Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

 

Мета заняття:Вивчити основні показники прижиттєвої і післязабійної оцінки м’ясних якостей тварин. Засвоїти методи оцінки м’ясної продуктивності с.-г. тварин різних видів.

Матеріали та обладнання:обчислювальна техніка.

Зміст заняття і методика його проведення:

Оцінка м’ясної продуктивності тварин проводиться при їх житті і після забою. Прижиттєва оцінка проводиться окомірно (зовнішнього вигляду, розвитку окремих статей, вгодованості), прощупуванням (пальпація місць найбільшого відкладення жиру – щупів), вимірюванням (зважування тварин, взяття промірів, оцінка м’ясних якостей з допомогою спеціальних приладів – механічних, ультразвукових і ін.).

Але прижиттєва оцінка м’ясних якостей – це оцінка попередня. Кінцеві висновки дає післязабійна оцінка, при якій визначають забійну масу, забійний вихід і якість м’яса.

Забійна маса у тварин різних видів визначається по-різному.

Так, під забійною масою великої рогатої худоби і овець розуміють масу знекровленої туші без голови, ніг (по зап’ястний і скакальний суглоб), шкури, хвоста, внутрішніх органів (але з внутрішнім жиром). У свинарстві забійною масою називають масу знекровленої туші з головою, шкурою, внутрішнім салом, але без внутрішніх органів і ніг (по скакальний і зап’ястний суглоби). Забійна маса птиці: непотрошеної – маса знекровленої і общипаної тушки з головою, ногами, внутрішніми органами; напівпотрошеної – маса тушки без кишечника; потрошеної – маса знекровленої і общипаної тушки, без внутрішніх органів, голови і ніг до передплеснового суглоба. Звичайно під забійною масою птиці розуміють масу тушки разом із їстівними внутрішніми органами і внутрішнім салом.

Забійний вихід – відношення (в %) забійної маси тварин до передзабійної (після 12-24 годинної «голодної» витримки або з 3% скидкою на вміст шлунково-кишкового тракту).

Крім названих, при оцінці продуктивності тварин визначають коефіцієнт м’ясності (відношення маси поживних частин до маси кісток) і індекс м’ясності (індекс Грегорі) = напівобхват заду, см/висота в холці, см х 100.

Відгодівельні і м’ясні якості свиней визначають методом контрольної відгодівлі, оцінюючи:

– вік досягнення живої маси 100 кг (оптимальний показник дорівнює 180-200 днів);

– витрату кормів на 1 кг приросту (3,8-4,2 кормових одиниць);

– товщину шпику на рівні 6-7-го грудних хребців (28-35 см);

– довжину туші (90 см і більше).

Крім загальних показників м’ясних якостей тварин, оцінюють і деякі специфічні ознаки свиней, яким надають важливе значення при доборі і підборі. До них відносяться репродуктивні якості свиноматки:

– багатоплідність – кількість живих поросят при народженні;

– великоплідність – жива маса поросяти при народженні;

– молочність – маса гнізда поросят на 21-й день після народження;

– маса гнізда поросят в 2-місячному віці;

– розвиток поросят – середня жива маса поросяти у віці 45 або 60 днів;

– виживання (діловий вихід) поросят – відсоток поросят, вирощених до відлучення, %.

В державних книгах племінних тварин наводяться названі репродуктивні якості кращих свиноматок.

Нині діючою інструкцією з бонітування свиней передбачена лише оцінка багатоплідності і середньої маси поросят в 45- або 60-денному віці. Інші характеристики розглядаються як додаткові важливі показники.

Після проведення контрольної відгодівлі потомства продуктивність маток (і кнурів також) оцінюють за віком досягнення живої маси 100 кг, витратою кормів на 1 кг приросту, товщиною шпику, довжиною туші. Інструкцією з бонітування свиней (2003 р.) передбачені мінімальні показники розвитку ознак для віднесення тварин до того чи іншого класу (еліта, 1-й, 2-й клас, позакласні).

Завдання 1. За даними таблиці 1 визначити динаміку забійного виходу та хімічного складу м’яса в залежності від віку та вгодованості тварин. Зробити відповідні висновки.

Завдання 2. Провести оцінку свиноматок миргородської породи Русалки 1186 і Смородини 1718 (таблиця 2) за скороспілістю, приростами та забійними якостями потомства. Порівняти і зробити висновки.

Таблиця 1. М’ясні якості калмицької худоби в залежності від віку та вгодованості
Показники	Вік тварин (міс.)	Корови 6-8 років
					Високої вгодованості	Середньої вгодованості
Середня маса тварин, кг
Маса туші, кг	115,1	152,1	190,6	296,1
Забійний вихід, %
Хімічний склад м’яса, %
волога	71,28	71,07	60,63	–	60,70	64,70
білок	20,10	20,88	18,01	–	17,60	18,58
жир (з поливом)	6,64	7,10	20,90	–	21,45	16,28

Висновки:

 

Таблиця 2.

Показники продуктивних якостей потомства двох свиноматок миргородської породи

 

	Русалка 1186		Смородина 1718
Показники	№177	№179	№174	№183	В середньому	№125	№131	№132	№136	В середньому
Жива маса в 2 міс, кг
Жива маса на поч. відгодівлі, кг
Жива маса в кінці відгодівлі, кг
Приріст живої маси, кг
Вік на поч. відгодівлі, днів
Тривалість відгодівлі, днів
Середньодобовий приріст, г
Вік досягнення живої маси 100 кг, днів
Затрати кормів всього, кормових одиниць
На 1 кг приросту, кормових одиниць
Маса перед забоєм, кг
Забійна маса, кг
Забійний вихід, %

Висновки:

 

Лабораторна робота №6

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ НОРМ ГОДІВЛІ ТВАРИН ТА ПРИНЦИПИ

СКЛАДАННЯ КОРМОВИХ РАЦІОНІВ

 

Метазаняття: навчитися визначати норми годівлі тварин за довідковими даними та знайомство з основними принципами складання раціонів.

Матеріали та обладнання: довідники, обчислювальна техніка.

Зміст заняття і методика його проведення:

Структура раціону – це відношення окремих кормів або груп кормів за поживністю або сухою речовиною. В практиці тваринництва структуру раціону частіше визначають за поживністю тієї чи іншої групи кормів у відсотках від загальної поживності раціону. Так, якщо загальна поживність раціону становить 10 корм, од., а поживність грубих кормів, які входять до раціону – 2 корм, од., то в структурі раціону їх буде 20% (2/10-100).

Нормою годівлі називається та кількість поживних речовин, яка потрібна тваринам для підтримки життя, репродукції і виробництва планованої продукції.

При складанні норм годівлі звичайно враховується потреба тварин в енергії і окремих поживних речовинах, зокрема: в перетравному протеїні, мінеральних речовинах і вітамінах. Загальна енергетична поживність кормів виражається в кормових одиницях. На практиці користуються готовими кормовими нормами, складеними по видах тварин і рівню їхньої продуктивності.

Під раціоном розуміють добову дачу кормів, яка за поживністю і іншими властивостям відповідає нормі і фізіологічним особливостям тварин. Так, жуйні тварини з успіхом використовують грубі і соковиті корми. Свині потребують підвищеної дачі концентрованих кормів. Основним кормом для птаха є зерно.

Спочатку за табличними даними визначають кормову норму для даних тварин. Потім підбирають в господарстві корми, що відповідають фізіологічним особливостям тварин і встановлюють їхню добову дачу з урахуванням виду і рівня продуктивності тварин. Надалі роблять підрахунок кількості поживних речовин, що містяться в указаних кормах, і загальну поживність раціону, яка повинна відповідати нормі.

Для зручності роботи спочатку визначають добові дачі основних кормів в раціоні (силосу, цукрового буряка, картоплі і інших соковитих і грубих кормів) і підраховують вміст в них поживних речовин. Надалі нестачу до норми поживних речовин поповнюють відповідними концентратами.

Для прикладу зупинимося на особливостях годівлі биків-плідників. Бики-плідники завжди повинні знаходитися в племінних кондиціях і мати високу статеву активність, що досягається правильним режимом їхньої годівлі і утримання.

Потреба биків-плідників в поживних речовинах залежить від віку, живої маси, вгодованості і племінного навантаження.

Добові норми годівлі для дорослих биків-плідників при різних умовах їхнього використання знаходять в довідниках.

Середнім навантаженням вважається щоденне парування, а в деякі дні по два спаровування в день; підвищеним навантаженням – два, а іноді і три спаровування в день.

Молодим бикам, які ще не закінчили росту, і дорослим, недостатньо вгодованим бикам потрібно додатково давати по 1 кормовій одиниці і 120 г перетравного протеїну на кожні 0,2 кг запланованого приросту.

Складання раціонів проводиться по наступній формі (табл. 1).

Таблиця 1.

Форма для запису раціону

Найменування кормів	Кількість корму (в кг)	В кормах міститься
		кормовиходиниць	перетравного протеїну (г)	кальцію (г)	фосфору (г)	Каротину (мг)	Сіль (г)
Потрібно за нормою
Раціон:
1.
2.
3.
4.
Міститься в раціоні

 

В зимовий період бики-плідники повинні одержувати добре бобове і злакове сіно (1–1,5 кг на 100 кг живої маси), коренеплоди (в тій же кількості), силос (1 кг на 100 кг живої маси) і повноцінну суміш концентрованих кормів (овес, макуха, висівки та ін.). При низькій якості корму рекомендується застосовувати препарати вітамінів A, D, Е.

В парувальний період корисно згодовувати бикам кров’яне і м’ясо-кісткове борошно в кількості 350-400 г на добу, а також дріжджі, пшеничні зародки, пророслий ячмінь та ін. Іноді для цієї мети використовуються навіть сирі яйця.

Влітку бики повинні користуватися пасовищем і одержувати необхідну підгодівлю у вигляді зеленої маси або, силосу і концентратів. Зелену масу тваринам дають в кількості 35—45 кг на добу, силос – до 20 кг.

Завдання 1. Скласти кормову норму і раціон для бика-плідника при стійловому утриманні, в непарувальний період. Жива вага 950 кг. Вгодованість добра. В господарстві є сіно лугове, силос кукурудзяно-бобовий і різнотравний, цукровий буряк, морква, горох, макуха льняна, овес і ячмінь.

Завдання 2. Скласти кормову норму і раціон для того ж бика-плідника при підвищеному статевому навантаженні в стійловий період і при використанні тих же кормів, які указані в завданні 1.

 

Література

1. Арзуманян Е. А. Скотоводство. – М.: Колос, 1978. – 129 с.

2. Боголюбский С. Н. Происхождение и преобразование домашних животных. – М.: Советская наука, 1959. – 164 с.

3. Дмитриев Н. Г. Породы скота по странам мира. – Л.: Колос, 1978. – 216 с.

4. Животноводство / Под ред. Е.А. Арзуманяна. – М.: Агропромиздат, 1991. – 98 с.

5. Красота В. Ф., Лобанов В. Т., Джапаридзе Т.Г. Разведение сельскохозяйственных животных. – М.: Колос, 1983. – 218 с.

6. Мирось В.В., Головко В.О., Василець В.Г. Тваринництво (з основами технологій виробництва продукції тваринництва) / за ред. акад. В.В. Мирося. - Xарків, 2007. – 278 с.

7. Мирось В.В., Василець В.Г. Молочное и мясное скотоводство / Учебное пособие. – ХНАУ. – Xарків, 2006. – 153 с.

8. Мирось В.В., Зубрич О.С., Василець В.Г., Гончаренко Л.В., Ізвєков М.Є. Технологія виробництва продукції тваринництва / Підручник / за заг. ред. акад. В.В. Мирося; Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. – Xарків, 2003. – 322 с.

9. Мирось В.В., Василець В.Г., Гончаренко Л.В., Ізвєков М.Є. Практикум з тваринництва / Навчальний посібник. – Xарків, 2002. – 104 с.

10. Мирось В.В., Головко В.О., Василець В.Г. Практикум з тваринництва. – Xарків, 2007. – 168 с.

11. Мирось В.В., Зубарич А.С. Свиноводство в индивидуальном хозяйстве / Учебное пособие. – Xарків, 2008. – 192 с.

12. Мирось В.В., Василець В.Г., Бабарика І.Г. Технологія виробництва молока та яловичини / Навчальний посібник. – Харків: ХНАУ, 2009. – 198 с.

13. Мирось В.В., Герасимов В.І., Пронь О.В. Технологія виробництва продукції свинарства / Навчальний посібник. – Харків: ХНАУ, 2009. – 286 с.

14. Мирось В.В., Сурмило В.М. Виробництво продукції птахівництва / Навчальний посібник. – Харків: ХНАУ, 2010. – 197 с.

15. Нагаєвич В.М., Плахотник О.О., Тендітник В.С. Практикум з технології виробництва, зберігання, переробки і стандартизації продуктів тваринництва. – К.: ВПЦ Агропромвидав України, 1997. – 215 с.

Додаток 1