Підрядні речення часу замінюють або уточнюють обставини часу головного речення і відповідають на питання обставин часу (коли, відколи, доки).

Підрядні речення часу до головного приєднуються за допомогою сполучних слів коли, відколи, поки, доки та сполучників підрядності коли, як, тільки, як тільки, тільки що, тільки – но, лиш, лише, ледве, скоро, щойно, в міру того як, тимчасом як, у той час як, з того часу як, з тих пір як, від тієї пори як, після того як, перед тим як, до того як та ін. Наприклад: Як тільки літо, так я й в дорогу (Л. Українка).

Складені сполучники після того як, перед тим як, до того як можуть розщеплюватися на вказані слова після того, перед тим, до того і на сполучник підрядності як – у такому разі між ними ставиться кома: Перед тим, як одхилити ляду, вона закриває ліхтар, прислухається. Після того, як провалився тут Лабунець обома колесами одразу, - не їздять (Є. Гуцало). Якщо такі слово сполучення сприймаються як слово сполучники, то кома між їхніми частинами не ставиться: Перед тим як вечеряти, Гнат, вийшовши на ганок тонко засвистів (І Муратов).

Якщо розщепити складені сполучники на зразок у той час як, з того часу як, з тих пір як, від тієї пори як, складовою частиною яких виступає іменник, то речення з підрядного часу перетвориться на підрядне означальне: З того часу, (з якого часу?) як він почав ясніше формувати свої думки, свої бажання, потреба розумної, живої, корисної праці стала його безперемінною умовою життя. Але в реченні. В той час як вербівські бурлаки розмовляли робітниками, надійшов сам посесор (І. Нечуй – Левицький) підрядна частина кваліфікується як підрядне речення часу.

У головному реченні можуть бути вказівні слова тоді, відтоді, доти: Мати тоді сита, коли діти не голодні (К. Гордієнко). Скільки раз листки змінились відтоді, як ми звідсіль виїхали, розлучились...(І. Вирган). Вони працювали доти, доки зовсім потомились (І. Нечуй-Левицький).

Частіше буває, що підрядне речення часу пов'язується безпосередньо з присудком головного речення (не через вказівне слово): Моєю ти була, ще як Земля із полум'я творилась (О. Пахльовська). поки сонце зійде, роса очі виїсть (І. Карпенко – Карий). В мене аж очі рогом полізли від несподіванки, коли я вдихнув незрівнянний запах лісових полуниць (Ю. Збанацький).

Іноді підрядне речення часу уточнює обставину часу головного речення, виражену повнозначним словом: Ранком, лиш тільки забринів день, хлопці вже сиділи разом, поглядаючи тривожними очима на двері (І. Микитенко). Щовечора, як зіронька до місяця сходить, молодая дівчинонька у садочок виходить (Леся Українка ). Раз увечері пізненько, як мати заснула, вийшла слухать соловейка, мов зроду не чула (Нар. Творчість).

Складнопідрядні речення з підрядними часу, залежно від виду й часових форм дієслів-присудків у обох його частинах та від значення сполучних слів, можуть передавати різні співвідношення між двома супутніми діями (подіями), а саме:

а) вказують на повний часовий збіг двох дій чи станів: Влітку, поки козакував одинцем, стеріг рибальську хату отам у затоці, цілий університет пройшов (О. Гончар). Поки мати страву носила, батько став частувати старостів (Г. Квітка-Основ’яненко). Коли копають картоплю, ключ угорі журавлиний рідною мовою кличе у невідомі краї ( М. Рильський ). Про все на світі забував Андрій Іванович тоді, коли спілкувався з бджолами (Ю. Збанацький);

б) вказують на частковий збіг дії, про яку повідомляється у головному реченні, з дією, що про неї мовиться в підрядному, або навпаки (це передається зокрема різним співвідношенням доконаного й недоконаного видів дієслів-присудків): Коли вона прокинулась, на столі вже горіла свічка (О. Гончар). Коли звалювали першого дуба – на хлопців дрібним холодним дощем бризнула роса (Григорій Тютюнник);

в) вказують на те, що дія, про яку йшлося в головному реченні, відбувається чи відбуватиметься після головної дії, вказаної в підрядній частині: Коли вийшов син, вона здихнула важко та тяжко і схилила свою голову на груди (Панас мирний). Коли ж картину ухвалить преса й громадськість, - режисер мене почне поважати (Ю. Яновський). Ледве Емене встигла сховатись, як у двір увійшов її батько (М. Коцюбинський). Тільки що вона обігнула гору, як перед ними блиснула темная хвиля минулого ставка (Панас Мирний); в останніх слово як – не сполучник, а підсилювальна частка;

г) вказують на те, що дія про яку йде мова в головній частині, передує дії, про яку повідомляється в підрядній частині: Така пауза завжди буває перед тим, як сутичка доходить вищої своєї точки (О.Донченко). Так, тут мала місце жорстока боротьба, поки вдалось знайти правильні співвідношення в подружжі, де кожне виросло далеко від другого, познайомити їх, приборкати характери (О.Донченко);

д) вказують на початкову або кінцеву межу дії, про яку повідомляється в головному реченні: Відколи Настя вступила в його хату, в хаті стало тихо та весело, мов ангел перелетів її та навіяв спокій (М. Коцюбинський) Як тільки вийдеш за поріг, лишивши рідний клас, не мало сонячних доріг тобі розкрилить час (М. Шпеник). Як я заздрила тим людям, що не мали відпочинку, поки їхня не людська втома не вилила на часинку (Леся Українка). Поти дерево гни, поки дасться гнути (Нар. творчість).

Особливість складнопідрядних речень із підрядним часу є те, що реально на час дії, про яку повідомляється в підрядній частині, може вказувати головна частина, як у реченнях Була середина жовтня, коли я повернувся в рідні ліси (М. Збанацький). Коли ми вийшли з поїзда, була вже ніч (Є. Гуцало). Уже зовсім розвиднілось, коли вони прибули в Лимарське (О. Гончар). Уже сутеніло, коли Горбунко повернувся додому (Б. Антонечко-Давидович).

Це стосується також речень, у формально головній частині яких є дієслово доконаного виду із заперечною часткою не, яке вказує на незавершеність дії (із значенням “не встигнути”). Підрядна частина в таких реченнях починається сполучником як: Не встиг Тимко обернутися, як чиїсь ніжні теплі руки закрили йому обличчя (Григорій Тютюнник). Ще не встали вони з-за столу, як задеренчав у повітрі пропелер над самою хатою (О. Гончар).

Іноді особливо коли обидві предикативні частини складного речення вказують на теперішній час, підрядне речення часу набуває додаткове значення умови: Коли з любові плаче жінка – всі безпорадні на землі (Н. Гнатюк). Навіть шуліка не б`є чужих пташенят, коли вони ще в гнізді (О.Гончар). Не буде щастя ні мені ні люду, доки нас віті нещаслива буде хоча б одна людина роботяща (М. Вінграновський). Якщо в такому реченні сполучники кили, як ,поки можна замінити сполучником  якщо, то це речення слід трактувати як умовне(у ньому не йдеться про якийсь конкретний час ): Сумно і смутно людині, (за якої умови?) коли [якщо] висихає і сліпне уява (О.Довженко). Часом важко однозначно сказати, яке це речення – часове чи умовне, наприклад: Коли настає відлига, не варто поспішати проскочити лід навіть у чоботах (з газети).

Якщо підрядне речення пояснює іменник головного речення, то, незважаючи на те що в ньому йдеться про час, його зараховуємо до означальних: Люблю я ті часи, (які) як сонце вже встає і промінь свій прозорий на села, на поля так вільно, ніжно ллє(М.Рильський). Настав час,(який?) коли вечірній сутінок швидко западає в нічний...(В.Барка).Комаха прокляв день і хвилину, (які?)коли в нього з’явилась думка виїхати з дому (В. Домонтович).