Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Статеві залози - це частина статевих органів. Статеві залози виконують всі змішані функції в організмі, тому що статеві залози займаються виробництвом як внутрішньої секреції (потрапляючи в кров, забезпечує нормальну життєдіяльність організму і статеву функцію) і зовнішні (потенційне потомство). Протягом перших 28 днів ембріогенезу відбувається закладка статевих органів і статевих залоз. Процес протікає однаково у ембріонів з набором хромосом 46, XY, 46, ХХ і 45, Х, оскільки забезпечується однією хромосомою Х. Цей етап повністю залежить від Y-хромосоми (другої статевої хромосоми), яка контролює розвиток статевих органів. Буває так, що в одного зародка можуть почати розвиватися статеві органи обох статей. Це явище називається істинним гермафродитизмом. Або ж у індивіда при утворенні статевих залоз однієї статі можуть бути яскраво виражені ознаки іншої статі, що називається помилковим гермафродитизмом. У період від дитинства до зрілого віку відбувається активація статевих залоз.
татеві гормони регулюють розвиток статевих органів і появу первинних і вторинних статевих ознак. Кожна статева залоза виробляє гормони, характерні для своєї статі, - естрогени в яєчнику і андрогени в сім'яниках, крім невеликої кількості гормонів протилежної статі.
Тестостерон, який починає вироблятися при статевому дозріванні, визначає вторинні чоловічі статеві ознаки - зростання бороди, низький голос, розвиток мускулатури та інші.
У жіночому яєчнику після досягнення статевої зрілості виділяється естрадіол, який сприяє округленню жіночого тіла, робить голос високим і т.д. Крім того, також виробляється прогестерон, що регулює менструальний цикл та інші статеві процеси.
Менструальний цикл - це проміжок часу від першого дня попередньої до першого дня наступної менструації (кровотечі).
Тривалість циклу складає 21-36 днів. Частіше всього спостерігається 28-денний цикл.
Циклічним змінам підлягають функціональна активність яєчників (яєчниковий цикл), матки (матковий цикл), піхви (піхвовий цикл), рівень гормонів у крові, обмін речовин, температура тіла, основний обмін, функція центральної нервової системи тощо.
Матковий цикл являє собою зміни в слизовій оболонці та її м’язовому шарі і включає наступні фази.
1) Менструації, посляовуляційна (metaoestrus) лютеїновою (жовтого тіла) ,прегравідна, тобто фази готовності слизової оболонки матки імплантувати запліднену яйцеклітину, якщо запліднення відбудеться.
2) Секреції, овуляційна (oestrus)
3) Фаза проліферації, передовуляційна (praeoestrus), фолікулярна
4) (період спокою (dioestrus)).
Кожен з цих періодів характеризується певними змінами в організмі.
При 28-денному циклі тривалість фаз становить відповідно: 3-5 днів, 8-11 і 13-14 днів. При іншій тривалості циклу міняється тривалість, головним чином, фази проліферації. Фаза секреції, що наступає після овуляції, триває 13-14 днів для всіх із згаданих вище тривалостей циклу (21-36 днів).
Нервова регуляція
Нервова регуляція — регуляція життєдіяльності організму за допомогою нервової системи. Виникла у зв’язку з елементарною реакцією організму на подразнення. Нервова система — сукупність структур в організмі людини, що регулюють роботу окремих органів і систем, здійснюють взаємозв’язок окремих органів між собою і всього організму з довкіллям. Головні процеси, що відбуваються у нервовій системі, — збудження і гальмування.
Нервова система поділяється на центральну — головний та спинний мозок — і периферичну — нерви і нервові вузли. Крім того, вона поділяється на соматичну і автономну (вегетативну). Соматична включає ті відділи нервової системи, які іннервують посмуговані м’язи, за винятком серцевого, та органи чуття (рецептори). Вегетативна система іннервує внутрішні органи, в тому числі гладеньку мускулатуру та серцевий м’яз (серце, судини, залози внутрішньої секреції тощо), пристосовуючи їх діяльність до умов навколишнього середовища, не підкоряючись волі людини.
Основним структурним і функціональним елементом нервової системи є нервова клітина — нейрон, що складається з тіла і відростків. Види відростків:
— дендрити — здебільшого короткі, розгалужені, по яких нервові імпульси надходять до тіла нервової клітини;
— аксони — довгі, мають розгалужений на кінці відросток, по них нервовий імпульс іде від тіла клітини до інших нервових клітин чи різних органів.
Крім характерних для клітин органел, у цитоплазмі нейрона є нейрофібрили — ниткоподібні утвори, що забезпечують транспорт речовин по аксону.
Довгі відростки, як правило, вкриті оболонкою; їх скупчення в центральній нервовій системі утворюють білу речовину. Нейрони бувають: доцентрові (чутливі) — передають збудження з периферії до нервової системи; вставні — передають нервові імпульси в самій нервовій системі; відцентрові (рухові) — передають імпульси до органів.
Нерви — це скупчення всіх клітин, відростків нервових клітин, вкриті спільною оболонкою. Нерви, які складаються з аксонів рухових нейронів, — рухові нерви, а з дентритів чутливих нейронів — чутливі. Більшість є змішаними — мають як аксони, так і дендрити. Деякі нерви та їх розгалуження на периферії мають крім нервових волокон нервові вузли — ганглії. Вони складаються з нейронів, відростки яких входять до складу нервів та їх розгалужень.
Нейрони разом з нейроглією (клітини, що заповнюють проміжки між нейронами) утворюють нервову тканину.
Нервова система відзначається високою збудливістю та провідністю, в основі її регуляторної та координаційної діяльності лежать рефлекси. Вони забезпечують регуляцію всіх фізіологічних функцій організму і пристосування діяльності окремих органів і систем до його потреб.
Рефлекс
Рефле́кс — автоматична цілісна стереотипна реакція організму на певний подразник, на зміни зовнішнього середовища або внутрішнього стану, яка здійснюється при обов'язковій участі центральної нервової системи. Рефлекс забезпечується об'єднанням аферентних, вставних і еферентних нейронів, що складають рефлекторну дугу. Іншими словами, для виникнення рефлексу необхідна наявність чутливого нервового закінчення; нервових волокон для передачі повідомлення, яке несе подразник; органа, що перетворить інформацію в реакцію; і, нарешті, м'язів і залоз для здійснення самої реакції — зазвичай, якого-небудь механічного руху.
У залежності від того, залучається в рефлекторну дугу кора головного мозку чи ні, виділяють:
Умовний рефлекс
Рефлекс називають умовним, якщо він викликається стимулом, відмінним від первісного (або від уродженого). Це відбувається, коли другий подразник неодноразово повторюється разом із природнім стимулом.
Цей вид рефлексу вперше був описаний видатним російським фізіологом Іваном Павловим, який помітив, що якщо щораз під час годівлі собаки дзвонити в дзвіночок, то за якийсь час у нього починає виділятися слина як відповідь на дзенькіт дзвіночка — спочатку цю рефлекторну реакцію викликала тільки їжа. Саме описаний різновид умовного рефлексу лежить в основі багатьох сучасних методів, використовуваних для дресирування тварин.
Безумовний рефлекс
Безумовний рефлекс (від латів. reflexus — віддзеркалення) — це спадково закріплена форма реагування на біологічно значущі дії зовнішнього світу або зміни внутрішнього середовища організму.
Після відкриття безумовного рефлексу була визначена рефлекторна дуга. На відміну від умовних рефлексів, що діють таким же чином, безумовні рефлекси забезпечують пристосування до відносно постійних умов. Проте в чистому вигляді|виді| безумовні рефлекси практично не існують. У онтогенезі на їх основі надбудовуються складні системи умовних рефлексів. Загальноприйнятій класифікації безумовних рефлексів немає, проте виділяють найважливіші з них — харчовий, оборонний, статевий, орієнтувальний.
В залежності від місця розташування рецептора рефлекси поділяються на:
Сухожилкові рефлекси Періостальні рефлекси Поверхневі рефлекси
Також виділяють патологічні рефлекси, які поділяються на:
Рефлекси орального автоматизм Розгинальні рефлекси Згинальні рефлекси Інші патологічні рефлекси
Відділи нс, спинний моозок
Нервова система — цілісна морфологічна і функціональна сукупність різних взаємопов'язаних нервових структур, яка спільно з гуморальною системою забезпечує взаємопов'язану регуляцію діяльності усіх систем організму та реакцію на зміну умов внутрішнього та зовнішнього середовища. Нервова система діє як інтегративна, зв'язуючи в єдине ціле чутливість, рухову активність та роботу інших регуляторних систем (ендокринної та імунної).
У більшості тварин нервова система складається з двох частин — центральної та периферичної. Центральна нервова система хребетних (зокрема людини) складається з головного та спинного мозку. Периферична нервова система складається з сенсорних нейронів, сукупностей нейронів, що називаються гангліями, та нервів, що сполучають їх між собою та з центральною нервовою системою.
Нерви залежно від складу їхніх волокон поділяють на чутливі, рухові і змішані. Чутливі нерви містять доцентрові волокна, рухові — відцентрові волокна, а змішані — обидва види нервових волокон. Багато нервів та їхніх розгалужень на периферії крім нервових волокон мають нервові вузли (ганглії). Вони складаються з нейронів, відростки яких входять до складу нервів, та їхніх розгалужень (нервові сплетення).
Спинни́й мо́зок (лат. medulla spinalis) — нижній відділ цетральної нервової системи, розташований в хребтовому каналі. Він починається на рівні нижнього краю отвору потиличної кістки і є безпосереднім продовженням довгастого мозку (нижньої частини головного мозку), а внизу (на рівні І-ІІ поперекових хребців) закінчується конусоподібним звуженням (conus medullaris), від якого вниз відходить кінцева нитка, сформована із сполучної тканини. Ця нитка спускається в крижовий канал і прикріплюється до його стінки. Спинний мозок у дорослої людини являє собою тяж довжиною 41-45 см, дещо сплющений спереду назад, діаметром — 1 см, масою близько 35 грамів.
Спинний мозок виконує функцію каналу, яким передається інформація (вниз та вгору), а також є центром координації деяких рефлексів.
Спинний мозок має два потовщення: шийне і поперекове, що відповідають місцям виходу з нього нервів, які йдуть до верхніх і нижніх кінцівок.
У центрі спинного мозку проходить вузький спинномозковий канал, заповнений спинномозковою рідиною, який сполучається з системою шлуночків головного мозку. Спинний мозок вкритий трьома оболонамии: твердою, павутинною, м'якою, які також сполучаються з аналогічними оболонами, що вкривають головний мозок.
Права і ліва частина спинного мозку спереду і ззаду розділені глибокими борознами. Навколо центрального каналу розташована сіра речовина, яка складається з тіл вставних нейронів (інтернейронів, 95 %) і рухових (моторних) нейронів (5 %). На поперечному розрізі сіра речовина формує фігуру, схожу на метелика. Передній виступ сірої речовини називається вентральним рогом; в ньому розташовані тіла рухових нейронів. З них виходять аксони, які, з'єднуючись між собою, утворюють вентральні нервові корінці.
Протилежний виступ — дорсальний ріг, від нього виходять дорсальні (задні) нервові корінці, що являють собою відростки чутливих (сенсорних) нейронів; тіла цих нейронів лежать за межами спинного мозку в дорсальних гангліях.
Передні та задні корінці поблизу від спинного мозку з'єднуються між собою, вкриваються єдиною жироподібною оболонкою і утворюють спинномозковий змішаний нерв.
58.-63
Чоловічі і жіночі гормони
тате́ві гормо́ни — гормони, які продукують статеві залози.
Статеві залози продукують чоловічі статеві гормони — андрогени (тестостерон), жіночі — естрогени (основний гормон групи — естрадіол), прогестини (головне значення має прогестерон). В період статевого дозрівання ендокринна активність гонад в хлопчиків відновлюється, а у дівчаток їх внутрішня секреція виникає вперше.
Під впливом естрогенів у дівчаток і андрогенів у хлопчиків статеві органи ростуть і дозрівають.
У жінок статеві гормони викликають зміни ендометрію, характерні для менструального циклу. Статеві гормони викликають також розвиток екстрагенітальних статевих ознак — молочних залоз, характерна будова тіла. Андрогени проявляють анаболічний ефект, тобто вони посилюють синтез білка.
У жінок ендокринну здатність мають вагітна матка і плацента. Вони продукують релаксин, який забезпечує розслаблення зв'язок лобкового з'єднання і інших суглобів тазу, а також зв'язок матки за рахунок активації розщеплювальних мукопротеїдів ензимів. Плацента утворює білки — гонадотропін і лактогенний гормон — і стероїдні гормони — естрогени, прогестерон. Ці гормони проявляють дію аналогічних гормонів, які виділяються іншими органами і є дублювальними і підсилювальними фізіологічного ефекту.
Жіночий статевий цикл
Менструальний цикл - це зміни, що відбуваються в статевих органах жінки через приблизно рівні проміжки часу. Біологічна мета менструального циклу - підготовка організму жінки до можливої вагітності.
Яка тривалість менструального циклу?
Нормальна тривалість менструального циклу складає від 21 до 35 днів. Відлік менструального циклу починається з першого дня кровотечі.
Фази менструального циклу і гормони, їх регулюють
Менструальний цикл ділиться на дві фази, між якими відбувається овуляція.
Перша фаза називається фолікулярної. Саме в цій фазі розвивається фолікул, з якого вийде яйцеклітина, яка потім може перетворитися на плід, що розвивається і, нарешті, дитину. Вона починається в самий перший день початку менструації (менструальної кровотечі) і закінчується коли відбувається овуляція. Займає приблизно половину всього циклу. Спеціальні клітини в цій фазі виробляють статеві гормони естрогени. Протягом усієї фолікулярної фази менструального циклу базальна температура тіла жінки, як правило, тримається нижче 37 градусів. Температуру необхідно знати для уточнення моменту овуляції - в момент овуляції базальна температура різко знизиться.
Наступна фаза менструального циклу - лютеиновая, або ж фаза жовтого тіла. Жовте тіло утворюється в яєчнику на місці вийшла яйцеклітини. Ця фаза наступає відразу ж після овуляції і триває стільки, скільки існує жовте справу, тобто в середньому близько 12-14 днів. Основне завдання на цій стадії - підтримання балансу гормонів естрогену і прогестерону, які жовте тіло виділяє для підготовки організму до можливої вагітності. У цій фазі базальна температура тіла може триматися на рівні 37 градусів, а потім, перед початком менструації (менструальної кровотечі), різко впасти.
Овуляція - вихід дозрілої (готової до запліднення) яйцеклітини з фолікула в черевну порожнину з подальшим просуванням по маткових трубах до самої матці. В організмі жінки до моменту статевого дозрівання зберігається приблизно 300-400 тисяч яйцеклітин. Всі вони знаходяться в яєчниках з народження і закладаються ще в утробі матері. Перша овуляція настає трохи пізніше моменту початку статевого дозрівання, остання - після згасання менструальної функції, при клімаксі. Під час вагітності овуляція також не відбувається, проте після народження дитини вона відновлюється.
Встановлення моменту овуляції цікавить, в основному, тих жінок, які хочуть завагітніти, так як можливість настання вагітності існує тільки в певні дні: 3-4 дні до овуляції, під час овуляції і 1-2 дні після неї.
Дата: 2019-02-02, просмотров: 231.