Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

1. β -Адреноміметики: ізадрин (ізопреналін).

2. α-, β -Адреноміметики.

3. Адреналіну гідрохлорид (епінефрин).

4. Симпатоміметики: ефедрину гідрохлорид.

5. М-Холіноблокатори: атропіну сульфат, іпратропію бромід, настойка беладонни, краплі Зеленіна.

Препарати цих груп покращують серцеву провідність. Засто­совують для лікування брадіаритмій, передсердно-шлуночкової блокади серця.

Особливості роботи з препаратами:

— новокаїнамід не можна застосовувати разом із сульфаніламід­ ними препаратами.

Внутрішньовенно новокаїнамід вводять дуже обережно, повільно, у хворого можливий колапс;

—новокаїнамід та хінідину сульфат не можна призначати при передозуванні серцевих глікозидів;

—хінідину сульфат застосовують за схемою: на перше прийман­ ня призначають по 0,4 г, потім по 0,2 г через кожну годину до припи­ нення нападу;

—лідокаїн вводять внутрішньовенно струминно, а потім крапе­ льно, 2% розчин розводять ізотонічним розчином натрію хлориду;

—солі калію несумісні з серцевими глікозидами;

—калію хлорид вводять внутрішньовенно крапельно зі швидкістю 20—30 крапель за хвилину у вигляді 0,25—0,5% розчину. Для цього вміст ампули калію хлориду (4% розчин по 50 мл) розводять у 10—16 разів ізотонічним розчином натрію хлориду;

—внутрішньо калію хлорид приймають після їди.

Таблиця . Протиаритмічні препарати

Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування
Верапаміл (Verapamilum)	Таблетки по 0,04; 0,08 г Ампули 0,25% розчину по 2 мл	Внутрішньо по 0,04 г 3 рази на день Внутрішньовенно по 2-4 мл
Калію хлорид (Kalii chloridum)	10% розчин Ампули 4% розчину по 50 мл	Внутрішньо по 1 столовій ложці після іди 3 рази на день; 50 мл розвести в 500 мл 0,9% розчину натрію хлориду Внутрішньовенно крапельно
Новокаїнамід (Novocainamidum)	Таблетки по 0,25; 0,5 г Ампули 10% розчину по 5 мл	Внутрішньо по 0,25-0,5 г через кожні 4—6 год Внутрішньом'язово, внутрішньовенно
Хінідину сульфат (Chinidini sulfas)	Таблетки по 0,1; 0,2 г	Внутрішньо на перше приймання по 0,4 г, потім по 0,2 г кожну годину до припинення нападу

Діуретики (сечогінні) препарати виводять з організму воду та іони, зменшують кількість рідини і знижують AT. Вони є синергістами — посилюють дію антигіпертензивних препаратів інших груп. Тому сечогінні препарати використовують для комбінованої терапії гіпертензії.

Класифікація діуретинів

1. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики: дихлотіазид (гіпотіазид, гідрохлортіазид), гігротон (оксодолін), циклометіазид.

2. Петльові діуретики: фуросемід (лазикс), клопамід (бринальдикс), етакринова кислота (урегіт).

3. Антагоністи альдостерону: спіронолактон (верошпірон).

4. Інгібітори карбоангідрази: діакарб (фонурит).

5. Діуретики, що знижують проникність ниркових канальців для іонів натрію: тріамтерен.

6. Осмотичні діуретики: маніт, сечовина для ін'єкцій, гіперто­нічні розчини глюкози, натрію хлориду.

Тіазидні діуретики пригнічують реабсорбцію натрію, калію, хлору і води в проксимальному та дистальному відділах канальців нефрона.

Дихлотіазид (гіпотіазид) — сечогінний препарат середньої сили дії.

Діуретичний ефект розвивається через 1-2 год і продовжується до 12 год. Застосовують для комбінованої терапії гіпертонічної хвороби, набряків різного походження. Побічна дія — гіпогліке­мія, гіпохлоремічний алкалоз, що проявляються нудотою, блю­ванням, слабістю, діареєю. Цим явищам можна запобігти шляхом призначення збагаченої калієм дієти (картопля, квасоля, родзин­ки, пшоно, курага) та препаратами калію.

Петльові діуретики пригнічують реабсорбцію натрію, хлору, води в петлі Генле.

Фуросемід — сечогінний засіб швидкої та сильної дії. Дія після внутрішньовенного введення починається через 2—3 хв, тривалість — до 2—3 год; при внутрішньому застосуванні — через 20—30 хв три­валістю до 6—8 год. Застосовують в екстрених випадках — при гіпертензивних кризах, набряках легенів, мозку, для форсованого (прискореного) діурезу при отруєннях тощо. Побічна дія — гіпокаліємія, гіпохлоремічний алкалоз (див. дихлотіазид), загострення подагри, гіперглікемія, ортостатичний ефект, розвиток глухоти (ототоксична дія).

Антагоністи альдостерону перешкоджають взаємодії альдосте­рону зі специфічними рецепторами і є конкурентними анта­гоністами гормону кори надниркових залоз альдостерону відносно його впливу на нефрон.

Спіронолактон (верошпірон) — сечогінний засіб повільної і слабкої дії. Початок дії розвивається на 3—4-й день. Застосовують при набряках різного походження, для комплексного лікування гіпертензії. Побічна дія — сонливість, слабість, атаксія, гінекомастія. Спіронолактон не впливає на виведення з організму калію, то­му він належить до так званих калійзберігаючих діуретиків.

До калійзберігаючих діуретиків належить також тріамтерен.Особливості роботи з препаратами:

— після приймання клофеліну, бензогексонію, октадину, натрію нітропрусиду хворий повинен лежати протягом 1,5—2 год для запо­бігання ортостатичному колапсу. Під час лікування клофеліном за­боронено вживати етиловий спирт. Внутрішньовенно клофелін вводять обережно: вміст ампули розчиняють в 10—20 мл ізотонічного розчину, вводять протягом 3—5 хв.

У результаті швидкого введення можливе підвищення тиску;

— клофелін і метилдопу відміняють, поступово зменшуючи дозу;

— резерпін приймають після їди;

—внутрішньом 'язові ін 'єкції магнію сульфату болючі, на місці введення можуть утворитися болючі інфільтрати;

—внутрішньовенно магнію сульфат вводять повільно, обережно. Для цього застосовують 3% розчин, який вводять протягом години крапельно. Швидке введення призводить до зупинки дихання;

—інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (каптоп- рил, еналаприл) протипоказані вагітним через ризик появи вад розви­ тку плода (природжених вад);

—діуретики несумісні з сульфаніламідними препаратами;

—сечогінні препарати приймають у першій половині дня;

—тіазидні діуретики протипоказані при важкій нирковій не­ достатності; вони зумовлюють загострення подагри, збільшують вміст цукру в крові (увага до діабетиків);

—дихлотіазид призначають за схемою індивідуально після їди;

—фуросемід несумісний в одному шприці з іншими препаратами. Фуросемід у таблетках приймають перед їдою. Фуросемід не можна призначати разом з препаратами, що виявляють ототоксичну та нефротоксичну дії.

Таблиця . Антигіпертензивні засоби

Назва препарату

Форма випуску

Спосіб застосування

Дибазол (Dibasolum)

Ампули 0,5%, 1% розчину по 1; 2; 5 мл

Таблетки по 0,02 г

Внутрішньом'язово, внутрішньовенно 3-4 мл 1% чи 6-8 мл 0,5% розчину Внутрішньо по 0,02 г 2—3 рази на день

Дихлотіазид (Dichlothiasidum)

Таблетки по 0,1; 0,025 г

Внутрішньо після їди вранці по 0,1 г

Каптоприл (Captoprilum)

Таблетки по 0,025; 0,05 г

Внутрішньо по 0,05 г 2—3 рази на день

Клофелін (Clophelinum)

Таблетки по 0,000075; 0,00015 г Ампули 0,01% роз­чину по 1 мл

Внутрішньо — доза індивідуальна Внутрішньом'язово, внутрішньовенно

Магнію сульфат (Magnesii sulfas)

Ампули 20%, 25% розчину по 5; 10;

20 мл

Внутрішньом'язово, внутрішньовенно Папаверину гідрохлорид (Papaverini hydrochloridum)

Ампули 2% розчину по 2 мл

Таблетки по 0,04 г

Підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенно Внутрішньо по 0,04-0,08 г 3 рази на день

Но-шпа (No-spanum)

Ампули 2% по 2 мл Таблетки по 0,04 г

Внутрішньом'язово, внутрішньовенно Внутрішньо по 0,04 г 2-3 рази на день

Фуросемід (Furosemidum)

Таблетки по 0,04 г

Ампули 1% розчину по 2 мл

Внутрішньо по 1 таб­летці. Вранці перед їдою

Внутрішньом'язово, внутрішньовенно 1 раз на 2 дні

         

ДІУРЕТИКИ (лат. diuretica < грец. diur éō — виділяю сечу), або сечогінні препарати — у широкому розумінні ЛП, що підсилюють видільну функцію нирок і збільшують кількість сечі. Точніше визначення Д. — препарати, що викликають посилене виведення солей (насамперед натрію) і води з організму. Підкреслюючи первинність впливу справжніх Д. на екскрецію солей (вода пасивно рухається за натрієм та іншими осмотично активними речовинами), ці препарати іноді називають салуретиками. Основна мета застосування Д. — посилення електроліто- і водовидільної функцій нирок. Тому вони призначені в основному для лікування набряків, артеріальної гіпертензії й отруєнь. Однак у зв’язку з широким спектром ренальних і екстраренальних ефектів Д. наведеними станами показання до їх застосування не обмежуються.

У медичній практиці використовують також діуретики рослинногопоходження, зокрема настої з бруньок берези (Gemmae Betulae), листабрусниці (Folium Vitis idaea), лист а му чин ці (Folium Uvae ursi),трави хвоща польового (Herba Equiseti) та ін. Рекомендовані такожскладні сечогінні збори, наприклад, збір сечогінний № 1, до складу якоговходять листя мучниці (3 частини), квіти волошки синьої і коріннясолодки (по 1 частині). Одну столову ложку цього збору заварюютьсклянкою окропу, настоюють 20хв, охолоджують, проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день.

Серед відомих лікарських рослин приблизно у 70 — 80 % виявлено здатність посилювати виділення сечі. Однак за традицією використовується сечогінна дія лише деяких рослин. Незважаючи на те що ця дія значно слабша порівняно з багатьма сучасними діуретиками, лікарські рослини мають свої переваги, зокрема незначна їх токсичність дає змогу застосовувати рослинні препарати тривалий час без побічної дії.

Листя мучниці (fol. Uvea ursi) — містять флавоноїди, а також глікозид арбутин (близько 6 %). Флавоноїди підвищують діурез. В організмі арбутин розкладається з утворенням гідрохінону, якому властива протибактеріальна дія. Використовують, як правило, відвари з розрахунку 0,5 — 1 г листя на один прийом. Призначають 3 — 5 разів на день при запальних захворюваннях сечового міхура та сечових шляхів. Відвар не слід вживати при захворюваннях нирок: гідрохінон подразнює їхню паренхіму.

Трава хвоща польового (НегЬа Equiseti) — містить велику кількість розчинної у воді силікатної кислоти, флавоноїди, алкалоїди та інші речовини. Відвару із трави хвоща польового властива сечогінна, дезінфікуюча і протизапальна дія. Призначають, як правило, у вигляді відвару з розрахунку 1—2 г трави на прийом. Приймають 3 — 4 рази на день. Як і листя мучниці, траву хвоща польового не слід вживати при захворюваннях нирок: викликає подразнення паренхіми.

Листя ортосифона (нирковий чай -Fol. Orthosphonis) - містять глікозиди, сапоніни, алкалоїди та ін. Росте головним чином у Південно-Східній Азії, Індії, Індонезії. Вирощують у Криму, на Кавказі. Має слабку сечогінну і протизапальну дію. Широко застосовують при захворюваннях нирок і сечових шляхів. Використовують у вигляді настою з розрахунку 1 — 2 г трави на прийом. Приймають за ЗО хв до їди 2 — 3 рази на день. Побічна дія не виявлена.

Листя брусниці (fol. Vitisidaea) -містить флавоноїди, глікозиди, у тому числі арбутин, органічні кислоти та ін. Найчастіше застосовують у вигляді відвару з розрахунку 1—2 г листків на прийом. Приймають 3 — 4 рази на день. Для листків брусниці характерна слабка сечогінна, антисептична і протизапальна дія. Не рекомендують застосовувати при запальних захворюваннях нирок: викликає подразнення паренхіми.

Крім цих рослин сечогінна дія виявлена у горицвіту весняного, квіток волошки синьої, ягід ялівцю звичайного, бруньок і молодих листків берези бородавчастої та ін.

Сечогінні засоби іноді застосовують комбіновано при хронічній недостатності серця, гострій і хронічній недостатності нирок та при деяких інших захворюваннях з порушеннями водно-сольового обміну.

Найчастіше комбінують засоби з різним механізмом дії для активнішого виведення солей і води з організму. Поєднане застосування препаратів, крім того, спрямоване на зменшення їх негативної побічної дії.

Для збільшення салуретичної і діуретичної дії осмотичні сечогінні комбінують з речовинами, які діють на рівні клітин ниркових канальців. Здебільшого в таких випадках застосовують маиіт з кислотою етакриновою або фуросемідом. Таку комбінацію призначають у випадках проведення форсованого діурезу при отруєннях або за потреби швидкої дегідратації, наприклад при набряку мозку.

Часто комбінують активні діуретики, які діють на рівні базальної мембрани, з тріамтереном або спіронолактоном -препаратами, які діють на рівні апікальної мембрани. При цьому зменшується можливість виникнення гіпокаліємії. Застосування тріамтерену, амілориду з похідними бензодіазепіну запобігає порушенню кислотно-лужної рівноваги, а також гіперурикемічній дії (таблетки «Трі-ампур», «Модуретик» та ін.).

Деякі сечогінні засоби здатні підсилювати дію препаратів інших груп. Так, сильні діуретики (тіазиди, кислота етакри-нова, фуросемід) посилюють дію гіпотензивних засобів (наприклад, алкалоїдів раувольфії) — таблетки «Адельфан-езидрекс», «Неокристепін», «Бринердин», «Кристепін» та ін. Тріамтерен і спіронолактон завдяки калійзберігаючій дії можна застосовувати разом з серцевими глікозидами.

Сечогінні засоби потеціюють ефект багатьох протипухлинних засобів, збільшуючи чутливість клітин пухлини до цитостатиків. Слід пам'ятати, що активні салуретики (фуросемід, буфенокс, кислота етакринова) значно збільшують ототоксичну дію антибіотиків.

V І I . Матеріали активізації студентів під час викладення лекції

Визначте засоби А –В (атропіну сульфат, Ізадрин, Талінолол), які застосовують при серцевих аритміях.

Аритмії	Екстра- Систолія	Пароксизм Мальна тахікардія	Миготлива аритмія	Атріовентри- Кулярний блок	Синоатріаль-ний блок
Засоби
А	+	+	+
Б				+	+
В				+

Вирішіть задачі

1. Препарат наперстянки пурпурової. Посилює систолу, подовжує діастолу, гальмує проведення імпульсів провідною системою серця, зменшує автоматизм. Діє тривало, здатний до кумуляції. Застосовують для лікування хронічної серцевої недостатності та миготливої аритмії, Визначте препарат.

2. Препарат гальмує транспортування іонів кальцію всередину м'язових клітин серця, що обмежує стимулювальну роль кальцію в скоротливій функції міокарда. Розширює вінцеві судини, зменшує потребу серця в кисні, пригнічує проведення імпульсів від передсердь до шлуночків. Застосовують препарат при аритміях, для запобігання нападам стенокардії. Про який препарат іде мова?

3. Хворий Р., 49 р., скаржиться на біль у ділянці серця та за грудниною з іррадіацією в ліве плече, руку. Біль нападоподібний, виникає під час швидкої ходьби, супроводжується відчуттям страху, в стані спокою швидко минає. Хворіє 2 міс. Протягом останнього тижня напади почастішали. Яке захворювання у пацієнта? Призначте засоби для припинення та профілактики нападів.

4. Хворий П., 62 р., госпіталізований зі скаргами на сильний біль за грудниною стискального характеру з іррадіацією в ліве плече і руку, пульс неритмічний (б—8 екстрасистол за хвилину). Діагноз — гострий інфаркт міокарда, часта шлуночкова екстрасистолія. Які лікарські засоби варто призначити для припинення болю та зняття аритмії за цього стану?

VIII . Матеріали для самопідготовки студентів

1. Які препарати застосовують при серцевій недостатності і чому?

2.Який шлях і особливості введення кардіотоніків в ампулах?

3.Які ускладнення можливі при швидкому введенні строфантину?

4.Які особливості перорального призначення серцевих глікозидів?

5.Чим проявляється передозування препаратів серцевих глікозидів і яка тактика надання допомоги при таких станах?

Тести і задачі для самоконтролю

1. У пацієнта хронічна серцева недостатність. Як основні призначені препарати наперстянки. Визначте препарати:

а) корглікон, строфантин;

б) дигітоксин, дигоксин;

в) адонізид, адоніс-бром;

г) добутамін, амринон;

д) аспаркам, унітіол.

2. Пацієнтові, у якого на тлі інфаркту міокарда через 2 тиж. виникла гостра серцева недостатність, лікар призначив внутрішньовенне введення кардіотонічних препаратів групи серцевих глікозидів. Визначте ці препарати:

а) дигітоксин, дигоксин;

б) добутамін, амринон;

в) строфантин, корглікон;

г) адонізид, адоніс-бром;

д) целанід, адонізид.

3. Пацієнтові з метою зменшення вираженості симптомів серцевої не­достатності лікар призначив серцеві глікозиди внутрішньовенно.
Який розчинник має використати медсестра:

а) 10 % розчин натрію хлориду;

б) 0,5 % розчин новокаїну;

в) воду для ін'єкцій;

г) ізотонічний розчин натрію хлориду;

д) 40 % розчин глюкози?

4. Пацієнтка із хронічною серцевою недостатністю кровообігу, яка отримує препарати наперстянки та сечогінні засоби, поскаржилася на погіршення стану: з'явилися нудота, блювання, перебої у роботі
серця. З чим пов'язане погіршення стану пацієнтки:

а) з підвищенням AT;

б) із передозуванням серцевих глікозидів;

в) зі зниженням AT;

г) із недостатньою дозою препаратів;

д) із порушенням дієти?

Яку допомогу необхідно надати?

5. Складіть рецептурний пропис на:

—дигітоксин у супозиторіях;

—мікстуру на 12 прийомів, що містить настій трави горицвіту та 4 Г натрію броміду;

—строфантин в ампулах;

—целанід у таблетках;

—адонізид.

Поясніть умови зберігання кожного з препаратів.

Робота з рецептурником

Занесіть до рецептурника:

—класифікацію і визначення кардіотонічних засобів;

—у завдання з фармакотерапії — препарати: дигітоксин, дигоксин, целанід, адонізид, корглікон, строфантин, добутамін, амринон;

—клінічний термін «серцева недостатність».

Запитання для самоконтролю

1. Обґрунтуйте принципи дії на серцеву провідність, автоматизм та збудливість препаратів для лікування тахі- та брадіаритмій.

2.Які групи препаратів пригнічують провідність, автоматизм та збудливість серця? Обґрунтуйте їх застосування, побічні ефекти.

3.Які засоби покращують проведення імпульсів провідною системою серця? Обґрунтуйте їх застосування.