Складне речення, предикативні частини якого синтаксично нерівноправні і з’єднані сполучником підрядності або сполучним словом, називається складнопідрядним.

       У складнопідрядному реченні одна частина обов’язково головна (головне речення), друга – залежна, підрядна (підрядне речення). Від головної частини ставиться питання, підрядна – відповідає на поставлене питання: Ми нові гаї посадим , (з якою метою?) щоб земля була весела (М. Рильський). Пахнуть хлібом слова, (які?) що мене їх навчила мати (Д. Павличко). І я відчуваю, (що?) як доля великого світу на наші рамена ляга (Б. Олійник).

       Змістова наповненість предикативних частин складнопідрядного речення не залежить від їхньої синтаксичної ролі: іноді однаково важливі обидві частини, іноді важливіша головна, іноді – підрядна. Наприклад, у реченні Щоб між нами не вгасало проміння величне, ти поставив “на сторожі” слово твоє вічне (Леся Українка) обидві частини несуть однаково важливу інформацію. У реченні Я завжди думав і думаю, що без гарячої любові до природи людина не може бути митцем (О. Довженко) основна інформація закладена в підрядній частині. Підрядні частини замінюють або розгортають той чи інший член головної частини. Вони й відповідають на ті самі питання, що й члени речення. Інакше кажучи, підрядні частини, маючи свої синтаксичні центри, виконують функції членів речення. Адже можна сказати: Приїхав землемір (підмет – землемір) і Приїхав той, що землю міряє (роль підмета виконує вже підрядне речення разом із вказівним словом). Але підрядні частини дають змогу точніше, докладніше передати певне значення, ніж звичайні члени речення.

       У складнопідрядному реченні підрядна частина стоїть переважно після головної, але не завжди – вона може стояти і перед головною частиною, і всередині неї: Люблю людей землі моєї, (чому?) бо й я землі моєї син! (В. Сосюра). (Хто?) У кого мозолів на руках не було, той не підніме з долівки шматочок хліба (В. Кучер). Землю, (яку?) що крила дала мені, довічно буду любить (Ю. Петренко).

       У складнопідрядному реченні є вказівні слова (не завжди) і сполучники підрядності або сполучні слова (обов’язково).

       Вказівне слово є членом головної частини (головного речення). Вказівними словами бувають:

       а) вказівні займенники той, такий, стільки в різних відмінках: Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде вміти (Нар. творчість). Знайшовся такий, що дав волю, дав і землю (М. Коцюбинський);

       б) означальні займенники весь, всякий, кожний у різних відмінках: Кожний, кому доручено завдання, виконував його з радістю (О. Копиленко). Все, що було молодого, завзятого, пішло степовими дорогами (П. Панч);

в) вказівні прислівники так, настільки, там, тут, туди, звідти, тоді, доти, тому: Там, де Ятрань круто в’ється, з-під каменя б’є вода; там дівчина воду брала, чорнобрива молода (Нар. Творчість). Часом Десна розливалася так пишно, що у воді потопали не тільки ліси й сінокоси (О. Довженко).

Конкретне значення вказівного слова завжди розкривається в підрядній частині .

Сполучник підрядності приєднує підрядну частину до головної але членом речення не виступає.

Умові є багато сполучників підрядності, зокрема: що ,як, щоб, бо, коли, чи, хоч, ніж, тому, що, для того щоб, через те що, дарма що, незважаючи на те що, тимчасово як, після того як, мов, не мов, наче, ніби і под.: Щоб прийшла на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський).Біда в тому, що дехто оцінює людей не за їхніми якостями, а за посадами.(І. Цюпа).

Сполучники підрядності бувають (семантичні) однозначні і багатозначні (асемантичні). Однозначні сполучники приєднують до головної підрядні частини тільки одного певного виду, багатозначні – можуть приєднувати підрядні частини різних видів. Прикладом перших є сполучники бо, тому що, через те що (приєднують лише підрядні причини), якби як що (виражають лише мову), незважаючи на те що, дарма що (вживаються лише для приєднання допустових підрядних речень) тощо. І, навпаки, багатозначні сполучники що, щоб, як, коли, приєднують до головної підрядні частини різних видів: і з’ясувальні(підметові й додаткові), і означальні, і обставинні. Наприклад, у реченнях Зичу, щоб ти товаришів знайшов з серцями ясними, з думками молодими, з любов’ю до людей... І в ночі сил таких немає, щоб наше сонце погасить. Як сонце, перейти хотів би я по світі, щоб з усміхом зайти за мідний небосхил (З тв. М. Рильського) той самий сполучник щоб приєднує в першому реченні підрядну з’ясувальну(додаткову) частину, у другому – означальну, у третьому – обставинну.

Сполучне слово приєднує підрядне речення до головного і водночас є членом підрядного речення до головного і водночас є членом підрядного речення.

Сполучними словами бувають:

а) відносні займенники хто, що, який, чий, котрий, скільки в різних відмінниках: І завжди пам’ятай про невідомих людей, які (підмет) дають тобі хліб, молоко, м’ясо (В. Кучер);

б) відносні прислівники як, наскільки, де, куди, звідки, коли, доки відколи, чому, чого, навіщо: Певно, що в кожного є заповітні пороги, звідки (обставина місця) нас проводжали в життя матері.

Сполучне слово можна замінити повнозначним словом із головного речення. Так, у наведених тут прикладах у першому реченні замість які можна підставити невідомі люди, у другому- замість звідки можна сказати від заповітних порогів. У реченні Єсть такі у світі речі, від яких душа сія сполучне слово від яких можна замінити словами від них, від тих речей.

Слова що, як, коли в одних випадках виступають сполучниками, в інших - сполучними словами.

Сполучне слово (займенник) що можна замінити займенниками який, він або іменником: В небі ластівка мріє далека, що (яка, вона, ластівка) на крилах весну принесла. Сполучник що так замінити не можна: Настрій у нього був такий, що він хотів обняти весь світ.

Сполучні слова (прислівники) як і коли можна замінити відповідно прислівниками так, таким чином і тоді: Кашель клекотів у нього в грудях, як (так клекотить) лава у вулкані, довго і грізно. Звечора, коли (тоді, і той час) всі люди були зайняті святом, запріг він свої волики в поскрипів полозками з села.(І. Цюпа) Сполучники як, коли так замінити не можна: Як тільки ударить перший промінь сонця в мури, вони спалахнуть золотим пожаром (Леся Українка). Коли не пиріг, то й не пирожися, коли не тямиш, то й не берися (Нар. Творчість).Сполучне слово коли тут приєднує підрядне речення часу а сполучник коли - підрядне речення умови (його можна замінити сполучником якщо).

Щоб правильно зорієнтуватися, яким членом речення виступає сполучне слово, його пробуємо замінити іменником, особовим займенником або співвідносним вказівним словом. Наприклад, у реченні: В давніх літописах наших єсть одно оповідання, що зворушує у серці найсвятіші почуття (М. Вороний) сполучне слово що можна замінити іменником словосполученням це оповідання або особовим займенником воно. Звідси робимо висновок: сполучне слово тут виступає підметом. У

реченні Майже все вже в далекім мареві часу, як сон, і потонуло (О. Довженко) сполучне слово як можна змінити вказівним словом так: так розтає сон. Отже, сполучне слово тут є обставиною способу дії. У реченні Вся вулиця перерита свіжими вирвами, на дні яких ще сивіє встояний дим (О. Гончар) сполучне слово яких – не означення, а додаток: на дні (чого?) вирв ще синіє встояний дим.

Види підрядних речень.

У мовознавстві поширені дві класифікації підрядних речень: логіко – граматична і структурно – систематична.

За логіко – граматичною класифікацією беруть до уваги те, на яке питання відповідає підрядне речення і який член речення воно замінює або уточнює. Якщо підрядне речення відповідає на питання (хто?) (що?), то воно замінює підмет і його слід вважати підметом, а якщо наприклад на питання (кого?) (що?), то воно замінює додаток і його слід вважати додатковим і т. д.

Наприклад, у реченні Хто не повстав, нехай повстане, несе катам відплати гнів (В. Сосюра) підрядна частина відповідає на питання хто нехай повстане? і, таким чином, замінює підмет у головному реченні. Крім того, замість цієї частини можна підставити (це, щоправда, не завжди вдається) майже рівнозначне слово не повсталий, яке тут виступатиме підметом: Неповсталий хай повстане... Отже, це підрядне речення – підметом. Так само в реченні Почути б, як пахне земля (В. Сосюра) підрядна частина відповідає на питання знахідного відмінку (кого? що?) і її можна поширеним додатком пахощі землі; отже тут маємо справу з підрядним додатковим реченням.

У визнані виду підрядного речення важливу роль, крім питання, відіграє вказівне слово в головному реченні: яким членом речення воно виступає, такого виду й підрядне речення. Наприклад, у реченні У кого серце мудрістю багате, тому глибини всякі перейти (А. Малишко) вказівне слово тому виступає додатком; отже, і підрядне речення додаткове. У реченні Яка совість, така й честь (Нар. Творчість) вказівне слово така – присудок (складений іменник); отже, і підрядне слово присудкове (розкриває значення присудка головного речення).

Якщо вказівного слова в головному реченні немає, пробуємо його підставити. Наприклад, у реченні Щасливий, хто сни має щасливі (Леся Українка) у головне речення можна підставити вказівне слово той і за ним визначити вид підрядного речення. Щоправда, така підстановка не завжди можлива. Так, у реченні Він полюбив, бо полюбити прийшла пора ( М. Рильський ) вид підрядного речення можна визначити лише за питання чому ? з якої причини ?

Залежно від того, яке питання відповідає підрядне речення і який член речення воно замінює чи уточнює, розрізняють підрядні підметові, присудкові, додаткові, означальні, обставинні (способу дії, міри й ступеня, місця, умови, часу, допустові, причини, мети, наслідкові ), а також супровідні.

За структурно-семантичною класифікацією враховують, що саме пояснює підрядне речення – одне слово чи все головне речення, у яких змістових відношеннях перебувають головна й підрядна частини і за допомогою яких формально – граматичних засобів підрядна частина претендує на головну.

Визначальним у віднесенні підрядних частин до того чи іншого виду тут є передбачувальність підрядного зв’язок, зумовлений лексичними чи граматичними властивостями опорного слова в головній частині, називається прислівним. Непередбачувальний підрядний зв`язок визначає не граматична природа головної частини, а комунікативні потреби висловлення. Такий зв`язок називають детермінантним ( не прислівним ) підрядним зв`язком. У складнопідрядному реченні з детермінантним зв`язком підрядна частина залежить від головної в цілому, наприклад: Будеш, батько, панувати, поки живуть люди (Т. Шевченко ). Нам з тобою, видно, по дорозі, бо йшли й нікуди не прийшли ( Л. Костенко ). У складнопідрядному реченні з прислівним зв`язком підрядна частина підпорядковується опорному слову головної, наприклад: А згодом я переконався, що відказав праву (Григір Тютюнник). Все важче знаходили квіти, мед яких обіцяє бути цілющим

Види підрядних речень за цією класифікацією визначають по – різному. Наприклад, на думку одних авторів, детермінантні підрядні частини залежно від значення сполучників поділяють на часові, при чинові, цільові, умовні, допустові, наслідкові, порівняльні. Серед прислівних підрядних частин виділяють придієслівно – з’ясувальні, приіменникова – означальні, залежні від співвідносного слова головної частини, до специфічних підрядних частин відносять частини складного речення, які виконують роль підмета щодо присудка головної частини.

Проте більш поширеним при структурно – семантичній класифікації є поділ підрядних речень на з’ясувальні, означальні та обставинні (місця, часу, умови, причини, мети, способу дії, міри й ступення, наслідку). При цьому до з’ясувальних та означальних відносять прислівні підрядні частини, до обставинних – детермінантні.

Обидві класифікації певною мірою доповнюють одна одну, дають змогу глибше зрозуміти природу підрядних частин. Але якщо за структурно – семантичною класифікацією основна увага звертається на формальний, зовнішній бік речення, то за логіко – граматичної – враховують насамперед забезпечення підрядними частинами повноти інформації, виклад якої передбачено в головній частині. Логіко – граматичний аналіз складнопідрядних речень, крім того, є прямим продовженням розбору простого речення за його членами: тут при визначенні членів речення, беруться до уваги передусім питання, які вони відповідають у певній мовній ситуації, тобто враховуються їхні семантико – синтаксичні функції, а також їхня логічна зумовленість, запрограмованість потребами повного висловлення думки. Тому саме цю класифікацію візьмемо за основу подальшого розгляду підрядних речень.