Проведення експерименту вимагає ретельної підготовки, яка починається з чіткої постановки мети, характеру, етапів та можливих результатів експерименту. Під час експерименту, в залежності від отриманих результатів, може змінюватися як формулювання, так і зміст гіпотези, яка була сформульована на початку експерименту.

Залежно від мети дослідження розрізняють такі етапи педагогічного експерименту:

&  констатуючий - вивчаються наявні педагогічні явища (встановлюється стан справ, наприклад, рівень розвитку естетичних смаків у школярів на момент дослідження);

       В експерименті беруть участь основна і контрольна групи. Основну групу задіюють у всіх процедурах експерименту. Контрольна група є еталоном, за яким оцінюють розвиваючий та формуючий ефект експерименту. Завдяки цьому дослідження відбувається в паралельному режимі.

&  перетворюючий, формуючий – конструюються нові педагогічні явища (система роботи дослідника, що дозволяє змінити на краще стан справ, що вивчаються, наприклад: система бесід, зустрічей з художниками, відвідування виставок, картинних галерей, власна участь у роботі гуртка образотворчого мистецтва підвищує, розвиває, формує естетичні смаки школярів);

Перетворюючий, формуючий етап поєднує в собі різні процедури: навчальні, ігрові, практичні тощо. Важливою при цьому є аналітична модель "розвиваючого ефекту" експерименту – своєрідний "ідеальний образ" сподівань дослідника щодо його результатів.

& контрольний - допомагає встановити зміни у педагогічних явищах внаслідок перетворюючого експерименту.

На цьому етапі організують "контрольне" дослідження, залучивши основну та контрольну групи учасників. Його мета – фіксація показників  досліджуваного об'єкта після закінчення процедури формуючих впливів.

Показники контрольної вибірки використовують як еталон для з'ясовування формуючого ефекту, досягнутого при роботі з основною групою.

Далі результати дослідження аналізують та використовують для обґрунтування закономірностей, що досліджувалися.

Для забезпечення надійності результатів експерименту необхідно забезпечити однаковість всіх показників: складу, віку, успішності, об'єму завдань, кількості навчальних завдань, годин на тиждень для контрольних та основних (експериментальних) груп. Якщо за підсумками констатуючого експерименту одна з груп виявилась менш підготовленою, то вона обирається в якості експериментальної (основної). Потім проводиться серія контрольних зрізів, на основі яких встановлюється ефективність введених в експеримент нових умов.

Обробка та викладення результатів дослідження

Підбираючи фактичний матеріал необхідно наводити точні факти та приклади із педагогічної практики.

Матеріал, здобутий під час самостійного дослідження (спостережень, бесіди, педагогічного експерименту, анкетування, тестування тощо) важливо узагальнити, систематизувати. Обробка результатів дослідження може бути кількісною та якісною. Кількісний аналіз полягає у підрахунку показників за визначеними критеріями обробки матеріалів експерименту. Підсумки кількісного аналізу оформлюють у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків (ДОДАТОК  8).

Якісний аналіз базується на основі кількісного і розкриває суть одержаних результатів, дає їм відповідну оцінку              (ДОДАТОК  9, 10).

Оформлення курсової роботи

Роботу друкують на комп'ютері з однієї сторони аркуша білого кольору формату А4 (210 х 297 мм), дотримуючись таких вимог:

шрифт – Times New Roman;

розмір – 14;

відстань між рядками – 1,5;

верхнє, нижнє поле – 20 мм;

ліве поле – 30 мм;

праве поле – 10 мм;

розташування – книжне.

У роботі допускаються ілюстрації та таблиці на аркушах формату АЗ.

Забороняється виділяти жирним чи курсивом назви таблиць та ілюстрацій. Щільність тексту робіт має бути однаковою.

Вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули чи умовні позначення можна кульковою ручкою або чорнилом лише чорного кольору.

Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи та підрозділи.

Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовками та текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам.

Кожну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки (вступ, розділ, висновки, список використаної літератури).

Розділи обов'язково пишуться з нової сторінки. Заголовки структурних частин курсової роботи „ЗМІСТ”, „ВСТУП”, „РОЗДІЛ”, „ВИСНОВКИ”, „СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ”, „ДОДАТКИ” друкуються великими літерами з вирівнюванням по центру і виділенням жирним шрифтом.

Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (окрім першої великої) з абзацу, крапку в кінці заголовку не ставлять. Відстань між заголовком та текстом має становити                 2 інтервали.

Не допускається розміщення назви розділу чи підрозділу в нижній частині сторінки, якщо далі подається менш ніж три рядки тексту.

Нумерація сторінок курсової роботи має бути наскрізною і подаватись арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою курсової роботи є титульна сторінка, яку включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші та змісті номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Рецензію не нумерують.

Розділи курсової роботи позначають арабськими цифрами. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номеру підрозділу також повинна стояти крапка. Наприклад: п’ятий підрозділ другого розділу – 2.5 (ДОДАТОК 6, 7).

Такі структурні частини курсової роботи як зміст, вступ, висновки, список використаної літератури, додатки не мають порядкового номеру.

Курсові роботи можуть містити ілюстрації, таблиці.

Ілюструють курсові роботи, виходячи з певного загального задуму за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути випадкових ілюстрацій, пов'язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підмалюнковий підпис).

Підпис під ілюстрацією звичайно має три основні елементи:

– найменування графічного сюжету позначається скороченим словом „Мал.”;

– порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами;

– тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного.

Приклад: Мал. 1. Рівень охоплення учнів позакласною роботою.

Основними видами ілюстративного матеріалу в курсовій роботі є малюнок, схема, фотографія, діаграма і графік. Не треба оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках (мал. 3) або звороту типу: „...як це видно з мал. 3”, або „...як це показано на мал. 3”.

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово „Таблиця” розміщують у правому верхньому куті із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу).

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово „таблиця” і її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова „Продовження таблиці” і вказують її номер.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину над іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її заголовок, а в другому випадку – боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, то його можна замінити лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами „Те ж”, а далі – лапками. Ставити лапки замість цифр, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Формули у психологічних дослідженнях не подаються. Вказується лише метод обробки даних і результат.

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках. Додатки слід позначати послідовно арабськими цифрами, наприклад, ДОДАТОК 1, ДОДАТОК 2 тощо. Один додаток позначається як ДОДАТОК 1.

До додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повного сприйняття курсової роботи:

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- проміжні математичні доведення, формули та розрахунки;

- протоколи спостережень;

- ілюстрації допоміжного характеру;

- інструкції та методики, розроблені в процесі виконання роботи, конспекти уроків, тренінгів, позакласних виховних заходів.

Обсяг додатків не повинен перевищувати обсягу курсової роботи. Робота реферативного характеру повинна містити          від 3 до 5 додатків, дослідно-експериментального або практичного характеру 10-12 додатків.

Обсяг курсової роботи має бути в межах 25-30 сторінок комп'ютерного тексту, без урахування додатків.