Всі необхідні організму речовини ми отримуємо з їжею. Але в їжі вони знаходяться в складному вигляді , і наш організм не може їх засвоїти. Обробки , яку їжа проходить в шлунку , недостатньо для того , щоб всі потрібні нам речовини стали доступні для засвоювання .

Підшлункова залоза виробляє цілий ряд ферментів , необхідних для розщеплення білків , жирів і вуглеводів. За спеціальними виводячими протоками панкреатичний сік з ферментами виливається в дванадцятипалу кишку , де і триває розщеплення продуктів до потрібного для всмоктування стану .

Кожен з ферментів , вироблених ПЗ , має свою певну функцію:

Трипсин — фермент , який розщеплює білки. У підшлунковій залозі виробляється профермент цієї речовини під назвою трипсиноген . При попаданні в дванадцятипалу кишку він під дією жовчі перетворюється в активний трипсин .

Амілаза , лактаза , мальтаза , инвертаза необхідні для нормального розщеплення вуглеводів.

Ліпаза допомагає « розбирати » на складові складні жири.

Ферменти , що беруть участь у травленні , починають активно вироблятися через кілька хвилин після надходження їжі в шлунок. І цей процес триває протягом 6-14 годин.

Механізм роботи ПЗ досить складний . Вона виробляє більше того чи іншого гормону в залежності від того , переважають в потрапившій в шлунок їжі білки , жири або вуглеводи. Все це дозволяє впоратися з харчовою грудкою і підготувати її до всмоктування в кишечнику.

Наднирники, статеві гормони кори наднирників

Наднирко́ва за́лоза, наднирник (лат. gl. suprarenalis) — парна ендокринна залоза у людини, а також у хребетних тварин. Надниркова залоза людини розташована в заочеревинному просторі на верхньому полюсі кожної з нирок. Права має трикутну форму, ліва — півмісячну; увігнуті основи надниркових залоз лежать на опуклих полюсах нирок. Разом із нирками надниркові залози укладені в жирову капсулу (лат. capsula adiposa) і покриті нирковою фасцією (лат. fascia renalis). Довжина надниркової залози дорослої людини варіює від 30 до 70 мм, ширина — від 20 до 35 мм, товщина — від 3 до 10 мм, маса обох надниркових залоз становить 10–14 грамів. Зовні надниркова залоза вкрита сполучнотканинною капсулою, від якої в паренхіму відходять перегородки, що вміщують у собі судини і нерви та поділяють паренхіму на групи клітин і клітинні тяжі. У надниркових залозах розрізняють зовнішню кіркову речовину, що становить приблизно 2/3 усієї маси залози, і внутрішню мозкову речовину. У немовлят маса надниркової залози в середньому 3,5 гр. З віком вона збільшується, поступово розмежовуються кіркова і мозкова речовина, окремі зони кіркової речовини.

Кровопостачання[ред. • ред. код]

Здійснюється трьома групами надниркових артерій: верхньою, середньою, нижньою, що проникають в паренхіму у виді численних капілярів, утворюючи велику кількість анастомозів у мозковій речовині і синусоїди — розширення. Відтік крові від надниркових залоз відбувається через центральну і численні поверхневі вени, що впадають у венозну мережу навколишніх органів і тканин. Поруч з кровоносними розташовані лімфатичні капіляри, що відводять лімфу.

За фізіологічною дією гормони ділять на чотири групи:

· глюкокортикоїди (кортикостерон, гідрокортикостерон, кортизон),

· мінералокортикоїди (альдостерон, дезоксикортикостерон),

· андрогени (андростендіон, дегідроепіандростерон, тестостерон та ін.),

· естроген (естрон, еквіленин та ін.).

Перші дві групи називають власне кортикостероїдами. Всі ці гормони є похідними циклопентанпергідрофенантрена. Його ядро служить основою для утворення всіх чотирьох груп гормонів. Гідрокортизон і кортикостерон складають близько 80% всіх гормонів кори, альдостерон – 2, інші – 18%. Найбільш докладно вивчено шість гормонів: