Між однорідними членами речення, непоширеними й поширеними, звичайно ставляться коми: Сниться мені поле, вечори барвисті, береги пахучі рідного Дінця (В. Сосюра).

Якщо сполучник повторюваний, то коми ставляться між усіма парами однорідних членів незалежно від того, де стоїть перший сполучник: Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер і трави, і води... (В. Сосюра). І сам собі постань законом, і не вагайся, не блажи (В. Стус).

Причому ком ставиться на одну менше, ніж є однорідних членів. Наприклад, у реченні Закони вод, вітрів, і хмар, і світла відкрились нам у ті далекі дні (В. Сосюра) однорідних членів чотири, а ком — три.

Між двома однорідними членами речення кома не ставиться лиш у двох випадках:

якщо вони з'єднані одиничним сполучником і (й), та (= і), та її, або, чи: Візьми чорнила і паперу та й напиши мені листа (І. Гончаренко). Краю мій. Люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові. Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні? (З тв. Панаса Мирного);

якщо вони хоч і з'єднані не одиничним, а повторюваним сполучником І... і, ні... ні, проте становлять стійке фразеологічне словосполучення на зразок і вдень і вночі, і сяк і так, і сміх і гріх, і хочеться і колеться, ні вдень ні вночі, ні світ ні зоря, ні риба ні м’ясо, ні пуху ні пера, ні сіло ні впало, ні живий ні мертвий, ні за що ні про що, ні в сих ні в тих тощо: Не було їй спочинку ні вдень ні вночі (Панас Мирний). Але кома ставиться й перед одиничними сполучниками і, та й, та ще, якщо вони мають приєднувальне значення: За що, не знаю, а караюсь, і тяжко караюсь (Т. Шевченко). Давид роздягся, шинель на ключці повісив, і будьонівку (А. Головко). Ти мене не бійся. Я не такий, щоб зрадити людину, та ще таку добрячу (Леся Українка). Проте такі члени речення краще подавати або через тире, або окремим неповним реченням (через крапку).

Тире ставиться між двома однорідними членами речення, якщо другий член протиставляється першому (між ними можна поставити протиставний сполучник а, але), виражає причину наслідок, доповнення, раптову зміну подій: Не вітер — буря над землею в замети клала білий сніг (Л. Первомайський). Земля на прощання усміхнулась — і потемніла (Панас Мирний) Всі оглухли — похилились в кайданах (Т. Шевченко).

Крапка з комою ставиться між двома однорідними членами, якщо вони значно поширені або далекі за змістом: Говорили ті книжки про право кожного й про волю те право добувати; судили про звіра і чоловіка; про світ і його закони довічні (Панас Мирний)

Узагальнювальні слова і розділові знаки при них

Узагальнювальне слово - це назва, яка охоплює всі перелічувані в реченні предмети, ознаки, дії або обставини. Його значення розкривається через однорідні члени речення (все, скрізь, всюди).

Узагальнювальне слово може стояти:

або перед однорідними членами речення (тоді однорідні члени розкривають його значення): Скрізь червоно: і на небі, і на узгір’ях, і на горі;

або після однорідних членів речення (тоді воно узагальнює значення однорідних членів): Луки, гори, пишні сади - все зелене і принишкле.

Особливості вживання однорідних членів

Особливості вживання однорідних членів. Явища, названі однорідними членами, мають бути одного плану, тобто однаково належати до якоїсь реальної чи уявної групи явищ.

Відокремлені члени речення

Поняття про відокремлені члени речення. У простих реченнях окремі поширені чи непоширені члени речення можуть виділятися паузами та інтонацією. Ці члени речення по-різному уточнюють, доповнюють, розширюють основний зміст висловлювання. Це – відокремлені члени речення. (Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур’яні). Вони залежать :

Від його смислового навантаження;

Від способу його вираження;

Від його місця в реченні;

Від стилю мовлення;

Від експресивно-емоційного забарвлення висловлювання

Обов’язкові відокремлення зумовлені структурою речення

Факультативні відокремлення залежать від волі автора (Коли архімандрит заплатив йому ці гроші за переписування – дуже гарним письмом – якогось старого літопису, він Самійло-філозов, не захотів бути щодня битим і втік)

Уточнювальний член речення конкретизує зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення чи даючи йому іншу назву. Відповідають на питання: а саме коли? а де саме? а як саме? а який саме? а що саме? вимовляються вони з видільною, уточню вальною інтонацією і на письмі відокремлюються з обох боків комами, рідше – тире (Внизу, за скелями, глухо шуміло море).

Найчастіше уточнюються обставини місця і часу, рідше – обставина способу дії, означення, додаток, підмет, присудок (Журавлі летять із гирла кудись аж за Київ, на поліські болота).

Відокремлені додатків

Відокремлені додатки, що мають значення виключення або включення і починаються словом крім, окрім, опріч, за винятком, на відміну від. На письмі виділяються з обох боків комами. (Всі, крім поранених, підвелись і присунулись до нього).

Додаток, виражений іменником із прийменником замість, переважно не відокремлюється. (В кутку під божницею замість стола стояла вузенька примостка на чотирьох паколах, убитих в землю).Хоч залежно від змісту він може й відокремлюватися. (У нашій лоцманівській, замість тополь, край шляху виросли металеві щогли, вищі за всяку тополю).

Однак якщо такий додаток виражений неозначеною формою дієслова, він завжди відокремлюється.(Дорогу до кращих результатів запиняє нам та ж сама темнота молдуван, бо, замість помагати нам у боротьбі, вони шкодять їй, причиняються до розповсюдження філоксери).

Відокремлюються додатки, які вводяться прийменником щодо разом із часткою то. (Щодо моєї роботи, то краще не питай. Я нічого не роблю, І це мене гризе немало). Але якщо частки то немає, то такі додатки не відокремлюються.(Антонович сурово засуджував тих офіцерів, які іноді, заради зовнішнього успіху, легковажили собою або підлеглими… Щодо цього погляди Антоновича цілком збігалися з поглядами комбата)