Підрядні речення мети вказують на обставину, заради якої відбувається чи не відбувається дія, що про неї повідомляється в головному реченні, і відповідають на питання обставин мети ( н а в і щ о? д л я ч о г о? з я к о ю м е т о ю?).

До головного речення підрядні мети приєднуються за допомогою сполучників підрядності щоб, щоби, аби, хай, нехай, для того щоб, задля того щоб, з тим щоб, з тією метою щоб, в ім’я того щоб тощо: Ні ранковий туман, ні будень не завадили сотням киян прийти до храму, щоб прилучитися до священної літургії на честь Архістратига Михаїла (З газети). Піднімайтесь, не соромтесь, щоб, і ви бачилидалеко і високо, щоб і вас люди бачили на висоті (М. Стельмах). Для того щоб сміх перевернув світ, точкою опори має бути власне серце. (Є.Дудар). Сюю просьбу шлю твоїй музі, хай вона, як зозуленька в лузі, звеселить твого смутного друга (Леся Українка).

Складені сполучники, як правило, розчленовуються на вказівне слово, яке ставиться переважно в кінці головної частини, і простий сполучник щоб (у такому випадку між ними ставиться кома): Зібралися тут лише для того, щоб нудитися (О. Гончар). Широкоплечі стави та озера порозлягалися в затишних балках, по нивах, мов задля того, щоб ясне сонце й синєнебо повсякчас любувалися та видивлялися у їх чистих, прозорих водах (Панас Мирний).

Якщо обидві частини складнопідрядного речення з підрядним мети мають спільного діяча (суб’єкт), то присудок у підрядній частині виражається неозначеною формою дієслова (підрядне речення – інфінітивне): Пішла вночі до ворожки, щоб

поворожити (Т. Шевченко). Він рад навіть поступитися чим – небудь, аби привести діло до кінця (Панас Мирний). Таке складнопідрядне речення можна перетворити, щоправда не завжди, на просте: Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти (Тарас Шевченко).- Вийшов з хати карбівничий ліс оглядіти.

Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими і приєднувальними

Підрядні наслідкові речення вказують на наслідок того, про що повідомляється в головному реченні. Підрядні приєднувальні (супровідні) – містять додаткове повідомлення з приводу того, про що йдеться в головній частині. Ні ті, ні ті речення на питання не відповідають і ні з яким вказівним словом у головному реченні не співвідносяться – його немає і не може бути : ці підрядні речення стосуються головного в цілому.

Підрядні наслідкові речення до головного приєднуються за допомогою сполучника так що, який не розчленовується : Теплий туман слався по полю і налив балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М. Коцюбинський). Край неба на сході помітно блідне, так що в нього вже можна розпізнати сіру пелену розірваних вітром хмар (В. Кучер). Молоді, чорняві скрипалі позакидали назад голови, так що на них ледве держались шапки (І. Нечуй – Левицький). Якщо частину так перенести в головне речення, підрядне наслідкове перетвориться на підрядне міри й ступеня: Молоді чорняві скрипалі позакидали назад голови так, що на них ледве держались шапки.

Підрядні приєднувальні речення до головного приєднуються за допомогою сполучного слова що в будь – якому відмінку з прийменниками й без них: Скроні вже срібні, а сам ще стрункий, свіжий, смаглюватий, від чого сивина на скронях віддає більше (О. Гончар ). Питання життя і смерті вражали, очевидно, мою дитячу уяву, що й залишалося в мені на все життя, пронизуючи в найрізноманітніших проявах мою творчість (О. Довженко). Титович, який ніколи не стріляв і не любив крові, одвернувся від закривавленої дичини, чим образив трохи свого колегу – мисливця (М. Коцюбинський).

І наслідкові, і приєднувальні підрядні речення завжди стоять тільки після головного речення.

Порівняльний зворот

Порівняльний зворот належить до стилістичних засобів мови. Порівняльний зворот, порівнюючи одні предмети з іншими, образно характеризує їх. Наприклад, у реченні Друзі, висівайте доброту, бо вона, як хліб, потрібна людям (Д. Луценко) доброта порівнюється з хлібом за допомогою порівняльного звороту як хліб.

Порівняльні звороти вводяться в речення за допомогою слів як, мов, немов, немовби, наче, начеб, начебто, неначе, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто, ніж і под.

У реченні порівняльний зворот може бути або членом речення, або неповним підрядним реченням.

У простому реченні порівняльний зворот виступає, як правило, іменною частиною складеного присудка: Моя любов ( яка вона є? ) як море, що висохнуть не може ( В. Сосюра ). І сорок літ ішов Франко – сіяч – і спів його звучав не раз як плач , і плач звучав як гімн народу ( Д. Павличко ). Рідко – іншим членом речення: Зима ( чим ) ніби килимом вкрила землю, тепло їй під снігом.

Якщо порівняльний зворот виступає членом простого речення, то він комами не виділяється. Наприклад, у реченні Голова без розуму ( як вона є ? ) як ліхтар без свічки ( Нар. творчість ) слова як ліхтар - складений іменний присудок. Таким самим членом речення є вислів як люди в першому реченні Люди як люди. У кожного своя біда ( О. Довженко ). У реченні Під байдаркою ламається крига й наче тоне в глибині моря ( М. Трублаїні ) слова наче тоне – присудок, однорідний із присудком ламається і з’єднаний із ним одиничним сполучником й. Тому в цих реченнях коми не потрібно.

Мов пара іде із вогкої землі, стає на лузі, ніби хмара, в рожево-синюватій млі (П. Василенко) слова мов пара так само не треба виділяти комами, бо це підмет (присудки при ньому – іде, стає).

У складному реченні порівняльний зворот найчастіше виступає підрядними способу дії: Між горами старий Дніпро, неначе вмолоці дитина, красується, любується на всю Україну (Т. Шевченко). Іноді він може бути підрядним міри й ступеня: У тебе голос чистий, як струмок ( Леся Українка); підрядним причини: Мовчить, наче води набрав у рот (Нар. творчість).

Такий порівняльний зворот не можна вважати членом простого речення, найчастіше – підмет, присудок при якому домислюється з головного речення: Мигтіли дні, як [мигтять] п’яти марафонця (Л. Костенко). Нерідко в такому порівняльному звороті буває також обставина, яка явно стосується пропущеного присудка: Двір заріс споришем та зеленів, неначе лука [зеленіє] повесні (М. Коцюбинский). Якщо ж у ньому немає жодного з головних членів, то обставина вказує, що їх тут треба домислити: В небі чистім і прозорім сонце сяє, наче [воно сяє] в морі ( М. Рильський). Душа летить в дитинство, як [птах летить] у вирій ( Л. Костенко).

Порівнювальний зворот, який виступає неповним підрядним реченням, виділяється з обох боків комами. Наприклад, у складному реченні Неволя, як той чад, задурманила людям голови (Панас Мирний) слова як той чад є неповним реченням зі своїм синтаксичним центром, у якому з контексту домислюються присудок і два додатки: як той чад задурманює людям голови. Так само в реченні Час летів, немов на крилах, і, мов сон, життя минало (Леся Українка) порівняльні звороти немов на крилах і мов сон є підрядними реченнями, у першому з яких пропущено синтаксичний центр він летів (немов він летів на крилах), у другому – присудок минає (мов сон минає). Тому ці порівнювальні звороти виділено комами.

Виділяються комами порівнювальні звороти як звичайно, як і раніше, як навмисне, як правило, як виняток, як один: І всі ми, як один, підняли вгору руки, і тисячі молотів о камінь загуло (І. Франко). Щастя! Воно прийшло, як завжди, неждано – негадано (О. Гончар).

не виділяються комами порівнювальні звороти, що входять до стійких лексичних словосполучень (фразеологізмів) на зразок холодний мов лід, білий як стіна, почервонів як рак, упав як підкошений, дивиться як теля на нові ворота тощо: Посипався як з решета наглий краплистий дощ, а далі полив як з відра (І. Нечуй-Левицький).

Не виділяються комами вислови зі словами як, ніж, які стоять після слів більш, менш, не раніше, не пізніше, недовше, не далі: Продуктивність праці зросла більш ніж удвічі. не далі як учора ми мали розмову про це.