І. Науково-методичне обґрунтування теми:

Центральна нервова та периферична нервова система (нерви та ганглії) проявляють різну чутливість до фармакологічних засобів. Тому в окремі групи виділяють засоби, які переважно діють на периферичну нервову систему та засоби, які впливають головним чином на ЦНС.

Периферична нервова система представлена нервами та гангліями. В периферичній нервовій системі розділяють афферентну та ефферентну її частину. Нервові волокна, які проводять збудження від ЦНС до тканини та органів називають еферентними. До засобів, що впливають на еферентну інервацію відносяться 6 М-холіноміметики, антихолінестеразні, курареподібні засоби, М-холіноблокатори, гангліоблокатори, Н-холіноміметики. Кожна група препаратів має свої особливості дії та застосування для ефективного лікування тих чи інших станів та захворювань. Наприклад: М-холіноміметики – при такому тяжкому захворюванню очей, як глаукома, при атонії кишечника та сечового міхура, антихолінестеразні при: парезах, паралічах, слабких пологах, М-холіноблокатори – при зниженні АТ, виразці шлунку, 12-палої кишки, бронхіальній астмі, брадикардії, гангліоблокатори – при гіпертонічних кризах, гіпотензії, виразках шлунку та 12-палої кишки, курареподібні – для вправлення вивихів, для репозиції кісток при переломах, для виключення природнього дихання при препараціях на серці, легенях і т.д. ця група лікарських засобів дуже небезпечна в питанні виникнення отруєнь, при передозуванні препаратів, які можуть привести до смертельного наслідку. Тому треба добре знати ознаки того чи іншого отруєння та вміти кваліфіковано надати медикаментозну допомогу потерпілому.

ІІ. Навчальні цілі лекції:

Розвивати у студентів здатність до пошукової роботи та логічне професійне мислення.

Знати  ( L - II ):

класифікацію, фармакодинаміку та спектр застосування речовин, які впливають на функції холінергічних синапсів, принципи лікування в разі отруєнь ФОС, атропіном, нікотином, мускарином, правила зберігання препаратів цієї групи.

- Визначення груп препаратів;

- Класифікацію;

- Механізм дії кожної групи препаратів;

- Застосування препаратів;

- Латинську назву основних препаратів, та їх форму випуску.

Тема: « Засоби, що впливають на функцію холінергічних синапсів»

План:

М-холіноблокувальні речовини. Основні представники: атропіну сульфат, препарати беладонни, платифіліну гідротартрат, скополаміну гідробромід, метацин. Вплив атропіну на гладкі м’язи внутрішніх органів, око, залози, серцево-судинну й центральну нервову системи, його застосування, токсична дія та невідкладна допомога в разі отруєння. Особливості дії скополаміну, платифіліну і метацину. Особливості застосування селективних М-холіноблокаторів (гастроцепін, атровент, бускопан).

Гангліоблокувальні речовини. Основні представники: бензогексоній, пентамін, гігроній, арфонад. Механізм дії, вплав на артеріальний тиск, гладкі м’язи, секрецію залоз. Застосування, побічні дії та допомога при них. Заходи профілактики ортостатичного колапсу.

Курареподібні речовини. Основні представники: дитилін, диплацин. Механізм дії, особливості застосування.

Анатомо-фізіологічні особливості еферентної ін­ нервації. Холінергічний синапс. Класифікація за­ собів, що впливають на холінергічні синапси (табл. 12).

Антихолінестеразні засоби. Засоби, що вплива­ ють на мускариночутливі рецептори. М-Холіно- міметики. М-Холіноблокатори. Засоби, що впливають на нікотиночутливі рецептори. Н-Хо- ліноміметики. Н-Холіноблокатори: а) гангліобло- катори; б) міорелаксанти.

До еферентних нервів належать рухові (соматичні), які ін-нервують скелетні м'язи, і вегетативні, які регулюють функції вну­трішніх органів.

Вегетативні нерви на відміну від соматичних перериваються у нервових вузлах (гангліях) і складаються з прегангліонарного і постгангліонарного волокон. Соматичні не перериваються і мають одне волокно.

Вегетативні нерви поділяють на симпатичні і парасимпатичні. Вони відрізняються один від одного у місцях виходу з ЦНС, у міс­ці розташування ганглій (симпатичні — поблизу від місця виходу з ЦНС, а парасимпатичні — поблизу виконавчих органів), а також виявляють протилежний вплив на функції внутрішніх органів. Останній пояснюється тим, що із закінчень нервів виділяються нейромедіатори (трансмітери) — речовини, які є переносниками нервового збудження. Нерви, з яких виділяється нейромедіатор ацетилхолін, називають холінергічними, а нерви, з яких виділяєть­ся норадреналін — адренергічними.

Синапс — це місце контакту між двома нейронами або між нер­вовими закінченнями і ефектором (виконавчим органом). Синап­си, в яких виділяється ацетилхолін, називають холінергічними, а в яких норадреналін, — адренергічними.

Холінергічний синапс складається з пресинаптичної і постсинаптичної мембран, між якими розташована синаптична

щілина.

У пресинаптичних закінченнях холінергічних нервів є пухирці (везикули), в яких виробляється медіатор ацетилхолін, що надхо­дить у синаптичну щілину і потрапляє на постсинаптичну мембра­ну, де взаємодіє з холінорецепторами. Внаслідок цього виникає деполяризація постсинаптичної мембрани — потенціал дії, який спричинює зміну функції ефектора. Після взаємодії ацетилхолін руйнується ферментом ацетилхолінестеразою.

Холінорецептори (спеціальні утворення на постсинаптичній мембрані) неоднаково чутливі до хімічних речовин. Розрізняють мускариночутливі, або м-холінорецептори, що чутливі до муска­рину (алкалоїд грибів мухоморів), та нікотиночутливі, або н-холінорецептори, що чутливі до нікотину (алкалоїд тютюну).

М-Холінорецептори розташовані в постгангліонарній мембрані клітин ефекторних органів, на закінченнях холінергічних нервів, у ЦНС, екзокринних залозах.

Н-Холінорецептори розташовані в гангліях (симпатичних і па­расимпатичних), у мозковій речовині надниркових залоз, кароти-дних синусах, на закінченнях соматичних нервів і в ЦНС.

Як лікарські препарати призначають речовини, що впливають на холінорецептори і ацетилхолінестеразу.