування традиційного сила. Основна маса населення України – це селяни, які займаються сільським господарством.
2. Індустріальне суспільство. Хронологія: 1930-ті до 1991 р. Більшість населення України проживає в містах, основа економіки – промисловість.
3. Постіндустріальне суспільство. Ця стадія історичного розвитку триває з 1991 року (отримання Україною незалежності) до сьогодні. Більшість населення України працює в сфері послуг.
Остання періодизація яку ми розглянемо – Хронологічна, яка є найбільш простою і побудована за хронологічним принципом. Періодизація історії України за хронологічним принципом, хоч і з невеликими відмінностями, проте практично відповідає періодизації всесвітньої історії (історії Європи).
Хронологічна періодизація:
1. Давня історія України – від появи першої людини до VΙ ст. – виникнення перших слов’янських державних утворень (проте часто Давню історію України продовжують до ΧΙΙΙ ст., тобто до остаточної загибелі Київської Русі).
2. Середньовічна історії України – VΙ ст. (або ΧΙΙΙ ст.) до 1569 року – Люблінська унія – створення Речі Посполитої. Основні віхи періоду – існування Київської Русі, удільний період, Русько-Литовська держава.
3. Нова історія України – 1569 – 1914 (або початок ΧΧ ст. ) до початку Українських національних змагань під час Першої Світової війни. Перебування України у складі Речі Посполитої, а пізніше у складі Австро-Угорської та Російської імперій.
4. Новітня Історія України – Від 1914 року, продовжується до сьогодні. Основні віхи: Українська національна революція, перебування у складі СРСР, незалежна Україна.
Питання 2. Первіснообщинний лад на території України.
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Кам`яна доба (1 млн. – 3 тис. р. до н.е) Палеоліт (2 млн. - X тис. до н.е.; для України 400 тис. до н.е.) Мезоліт (Х-VI тис. до н.е.) Неоліт (VI-IV тис. до н.е. В лісній зоні до III тис. до н.е.) | Енеоліт (мідно-кам`яна доба) IV-III тис. до н.е. Бронзова доба (кінець III - початок I тис. до н.е. | Залізна доба. Для території України з ІХ-VІII ст. до н.е. - до виникнення ранньокласових суспільств. | |
| Форми суспільного устрою | Первісне стадо. Родова община: матріархат. Об'єднання поріднених родів в племена. | Патріархальна родова община. Перші міжплемінні об'єднання. Посилення ролі старійшин і вождів. | Великі міжплемінні союзи: військова демократія. Зміцнення влади племінних вождів. |
| Родинні відносини | Безладні статеві стосунки, відсутність сім'ї. Матріархат: заборона на статеві стосунки між родичами, формування сім'ї по материнській лінії, відсутність парних сімей. Формування стійкої сім'ї. | Відособлення сім'ї, патріархат, полігамія. Моногамні сім'ї. | Без змін. |
| Фізіологічний тип людини | Пітекантроп. Неандерталець. Кроманьйонець – Homo Sapience. | Homo Sapience | Homo Sapience. |
| Заняття та господарська діяльність | Збиральництво, колективне полювання. Індивідуальне полювання, рибальство, поява рослинництва і тваринництва. Виникнення скотарства і землеробства. Початок мінової торгівлі. | Спеціалізація: відділення скотарства від землеробства, поява ремесла, мінова торгівля. | Товарне виробництво, введення грошових одиниць. |
| Знаряддя та технологія праці | Ударні, ріжучі та колючі знаряддя праці (камінь, дерево, кістка). Будівництво примітивних укриттів. Добування вогню тертям. Виготовлення одягу з шкур. Винахід списометалок (коп’єметалок). Будівництво примітивного житла (типу яранг, куренів та ін.). Винахід лука і стріл, виготовлення мікролітів, виготовлення складених знарядь праці, риболовних сітей. Різання, шліфовка, свердління каменю, винахід човна, штучних матеріалів: кераміки, тканини. Сапне землеробство. | З'являються знаряддя праці з міді, бронзи. Розвивається металургія. Винайдено колесо. Перехід до рільного землеробства. Використання тяглової сили, створення постійних поселень і глинобитних будинків. | Виготовлення залізних знарядь праці. |
| Релігія та ідеологія | Початки абстрактного мислення, зародження мистецтва, перші релігійні уявлення у формі анімізму. Культ плодючості та родючості. Образотворче та прикладне мистецтво. Культури: буго-дністровська, лінійно-стрічкової кераміки, сурсько-дніпровська, дніпро-донецька, ямково-гребінцева та ін. | На базі ранніх вірувань формується політеїзм. Створюються прадавні календарі. Культури: трипільська, ямна, середньодніпровська, катакомбна, зрубна та ін. | Політеїзм. Культури: черноліська, пшеворська, зарубінецька, київська, черняхівська, кіммерійців та ін. |
Питання 3. Грецька колонізація та міста поліси у Північному Причорномор’ї.
Причини колонізації:
- концентрація земельних ділянок в руках аристократії, обезземелення рядових вільних общинників, витіснення в ремісничій сфері вільної праці рабською, розвиток торгівлі та мореплавства (економічний чинник);
- міграція в VІІІ - VІ ст. до н.e. населення з Греції (демографічний чинник);
- загострення внутрішньополітичної боротьби, внаслідок чого велика частина населення покинула батьківщину (політичний чинник);
- ворожі нашестя на грецькі міста та сільськогосподарські райони (військовий чинник).
Характерні риси грецької колонізації:
- її не можна порівнювати з капіталістичною колонізацією: поліси в економічних і політичних відносинах були незалежні від метрополії і співпрацювали з останньою на умовах договору;
- мирний характер (хоча її суть полягала в експлуатації природних і людських ресурсів зайнятих територій);
- заснування нових колоній проходило, як правило, організовано: метрополія або самі колоністи вибирали керівників переселення (ойкіста), головним завданням якого був розподіл земельних ділянок;
- розвитку нових полісів сприяла торгівля з метрополією;
- поступове заселення районів Північного Причорномор'я (більшість античних міст тут датуються VI ст. до н.e.).
Стадії формування грецьких колоній:
- невеликі торгові пункти – емпорії;
- великі населені пункти, навколо яких зводилися укріплення;
- навколо факторій з'явилися сільськогосподарські округи (Хори);
- міста-поліси (Тіра, Ольвія, Херсонес та ін.);
- держави (Боспорське царство).
Етапи освоєння греками Північного Причорномор'я:
Перший (VII ст. до н.е. ). Переселенці закладають місто Істрію в пониззях Дунаю і колонію Борисфен на сучасному острові Березань під Очаковим.
Другий (перша половина VI ст. до н.е.). Заснування Ольвії (біля с. Парутине Очаківського району Миколаївської області), Пантикапея (Керч) і Феодосії (Кафа).
Третій (друга половина IV - початок V ст. до н.е.). Поява Тіри (нині м. Білгород-Дністровський) і Кіркінітіди (Євпаторія).
Четвертий (V ст. до н.е.). Закладений Херсонес Таврійський. Пантикапей об’єднав під своєю владою близько 20 держав і міст Керченського і Таманського півостровів і Кубані, утворивши Боспорське царство.
Два етапи політичної історії міст-полісів:
VІІ - I ст. до н.е. "незалежність" міст-держав;
I ст. до н.е. - III ст. н.е. – підпорядкування Риму.
Політична організація античних міст Північного Причорномор'я:
Всі вони були рабовласницькими республіками:
Аристократичні (Пантікапей до створення Боспорського царства);
Демократичні (поняття умовне): Ольвія, Херсонес та ін. Виняток становить монархія у Боспорській державі.
Причини занепаду міст-полісів:
1. Загальна криза рабовласницької системи (починаючи з III ст. до н.е.):
- неефективність рабовласницької праці і звільнення рабів;
- різке скорочення зовнішньої, внутрішньої торгівлі та грошових відносин;
- натуралізація господарського життя;
- соціальна боротьба як між рабами і рабовласниками, так і всередині самого класу рабовласників.
2. Напад сусідських племен (готи, гуни та ін.);
3. Корінна зміна економічної ситуації в східно-середземноморському басейні (Афіни як основний споживач хліба з Північного Причорномор'я приходять в занепад, а на світовому ринку з'явився новий постачальник пшениці – елліністичний Єгипет, що поставляв зерно дешевше.
З III ст. до н.е. положення греків помітно міняється. Торгові стосунки уриваються тривалими і запеклими зіткненнями між скіфами та іншими північно-причорноморськими народами з одного боку і античними містами-полісами з другого. Варварські племена починають тіснити північно-причорноморських греків. Прихід сарматів і прагнення скіфів потрапити до узбережжя сприяли остаточному занепаду міст-держав.
Дата: 2019-03-05, просмотров: 211.