І. Науково-методичне обґрунтування теми:

Захворювання органів травлення зараз дуже поширені. Серед найбільш розповсюджених можна виділити: виразки шлунку та 12-палої кишки, гіпоцидні та гіперацидні гастрити, холіцистити, панкреатити, хронічні закрепи та інші захворювання.

Лікарські засоби, що впливають на процеси травлення, змінюють секреторну, моторну, всмоктувальну функції шлунково-кишкового тракту.

Вашливу роль в перетравленні страви відіграють: шлунковий сік, пепсин, панкреатин, жовч.

Знання механізму дії препаратів, шлях їх введення, конкретних доз препаратів, особливостей призначення, знання нових препаратів, які знаходяться в сучасному арсеналі лікарських засобів дозволять вам своєчасно та кваліфіковано надавати допомогу хворим на захворювання шлунково-кишкового тракту.

Знати  ( L - I І):

класифікацію, фармакодинаміку та спектр застосування речовин, які впливають на функції органів дихання; побічну дію препаратів та заходи щодо запобігання їй.

-  Визначення груп препаратів;

- Класифікацію;

- Механізм дії кожної групи препаратів;

- Застосування препаратів;

- Латинську назву основних препаратів, та їх форму випуску.

Тема: Лікарські засоби, що впливають

на функцію органів травлення.

План:

Класифікація засобів, що впливають на функцію шлунка.

Засоби, що впливають на апетит. Речовини, що підвищують апетит (гіркоти — настоянка полину; інсулін). Форма випуску, фармакологічна дія, призначення.

Речовини, що знижують апетит (анорексигенні засоби — дезопімон, фепранон, теренак). Форма випуску, фармакологічна дія, призначення.

Засоби, що впливають на секреторну функцію шлунка. Засоби, які застосовують у разі недостатньої секреції залоз шлунка: сік шлунковий натуральний, кислота хлористоводнева розведена, пепсин. Форма випуску, фармакологічна дія, призначення.

Використання препаратів з діагностичною метою (гістамін, пентагастрин).

Засоби, які застосовують за надмірної секреції залоз шлунка (М-холіноблокатори — платифіліну гідротартрат, атропіну сульфат, препарати беладони, пірензепін; блокатори Н₂-рецепторів — циметидин, ранітидин, фамотидин; антацидні засоби — натрію гідрокарбонат, магнію оксид, “Альмагель”). Форми випуску, фармакологічна дія, застосування. Застосування гастропротекторних засобів (препарати Бісмуту, фітопрепарати) при виразковій хворобі шлунка.

Засоби, що впливають на моторну функцію шлунка. Засоби, що посилюють рухову функцію шлунка: прозерин, ацеклідин, апоморфіну гідрохлорид. Форми випуску, фармакологічна дія, показання до застосування.

Протиблювотні засоби: етаперазин, церукал, метоклопрамід, таблетки “аерон”. Форми випуску, фармакологічна дія, показання до застосування.

Засоби, що впливають на моторну функцію кишок. Застосування антихолінестеразних засобів і М-холіноміметиків при атонії кишок.

Проносні засоби. Класифікація препаратів. Сольові проносні засоби. Основні представники: магнію сульфат, натрію сульфат, механізм дії, особливості застосування. Особливості дії рицинової олії, її застосування. Фенолфталеїн і антраглікозиди, механізм дії, застосування. Застосування проносних засобів, що вибірково діють на рухову функцію товстої кишки. Механізм їхньої дії. Можливість звикання.

Засоби, що впливають на жовчовиділення.

Засоби, що посилюють утворення жовчі (холеретики), тваринного, рослинного походження та синтетичні. Основні представники: кислота дегідрохолева, “Алохол”, “Холензим”, оксафенамід, фітопрепарати. Форми випуску, особливості застосування.

Засоби, що сприяють виходу жовчі із жовчного міхура у дванадцятипалу кишку (холекінетики): М-холіноблокатори, спазмолітики міотропної дії. Основні представники: магнію сульфат, но-шпа, папаверин. Форми випуску, особливості застосування.

Гепатопротектори, їхні властивості та застосування. Основні представники: легалон, силібор, есенціале. Форми випуску, показання до застосування.

Засоби, що впливають на секреторну функцію підшлункової залози. Основні представники: панкретин, контрикал, панзинорм, фестал-форте. Форми випуску, механізм фармакологічної дії, застосування при гострих і хронічних захворюваннях підшлункової залози.

Засоби, що впливають на апетит. Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлункового соку. Засоби, що впливають на моторику шлунка. Засоби, які застосовують при порушенні секреції залоз кишок. Засоби, що впливають на моторику кишок. Засоби, які застосовують для діагности­ки захворювань органів травлення (табл. 25).

13.1. Засоби, що впливають на апетит, поділяють на:

13.1.1. Засоби, що підвищують апетит:

• Гіркоти: настойка полину, настойка гірка, відвар кореня кульбаби, настої трави золототисячника, трилисника, гір­чиця, хрін, часник, цибуля.

• Інсуліни:

13.1.2. Засоби, що знижують апетит (анорексигенні препара­ти): дезопімон, фепранон, мазиндол (теронак).

Засоби, що підвищують апетит. Гіркоти вибірково по­дразнюють смакові рецептори язика, рефлекторно збуджують центр голоду довгастого мозку, підвищують апетит, покращують
травлення. Застосовують гіркоти при захворюваннях, що супрово­джуються зниженням або відсутністю апетиту (анорексії).

Інсуліни знижують рівень цукру в крові і збуджують центр го­лоду довгастого мозку. Детально про інсуліни йдеться в розділі «Препарати гормонів та їх синтетичних аналогів», тема 15.

Засоби, що знижують апетит (анорексигенні препара­ ти), стимулюють, збуджують центр насичення довгастого мозку і пригнічують центр голоду. Застосовують анорексигенні препарати при аліментарному ожирінні (ожиріння, що пов'язане з переїданням). Вони полегшують дотримування дієти. Побічна дія — без­соння, підвищення AT, лікарська залежність. Протипоказання — гіпертензивна хвороба, стенокардія, гіпертиреоз.

Особливості роботи з препаратами:

—гіркоти приймають за 15—20 хв до їди;

—анорексигенні препарати приймають під час їди у першій поло­ вині дня, найкраще під час сніданку.

Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлунково­ го соку.

13.2.1. Засоби, які застосовують при недостатній секреції (гіпосекреції) шлункового соку.

13.2.2. Засоби, які застосовують при надлишковій секреції (гіперсекреції) шлункового соку.

Засоби, які застосовують при гіпосекреції шлункового со­ ку:

— препарати, що застосовують у легких випадках, на початко­вих стадіях захворювання:

• гіркоти (див. «Засоби, що підвищують апетит»);

• вуглекислі мінеральні води: єсентуки-17, лужанську, поляну квасову;

• препарати лікарських рослин: квіти бузини чорної, ромашки лікарської, трави золототисячника малого, деревію звичай­ного тощо;

— засоби замісної терапії, препарати, які застосовують у важ­ких випадках: сік шлунковий натуральний, пепсин, кислоту хлор­ну розведену, пепсидил, абомін, ацидин-пепсин.

Вуглекислі мінеральні води містять вуглекислий газ, який по­силює секрецію шлункового соку. їх застосовують перед їдою на початкових стадіях захворювань шлунка, що супроводжуються зниженням секреції шлункового соку.

Засоби замісної терапії застосовують у тих випадках, коли за­лози шлунка не можуть забезпечити достатню секрецію шлунко­вого соку.

Сік шлунковий натуральний містить кислоту хлоридну розве­дену, ферменти пепсин, ліпазу й інші компоненти. Пепсин акти­вується тільки в присутності кислоти хлоридної розведеної. Тому його призначають у мікстурах із хлоридною кислотою або поро­шок пепсин запивають кислотою хлоридною розведеною.

Сік шлунковий натуральний, пепсин, кислоту хлоридну розве­дену, ацидин-пепсин, пепсидил, абомін призначають перед їдою при гіпоацидних гастритах, ахілії.

Особливості роботи з препаратами:

—засоби замісної терапії (сік шлунковий натуральний, пепсин, кислота хлоридна розведена) приймають за 15—20 хв до їди;

—пепсин виписують у мікстурах з розчинами кислоти хлоридної розведеної;

—кислота хлоридна розведена внаслідок тривалого застосування може спричинити пошкодження емалі зубів, тому її бажано вжива­ ти через соломинку.