Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Мета заняття:Вивчити основні показники прижиттєвої і післязабійної оцінки м’ясних якостей тварин. Засвоїти методи оцінки м’ясної продуктивності с.-г. тварин різних видів.
Матеріали та обладнання:обчислювальна техніка.
Зміст заняття і методика його проведення:
Оцінка м’ясної продуктивності тварин проводиться при їх житті і після забою. Прижиттєва оцінка проводиться окомірно (зовнішнього вигляду, розвитку окремих статей, вгодованості), прощупуванням (пальпація місць найбільшого відкладення жиру – щупів), вимірюванням (зважування тварин, взяття промірів, оцінка м’ясних якостей з допомогою спеціальних приладів – механічних, ультразвукових і ін.).
Але прижиттєва оцінка м’ясних якостей – це оцінка попередня. Кінцеві висновки дає післязабійна оцінка, при якій визначають забійну масу, забійний вихід і якість м’яса.
Забійна маса у тварин різних видів визначається по-різному.
Так, під забійною масою великої рогатої худоби і овець розуміють масу знекровленої туші без голови, ніг (по зап’ястний і скакальний суглоб), шкури, хвоста, внутрішніх органів (але з внутрішнім жиром). У свинарстві забійною масою називають масу знекровленої туші з головою, шкурою, внутрішнім салом, але без внутрішніх органів і ніг (по скакальний і зап’ястний суглоби). Забійна маса птиці: непотрошеної – маса знекровленої і общипаної тушки з головою, ногами, внутрішніми органами; напівпотрошеної – маса тушки без кишечника; потрошеної – маса знекровленої і общипаної тушки, без внутрішніх органів, голови і ніг до передплеснового суглоба. Звичайно під забійною масою птиці розуміють масу тушки разом із їстівними внутрішніми органами і внутрішнім салом.
Забійний вихід – відношення (в %) забійної маси тварин до передзабійної (після 12-24 годинної «голодної» витримки або з 3% скидкою на вміст шлунково-кишкового тракту).
Крім названих, при оцінці продуктивності тварин визначають коефіцієнт м’ясності (відношення маси поживних частин до маси кісток) і індекс м’ясності (індекс Грегорі) = напівобхват заду, см/висота в холці, см х 100.
Відгодівельні і м’ясні якості свиней визначають методом контрольної відгодівлі, оцінюючи:
– вік досягнення живої маси 100 кг (оптимальний показник дорівнює 180-200 днів);
– витрату кормів на 1 кг приросту (3,8-4,2 кормових одиниць);
– товщину шпику на рівні 6-7-го грудних хребців (28-35 см);
– довжину туші (90 см і більше).
Крім загальних показників м’ясних якостей тварин, оцінюють і деякі специфічні ознаки свиней, яким надають важливе значення при доборі і підборі. До них відносяться репродуктивні якості свиноматки:
– багатоплідність – кількість живих поросят при народженні;
– великоплідність – жива маса поросяти при народженні;
– молочність – маса гнізда поросят на 21-й день після народження;
– маса гнізда поросят в 2-місячному віці;
– розвиток поросят – середня жива маса поросяти у віці 45 або 60 днів;
– виживання (діловий вихід) поросят – відсоток поросят, вирощених до відлучення, %.
В державних книгах племінних тварин наводяться названі репродуктивні якості кращих свиноматок.
Нині діючою інструкцією з бонітування свиней передбачена лише оцінка багатоплідності і середньої маси поросят в 45- або 60-денному віці. Інші характеристики розглядаються як додаткові важливі показники.
Після проведення контрольної відгодівлі потомства продуктивність маток (і кнурів також) оцінюють за віком досягнення живої маси 100 кг, витратою кормів на 1 кг приросту, товщиною шпику, довжиною туші. Інструкцією з бонітування свиней (2003 р.) передбачені мінімальні показники розвитку ознак для віднесення тварин до того чи іншого класу (еліта, 1-й, 2-й клас, позакласні).
Завдання 1. За даними таблиці 1 визначити динаміку забійного виходу та хімічного складу м’яса в залежності від віку та вгодованості тварин. Зробити відповідні висновки.
Завдання 2. Провести оцінку свиноматок миргородської породи Русалки 1186 і Смородини 1718 (таблиця 2) за скороспілістю, приростами та забійними якостями потомства. Порівняти і зробити висновки.
| Таблиця 1. М’ясні якості калмицької худоби в залежності від віку та вгодованості | ||||||
| Показники | Вік тварин (міс.) | Корови 6-8 років | ||||
| Високої вгодованості | Середньої вгодованості | |||||
| Середня маса тварин, кг | ||||||
| Маса туші, кг | 115,1 | 152,1 | 190,6 | 296,1 | ||
| Забійний вихід, % | ||||||
| Хімічний склад м’яса, % | ||||||
| волога | 71,28 | 71,07 | 60,63 | – | 60,70 | 64,70 |
| білок | 20,10 | 20,88 | 18,01 | – | 17,60 | 18,58 |
| жир (з поливом) | 6,64 | 7,10 | 20,90 | – | 21,45 | 16,28 |
Висновки:
Таблиця 2.
Показники продуктивних якостей потомства двох свиноматок миргородської породи
| Русалка 1186 | Смородина 1718 | |||||||||
| Показники | №177 | №179 | №174 | №183 | В середньому | №125 | №131 | №132 | №136 | В середньому |
| Жива маса в 2 міс, кг | ||||||||||
| Жива маса на поч. відгодівлі, кг | ||||||||||
| Жива маса в кінці відгодівлі, кг | ||||||||||
| Приріст живої маси, кг | ||||||||||
| Вік на поч. відгодівлі, днів | ||||||||||
| Тривалість відгодівлі, днів | ||||||||||
| Середньодобовий приріст, г | ||||||||||
| Вік досягнення живої маси 100 кг, днів | ||||||||||
| Затрати кормів всього, кормових одиниць | ||||||||||
| На 1 кг приросту, кормових одиниць | ||||||||||
| Маса перед забоєм, кг | ||||||||||
| Забійна маса, кг | ||||||||||
| Забійний вихід, % |
Висновки:
Лабораторна робота №6
ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ НОРМ ГОДІВЛІ ТВАРИН ТА ПРИНЦИПИ
СКЛАДАННЯ КОРМОВИХ РАЦІОНІВ
Метазаняття: навчитися визначати норми годівлі тварин за довідковими даними та знайомство з основними принципами складання раціонів.
Матеріали та обладнання: довідники, обчислювальна техніка.
Зміст заняття і методика його проведення:
Структура раціону – це відношення окремих кормів або груп кормів за поживністю або сухою речовиною. В практиці тваринництва структуру раціону частіше визначають за поживністю тієї чи іншої групи кормів у відсотках від загальної поживності раціону. Так, якщо загальна поживність раціону становить 10 корм, од., а поживність грубих кормів, які входять до раціону – 2 корм, од., то в структурі раціону їх буде 20% (2/10-100).
Нормою годівлі називається та кількість поживних речовин, яка потрібна тваринам для підтримки життя, репродукції і виробництва планованої продукції.
При складанні норм годівлі звичайно враховується потреба тварин в енергії і окремих поживних речовинах, зокрема: в перетравному протеїні, мінеральних речовинах і вітамінах. Загальна енергетична поживність кормів виражається в кормових одиницях. На практиці користуються готовими кормовими нормами, складеними по видах тварин і рівню їхньої продуктивності.
Під раціоном розуміють добову дачу кормів, яка за поживністю і іншими властивостям відповідає нормі і фізіологічним особливостям тварин. Так, жуйні тварини з успіхом використовують грубі і соковиті корми. Свині потребують підвищеної дачі концентрованих кормів. Основним кормом для птаха є зерно.
Спочатку за табличними даними визначають кормову норму для даних тварин. Потім підбирають в господарстві корми, що відповідають фізіологічним особливостям тварин і встановлюють їхню добову дачу з урахуванням виду і рівня продуктивності тварин. Надалі роблять підрахунок кількості поживних речовин, що містяться в указаних кормах, і загальну поживність раціону, яка повинна відповідати нормі.
Для зручності роботи спочатку визначають добові дачі основних кормів в раціоні (силосу, цукрового буряка, картоплі і інших соковитих і грубих кормів) і підраховують вміст в них поживних речовин. Надалі нестачу до норми поживних речовин поповнюють відповідними концентратами.
Для прикладу зупинимося на особливостях годівлі биків-плідників. Бики-плідники завжди повинні знаходитися в племінних кондиціях і мати високу статеву активність, що досягається правильним режимом їхньої годівлі і утримання.
Потреба биків-плідників в поживних речовинах залежить від віку, живої маси, вгодованості і племінного навантаження.
Добові норми годівлі для дорослих биків-плідників при різних умовах їхнього використання знаходять в довідниках.
Середнім навантаженням вважається щоденне парування, а в деякі дні по два спаровування в день; підвищеним навантаженням – два, а іноді і три спаровування в день.
Молодим бикам, які ще не закінчили росту, і дорослим, недостатньо вгодованим бикам потрібно додатково давати по 1 кормовій одиниці і 120 г перетравного протеїну на кожні 0,2 кг запланованого приросту.
Складання раціонів проводиться по наступній формі (табл. 1).
Таблиця 1.
Форма для запису раціону
| Найменування кормів | Кількість корму (в кг) | В кормах міститься | |||||
| кормовиходиниць | перетравного протеїну (г) | кальцію (г) | фосфору (г) | Каротину (мг) | Сіль (г) | ||
| Потрібно за нормою | |||||||
| Раціон: | |||||||
| 1. | |||||||
| 2. | |||||||
| 3. | |||||||
| 4. | |||||||
| Міститься в раціоні |
В зимовий період бики-плідники повинні одержувати добре бобове і злакове сіно (1–1,5 кг на 100 кг живої маси), коренеплоди (в тій же кількості), силос (1 кг на 100 кг живої маси) і повноцінну суміш концентрованих кормів (овес, макуха, висівки та ін.). При низькій якості корму рекомендується застосовувати препарати вітамінів A, D, Е.
В парувальний період корисно згодовувати бикам кров’яне і м’ясо-кісткове борошно в кількості 350-400 г на добу, а також дріжджі, пшеничні зародки, пророслий ячмінь та ін. Іноді для цієї мети використовуються навіть сирі яйця.
Влітку бики повинні користуватися пасовищем і одержувати необхідну підгодівлю у вигляді зеленої маси або, силосу і концентратів. Зелену масу тваринам дають в кількості 35—45 кг на добу, силос – до 20 кг.
Завдання 1. Скласти кормову норму і раціон для бика-плідника при стійловому утриманні, в непарувальний період. Жива вага 950 кг. Вгодованість добра. В господарстві є сіно лугове, силос кукурудзяно-бобовий і різнотравний, цукровий буряк, морква, горох, макуха льняна, овес і ячмінь.
Завдання 2. Скласти кормову норму і раціон для того ж бика-плідника при підвищеному статевому навантаженні в стійловий період і при використанні тих же кормів, які указані в завданні 1.
Література
1. Арзуманян Е. А. Скотоводство. – М.: Колос, 1978. – 129 с.
2. Боголюбский С. Н. Происхождение и преобразование домашних животных. – М.: Советская наука, 1959. – 164 с.
3. Дмитриев Н. Г. Породы скота по странам мира. – Л.: Колос, 1978. – 216 с.
4. Животноводство / Под ред. Е.А. Арзуманяна. – М.: Агропромиздат, 1991. – 98 с.
5. Красота В. Ф., Лобанов В. Т., Джапаридзе Т.Г. Разведение сельскохозяйственных животных. – М.: Колос, 1983. – 218 с.
6. Мирось В.В., Головко В.О., Василець В.Г. Тваринництво (з основами технологій виробництва продукції тваринництва) / за ред. акад. В.В. Мирося. - Xарків, 2007. – 278 с.
7. Мирось В.В., Василець В.Г. Молочное и мясное скотоводство / Учебное пособие. – ХНАУ. – Xарків, 2006. – 153 с.
8. Мирось В.В., Зубрич О.С., Василець В.Г., Гончаренко Л.В., Ізвєков М.Є. Технологія виробництва продукції тваринництва / Підручник / за заг. ред. акад. В.В. Мирося; Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. – Xарків, 2003. – 322 с.
9. Мирось В.В., Василець В.Г., Гончаренко Л.В., Ізвєков М.Є. Практикум з тваринництва / Навчальний посібник. – Xарків, 2002. – 104 с.
10. Мирось В.В., Головко В.О., Василець В.Г. Практикум з тваринництва. – Xарків, 2007. – 168 с.
11. Мирось В.В., Зубарич А.С. Свиноводство в индивидуальном хозяйстве / Учебное пособие. – Xарків, 2008. – 192 с.
12. Мирось В.В., Василець В.Г., Бабарика І.Г. Технологія виробництва молока та яловичини / Навчальний посібник. – Харків: ХНАУ, 2009. – 198 с.
13. Мирось В.В., Герасимов В.І., Пронь О.В. Технологія виробництва продукції свинарства / Навчальний посібник. – Харків: ХНАУ, 2009. – 286 с.
14. Мирось В.В., Сурмило В.М. Виробництво продукції птахівництва / Навчальний посібник. – Харків: ХНАУ, 2010. – 197 с.
15. Нагаєвич В.М., Плахотник О.О., Тендітник В.С. Практикум з технології виробництва, зберігання, переробки і стандартизації продуктів тваринництва. – К.: ВПЦ Агропромвидав України, 1997. – 215 с.
Додаток 1
Дата: 2016-09-30, просмотров: 440.