Предикативні частини складних речень, які складаються з трьох та більше простих, можуть бути поєднані різнотипними зв’язками: сурядним і підрядним, сполучниковим і безсполучниковим. Такі речення називаються складними синтаксичними конструкціями.

Можливі різні варіанти таких поєднань.

1. У складному реченні може співіснувати безсполучниковий і сурядний сполучниковий зв’язок. Причому за допомогою сполучника сурядності приєднується, як правило, остання частина, що надає всьому реченню характеру завершеності: Вітрило напнулося хвиля загомоніла, і човен помчав прудко (І. Драч). Виходиш із лісу – в голову тобі цілять сонячні стрілки, спека оповиває твоє тіло, в’ялить думки, і ти стаєш її безвольним бранцем.

2. Сурядним зв’язком можуть об’єднуватися як окремі синтактичні блоки складнопідрядні речення одне з одним або з незалежними реченнями – таким чином виникають складні речення із сурядністю.

Сурядним зв’язком об’єднується складнопідрядне речення з незалежним навпаки: Спустився вечір, і одразу похолоднішало, хоч удень була нестерпна спека (О.Гончар). Серце в нього щеміло, немов хто стискав його в жмені, однак він не міг спинити бажання хоч раз у житті зазнати того щастя (М.Коцюбинський). Тут у першому випадку до незалежного речення за допомогою сполучника сурядності і приєднано складно підрядного речення з підрядним допустовим, у другому – до складно підрядного речення з підрядним способу дії за допомогою сполучника сурядності однак приєднано незалежне речення.

Може бути й кілька таких синтактичних блоків, об’єднаних сурядним зв’язком: Хтось нараяв їй писати у військкомат, і вона писала, й через два тижня надійшло їй пояснення, що податки з неї стягнено неправильно, оскільки вона солдатська жона і солдатська мати і має право на пільги, й що військкомат поклопоче про неї (Ю. Мушкетик). Тут перша й друга частини – залежні речення, до них приєднано складно підрядне речення з однорідною й послідовною підрядністю.

Сурядним зв’язком об’єднуються між собою складнопідрядні речення: Як швидко минають дні, коли в людини є хліб і вода, і як повільно течуть вони, коли немає ні ковтка води (С.Скляренко). Тут два складно підрядні речення з підрядними умови поєднані між собою сполучником сурядності і. У реченні Недарма деякі люди життя своє присвячують, щоб видобувати й дослідити своє генеалогічне дерево, бо людина – єдина істота, яка має відчуття історії, і коли відчуття в ній згасне.

3. Безсполучниковим зв’язком як окремі синтактичні блоки можуть об’єднуватись складно підрядні речення одне з одним або з незалежними реченнями – таким чином виникають складні речення з безсполучниковим зв’язком і підрядністю.

Безсполучниковим зв’язком об’єднується складнопідрядне речення з незалежним і навпаки, причому між цими блоками можуть бути відношення як рівноправності, так і нерівноправності: Дитина – дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька (В.Сухомлинський)

Безсполучниковим зв'язком об'єднуються між собою складнопідрядні речення — то як рівноправні: Хто визволяється сам, той буде вільний, хто визволить кого, в неволю візьме (Леся Українка). Не може кермувати той людьми, хто сам не бачить шляху із пітьми, не може дати волю той народу, хто душу закував у темноту (Д. Павличко). Щоб шанувати, треба мати талант; щоб заздрити, таланту не треба (Григір Тютюнник), — то як нерівноправні: Невдача мовби примирила нас з тими, від кого ми досі уперто намагалися відірватись: беремося тепер спільно обмірковувати становище, в яке тут разом потрапили (О. Гончар).

4. В одному реченні може співіснувати сполучниковий і безсполучниковий, сурядний і підрядний зв'язки, наприклад: І я подумав: як то добре отако вірити в когось, покластися на когось, але все те до пори, бо надходить час, і ти мусиш узяти на себе всю відповідальність не тільки за власне життя, а й за життя інших, близьких, а часом і не близьких людей та справи (Ю. Мушкетик). Тут перше і друге речення поєднані безсполучниковим зв'язком, третє приєднане до другого за допомогою сполучника сурядності але, четверте й п'яте, які разом становлять синтаксичний блок — їх поєднує сполучник і, приєднані до попередньої частини за допомогою сполучника підрядності бо. У реченні Але землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів, і кудись шалено, в метушливій тривозі летить життя, засмоктує і не залишає тієї чистої години для душі, коли можна замислитись над собою і подумати про головне (Є. Сверстюк) перша і друга частини пов'язані безсполучниковим зв'язком, третя приєднана сурядним, четверта — підрядним. У реченні Гудуть два бубни, ухкають брязкальцями, рвуться на скрипках струни, зубатий рубель гризе качалку, заслінка деренчить, жалібно дзвенить під ногами, — танцюють дере ва, хилитаються з боку на бік хати, танцюють цигани, танцює ведмідь з кільцем у носі, а козак іде видрібця, а козак притупує, відтак зриває з голови шапку і летить, неначе шуліка, по колу, перекидається в повітрі, 6'є ногами та долоня ми по землі, аж курява встає (Ю. Мушкетик) перші вісім предикативних частин об'єднані безсполучниковим зв'язком, дев’ята й десята приєднані за допомогою сполучника сурядності а, одинадцята й дванадцята – за допомогою сполучника підрядності неначе, аж.

Розділові знаки між кожними двома частинами таких складних синтаксичних конструкцій ставляться так само, як і між будь –якими двома частинами складносурядних, складнопідрядних чи складних безсполучникових речень.

Період

Період – це розгорнуте речення, у першій, більшій, частині якого за допомогою періодичного повторення однотипних елементів дається докладна картина чогось, а у другій, меншій, - робиться висновок чи підсумок.

Період має чітку двочленну будову.

Основу першої частини становлять періодично повторювані, з однаковими або однотипними зачинами:

а) однорідні члени речення: (Ні насторожений шуліка, що годинами кружляє високо у небі; ні невідомий вершник, що вряди-годи беззвучно проскочить по обрію; ні чабан, що маячить на далеких толоках у текучому мареві, - ніщо не розвіє, ніщо не порушить степового величного спокою); тут у першій частині маємо три однорідні підмети (із залежними від них підрядними означальними реченнями), у другій – узагальню вальне слово ніщо;

б) незалежні речення: (Повитягались гострі шпилі, одділились окремі каміння, перетворились у білий мармур, одяглися у різьбу, - і став перед нами острів із моря – ввесь як міланський собор); тут у першій частині є, власне, два речення, але однотипні однорідні присудки і другому створюють враження періодичної повторюваності речень; (Ще цвіло жилаве ведмедяче вушко, хоч кілька жовтих округлих квіток, прибитих, нічними приморозками, лежало біля кореня, ще синіла одинока квітка розпарованих братиків, ще зеленіли оповиті млистим синім оксамитом молоді пагінці, - одначе осінь уже владно господарювала у лісах, і оголені кущі червоніли продовгуватими коралами).

а) однорідні супідрядні речення: (Коли у грудях моїх тривога то потухає, то горить; коли загублена дорога, а на устах любов тремтить; коли уся душа тріпоче, як білий парус на човні, - тоді рука моя не хоче пером виводити пісні) – тут тричі повторюється підрядні речення умови; (Нехай ідуть одвічними шляхами планеті у чорній глибині, нехай однаково чоло з димами схиляють у море мої дні, нехай у лапах нашої гордині у безодню тріпає земля, - на бій із вами виступить однині душа знеможена моя!) – тут так само тричі повторюються підрядні речення допустовості (у основі обох конструкцій лежать складнопідрядні речення з однорідною супідрядністю).

Проте період може починатись і членом головного речення з тим, що далі у першій частині йтиме періодичне повторення однотипних підрядних речень, а у другій – основна частина речення. (Великій і чистій воді, що живить, свіжить нас і поїть, що студить по спраглім труді, по бої гарячим спокоїть, що стомленим сни навіва, що юних на подвиги будить, - мої найчистіші слова хай жертвою чесною будуть.)

Близькі до періоду за своєю структурою і такі, наприклад, синтаксичні конструкції. (Нехай обдурений я сном, нехай осміяний без жалю, нехай замість весни і раю осінній місяць за вікном, нехай! Але у душі моїй яка цвіла весна рожева! Пахтіли, дихали дерева!)

Друга частина періоду, як правило, містить узагальнене слово, головне речення, узагальнений або протиставний вислів.

Перша частина періоду вимовляється звичайно з поступовим підвищенням тону і прискорення тексту, а друга – з пониженим тоном й уповільненням темпу. Між цими частинами у усій мові обов’язково робиться більша або менша пауза, а на письмі ставиться кома й тире.(Коли згадаємо, на якому маленькому клаптику землі розташувався Верхній Город Ярослава Мудрого дев’ятсот років тому, і коли згадаємо, що сто п’ятдесят років тому на Хрещатику були тільки шинки й винокурні, коли згадаємо, що дев’ятнадцяте століття Київ зустрів, маючи лише кілька десятків кам’яних будинків і являючи собою, як зазначав один мандрівник, “тільки спогади та надії великого міста”, - то тільки тоді побачимо, до яких фантастичних розмірів розрослося наше місто нині).

Період властивий піднесеній мові, Він вживається у художньому та публіцистичному стилях.